2.Характеристика відносин водокористування.

В об'єктивному розумінні право водокористування — це сукупність еколого-правових норм, які регулюють суспільні відно­сини з приводу раціонального, ефективного та еколого безпечногвикористання вод, порядок виникнення та припинення відносин по використанню водних об'єктів, систему прав і обов 'язків водо­користувачів.

В суб'єктивному розумінні право водокористування — це вре­гульована законодавством можливість суб'єктів використовува­ти водні об'єкти та їх ресурси для задоволення своїх різноманіт­них потреб.

Водний Кодекс України в ст. 1 дає законодавче визначення понять „водокористування” та „використання води”.

Водоко­ристування - це використання вод для потреб населення, про­мисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання водних об'єктів.

Використання води — це процес вилучення води для використання у виробниц­тві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенер­гетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Суб'єктами права водокористування згідно зі ст. 42 Водного кодексу України є підприємства, установи, організації і грома­дяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи, особи без громадянства.

Об'єктами права водокористування є водні об'єкти. Найчас­тіше це відокремлена ділянка водного об'єкта, надана конкрет­ному водокористувачу для певної мети. Його індивідуалізуючими ознаками є місце розташування і розміри водного об'єкта. Особливістю водних об'єктів є те, що їх розміри не нормуються в правовому порядку. Розміри визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням мети водокористування та ін­ших факторів.

Змістом права водокористування є права та обов'язки водокористувачів, що закріплені в статтях 43, 44 Водного кодексу України.

Види права водокористування можна розрізняти за різними підставами.

За метою здійснення права водокористування його можна поділяти на:

-- водокористування для задоволення питних та господар­сько-побутових потреб населення;

-- водокористування у лікувально-оздоровчих цілях;

-- водокористування для потреб сільського господарства;

-- водокористування для потреб промисловості і гідроенер­гетики;

--водокористування для потреб водного транспорту;

-- водокористування з метою риборозведення та потреб ри­бного господарства.

За способами здійснення право водокористування можна по­діляти на:

-- забір води з водних об'єктів;

-- використання водної поверхні;

-- скидання стічних вод.

За строками право водокористування поділяється на:

• постійне,

• без заздалегідь встановленого терміну,

• тимчасове: а) короткострокове (до 3 років); б) довгостро­кове (від 3 до 25 років). Спеціальне водокористування може бу­ти лише тимчасовим.

Відповідно до порядку здійснення водокористування поді­ляється на:

первинне — це водокористування, яке здійснюється пер­ винними водокористувачами Із використанням власних водо­забірних споруд та відповідного обладнання для забору води;

вторинне — це водокористування, яке здійснюється вто­ринними водокористувачами із використанням водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидання стічних вод у їх системи на умовах, що встановлені між ними (ст. 42 Водно­го кодексу України).

В залежності від умов та суб'єктного складу право водоко­ристування можна поділяти на:

-- спільне;

-- відособлене.

Спільне водокористування передбачає можливість користу­вання водним об'єктом одночасно кількома водокористувачами, які, наприклад, здійснюють забір води з річки.

Відособлене передбачає користування конкретним водним об'єктом чи його частиною зі сторони одного визначеного корис­тувача.

За підставами виникнення право водокористування поділя­ється на:

-- право загального водокористування;

-- право спеціального водокористування;

-- право водокористування, що не належить ні до загально­го, ні до спеціального водокористування.