4.3. Питання для самопідготовки і самоконтролю знань

1. Основні механізми фінансування МВФ

2. Фінансова база МВФ

3. Операції Світового банку, умови позик для найбідніших країн

4. Співпраця України та МВФ в період фінансової кризи

5. Проекти Світового банку, які реалізуються в Україні

6. Членство України в МВФ та Світовому банку

7. Напрями співробітництва України та ЄБРР

8. Діяльність ОЕСР в Україні.

4.4. Термінологічний словник

ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) – міжнародна економічна організація розвинутих країн, які визнають принципи представницької демократії і вільної ринкової економіки.

Група Восьми – міжнародний клуб, який об’єднує уряди Великої Британії, Німеччини, Італії, Канади, Росії, США, Франції, Японії; неофіційний форум лідерів названих вище країн (за участю Європейської Комісії), у рамках якого здійснюється узгодження підходів до актуальних міжнародних проблем.

Група двадцяти – формат міжнародних нарад міністрів фінансів і голів Центральних банків, що представляють 20 економік: 19 найбільших національних економік і Європейський Союз, представлений Головою Ради ЄС.

ЄБРР (Європейський банк реконструкції та розвитку) – інвестиційний механізм, створений у 1991 р. 61-ою країною і двома міжнародними організаціями для підтримки ринкової економіки і демократії у 29-ти країнах світу.

МВФ (Міжнародний валютний фонд) – спеціалізована установа ООН, яка надає коротко- та середньострокові кредити при дефіциті платіжного балансу держави.

Група Світового Банку – міжнародна фінансова організація, створена з метою організації фінансової та технічної підтримки країн, що розвиваються.

4.5.Інформаційні джерела

І – 4, 5, 6, 7

ІІ – 8, 16, 17

Тема 5. Світова організація торгівлі та міжнародні організації з регулювання торгівельних відносин

5.1. Методичні поради до вивчення теми

Конференція ООН з торгівлі і розвитку – ЮНКТАД (англ. United Nations conference on Trade and Development – UNCTAD) є основним органом Генеральної Асамблеї ООН в сфері торгівлі і розвитку. ЮНКТАД була заснована на першій сесії конференції, що відбулася в 1964 р. в Женеві з метою сприяння прискоренню економічного зростання і розвитку, країн, що розвиваються.

ЮНКТАД є універсальним і глобальним форумом для розгляду і розробки рекомендацій по проблематиці розвитку і пов’язаних з нею питань торгівлі, фінансів, заборгованості, інвестицій, передачі технологій шляхом проведення переговорів на міжурядовому рівні.

Основними цілями ЮНКТАД є:

1) сприяння розвитку міжнародної торгівлі, забезпечення стабільного миру і рівноправної взаємовигідної всебічної співпраці між державами;

2) виробка рекомендацій, принципів, організаційно-правових умов і механізмів функціонування сучасних міжнародних економічних відносин;

3) участь в координації діяльності інших установ системи ООН в сфері економічного розвитку, налагодження господарських зв’язків і заохочення міжнародної торгівлі.

Більшість рішень ЮНКТАД не мають обов’язкової сили і носять рекомендаційний характер. Проте, сесії дозволяють досягти консенсусу в міжурядових відносинах по питаннях міжнародної торгівлі, виділяють пріоритети в економічній діяльності ООН і, зокрема, ЮНКТАД. Конференція ЮНКТАД є підзвітним органом Генеральної Асамблеї ООН.

Бюджет організації формується за рахунок відрахувань з регулярного бюджету ООН (розділ «Торгівля і розвиток») і позабюджетних ресурсів (добровільних внесків, що витрачаються переважно на фінансування технічного сприяння). Бюджет ЮНКТАД протягом останніх років складається за принципом нульового реального зростання (з урахуванням інфляції).

В цілому можна виділити чотири основні напрями діяльності ЮНКТАД:

1. Робота у якості міждержавного форуму, мета якого – в ході дискусій з експертами і обміну досвідом прийти до консенсусу. В процесі обговорень проводиться аналіз і зіставлення позицій урядів різних країн по широкому колу питань міжнародних економічних відносин, ведуться переговори між різними групами країн по ряду конкретних питань міжнародної торгівлі і розвитку.

2. Співпраця з міжнародними економічними організаціями з питань торгівлі (СОТ, ЮНСІТРАЛ, ОЕСР, Міжнародний торговий центр, ЮНКТАД/СОТ і ін.) з метою усунення дублювання і узгодження напрямів діяльності, а також обміну аналітичними даними, результатами досліджень і аналізу політики.

3. Технічна співпраця з країнами, що розвиваються. Діяльність ЮНКТАД в цьому напрямі охоплює понад 300 проектів більш ніж в 100 країнах. Серед них, наприклад, автоматизована система обробки митних даних із застосуванням новітньої технології, яка дозволяє модернізувати митні процедури і управляти митними службами.

4. Дослідницька діяльність.

Протягом останніх років ЮНКТАД ще більше зосередила свої політичні дослідження на взаєминах між країнами з питань торгівлі, інвестицій, технологій і розвитку підприємництва. Розширилися види роботи з питань міжнародних інвестицій після приєднання до ЮНКТАД Центру ООН по транснаціональним корпораціям в 1993 р. ЮНКТАД все більше прагне розширити і урізноманітнити свою технічну допомогу, яка сьогодні охоплює широке коло напрямів, включаючи: підготовку торгових представників, управління заборгованістю, аналітичні огляди інвестиційної політики і розвитку підприємництва, Конкурентне законодавства у сфері торгівлі і проблеми захисту навколишнього середовища. Таким чином, останнім часом діяльність ЮНКТАД, головним чином, направлена на технічну і інформаційну підтримку держав, що розвиваються, і пов’язаних з ними організацій.

ЮНКТАД постійно публікує такі видання, як Доповідь про торгівлю і розвиток (Trade and Development Report), Доповідь про світові інвестиції (World Investment Report), Доповідь про найменш розвинені країни (Least Developed Countries Report), Огляд морського транспорту (Review of Maritime Transport) та ін.

ЮНКТАД і СОТ об’єднують зусилля для забезпечення кращого функціонування міжнародної торгової системи. У квітні 2003 р. був підписаний Меморандум про взаєморозуміння, що передбачає співпрацю і консультації з питань їх діяльності в сфері надання технічної допомоги і проведення спільних досліджень окремих питань. ЮНКТАД і СОТ нерідко взаємодіють, і міжурядові зустрічі часто відвідують одні і ті ж представники урядів країн-членів. Можливо, в цьому виявляється проблема двох організацій – вони часто дублюють діяльність один одного.

Міжнародний торговий центр, що займається питаннями розвитку і стимулювання торгівлі, спільно спонсорується СОТ і ЮНКТАД. На відміну від ЮНКТАД, чия технічна допомога в першу чергу забезпечується з урахуванням потреб уряду, технічна підтримка МТЦ направлена на надання допомоги підприємствам в країнах, що розвиваються. І ЮНКТАД, і СОТ представлені в спільній консультативній групі, контролюючій роботу МТЦ, і ЮНКТАД проводить низку спільних заходів щодо надання технічної допомоги в рамках МТЦ.

ЮНКТАД співпрацює з цими міжнародними організаціями на проектній основі (науково-дослідні проекти, спільні робочі наради і семінари або технічна допомога). Оскільки ЮНКТАД не має представників на місцях, регіональні відділення ПРООН також використовуються для підтримки діяльності ЮНКТАД в окремих країнах.

Світовий банк і ЮНКТАД співпрацюють у рамках програм технічної допомоги і нарощування потенціалу країни. Секретаріат ЮНКТАД через програму управління боргом (Debt Management – DMFAS program) також є активним членом цільової групи за фінансовою статистикою, до складу якої входять представники різних міжнародних організацій і головою якої є МВФ. Три установи також співпрацюють в організації семінарів. ЮНКТАД двічі на рік бере участь в нарадах МВФ і Світового банку, а вони, у свою чергу, беруть участь в міжурядових нарадах ЮНКТАД.

Крім організацій системи ООН існує в цілому 111 інших міжурядових органів, які отримали акредитацію як спостерігачів по торгівлі і розвитку ЮНКТАД.

В умовах економічної взаємозалежності країн світу, що посилюється, широко визнається важливе значення вдосконалення правових основ для сприяння міжнародній торгівлі та інвестиційній діяльності. Комісія ООН по праву міжнародної торгівлі – ЮНСІТРАЛ (United Nations Commission on International Trade Law – UNCITRAL) була установлена відповідно до резолюції 2205 (XXI) Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1966 р. ЮНСІТРАЛ розробляє сучасні, справедливі і узгоджені правила для комерційних операцій. Цією організацією підготовлений ряд конвенцій, типових законів і інших документів по матеріально-правовому регулюванню торгових операцій і по інших аспектах господарського права, що чинять вплив на міжнародну торгівлю. Таким чином, ЮНСІТРАЛ є основним органом системи ООН в сфері права міжнародної торгівлі, який вже більше 40 років спеціалізується на проведенні реформ комерційного права у всьому світі.

Головна мета Комісії, як визначено в резолюції, полягає в «сприянні прогресивному узгодженню і уніфікації права міжнародної торгівлі». Створюючи ЮНСІТРАЛ, Генеральна Асамблея визнала, що однією з перешкод торговим потокам є розбіжності застосування законів різних держав і розглядала створювану організацію як інструмент, за допомогою якого Організація Об’єднаних Націй могла б грати активнішу роль в скороченні або усуненні цих перешкод. У сферу інтересів ЮНСІТРАЛ входять такі питання, як міжнародна купівля-продаж товарів і суміжні операції, врегулювання суперечок, міжнародна торгова практика, міжнародні перевезення вантажів, міжнародний торговий арбітраж і погоджувальна процедура, публічні закупівлі і розвиток інфраструктури, контракти на будівництво, міжнародні платежі, електронна торгівля та ін.

На своїй першій сесії в 1968 р., розглянувши ряд пропозицій, представлених державами-членами, Комісія утвердила дев’ять основних напрямів своєї діяльності: міжнародна купівля-продаж товарів, міжнародний комерційний арбітраж, міжнародні платежі, транспорт, страхування, інтелектуальна власність, усунення із законів дискримінаційних положень, що негативно впливають на міжнародну торгівлю, представництво і легалізація документів. Спочатку пріоритет був відданий першим трьом аспектам діяльності, до яких пізніше додалися питання, що стосуються договорів про фінансування торгівлі, перевезень, електронної торгівлі, державних контрактів.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок про те, що основне значення діяльності ЮНСІТРАЛ зводиться до наступного:

1. розробка визнаних на міжнародному рівні конвенцій, типових законів і правил;

2. підготовка правових інструкцій і рекомендацій, що мають важливе практичне значення;

3. забезпечення постійно оновлюваної інформації про прецедентне право і законодавчі акти, що вводять в дію одноманітні норми комерційного права;

4. надання технічної допомоги при здійсненні проектів правової реформи;

5. проведення регіональних і національних семінарів з питань комерційного права.

Протягом останніх років діяльність ЮНСІТРАЛ піддається критиці з боку деяких фахівців у зв’язку з тим, що акцент її діяльності змістився з розробки уніфікованих конвенцій і документів на розвиток інформаційної складової і роботу з підготовки кадрів в сфері міжнародного торгового права. Дійсно, така тенденція намітилася в роботі організації. В той же час на одній з останніх сесій ЮНСІТРАЛ наголошувалося, що не варто змішувати роботу по різних напрямах діяльності і досягнуті результати. Серед основних завдань ЮНСІТРАЛ як і раніше значиться розробка і підготовка конвенцій – законодавчих документів по уніфікації міжнародного торгового права.

Генеральна угода по тарифах і торгівлі – ГАТТ (General agreement on tariffs and trade – GATT) / Світова торгова організація – СОТ ( World Trade Organization – WTO).

Первинна Генеральна угода по тарифах і торгівлі набула чинності в 1948 р. між 23 державами, що підписали його роком раніше. Незважаючи на тривалість свого існування (майже 50 років) ГАТТ залишалося тимчасовою угодою.

Сферою застосування ГАТТ є міжнародна торгівля товарами. При цьому практично це промислові товари, оскільки торгівля сільськогосподарськими товарами була виведена зі сфери застосування. ГАТТ і пов’язані з нею зобов’язання були допрацьовані і розширені на восьми раундах багатобічних торгових переговорів.

У 1986 р. на спеціальній сесії держав-учасниць ГАТТ почався Уругвайський раунд багатобічних торгових переговорів. Новим моментом в діяльності ГАТТ стали переговори по лібералізації торгівлі послугами.

Переговори були складними, і лише в грудні 1993 р. був підготовлений Підсумковий документ Уругвайського раунду, що включає результати всіх попередніх переговорів і що передбачає створення на базі ГАТТ Світової торгової організації (СОТ).

Весь пакет Уругвайського раунду включає угода про створення СОТ з додатками, заяви і рішення на рівні міністрів і домовленості про зобов’язання в сфері фінансових послуг. Найбільше значення має угода, яка, власне, і складає основу зобов’язань учасників СОТ.

Спадкоємність ГАТТ і СОТ з формальної точки зору виразилася, зокрема, в тому, що текст ГАТТ 1947 р. зберіг свою юридичну силу і був включений в домовленості Уругвайського раунду. Угода про створення СОТ складає обов’язкову частину пакету угод. Всі ці угоди повинні бути прийняті кожним учасником в повному обсязі, а звільнення від зобов’язань можливо тільки у випадках, коли це прямо передбачено угодами.

СОТ в порівнянні з ГАТТ здійснює контроль за більш широким спек­тром торговельних угод і має значно більші по­вноваження у зв’язку з удосконаленням процедур прийняття рішень та їх­нього виконання членами Організації. Є суттєві відмінності у правовому статусі ГАТТ та СОТ. ГАТТ у результаті багаторічної діяльності набула статусу організації de facto, СОТ має чітко визнаний статус юридичної особи як за вну­трішнім правом держав-членів, так і за міжнародним правом. Певний період ГАТТ не мала інституціональної структури, СОТ створена як між­народна економічна організація , яка діє на підставі Статуту. Нова система СОТ має більш широку сфе­ру дії і повноваження. Країни-члени СОТ сплачують індивідуальні внески, які розраховуються на основі часток цих країн у загальному обсязі світової торгівлі.

Участь в багатосторонніх торгових угодах з обмеженим числом учасників з юридичної точки зору не є обов’язковою для країни-члена СОТ. Приєднання до них залежить від його бажання і узгодження умов приєднання.

Діяльність СОТ будується на переконанні, що лібералізація торгівлі забезпечує зміцнення світової економіки, зростання інвестицій, розширення торговельних зв’язків, підвищення рівня зайнятості й доходів в усьому світі. В даний час повноправними учасниками СОТ є 158 держав. Більше тридцяти держав мають статус спостерігача у СОТ. Крім цього, понад 60 міжнародних організацій мають статус спостерігача в різних структурах СОТ, у т.ч. ООН, ЮНКТАД, МВФ, МБРР. На початку діяльності ГАТТ протекціонізм в міжнародній торговельній політиці був пануючою зовнішньоторговельною політикою, наприкінці 40-х – на початку 50-х років тарифні ставки становили у середньому 40%, використовувалися квоти і інші обмеження. За період діяльності ГАТТ середні ставки мита на товари знизилась з 40% до 3 %, і тому більшість фахівців поділяє думку, що наслідком цього є збільшення обсягів світової торгівлі з 1960 по 1997 роки в 41 раз. Нині на членів СОТ припадає приблизно 95% обсягу світової торгівлі.

Основні функції СОТ визначені ст. III Угоди про заснування СОТ:

1. сприяння здійсненню, застосуванню і функціонуванню угод Уругвайського раунду;

2. створення форуму для переговорів між членами з питань, що багатосторонніх торгових відносин;

3. створення механізму вирішення торгових суперечок;

4. огляд торгової політики країн-членів;

5. взаємодія з іншими міжнародними організаціями в цілях глобалізації економічної політики і розвитку.

СОТ продовжує практику, якої дотримувалися учасники ГАТТ, – використання принципу консенсусу як головного способу ухвалення рішень. Рішення вважається прийнятим на базі консенсусу, якщо при вирішенні питання відсутні офіційні заперечення кого-небудь з учасників.

З 1952 р. практикою для ухвалення рішень в рамках ГАТТ став принцип «сформулюй результати зустрічі». Консенсус розумівся так: ніхто не підтримував заперечення проти тексту або не перешкоджав його ухваленню. В тому випадку, якщо рішення не вдається ухвалити на основі консенсусу, передбачена можливість голосування на основі принципу «одна країна – один голос». Рішення ухвалюється більшістю голосів, якщо мова йде про інтерпретації положень угоди або надання учаснику виключного права, і простою більшістю голосів в решті випадків, за винятком питань, пов’язаних з внесенням змін до угод.

Основними угодами ГАТТ СОТ є : 

1. Генеральна Угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ), яка визначає єдині норми і принципи міжнародної торгівлі товарами;

2. Генеральна Угода з торгівлі послугами (ГАТС), яка регулює відносини у торгівлі послугами;

3. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності ТРІПС).

Вищим керівним органом СОТ є Міністерська конференція, яка скликається раз на 2 роки і приймає найбільш важливі рішення. Керівний орган – Генеральна рада СОТ проводиться кожні два місяці для здійснення нагляду за виконанням відповідних угод. Генеральна рада також виступає як вищий орган для розв’язання спорів і проведення оцінки торговельної політики країн-членів. Поточна діяльність СОТ проводиться в рамках 3-х Рад, 16-ти Комітетів та 5-ти переговорних груп і органів. Між сесіями Конференцій міністрів по мірі необхідності, як правило 8-10 разів у рік, скликається Генеральна Рада, що складається з представників всіх учасників організації. Конференція міністрів СОТ затверджує Комітет з торгівлі і розвитку, Комітет з обмежень (з метою забезпечення рівноваги платіжного балансу), Комітет з бюджету, фінансів і адміністрації, а також Комітет з торгівлі і навколишнього середовища, Комітет з регіональних торговельних угод і низку інших органів. Конференція міністрів призначає Генерального директора СОТ. Під керівництвом Генеральної ради працюють Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами і Рада з ТРІПС, а також ряд інших органів. У рамках цих Рад засновані Комітети з Угод і переговорні групи, членство в яких відкрито для всіх учасників СОТ. Виконавчим органом організації є Секретаріат СОТ в Женеві (Швейцарія).

Основною формою діяльності ГАТТ було проведення міжнарод­них багатосторонніх торговельних переговорів — раундів. Під час раундів обговорювались і визна­чались юридичні норми, правила й принципи світової торгівлі. До 1995 року відбулося вісім раундів. Восьмий, Уругвайський раунд відбувався з 1986 по 1993 pоки. Пакет угод Уругвайського раунду поєднує за сукупністю більш 50 угод і інших правових документів. Основними угодами раунду стала Угода про створення СОТ і додані до неї Багатосторонні торгівельні угоди, серед них Угода про текстиль та одяг, яка визначає особливості регулювання торгівлі текстилем і одягом, Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів, яка визначає умови застосування мір санітарного і фітосанітарного контролю, Угода про процедури ліцензування імпорту, яка встановлює процедури і форми ліцензування імпорту та багато інших. З урахуванням переліків національних зобов’язань щодо доступу на ринки товарів і послуг, повний пакет документів СОТ в даний час складає близько 30 тисяч сторінок. Існують також так звані секторальні тарифні ініціативи: "нульовий варіант", "гармонізація торгівлі хімічними товарами", "інформаційні технології", у яких на добровільний основі бере участь лише частина країн-членів СОТ .

Найважливішими функціями СОТ згідно з Статутом є :

1. контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду;

2. проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консуль­тацій між зацікавленими країнами-членами;

3. урегулювання торговельних суперечок;

4. оцінка національної торго­вельної політики країн-членів;

5. технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що сто­суються компетенції СОТ;

6. співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Основними принципами ГАТТ СОТ є :

1. Принцип найбільшого сприяння (принцип недискримінації) означає, що країна повинна надати країнам - членам СОТ привілеї, які вона надає одному з своїх партнерів. Якщо уряд країни застосовує нову пільгу в торгівлі з іншою державою, то ця пільга має обов’язково поширитись на торгівлю з рештою країн-членів СОТ.

2. Принцип національного режиму полягає в тому, що країна-учасниця має забезпечити для товарів країн-членів СОТ такий самий режим, як і для своїх товарів на власному ринку.

3. Принцип захисту національної промисловості. Якщо країна вводить імпортні тарифи для захисту своєї промисловості, то це мають бути саме митні тарифи, а не квоти, дискримінаційні стандарти.

4. Принцип утворення стійкої основи торгівлі означає, що тарифні рівні, які узгоджені в рамках СОТ не можуть переглядатися в односторонньому порядку.

5. Принцип сприяння справедливій конкуренції полягає в тому, що країна –член СОТ має право викорис­тати компенсаційні заходи, якщо інша країна застосовує субсидії та демпінг. Основна позиція СОТ полягає в забороні застосування субсидій та демпінгу.

6. Принцип дій в надзвичайних ситуаціях застосовується якщо країна має непередбачене лихо, вона може тимчасово вийти за межі взятих на себе торго­вельних обов’язків за узгодженням СОТ.

7. Принцип регіональних торговельних домовленостей означає, що для регіональних інтеграційних угрупувань може встановлюватись особливий режим. Наприклад, ЄС і ЄАВТ утворили в 1994 році Європейський економічний простір.

Членами СОТ можуть бути держави, митні території, що володіють автономією зовніш­ньоторговельних відносин, тому членом ГАТТ СОТ є Європейський Союз. Процедура вступу до Світової організації торгівлі розроблена дуже детально. Вона є багатосторонньою і складається з декількох етапів, займає в середньому 5-7 років. На першому етапі в рамках спеціальних Робочих груп відбувається детальний розгляд на багатосторонньому рівні економічного механізму і торговельно-політичного режиму країни на предмет відповідності нормам і правилам СОТ. Потім відбуваються переговори про умови членства країни-здобувача на двосторонньому рівні з усіма зацікавленими країнами-членами. Країна, яка приєднується, отримує припинення дискримінації на зовнішніх ринках, але одночасно вона приймає на себе зобов’язання, які складаються у ході переговорів.

Однією з головних умов приєднання нових країн до СОТ є приведення національного законодавства і практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до положень пакета угод Уругвайського раунду. На заключному етапі приєднання відбувається ратифікація національним законодавчим органом країни-здобувача всього пакета документів, погодженого в рамках Робочої Групи і затвердженого Генеральною радою. Після цього зазначені зобов’язання стають частиною документів СОТ і національного законодавства, а сама країна-кандидат одержує статус члена СОТ.

За оцінками науковців, СОТ є одним з найбільш амбіційних міжнародних проектів, який було реалізовано у сучасній історії. Але цей процес не є простим, членство в СОТ не означає відсутності конфліктів між країнами-членами, тому важливою частиною СОТ є механізм урегулювання суперечок.

Починаючи з 2001 р. в рамках СОТ відбувається новий раунд багатосторонніх переговорів, започаткований Конференцією міністрів СОТ у м. Доха (Катар). В рамках пакету домовленостей уповноважені представники країн-членів прагнуть досягти скасування всіх форм сільськогосподарських експортних субсидій протягом визначеного періоду, а. також суттєво скоротити державну підтримку сільського господарства. В найбільшій мірі переговори раунду «Доха-Розвиток» стосуються інтересів великих держав у сфері сільського господарства. Основні зусилля країн-членів СОТ спрямовані на те, щоб полегшити доступ на ринки для країн що розвиваються. Серед розвинених кра­їн обсяги скорочення залишаються неузгодженими, наприк­лад, Сполучені Штати пропонують значно менші скорочення, ніж ЄС. Повномасштабне узгодження зобов’язань країн-членів СОТ у рамках поточного раунду переговорів щодо сільського господарства стане значним досягненням, але прогрес у досягненні домовленостей незначний.