Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань

1. 1.      Зарубіжний досвід проведення соціального страхування на випадок безробіття та можливості його застосування в Україні.

2. 2.      Зарубіжний досвід проведення соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності та можливості його застосування в Україні.

3. 3.      Зарубіжний досвід проведення соціального медичного страху­вання та можливості його застосування в Україні.

4. 4.      Зарубіжний досвід проведення пенсійного страхування та можливості його застосування в Україні.

5. 5.      Система організації соціального страхування у країнах постра­дянського простору та можливості її запровадження в Україні.

6. 6.      Система організації соціального страхування у економічно розвинених країнах та можливості її запровадження в Україні.

7. 7.      Система організації соціального страхування у країнах Євросоюзу та можливості її запровадження в Україні.

8. 8.      Характеристика та умови соціальних виплат у країнах пострадянського простору.

9. 9.      Характеристика та умови соціальних виплат у економічно розвинених країнах.

10. 10.   Характеристика та умови соціальних виплат у країнах Євросоюзу.

11. 11.   Переваги та недоліки зарубіжного досвіду проведення соціального страхування.

Література: 7–10; 27; 46; 48.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

Розділ іv. Тести вихідного контролю знань

Змістовий модуль 1. Теоретичні засади соціального страхування

1. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це:

1. 1) найважливіший засіб економічної політики держави;

2. 2) найважливіший засіб соціальної політики держави;

3. 3) найефективніше джерело поповнення Державного бюджету України;

4. 4) основа стабільності страхової компанії України.

2. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування перед­бачає:

1. 1) добровільне укладання громадянином страхової угоди з страховою компанією;

2. 2) отримання соціальних виплат незалежно вiд страхового та трудового стажу громадянина;

3. 3) обов’язкову щомісячну грошову допомогу за рахунок коштів вiдповiдного соціального страхового фонду;

4. 4) трудову діяльність громадян.

3. Страховик у системі загальнообов’язкового державного со­ціального страхування зобов’язаний:

1. 1) сплачувати страхові внески;

2. 2) надавати застрахованим соціальні виплати;

3. 3) контролювати надходження страхових внесків на пiдприємствi;

4. 4) отримувати внески від страхувальників і використовувати за цільовим призначенням.

4. Виплати в системі загальнообов’язкового державного соціаль­ного страхування здійснюються за рахунок:

1. 1) виключно бюджетних коштів;

2. 2) коштів вiдповiдних фондів загальнообов’язкового держав­ного соцiального страхування;

3. 3) коштів суб’єктів господарювання – роботодавців;

4. 4) коштів страхових резервних фондів страхових компаній.

5. Сума внесків у системі загальнообов’язкового державного со­ціального страхування обчислюються (нараховуються) залежно від:

1. 1) фінансових можливостей (рівня доходів) громадян – страху­вальників;

2. 2) фінансових можливостей суб’єктів господарювання – робото­давців;

3. 3) за домовленістю мiж страховиком i страхувальником;

4. 4) фактичних витрат на оплату праці i тарифів страхових платежів.

6. Система загальнообов’язкового державного соціального стра­хування:

1. 1) є сегментом страхового ринку України;

2. 2) входить до складу податкової системи України;

3. 3) входить до складу бюджетної системи України;

4. 4) не входить до складу податкової системи України.

7. Страховий стаж:

1. 1) еквівалентний трудовому стажу;

2. 2) термін часу, протягом якого страхувальник (застрахований) регулярно отримував соціальні виплати;

3. 3) термін часу, протягом якого регулярно сплачувались страхові внески плюс трудовий стаж до введення в дію чинного законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

4. 4) термін дії страхового договору зі страховою компанією.

8. Статути державних фондів загальнообов’язкового соціального страхування затверджуються:

а) Верховною Радою України;

б) Кабінетом Мiнiстрiв України;

в) Правліннями вiдповiдних фондів;

г) Президентом України.

9. Державні фонди загальнообов’язкового соціального страхування є:

а) некомерційними самоврядними органiзацiями;

б) комерційними самоврядними органiзацiями;

в) некомерційними несамоврядними органiзацiями;

г) комерційними несамоврядними органiзацiями.

10. Державний нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснює:

1. 1) місцеві Ради народних депутатів;

2. 2) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики;

3. 3) Мiнiстерство соціальної політики України;

4. 4) Державна Комiсiя з регулювання ринків фінансових послуг України.

11. Реалiзацiю своїх прав особам, застрахованим у системі загаль­нообов’язкового державного соціального страхування, гарантує:

1. 1) вiдповiдний фонд загальнообов’язкового державного со­цiального страхування;

2. 2) страхова компанія;

3. 3) недержавні страхові фонди;

4. 4) держава.

12. Вкажіть основні принципи загальнообов’язкового державного соціального страхування:

1. 1) пропорцiйнiсть, рiвнозначнiсть, еквівалентність та систем­ність;

2. 2) обов’язковість, цільове використання коштів, солідарність та субсидування;

3. 3) економічність, поверненiсть коштів, періодичність соціаль­них виплат;

4. 4) народногосподарська ефективність, черговість платежів, планомірність, оптимальність.

13. Дiяльнiсть фондів загальнообов’язкового державного соціаль­ного страхування регулюється:

1. 1) Бюджетним Кодексом України;

2. 2) діючим законодавством України з питань загальнообов’яз­кового державного соціального страхування, статутами вiдповiдних фондів;

3. 3) Конституцією України;

4. 4) рішеннями та розпорядженнями місцевих Рад народних депутатів.

14. Кошти фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування:

1. 1) включаються до складу місцевих бюджетів;

2. 2) включаються до складу Державного бюджету України;

3. 3) не включаються до складу Державного бюджету України;

4. 4) є активами страхових компаній.

15. Джерелами формування коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування є:

1. 1) страхові внески, асигнування з Держбюджету, благодiйнi внески;

2. 2) податки юридичних осіб, страхові платежі страховим компа­ніям;

3. 3) податки фізичних осіб, комунальні платежі, пайові внески до статутних фондів державних страхових фондів;

4. 4) прибуток від інвестиційної діяльності державних фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

16. Отримувачами соціальних виплат по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню є:

а) страховики;

б) застраховані;

в) страхувальники;

г) треті особи – вигодоотримувачi.

17. Сплачені роботодавцями страхові соціальні внески:

1. 1) відносяться на валові витрати виробництва й обігу;

2. 2) сплачуються за рахунок прибутку господарюючого суб’єкта до оподаткування;

3. 3) сплачуються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні господарюючого суб’єкта;

4. 4) відносяться на собiвартiсть товарів (робіт, послуг).

18. Страхові соціальні внески сплачуються:

1. 1) у довiльнi строки;

2. 2) одночасно з отриманням готівки в банку для виплати заробіт­ної плати;

3. 3) одночасно з перерахуванням коштів в оплату отриманих товарів (робіт, послуг);

4. 4) одночасно з страховими платежами по договорах особистого (майнового) страхування.

19. У разі смерті застрахованої особи отримувачами соціальних виплат по загальнообов’язковому державному соціальному страху­ванню є:

а) страховики;

б) застраховані;

в) страхувальники;

г) треті особи – вигодоотримувачi.

20. За шкоду, заподіяну застрахованій особі внаслiдок несвоєчасних та неповних соціальних виплат, відповідальність несе:

1. 1) господарюючий суб’єкт – роботодавець;

2. 2) держава;

3. 3) вiдповiдний фонд загальнообов’язкового державного со­ціального страхування;

4. 4) місцеві Ради народних депутатів.

21. Представниками застрахованих осіб у системі загально­обов’язкового державного соціального страхування є:

1. 1) працівники вiдповiдного державного фонду соціального страхування;

2. 2) профспілки або їх об’єднання;

3. 3) роботодавці;

4. 4) депутати місцевих Рад народних депутатів.

22. Страховик у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування – це:

1. 1) роботодавець;

2. 2) особа, що отримує соціальні виплати;

3. 3) фонд соціального страхування;

4. 4) страхова компанія.

23. До складу правлінь вiдповiдних державних соціальних стра­хових фондів входять представники:

1. 1) держави, застрахованих осіб і роботодавців;

2. 2) членів родини застрахованого, галузевих міністерств та відомств; банківської установи, у якій вiдкритi рахунки вiдповiдних фондів;

3. 3) профспілок, страхової компанії, страхувальників;

4. 4) місцевих органів ввутрішніх справ, Державної податкової служби, місцевих виконкомів.

24. Спори, що виникають у правовiдносинах з фондами соцiального страхування, вирiшуються:

1. 1) на зборах трудового колективу, в якому працює застра­хований;

2. 2) Правалiнням страхової компанiї;

3. 3) органами внутрiшнiх справ;

4. 4) у порядку, встановленому статутом вiдповiдних фондiв соцiального страхування, та у судовому порядку.

25. Управління кожним з фондів загальнообов’язкового держав­ного соціального страхування здійснюється:

1. 1) Кабінетом Мiнiстрiв України;

2. 2) місцевими Радами народних депутатів;

3. 3) Правліннями вiдповiдних державних соціальних страхових фондів та їх виконавчими дирекціями;

4. 4) профспілками.

26. Нагляд за діяльністю кожного з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюється:

1. 1) профспілками;

2. 2) правліннями вiдповiдних державних соціальних страхових фондів;

3. 3) виконавчими дирекціями соціальних страхових фондів;

4. 4) наглядовими радами соціальних страхових фондів.

27. У разі нестачі коштів для соціальних виплат територіальні вiддiлення фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування отримують:

1. 1) бюджетні асигнування;

2. 2) дотації від інших регіональних вiддiлень одноiменного фонду, які мають надлишок коштів;

3. 3) дотації від регіональних вiддiлень інших фондів загально­обов’язкового державного соціального страхування;

4. 4) додаткові кошти від роботодавців застрахованих осіб.

28. Розмір страхових внесків у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування встановлюється:

1. 1) Верховною Радою України;

2. 2) Кабінетом Мiнiстрiв України;

3. 3) галузевими профспілками;

4. 4) Дирекціями вiдповiдних державних соціальних страхових фондів.

29. Страхувальник у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування – це:

1. 1) фонд соціального страхування;

2. 2) роботодавець;

3. 3) особа, що отримує соціальні виплати та сплачує страхові внески;

4. 4) страхова компанія.

30. Застрахований у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування це:

1. 1) фонд соціального страхування;

2. 2) роботодавець;

3. 3) особа, що отримує соціальні виплати та сплачує страхові внески;

4. 4) страхова компанія.

31. Страхувальник у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування зобов’язаний:

1. 1) сплачувати страхові внески;

2. 2) надавати застрахованим соціальні виплати;

3. 3) контролювати надходження страхових внесків на пiдпри­ємствi;

4. 4) отримувати внески від страхувальників і використовувати їх за цільовим призначенням.

32. Соціальними у сфері загальнообов’язкового державного со­ціального страхування є послуги:

1. 1) громадських соціальних служб;

2. 2) роботодавців, що сплачують соціальні страхові внески;

3. 3) державних соціальних страхових фондів;

4. 4) страхових компаній.

33. Персонiфiкований облік – це:

1. 1) бухгалтерський облік страхових внесків на пiдприємствi стосовно всіх застрахованих осіб як трудового колективу;

2. 2) облік у системі загальнообов’язкового державного соціаль­ного страхування стосовно кожної застрахованої особи;

3. 3) статистичний облік страхових внесків і соціальних виплат у розрiзi окремих категорій застрахованих осіб;

4. 4) статистичний облік страхових внесків і соціальних виплат по регіонах України.

34. Відповідальність за повноту і своєчасність сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування несуть:

1. 1) страховики;

2. 2) страхувальники;

3. 3) застраховані;

4. 4) страхові компанії.

35. Пеня за прострочку сплати страхових внесків на загально­обов’язкове державне соціальне страхування нараховується виходячи з облікової ставки НБУ:

1. 1) на день виникнення заборгованості по сплаті страхових внесків;

2. 2) на день сплати заборгованості по страхових внесках;

3. 3) використовується більша між тією, що була на дату виник­нення заборгованості, і діючою на дату сплати заборгова­ності по страхових внесках;

4. 4) використовується менша між тією, що була на дату виник­нення заборгованості, і діючою на дату сплати заборгова­ності по страхових внесках.

36. Страховий ризик у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні – це:

1. 1) обставина, внаслiдок якої застрахована особа може втратити засоби для існування та потребувати матеріальної допомоги;

2. 2) подія, фактичне настання якої призвело до втрати застра­хованою особою засобів для існування;

3. 3) подія, фактичне настання якої обумовило отримання застра­хованою особою матеріальної допомоги;

4. 4) обставини, внаслiдок яких припиняються соціальні виплати застрахованому.

37. Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1. 1) пенсіонери;

2. 2) всі без винятку громадяни України незалежно від віку, статті, характеру професійно діяльності;

3. 3) виключно повнолiтнi громадяни України;

4. 4) виключно працюючі на умовах трудового договору грома­дяни; особи, які забезпечують себе роботою самостійно; громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності.

38. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги в сфері загаль­нообов’язкового державного соціального страхування надаються застрахованим особам за рахунок:

а) сплачених ними страхових внесків;

б) коштів роботодавців;

в) бюджетних асигнувань;

в) страхових резервних фондів страхових компаній.

39. Відповідальність за повноту і своєчасність сплати штрафних санкцій за порушення порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування несуть:

а) страховики;

б) страхувальники;

в) застраховані;

г) страхові компанії.

40. Вкажіть, хто нараховує пеню i штраф за несвоєчасну сплату страхових внесків по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню:

1. 1) платник самостійно;

2. 2) працівник вiдповiдного Фонду загальнообов’язкового дер­жавного соціального страхування;

3. 3) банкiвська установа, що перераховує страхові платежі;

4. 4) страхова компанія згідно з вiдповiдною страховою угодою за напрямами соціального страхування.

41. Виплати в системі загальнообов’язкового державного соціаль­ного страхування забезпечуються:

1. 1) виключно за рахунок бюджетних коштiв;

2. 2) за рахунок коштів вiдповiдного Фонду загальнообов’яз­кового державного соціального страхування;

3. 3) за рахунок коштів суб’єктів господарювання – роботодавців;

4. 4) за рахунок коштів страхових і резервних фондів страхових компаній.

42. При призначенні виплат у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування враховуються:

1. 1) рівень доходів страхувальника та його матеріальний стан;

2. 2) громадянство та сімейний стан страхувальника;

3. 3) характер трудової діяльності та тривалість страхового стажу застрахованого;

4. 4) величина страхової суми згідно з договором страхування (страховою угодою).

43. Державні соціальні страхові фонди:

1. 1) входять до складу Державного бюджету України, а їх філії – до складу місцевих бюджетів;

2. 2) формуються страховими компаніями;

3. 3) є позабюджетними цільовими фондами;

4. 4) функціонують при суб’єктах господарювання.

44. Основні види соціального забезпечення:

1. 1) пенсії по інвалідності та по втраті годувальника, допомоги, соціальні послуги;

2. 2) пенсії за віком, виплати по безробіттю, викупна сума;

3. 3) допомога на поховання пенсіонерів і безробітних, виплати по тимчасовій втраті працездатності, виплати у зв’язку з нещасним випадком на виробництві;

4. 4) допомога при народженні дитини, виплати у зв’язку з проф­захворюваннями, що спричинили втрату працездатності.

45. Сплата внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування підлягає:

1. 1) бухгалтерському обліку загальною сумою перерахувань тільки на пiдприємствi;

2. 2) бухгалтерському обліку загальною сумою надходжень виключно у вiдповiдному соціальному страховому фонді;

3. 3) персоніфікованому обліку у вiдповiдному соціальному страховому фонді;

4. 4) персоніфікованому обліку у страховій компанії.

46. Ставки внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (окрім страхування на випадок тимчасової втрати працездатності):

1. 1) стабiльнi незалежно від законодавчо встановленого прожит­кового мiнiмуму громадян;

2. 2) стабiльнi незалежно від законодавчо встановленої мінімаль­ної заробітної плати;

3. 3) диференційовані залежно від законодавчо встановленого прожиткового мiнiмуму громадян;

4. 4) диференційовані залежно від законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати.

47. Форма свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування:

1. 1) специфічна для кожного конкретного виду соціального страхування;

2. 2) єдина для всіх напрямів соціального страхування в Україні;

3. 3) є підтвердженням укладання страхової угоди зі страховою компанією;

4. 4) стосується виключно загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

48. Форма свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджується:

1. 1) Кабінетом Мiнiстрiв України;

2. 2) Верховною Радою України;

3. 3) місцевими Радами народних депутатів;

4. 4) правліннями вiдповiдних державних соціальних страхових фондів.

49. Штраф за прострочку сплати страхових внесків на загально­обов’язкове державне соціальне страхування обчислюється залежно від:

1. 1) виду загальнообов’язкового державного соціального страху­вання;

2. 2) категорії платників;

3. 3) суми заборгованості;

4. 4) кiлькостi днів прострочки платежу.

50. Якщо прострочка сплати страхових внесків на загально­обов’язкове державне соціальне страхування становить до 30 днів, то штраф обчислюється від суми заборгованості у розмiрi:

а) 20 %; б) 10 %;

в) 50 %; г) 100 %.

51. Якщо прострочка сплати страхових внесків на загально­обов’язкове державне соціальне страхування становить від 31 дня до 90 днів, то штраф обчислюється вiд суми заборгованості у розмiрi:

а) 20 %; б) 10 %;

в) 50 %; г) 100 %.

52. Якщо прострочка сплати страхових внесків на загально­обов’язкове державне соціальне страхування становить понад 90 днів, то штраф обчислюється від суми заборгованості у розмiрi:

а) 20 %; б) 10 %;

в) 50 %; г) 100 %.