Структура Європейської системи центральних банків:

• Європейський центральний банк;

• Національний банк Бельгії (Banque Nationale de Belgique);

• Бундесбанк;

• Банк Греції;

• Банк Іспанії;

• Банк Франції (Banque de France;

• Валютний Інститут Люксембургу.

Інструменти монетарної політики ЄЦБ:

• операції на відкритому ринку (ореп market operations);

• постійні механізми рефінансування (standingfacilities);

• обов'язкові резерви (minimum reserves).

ЄСЦБ розрізняє декілька типів інструментів для проведення операцій на відкритому ринку:

• зворотні операції (reverse transactions). Ці операції базуються на заставі або продажу цінних паперів з правом викупу (форвард);

• прямі операції (outright transactions). Під час цих операцій центральні банки здійснюють остаточний продаж або купівлю цінних паперів з повним переходом права власності;

• емісія боргових сертифікатів (issuance of dept certifications). З метою отримання додаткової ліквідності ЄСЦБ може випускати для банківського сектора боргові сертифікати з максимальним терміном дії до 12 місяців;

• валютні свопи (foreign exchange swaps). В рамках цих операцій вимоги в євро обмінюються шляхом купівлі/продажу на вимоги в іншій валюті. Одночасно укладається форвардна угода про зворотні продаж/купівлю у майбутньому;

• акцепт строкових депозитів (collection of fixed-term deposits). У межах цих операцій ЄСЦБ приймає від комерційних банків країн Європейського валютного союзу через відповідні центральні банки строкові депозити з фіксованим терміном дії та під фіксовані ставки відсотків.

Важливу роль в становленні Європейського валютного союзу відіграє євро як одна із складових міжнародної валютної системи.

Перетворення євро на міжнародну валюту не було безпроблємним. З функціональної точки зору, найбільшого прогресу євро досяг у сфері міжнародних фінансових операцій, особливо як валюта, в якій виражені міжнародні боргові цінні папери, і найменшого - у сфері міжнародних торгових операцій. З географічної точки зору, євро як і раніше грає роль міжнародної валюти в основному в країнах, які мають регіональні і політичні зв'язки із зоною євро, включаючи держави-члени Європейського Союзу, які ще не прийняли євро, нові держави-члени ЄС і країни зони франка в Африці.

За статистикою, євро є найважливішою валютою торгових розрахунків в Європі між країнами зони євро і країнами, що не входять у зону євро, але майже не використовується в міжнародних торгових операціях за межами зони євро. Частково це може бути пов'язано з тим, що розрахунки в торгівлі сировинними товарами традиційно проводяться в доларах.

Роль євро як міжнародної валюти багато в чому визначається наступними чотирма чинниками.

1. Розмір і відкритість економіки. Чим більша і динамічніша економіка, тим потенційно більше її вплив на глобальну економіку, що частково пояснюється тим фактом, що розмір і відкритість економіки значно корельовано з потоками капіталу і торговими потоками. Зона євро, маючи більшу чисельність населення, ніж США, і сукупну економіку, що є відносно відкритою і майже такою ж значною за обсягами, цілком може забезпечити євро важливу міжнародну роль.

2. Стабільність цін і обмінного курсу. Чим вище стабільність цін і обмінного курсу в країні-емітенті, тим нижчими є витрати і ризики на фінансових ринках і вищою є довіра до валюти. Маастрихтський договір наділив ЄЦБ великими повноваженнями і надав йому операційну незалежність для того, щоб він міг підтримувати стабільність цін, і до теперішнього часу ЄЦБ демонструє вельми високі результати своєї діяльності. Інфляція та інфляційні очікування в зоні євро є низькими і стабільними, а волатильність обмінного курсу також є невисокою. Сам євро полегшує проведення грошово-кредитної політики і збереження цінової стабільності в зоні євро, стимулюючи розвиток грошового ринку.

Створення країнами Європейського валютного союзу у травні 2010 року найбільшого в історії фінансової Європи стабілізаційного фонду (750 млрд євро) для підтримки курсової стабільності євро у контексті протидій негативному впливу проблем боргового характеру країн ЄС стало дуже позитивним сигналом щодо гарантованої стабільності цієї міжнародної валюти у майбутньому.

3. Розвиток та інтеграція фінансового ринку. Важливе значення має наявність високорозвинутих і інтегрованих фінансових ринків. Такі ринки забезпечують ліквідність, зменшують транзакційні витрати, знижують невпевненість і ризик, а, отже, і вартість хеджування, а також ведуть до зниження процентних ставок. Вони підсилюють продуктивність і економічне зростання, укріплюють довіру до євро. Всі ці чинники впливають на те, як широко євро використовується в ролі глобальної валюти для заощаджень, інвестицій і запозичень.

4. Звички та інерція. Економія, обумовлена зростанням масштабу, зниження транзакційних витрат і зручності, пов'язані з наявністю ширшого спектра інструментів фінансового ринку, служать сильним стимулом для економічних агентів продовжувати користуватися існуючою домінуючою валютою. Наприклад, фунт стерлінгів продовжував залишатися головною світовою валютою в першій половині XX століття, тобто ще довгий час після того, як Британія втратила той, що належав їй в XIX столітті, статус провідної військової і економічної держави. Долар поступово підміняв собою фунт як основну міжнародну валюту і став домінуючою валютою тільки після Другої світової війни, коли стабільність фунта була сильно підірвана, а нью-йоркські фінансові ринки отримали достатній розвиток, щоб змагатися з лондонськими. Зважаючи на це, можна сказати, що пройде ще немало часу, перш ніж євро стане дійсно життєздатною альтернативою долару.

На майбутній ролі євро можуть позначитися наступні обставини. Перше - це те, наскільки скоректуються глобальні диспропорції за допомогою зміни обмінного курсу долара і глобального розподілу активів. Питання полягає в тому, наскільки сильним і швидким буде це коректування. Особливо важливе значення в цій дискусії мають переваги відносно глобального розподілу активів. Зміна переваг портфельних інвесторів і їх відмова від активів США можуть прискорити різке падіння долара, що змінить баланс довіри до долара і євро і призведе до різкого розширення використання євро як міжнародної валюти.

Другою обставиною, що в майбутньому визначатиме перспективи євро, є боргова політика країн єврозони та більш розширеного формату ЄС(28). Бюджетні диспропорції і боргові кризові прояви в економіках країн ЄС можуть суттєво впливати на настрої інвесторів і призводити до втрати довіри й зацікавленості до активів, номінованих у євро. Боргова криза Греції кінця 2009 - початку 2010 р. чинила негативний вплив на позиції євро на світових фінансових ринках. Однак застосовані владою ЄС та МВФ спільні антикризові заходи, виважена політика ЄЦБ, а також вдосконалення фінансової дисципліни країн-членів ЄС у майбутньому гарантують достатньо сильну підтримку євро.

Третьою обставиною є подальше швидке економічне зростання Китаю та Індії і накопичення резервів в іноземній валюті країнами Азії. Зростання економіки цих двох країн призведе до зменшення відносної глобальної важливості і впливу зони євро, зсуву акценту в торгових операціях і операціях з капіталом на валюти Китаю та Індії. Проте немає упевненості в тому, що розширення міжнародного використання цих двох валют в досяжному майбутньому відбуватиметься такими ж темпами, як зростання реальної економіки. Таким чином, важливим уявляється питання про те, в якому напрямі відбуватиметься розширення участі Китаю та Індії у світовій торгівлі і на фінансових ринках.