17.2. План практичного заняття Практичне заняття 22

Питання для обговорення

1. Міжнародний досвіт функціонування страхових ринків.

2. Тенденції розвитку міжнародного страхового ринку.

3. Місце та роль страхування в інвестиційному процесі.

17.3. Питання для самостійного вивчення дисципліни

1. Назвіть особливості функціонування страхових ринків провідних країн світу.

2. Чому страхові компанії виконують функції кредитних установ?

3. Яка роль страхових компаній в інвестиційному процесі?

4. Що собою являє міжнародне перестрахування?

17.4. Термінологічний словник

Страхува́ння — одна з форм охорони майнових й особистих інтересів застрахованих, які сплачують внески (премії) до страхових організацій і дістають відшкодування втрат, що виникають у наслідок стихійного лиха і нещасних випадків (страхування від недуг, страхування від вогню (пожеж), крадіжок, страхування життя та ін.).

Ри́зик-ме́неджмент — це система управління ризиками, яка включає в себе стратегію та тактику управління, направлені на досягнення основних бізнес-цілей банку.

Страховики́ (страхівники, страхові компанії) — юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

17.5. Інформаційні джерела

І – 2,4,5

ІІ – 11

Тема 18. Україна у світовому фінансовому середовищі

18.1. Методичні поради до вивчення теми

Розвиток валютної системи України почався в липні 1990 p., коли було проголошено Декларацію про державний суверенітет.

Першим кроком у створенні національної грошової системи, став вихід України у 1991 р. з числа держав, що використовують у грошо­вому обігу рубль, і запровадження в безготівковий обіг тимчасової (перехідної) грошової одиниці — українського купоно-карбованця в листопаді 1992 р.

У березні 1994 р. було засновано Банкнотну фабрику, а в жовтні того самого року на її базі створено Банкнотно-монетний двір Національно­го банку України, де друкувалися карбованці, а згодом — гривні.

Запровадженням національної валюти України — гривні став ве­ресень 1996 р. Однією з особливостей її обігу були багаторазові ва­лютні інтервенції, що проводилися Національним банком України за рахунок власних резервів.

Але вже 1997р. ознаменувався величезною фінансовою кризою і шаленим зростанням попиту на долари США, тим самим спричиняю­чи різку девальвацію гривні. Ці події потягли за собою ще більш кри­тичну монетарну політику Національного банку.

Офіційний курс гривні щодо долара США встановлюється Націо­нальним банком України. До 23 жовтня 1994 р. в Україні дотримувалися системи множинних курсів, у тому числі офіційного валютного курсу, який визначався НБУ, і ринкового, який установлювався на валютних аукціонах. Із 24 жовтня 1994 р. офіційний курс установлювався за резуль­татами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі. 319 берез­ня 1999 р. НБУ встановив офіційний обмінний курс гривні щодо долара США як середньозважений між курсами за операціями уповноважених комерційних банків на міжбанківському валютному ринку. У межах сво­єї загальної відповідальності за забезпечення стабільності національної валюти НБУ може впливати на формування офіційного обмінного курсу шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на валютному ринку.

Середній за період курс гривні до долара США визначається: для місячних значень — як середньозважена вартість долара США в гривнях за місяць; квартальні та річні значення розраховуються як середньоарифметичне від місячних значень.

Платіжний баланс України й оцінка його позицій

Узагальнена оцінка економічного стану країни, ефективності її сві-тогосподарських зв'язків здійснюється на підставі платіжного балансу. Функціонально платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моде­лі, яка систематично відображає економічні операції, здійснені між на­ціональною економікою та економіками інших країн світу. Така модель складається з метою розроблення та запровадження обґрунтованої кур­сової та зовнішньоекономічної політики країни, аналізу і прогнозу ста­ну товарного та фінансового ринків, двосторонніх та багатосторонніх зіставлень, наукових досліджень тощо. Розроблення і складання платіж­ного балансу є обов'язковою умовою для всіх країн — членів Міжнарод­ного валютного фонду і базується на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації.

В Україні відповідальність за складання платіжного балансу на законодавчому рівні покладено на Національний банк (Закон Укра­їни «Про Національний банк України», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контр­олю» від 19.02.1993 p.). Спільною Постановою Національного банку і Кабінету Міністрів України № 517 «Про складання платіжного ба­лансу» встановлено порядок координації дій міністерств і відомств щодо формування інформаційної бази платіжного балансу.

Складання платіжного балансу базується на системі обліку операцій з нерезидентами під егідою НБУ. Ця система постійно доповнюється статистичними даними. Крім цього, під егідою Державного комітету статистики України існує система збору інформації, що базується на банківських операціях, яка була започаткована в січні 1993 р. У рамках цієї системи надають інформацію дві категорії респондентів:

— банки, котрі декларують здійснені протягом кожного місяця операції з нерезидентами, які було проведено за дорученням клієнтів та від власного імені (форма № 1-ПБ);

— підприємства та організації, які відкрили рахунки в іноземних банках (форма № 2-ПБ).

В Україні організовано замкнуту систему збору інформації. Ма­ється на увазі, що, крім дебетових та кредитових оборотів за корра-хунками з розбивкою за операціями, уповноважені банки надають інформацію щодо залишків на коррахунках на початок та кінець звітного періоду. Форми надаються в оригінальній валюті за кожним кореспондентським рахунком (ностро та лоро). Операції надаються в агрегованому та закодованому вигляді відповідно до стандартної класифікації керівництва щодо складання платіжного балансу МВФ (п'яте видання). Національний банк України конвертує ці дані в екві­валент доларів США за середньомісячним курсом.

Держкомстатом запроваджена щоквартальна звітність для відсте-жування руху прямих інвестицій в Україну та за кордон, а також руху операцій та послуг. Для складання платіжного балансу Національний банк України також використовує офіційну торговельну статистику Державного комітету статистики України, яка базується на даних митної статистики.

Координація дій усіх установ та концентрація інформації, необхід­ної для складання платіжного балансу, здійснюється Національним банком України. Функцією Національного банку є також безпосе­реднє складання балансу розроблення методологічної та методичної бази для аналізу і прогнозування платіжного балансу, проведення відповідних розробок.

Рахунок поточних операцій включає всі операції з реальними цінностями, які відбуваються між резидентами та нерезидентами, а також операції, пов'язані з безоплатним наданням або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання. У структурі поточного рахунка виділяються чотири основні компоненти:

• товари;

• послуги;

• доходи;

• поточні трансферти.

Товари. Головним джерелом інформації з зовнішньоторговельно­го обігу є інформація Державного комітету статистики, яка базується на вантажних митних декларацій та звітах підприємств про товари, які не проходять митного декларування (риба, виловлена в нейтраль­них водах і продана за кордоном, товари, придбані в портах пере­візниками, тощо). Для цілей складання платіжного балансу ці дані коригуються за ступенем охоплення, і одним із найважливіших важе­лів є неформальна торгівля, яка становить 3,8 % від обсягів експорту та 5,5 % від обсягів імпорту товарів, розрахованих Державним комітетом статистики. Вона складається з неорганізованого роздрібного зовнішньоторговельного товарообігу, який не може бути врахованим офіційною статистикою. Обсяги неформальної торгівлі розрахову­ються на підставі серії експертних оцінок.

Державна митна служба України надає Національному банку ін­формацію про кількість легкового автотранспорту, ввезеного фізич­ними особами на територію України для постійного користування, та суму податків, сплачених при їх митному оформленні, у тому чис­лі акцизного збору та податку на додану вартість. На основі даних Державної митної служби України про суми стягнення ввізного мита, податку на додану вартість та акцизу, які сплачені громадянами при ввезенні предметів (товарів), оцінюється вартість товарів, ввезених на територію України фізичними особами (Постанова Кабінету Міністрів України № 1652 від 13 грудня 2001 p.).

Крім того, Державний комітет статистики щорічно проводить ви­біркове обстеження вартості імпортних товарів, які продаються на речових ринках країни. Національний банк України використовує дані обстеження Держкомстату для оцінювання обсягів імпортної продукції в неорганізованому товарообігу на внутрішньому ринку для включення її в торговельний баланс.

Для визначення обсягів експорту товарів, що не враховуються офіційною статистикою, використовуються дані та експертні оцінки країн — основних торговельних партнерів. Наприклад, із фахівцями з питань платіжного балансу Центрального банку Російської Феде­рації та Білорусі вже було проведено консультації щодо методології розрахунків та обґрунтування кількісних показників для врахування обсягів неформальної торгівлі.

Згідно з методологією складання платіжного балансу вартість як експорту, так і імпорту товарів обліковується за умови поставки FOB, тобто у вартість товарів включаються витрати на транспортування цих товарів до митного кордону країни-експортера, а також вартість навантаження на борт транспортного засобу, яке здійснюється на митному кордоні країни-експортера. Відповідно ж до методології складання торговельного балансу, що здійснюється Державним комі­тетом статистики, імпорт обліковується за умови поставки CIF. Для формування статті «Імпорт товарів» платіжного балансу із загальної суми імпорту вилучається вартість перевезення та страхування.

Експорт та імпорт товарів відображено в момент переходу права власності від нерезидентів до резидентів та навпаки за ринковими ці­нами. У більшості випадків це означає, що для оцінювання операцій використовуються контрактні ціни або фактичні ціни на час здійснен­ня операцій.

Послуги. Стаття «Послуги» складається з трьох основних ком­понентів: транспорт, подорожі та інші послуги. Статтю «Послуги» Національний банк України формує в основному за власною базою даних, оскільки дані банківської звітності протягом тривалого часу є докладнішими порівняно з даними Державного комітету статистики України щодо зовнішньої торгівлі послугами (це твердження особли­во справедливе щодо імпорту послуг).

Транспортні послуги включають перевезення пасажирів і ванта­жів, а також інші послуги, що виконуються морським, повітряним та іншими видами транспорту. Джерелом даних є банківська звітність і квартальна статистична звітність Державного комітету статистики про експорт-імпорт послуг.

Стаття подорожі охоплює товари та послуги, які були придбані ман­дрівниками і туристами, якщо тривалість їхнього перебування в країні не перевищує одного року. Джерелами інформації для складання стат­ті «Подорожі» є дані щоквартальної статистичної звітності Державного комітету статистики, що надаються туристичними фірмами й готелями, та банківської звітності про купівлю/продаж іноземної валюти та пере­ведення дорожніх чеків у готівкову форму. Крім того, Національний банк здійснює оцінку надходжень та витрат від туризму на підставі інформації про чисельність фізичних осіб, що перетинають митний кордон України, та мінімальної суми іноземної валюти, яку дозволено вивозити без мит­ного оформлення. Упроваджено диференційований підхід залежно від мети поїздки та країни, кордон якої перетинається (джерело—Держком-кордон України). Висловлено припущення щодо частки осіб у загальній чисельності, які займаються торгівлею, і тих, хто від'їжджає за кордон у приватних справах та у складі туристичних груп.

Інші послуги охоплюють послуги зв'язку, будівництва, страхуван­ня, фінансові послуги, комп'ютерні та інформаційні послуги, ліцен­зійні платежі, інші ділові послуги, послуги приватним особам у сфе­рі культури та відпочинку, а також урядові послуги, що не включені до інших категорій.

Доходи. Стаття «Доходи» складається з оплати праці найманих робітників та доходів від інвестицій.

Оплата праці найманих робітників включає заробітну плату та інші доходи, отримані нерезидентами за роботу, виконану за кордо­ном. Ними можуть бути робітники прикордонних районів, сезонні робітники, службовці міжнародних організацій тощо).

Доходи від інвестицій охоплюють надходження та сплату доходів від прямих, портфельних та інших інвестицій, а також надходження від резервних активів, що мають бути сплачені у звітному періоді. Доходи від інвестицій відображаються за методом нарахувань.

Поточні трансферти. Трансферти характеризують некомпенсо-ване передання Україні матеріальних та фінансових цінностей з-за кордону, і навпаки. Поточні трансферти збільшують рівень доходу та споживання товарів і послуг країни-реципієнта і зменшують дохід та потенційні можливості країни-донора. Цю статтю складають за дани­ми банківської звітності в частині приватних переказів та грошових внесків органів державного управління, за інформацією з Міністерства економіки про одержану технічну допомогу, Держмитслужби — про обсяги гуманітарної допомоги.

Рахунок операцій із капіталом охоплює всі операції, пов'язані з одержанням або оплатою капітальних трансфертів (списання боргу, перекази мігрантів тощо), придбання/використання невиробничих, нефінансових активів.

У фінансовому рахунку відображаються операції з активами та зо­бов'язаннями резидентів щодо нерезидентів, які класифікуються за функціональними ознаками: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції та резервні активи.

Для всіх позицій фінансового рахунка збільшення фінансових ак­тивів країни, що перебувають за кордоном, та зменшення зобов'язань показуються як від'ємні значення, а зменшення активів та збільшен­ня зобов'язань — як позитивні значення.

Джерелом інформації для обліку прямих інвестицій є щокварталь­на звітність Держкомстату України за формами № 10-ЗЕЗ, № 13-ЗЕЗ, а також банківська звітність про рух коштів на кореспондентських рахунках та форма № 4-ПБ «Звіт про міждержавний рух капіталів у формі прямих інвестицій».

Для розрахунку статті «Портфельні інвестиції» використовується інформація Міністерства фінансів України щодо комерційних боргів, дані банківської звітності про рух коштів на кореспондентських ра­хунках та щоквартальної форми звітності банків про міждержавний рух капіталів у формі портфельних інвестицій (форма № 3-ПБ). У за­значеній статті відбивається рух капіталу у формі портфельних інвес­тицій за видами вкладень у цінні папери та за секторами економіки.

Інші інвестиції включають усі операції, що не відносяться до пря­мих і портфельних інвестицій та резервних активів. Інші інвестиції класифікуються за активами і пасивами, а також за чотирма типами інструментів: торговельні кредити, позики, валюта і депозити, інші активи та інші пасиви.

Моніторинг довгострокових кредитів здійснюється на підставі даних банківської звітності та Міністерства фінансів України. Тор­ Тор­говельні кредити включають зміну поточної заборгованості за екс­портно-імпортними операціями об'єктів господарювання, яка обраховується на основі даних Держкомстату про кредиторську та дебіторську заборгованість. Інші короткострокові зобов'язання відо­бражають також прострочену заборгованість перед нерезидентами за залученими кредитами, інші короткострокові активи — чисте збіль­шення готівкової іноземної валюти поза банківською системою.

У платіжному балансі відображаються зміни в запасах монетар­ного золота і валюти, які перебувають під контролем НБУ. Ці зміни розраховуються як різниця залишків на початок і кінець звітного пе­ріоду з подальшою поправкою на курсову різницю. Резервні активи НБУ не включають валютних коштів, що перебувають на депозитах у банках-резидентах.

Перегляд даних за попередні періоди здійснюється один раз на рік при підготовці платіжного балансу за IV квартал та звітний рік.

Міжнародне кредитування та фінансування України

Міжнародні фінансові організації відіграють важливу роль у під­триманні економічних реформ в Україні.

Політика відкритості та курс на розбудову демократичного сус­пільства і ринкової економіки молодої Української держави знаходи­ли підтримку у країн-партнерів України та міжнародної спільноти. Практичним втіленням цієї підтримки є допомога, що надається на­шій країні міжнародними фінансовими організаціями, у вигляді кре­дитів та позик. Вони використовуються, зокрема, для реалізації клю­чових проектів розвитку вітчизняної економіки, технічної допомоги, прямих інвестицій в економіку України. Загальна спрямованість до­помоги міжнародних фінансових організацій нашій країні відповідає статутним цілям цих організацій і передбачає підтримку проведенню економічних реформ, лібералізації та структурної перебудови еконо­міки, розбудові громадянського суспільства в Україні.

Крім того, реалізація інвестиційних проектів розвитку економі­ки України, що підтримуються міжнародними фінансовими орга­нізаціями, безпосередньо впливає на надходження у країну прямих іноземних інвестицій, оскільки для фінансування цих проектів за­звичай залучаються кошти іноземних інвесторів, країн та організацій-донорів. Необхідно також наголосити на тому, що кредити та позики міжнародних фінансових організацій надаються позичаль­никам на пільгових умовах, тобто є середньо- та довгостроковими, передбачають пільговий період та невисокі процентні ставки. Мож­ливість залучення пільгових фінансових ресурсів є вкрай важливою для України з огляду на гостру потребу в капітальних вкладеннях, яку відчувають виключно всі галузі вітчизняної економіки, тоді як вітчизняний ринок капіталів залишається неспроможним задоволь­нити ці потреби.

Група Світового банку й Україна

Вагому сферу взаємовідносин Україна має із Групою Світового банку.

Група Світового банку — це міжнародна організація розвитку, мета якої — надавати допомогу країнам — членам Групи на шляху до еко­номічного та соціального прогресу. Вона фінансує свої кредитні опе­рації, здійснювані в Україні, та інших членів Групи з середнім рівнем доходу, шляхом запозичення коштів на світових ринках капіталу.

Членами Групи є 197 держав, а керівництво її діяльністю здій­снює Рада виконавчих директорів, які є представниками держав-учасниць. Україна як учасник-акціонер Банку має 0,77 % акцій. Упродовж останніх десяти років Група Світового банку розширила масштаби своєї діяльності, насамперед у країнах Співдружності незалежних держав (СНД).

До складу Групи Світового банку входять п'ять міжнародних ор­ганізацій²:

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) — най­перша створена в Групі організація, що відкрила свої двері у 1946 р. Сьогодні це найбільша установа, яка на ринкових засадах надає пози­ки країнам, що розвиваються, і є головним ініціатором аналогічного фінансування з інших джерел. МБРР надає позики урядам або дер­жавним чи приватним юридичним особам при гарантії уряду. Кошти для цього отримуються здебільшого шляхом запозичення на міжна­родних ринках капіталу.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була створена у 1956 р. з метою надання підтримки приватним підприємствам країн, що роз­виваються. МФК також є головним ініціатором як місцевих, так і за­рубіжних приватних інвестицій, її кредитно-інвестиційна діяльність базується на принципі брати на себе ринковий ризик разом з приват­ними інвесторами.

Міжнародна асоціація розвиту (МАР) була створена у 1960 р. з метою забезпечення на пільгових умовах фінансування країн з низь ким рівнем доходу, які не мають кредитоспроможності для отриман­ня позик у МБРР.

Міжнародний центр розв 'язання спірних питань у сфері інвес­тицій увійшов до Групи Світового банку у 1966 р. з метою надання узгоджувальних та арбітражних послуг при вирішенні спірних пи­тань між іноземними інвесторами й урядами країн-позичальників, що виникають безпосередньо у процесі впровадження інвестицій.

Багатостороннє агентство по гарантіях інвестицій (БАГІ) було створене у 1988 р. для забезпечення страхування некомерційних ін­вестиційних ризиків і надання технічних послуг, які сприяють над­ходженням інвестицій. БАГІ також поширює інформацію стосовно інвестиційних можливостей.

Відносини України та Світового банку розвивалися таким чином³.

З вересня 1992 р. Україною було підписано оригінал (від 1945 р.) Статуту МБРР на церемонії у Державному департаменті США (де зберігається документ). Україна стала 167 членом Банку, здійснивши підписку на 908 акцій (1315,9 млн дол. США) акціонерного капіталу.

З 1992 р. Україна і Світовий банк співпрацюють задля забезпечен­ня успішного впровадження реформ в Україні. Було розпочато низку спільних проектів для поліпшення підприємницького середовища та ситуації у соціальному секторі, здійснення адміністративної рефор­ми та ін. Сьогодні Уряд і Світовий банк працюють над близько 50 проектами: позиками, грантами та економічними дослідженнями.

Світовий банк співпрацює з українськими урядовими структура­ми, неурядовими організаціями, багатосторонніми інституціями і до­норами. Він пропонує гнучкі схеми кредитування спільних з Урядом проектів. Участь донорів і неурядових організацій у проектах Укра­їни та Світового банку є важливим чинником для досягнення успіху. Крім того, для підготовки проектів в Україні цей банк залучає гран­тові ресурси на безоплатній основі.

Відносини України з МВФ та СБ є важливим індикатором для закордонних інвесторів щодо початку та продовження їх співпраці з нашою країною.