Тема 7. Міжнародні неурядові економічні організації

Світовий економічний форум. Римський клуб. Світова федерація бірж. Міжнародні неурядові організації, спрямовані на подолання бідності і реалізацію програм допомоги. Основи фандрайзингу міжнародних неурядових організацій. Співпраця міжнародних організацій у сфері захисту навколишнього середовища і подолання загрози глобального потепління.

2. Тематичний план дисципліни

№ з/ч	Назва розділу, модуля, теми	Кількість годин за видами занять
		Ра-зом	аудиторні				позааудиторні заняття
			лекції	семінарські	практичні	лабораторні	індивідуально-консультативна робота	самостійна робота
1	2	3	4	5	6	7	8	9
	Змістовий модуль 1. Роль міжнародних організацій в міжнародному співробітництві (Теми 1-3)
1	Механізм функціонування міжнародних організацій	7	2	-	2	-	1	2
2	ООН як універсальна міжнародна організація	10	4	-	2	-	-	4
3	Міжнародні організації зі співробітництва в Європі	7	2	-	2	-	1	2
	Змістовий модуль 2. Міжнародні економічні організації та інтеграційні утворення (Теми 4-7)
4	Міжнародні фінансові та економічні організації	10	4	-	2	-	-	4
5	Світова організація торгівлі та міжнародні організації з регулювання торгівельних відносин	7	2	-	2	-	1	2
6	Регіональні організації та міжнародні інтеграційні утворення	6	2	-	2	-	-	2
7	Міжнародні неурядові економічні організації	7	2	-	2	-	1	2
	Всього	54	18	-	14	-	4	18

3. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни

Змістовий модуль 1

Роль міжнародних організацій в міжнародному співробітництві

Тема 1. Механізм функціонування міжнародних організації

1.1. Методичні поради до вивчення теми

Формування та діяльність міжнародних організацій є об’єктивним наслідком розвитку світового співтовариства. Основними чинниками їх виникнення є поглиблення міжнародних відносин та міжнарод­на економічна інтеграція в різних сферах економіки.

Будь-якому фахівцеві, а особливо фахівцеві зі світової економіки, не обійтися без знань про міжнародні економічні організації. Міжнародні структури різною мірою, але впливають практично на всі основні сфери міжнародних економічних відносин. В умовах глобалізації очевидний перехід від двостороннього до багатобічної міжнародної співпраці. Найдинамічніше розвиваються нові регіональні економічні об'єднання, такі як АТЕС, ЄврАЗЕС, АСЕАН, ШОС. В майбутньому значення цих регіональних економічних блоків, безумовно, зростатиме.

Нині роль міжнародних організацій полягає в тому, що вони стали вагомою частиною міжнародних відносин. Аналізуючи особливості, функції, недоліки і проблеми в діяльності міжнародних організацій, фахівці одностайні в тому, що світ без міжнародних організацій ще гірше, ніж світ з недосконалими міжнародними організаціями.

Слід відмітити, що на тлі проблем глобальної економічної керованості відбувається абсолютно очевидне підвищення керованості регіональних підсистем глобального економічного управління. В принципі це відноситься до всіх континентів, включаючи Африканський і Американський. У ще більшому ступені це розповсюджується на Азіатський континент, де останнім часом активізувалася діяльність ряду регіональних економічних об’єднань, яка приносить позитивні результати. Але особливе підвищення керованості, що помітніше відбулося, в Європі. Розвиток економічного блоку програм в політиці ЄС і приєднання до цього об’єднання ще 12 нових держав укріпило роль ЄС як полюс економічної стабільності і передбачуваності на Європейському континенті.

Не буде перебільшенням сказати, що саме в межах регіональних і міжнародних економічних інститутів зараз вершаться долі миру і йде побудова нового світового економічного порядку. Тому країни прикладають всі зусилля, щоб не залишитися в стороні від діяльності провідних міжнародних організацій.

Нині людство живе по певних правилах. Вони можуть бути недосконалі. Але від всіх країн у цілому і від кожної країни зокрема залежить, наскільки ці правила почнуть відповідати інтересам людства. Тому політика автаркії, неучасть в провідних міжнародних організаціях – безперспективний шлях.

Міжнародна організація – це об'єднання на основі держав, установ, недержавних організацій, які створюються для реалізації мети, діють на основі встановлених правил і процедур і діяльність яких виходить за національні кордони.

Міжнародні економічні організації – це договір або домовленість (не обов'язково юридично оформлений міжнародний договір) між учасниками (не обов'язково державами) різної національної приналежності (тому – міжнародні) про врегулювання питань економічної взаємодії (тому – економічні) у формі постійного механізму (разові домовленості не ваблять формування організацій), що діє, з чіткою визначною структурою, процедурою роботи, цілями і компетенціями (структура і компетенції відрізняють організацію від міжнародного зібрання, у вигляді конференції, наприклад).

Міжнародна економічна організація – це договір між учасниками різної національної приналежності про форму врегулювання питань економічної взаємодії за допомогою механізму, що постійно діє, з обкресленою структурою, процедурою роботи, цілями і компетенціями.

Якщо спробувати систематизувати наявну інформацію про види міжнародних економічних організацій, то найбільш важливі види можна згрупувати відповідно до наступних критеріїв:

1. за умовами участі: відкриті (для всіх охочих) і закриті (з певними обмеженнями участі);

2. по юридичній природі учасників: міжурядові і неурядові (учасники – фізичні або юридичні особи);

3. по географії походження учасників: універсальні (глобальні) і регіональні;

4. за колом компетенції: загальної компетенції і спеціальні.

Розмаїття організацій створює перешкоди для їх класифікації за однією схемою. Використовують певні критерії визначення типу організації, і основними з них є :

1. членство суб'єктів міжнародних відносин і юридичний статус організації;

2. поширення;

3. функціональна спрямованість;

4. характер діяльності.

За складом членів і юридичним статусом організації поділяються на міждержавні і неурядові.

Міждержавні організації утворюються на основі офіційних урядових угод між країнами. Угоди між дво­ма державами називаються двосторонніми або білатеральними, якщо угоди є багатостороннім, то дії країн носять інституційний характер це створює ознаки міжнародної організації. Прикладами міждержавних організацій є ООН, ОБСЄ. В роботі міждержавної організації бере участь офіційний представник уряду країни-члена; який відстоює не свою власну точку зору, а узгоджену на відповідному рівні позицію свого уряду. Різновидом цього типу організацій є міждержавні економічні організації, такі як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк. Неурядові організації створюються на основі членства суб’єктів, які не є офіційними представ­никами своїх урядів. Наприклад, Міжнародна торговельна палата, яка створена для удосконалення торгівельних операцій і організує співпрацю торгівельних палат світу.

За поширенням або географічним масштабом міжнародні організації можна поділити на глобальні та регіональні. Глобальні організації об’єднують більшість учасників з різних країн. Прикладом є Організація Об’єднаних Націй, яка сполучає переважну кількість країн планети. До глобального типу можна віднести також Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світову організацію торгівлі, Організацію Червоного Хреста. Регіональні міжнародні організації об’єднують країни певної територіальній близькості, наприклад, Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН).

За функціональною спрямованістю, або обсягом компетенції організації поділяються на організації загальної компетенції і спеціальної компетенції. Організації загальної компетенції в своїй діяльності охоплюють широке коло проблем і напрямків. До організацій спеціальної компетенції відносяться міжнародні організації, в яких одна з функцій є головною, інші допоміжними. Організації загальної компетенції можуть поділятися на універсальні та регіональні організації. Міжнародною організацією загальної компетенції універсального типу є ООН.

Організації спеціальної компетенції пов’язані з професійними інтересами учасників, наприклад функцією Світо­вої туристської організації є сприяння розвиткові міжнародного туризму.

За умовами вступу та участі в членстві міжнародні організації поділяються на відкриті й закриті. До відкритих організацій за бажанням може вступити сторона, яка поділяє принципи й статут організації. До закритих організацій нових членів приймають тільки по запрошенню засновників організації.

Міжнародні організації є суб’єктами міжнародного права. Міжна­родне право є сукупністю принципів і норм, що регулюють відносини між його суб'єктами. Нормативна база складається із прав та обов’язків міжнародного права, враховуються також міжнародні звичаї, норми, що склалися внаслідок дов­гострокової практики міжнародних відносин.

Міжнародна організації як суб’єкти міжнародного права у своєму функціонуванні спираються на «Десять принципів» (сформульованих у Гельсінській угоді 1975 р.), які регулюють міжнародні відносини у всьому світі і охоплюють найважливіші сфери зовнішньої діяльності держав:

1. Суверенна рівність, повага прав, притаманних суверенітету.

2. Незастосування сили або погрози силою.

3. Непорушність кордонів.

4. Територіальна цілісність держав.

5. Мирне врегулювання спорів.

6. Невтручання у внутрішні справи інших держав.

7. Поважання прав людини і основних свобод, свободи думки, совісті, релігії та переконань.

8. Рівноправність і право народів на самовизначення.

9. Співробітництво між державами.

10. Сумлінне виконання міжнародно-правових обов'язків.

Міжнародні організації набувають в своїй діяльності правоздатності та дієздатності. Міжнародна організація має юридичний статус, може брати участь у дипломатичних відносинах , вона має певні привілеї та імунітети. Правовою основою функціонування міжнародних організацій є:

1. статут, або установчий договір;

2. затверджений регламент, або правила процедури;

3. погоджені норми щодо імунітету та статусу персоналу;

4. угоди з урядом країни перебування штаб-квартири;

5. угоди з іншими міжнародними організаціями.

Організаційна структура міжнародної організації обумовлена її функціями. Діючі органи поділяються на головні, виконавчі, допоміжні, контролюючі. Керівні, головні органи приймають остаточні рішення з питань діяльності організації. Вищий орган визначає загальну політику організації, її принципи; має право переглянути й доповнити статут; приймає рішення щодо вступу нових членів до організації або виключення із її складу, розглядає бюджетні й фінансові питання. В міждержавних організаціях до складу вищих органів входять представники усіх держав відповідного рангу. Як правило, вищі органи не виконують оперативних функцій.

Оперативні функції здійснюють виконавчі органи. Специфікою діяльності міжнародних організацій є створення адміністративних органів, які виконують поточні функції і організаційну роботу, для цієї мети створюється секретаріат. Для виконання особливо важливих функцій на постійній основі можуть створюватися допоміжні органи. Наприклад, Світова організація торгівлі має допоміжні органи: Раду з торгівлі товарами; Раду з торгівлі послугами; Раду з торгівлі інтелектуальною власністю; Комітет з торгівлі й довкілля; Комітет з бюджетних, фінансових й адміністративних питань. Цей приклад свідчить, що структура міжнародних організацій може бути складною і розгалуженою.

Важливим елементом механізму функціонування міжнародних організацій є процедура прийняття рішень. Рішення можуть прий­матися простою більшістю голосів, кваліфікованою більшістю й кон­сенсусом.

Для прийняття рішення простою більшістю достатньо набрати 50 % + 1 голос, така процедура застосовується для прий­няття рішень загального характеру, наприклад, при затвердженні порядку денного засідання асамблеї або конференції. Важливі питання, рішення голосуються кваліфікованою більшістю; в цьому разі за прийняття рішення необхідно не менш ніж дві третини голосів членів організації. Важливою є роль методу прийняття рішень консенсусом. Ця процедура базується на попередньому узгодженні інтересів всіх членів організації і досягненні спільного рішення. Процедура голосування в міжнародних організаціях залежить від того, яким чином вона описана в статуті. Як правило, одна країна, або один член неурядової організації має один голос. В той же час, в організаціях економічного спрямування використовується зважена система прийняття рішень, яка базується на квоті, розмір квоти дає різним членам різну кількість голосів, відповідно внеску в спільний фонд організації.

Рішення міжнародних організацій мають різні форми. Вони мають специфічний характер в залежності від організації. Міжнародна організації можуть приймати рішення у формі резолюцій, декларацій, рекомендацій. Спеціалізовані міжнародні установи мають право ухвалювати адміністративні й технічні регламенти. Конвенції, розроблені у межах міжнародних організацій, вступають в силу після відповідної ратифікації необхідною кількістю держав. Також використовуються рішення в формі програм розвитку, кодексів поведінки держав у сфері спеціального міжнародно-правового регулювання, наприклад, Кодекс поведінки держав у сфері передачі високих технологій, розроблений в ЮНКТАД ООН.

Посадові особи міжнародних організацій мають право виконувати свої прямі обов’язки на території будь-якої країни-члена. Міжнародні службовці – це група осіб, наділених пев­ними обов’язками, правами, повноваженнями, з метою виконання завдань та забезпечення ефективної діяльності міжнародної організації. Майно організації не може бути націоналізоване, конфісковане урядом країни, в якій воно розташоване. Міжнародна організація зобов’язана повідомити офіційні кола держави перебування про намір відкриття того чи іншого постійного представництва при організації. Умови функціонування, права та імунітети постійного представництва при міжнародній організації визначаються установчими документами та угодою міжнародної організації з урядом країни перебування. Разом з тим постійне представництво не є дипломатичним представ­ництвом держави, однак за своїм статусом та функціями досить наближене до нього.