16.2. План практичного заняття

Практичне заняття 21

Питання для обговорення

1. Сутність та еволюція податкових систем світу.

2. Міжнародні податкові відносини.

3. Уникнення подвійного оподаткування.

4. Специфіка податкових систем світу.

16.3. Питання для самостійного вивчення дисципліни

1. Які існують проблеми міжнародного оподаткування для юридичних осіб?

2. Які існують міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування?

3. Охарактеризуйте сучасну податкову систему провідних країн світу.

4. В чому полягає специфіка функціонування офшорних зон?

16.4. Термінологічний словник

Одиниця оподаткування - це одиниця вимірювання об'єкта оподаткування.

Об'єкт оподаткування - це дохід, майно або товар, що підлягає оподаткуванню.

Джерело сплати податків - це дохід, з якого платник податку сплачує податок.

Податкова база - вартість об'єкта оподаткування в одиницях його вимірювання, до якої застосовуються податкові ставки.

Податкова ставка - це розмір податку на одиницю об'єкта оподаткування.

Податкова квота - це частка податку в доході платника податку.

16.5. Інформаційні джерела

І – 3,4

ІІ – 1,9

Тема 17. Міжнародне страхування

17.1. Методичні поради до вивчення теми

Впровадження міжнародних стандартів страхування в Україні € одним із важливих завдань і можливих напрямів входження страхового ринку держави у міжнародне страхове співтовариство. Проте це можливо лише при врахуванні економічного і політичного становища країни, фінансовій стабільності і створенні законодавчої бази страхування. Залежно від економічного стану держави і фінансової стійкості страховиків буде формуватися і концепція страхування, тобто по суті визначатиметься рівень страхових гарантій з боку держави і окремих страховиків. При цьому страхові компанії можуть стати важливим інструментом проведення реформ, оскільки страховики знають сильні і слабкі сторони клієнтів і мають певний досвід ринкових перетворень.

Основні підходи до страхування в зарубіжних країнах зводяться до його ролі у різних сферах виробництва та фінансово-кредитної системи. В загальних рисах розглянемо досвід організації і особливості на страхових ринках страхової системи в зарубіжних країнах на прикладі окремих держав. Так, страхування в США отримало значний розвиток через необхідність зниження економічних ризиків. Страхування здійснюють приватні страхові компанії, страхові кооперативи, уряд. Приватні страхові компанії - одна з найбільш потужних ланок американської фінансово-кредитної системи.

Разом з тим в США немає єдиної для держави системи страхування. Кожний штат має власне страхове законодавство. При цьому страхові організації мають широкі повноваження в розробці власної страхової політики, визначенні розмірів платежів, практики їх відрахування і відшкодування збитків, що є специфічною особливістю американського страхового ринку.

У Франції закон 1982 р. про страхування майна будь-яких осіб від наслідків стихійних лих передбачає, що держава повинна відпрацьовувати спеціальні "плани ризику", в яких будь-яка територія була б віднесена до тієї чи іншої зони небезпеки за схильністю до тих чи інших стихійних лих. При цьому відшкодування витрат від стихійного лиха не здійснюється в районах, які оголошені "зонами ризику", непридатними для будівництва та іншої діяльності через підвищену небезпеку. Також не відшкодовуються витрати у випадках порушення встановлених в даному районі правил попередження наслідків стихійного лиха. Проте всі будівлі чи види діяльності, які існували в районі до оголошення його "небезпечним" чи до розробки відповідних правил, підлягають страхуванню навіть тоді, коли не відповідають цим умовам.

В Австрії з 1966 р. функціонує національний фонд катастроф, кошти якого використовуються на відшкодування народному господарству збитків від природних катастроф (зливи, зсуви тощо). Крім того, на державному і регіональному рівнях компенсується частина страхових внесків.

В Ізраїлі державна політика в галузі страхування направлена на те, щоб запобігти зловживанням при обігу досить великих коштів. Так, закони цієї держави чітко окреслюють не тільки сферу діяльності, але й обмежують свободу використання грошей застрахованих. Наприклад, кошти, зібрані на страхування життя, можуть бути використані тільки з цією метою. Переказати їх на інші види страхування суворо заборонено, і це жорстко контролюється фінансовими службами держави.

Страхові компанії мають право вкладати кошти, одержані від населення, у вигляді страхових внесків, тільки в державні облігації, і то не більше 50 %. При цьому компанії отримують гарантовані 4,5 % річних. Не менш суворі і правила реєстрації компаній. Крім обов'язкової застави в розмірі 25 млн дол. претендент на цей вид діяльності зобов'язаний довести, що за ним не тягнеться "кримінальний хвіст". Перевірки проводяться досить суворо.

Страхування в закордонних країнах є частиною міжнародного страхового ринку. Воно є важливим сектором національних економік, забезпечуючи перерозподіл 8-12 % валового національного продукту. Кошти, що акумулюються через страхування, служать джерелом великих інвестицій. Фінансові потоки страхових компаній значною мірою орієнтовані на обслуговування державного внутрішнього боргу. Державне регулювання страхової діяльності за кордоном в основному спрямоване на контроль за фінансовою стороною роботи страхових компаній.

Нові світові реалії, що сформувалися після подій 11 вересня 2001 року, призвели до виникнення підвищених вимог до якості широкого спектра страхових продуктів, а також до рівня функціональної й інституціональної зрілості ринку страхових послуг у цілому. Збитки, понесені провідними страховими компаніями світу в результаті згаданих подій, а також збитки, що несуть страховики через природні катаклізми і військові конфлікти, істотно підвищили увагу до ринку страхових послуг як з боку відповідних державних органів, так і з боку безпосередніх споживачів страхових послуг. Значному зростанню такої уваги сприяє тенденція на світових фінансових ринках до злиття банківського і страхового бізнесу і появи фінансових конгломератів, що поєднують у собі практично усі види фінансових послуг.

Необхідно звернути увагу на посилення тенденцій до проникнення іноземних страхових структур на страхові ринки колишніх республік СРСР та країн Східної Європи, в тому числі і український ринок у формі різних спільних страхових компаній. Наприклад, в Україні створені такі компанії, як українсько-американське АСТ "Росток", українсько-шведська СК у формі ЗАТ "АКВ Гарант", українсько-ірландське АСТ ЗТ "Гала СКД", українсько-бельгійська СК "Союзспецстрах".

В Україні сьогодні актуальним залишається питання розвитку страхового захисту як окремого напряму державного регулювання розвитку бізнесу і підприємництва в різних галузях народного господарства, тобто шляхом прийняття спеціальних законів, визначення обов'язкових видів страхування, регламентації діяльності страхових організацій.

Глобалізація ринку страхових послуг відбувається в умовах наступних тенденцій розвитку :

o загострення конкуренції між найкрупнішими транснаціональними страховиками;

o капіталізація та концентрація страхового (перестрахового) капіталу, формування стратегічних альянсів між страховими та перестраховими компаніями, об'єднання малих та середніх страховиків для формування міжнародних страхових компаній;

o поява нових видів страхування і перестрахування;

o використання новітніх інноваційних технологій у діяльності страховиків та страхових посередників;

o злиття страхового, банківського і фінансового капіталів;

o формування уніфікованого та стандартизованого міжнародного страхового законодавства на базі основних принципів Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяльністю (International Association of Insurance Supervisors), рекомендаційних вимог Solvency II та положень Міжнародних стандартів фінансової звітності (International Financial Reporting Standards);

o використання інструментів ринку капіталу як нового механізму хеджування страхових ризиків;

o адаптація національних ринків страхових послуг до специфіки міжнародної торгівлі страховими послугами.

Сучасний стан розвитку страхового ринку в індустріально розвинутих країнах Заходу характеризується посиленням тенденції до монополізації та концентрації капіталу у страхуванні. Можна виділити чотири організаційні форми прояву цієї тенденції:

1. Горизонтальна інтеграція - зосередження у невеликої кількості великих страхових компаній все більшого обсягу страхових премій і страхових послуг.

2. Вертикальна інтеграція - проникнення страхових компаній в інші сфери, пов'язані зі страхуванням (банківська, біржова діяльність).

З.Створення транснаціональних страхових компаній ще не дуже поширилося у страхуванні, проте це явище існує і має тенденцію до розвитку.

4. Диверсифікація - розширення інвестиційної сфери діяльності на галузі, що прямо не пов'язані зі страхуванням. Таким чином, невеликі страхові компанії намагаються вижити в умовах загострення конкуренції і набути додаткового і більш сталого джерела прибутків, які потрібні для покриття витрат із страхування, що зростають.

Нова роль страхових компаній полягає в тому, що вони виконують функції спеціалізованих кредитних інститутів - займаються кредитуванням певних сфер і галузей господарської діяльності. Страхові компанії займають провідні позиції, після комерційних банків, за величиною активів і можливістю використання їх як кредитного капіталу. Характер ресурсів, що акумулюється страховиками, дозволяє використовувати їх для довгострокових виробничих капіталовкладень, наприклад, через ринок цінних паперів. Тому страхові компанії займають панівне положення на ринку вільного капіталу.

Економічні криза яка охопила багато країн світу стала причиною довгого етапу подолання фінансово-економічних негараздів, які відбулися в національних економіках. Перспективність подальшого розвитку міжнародного страхового ринку обумовлена не тільки подоланням нестабільної ситуації, яка в даний час спостерігається в економіці, але й вирішенням проблем, які накопичувалися протягом всього історичного періоду його становлення.

Кризовий та посткризовий етапи розвитку міжнародного страхового ринку характеризуються спадом темпів розвитку національних страхових ринків, зменшенням світових страхових премій зі страхування життя та за ризиковим страхуванням, скороченням прибутковості страхових компаній, зниженням платоспроможності та стійкості страховиків, втратою можливості страховиками та перестраховиками проводити надійну інвестиційну політику. Впродовж фінансової кризи ще більш загострилась конкуренція, знизились можливості щодо якісного відбору привабливих ризиків до власного страхового портфеля. Все це призвело до створення незбалансованого портфеля страховика, виникнення можливих небезпек: від зниження платоспроможності, порушення фінансової стабільності, стійкості страховика до його банкрутства.

Таким чином, розвиток страхового ринку можна визначити як одне з пріоритетних завдань економіки кожної країни, оскільки страхування виступає як потужний двигун підвищення інвестиційного потенціалу країни, як механізм розв'язання гострих соціальних та економічних проблем суспільства.

Страхові організації посідають особливе місце в забезпеченні інвестиційного процесу. З одного боку, вони самі здатні виконувати функції інституційних інвесторів, мобілізуючи значну частину фінансових коштів юридичних і фізичних осіб та спрямовуючи їх у різні види інвестицій. З іншого боку, за допомогою страхування можна забезпечити стимулювання інвестиційної активності вітчизняних та іноземних власників капіталу шляхом здійснення страхових операцій за видами страхування, що гарантують інвесторам повернення вкладених коштів, а в багатьох випадках і відшкодування нестриманого доходу при настанні різних несприятливих подій, що призвели до втрати всіх чи частини вкладених сум.

Можливість здійснення страховиками інвестиційної діяльності випливає із особливостей перерозподілу коштів методом страхування. Специфіка договору страхування дає можливість страховику протягом певного періоду розпоряджатися коштами, отриманими від страхувальників, інвестуючи їх у різні сфери. Крім залучених ресурсів, страхові організації мають у своєму розпорядженні власні кошти. Ці ресурси також використовуються страховиками в інвестиційних цілях.

Страхові компанії вважаються одними з найбільших інвестиційних інститутів. Так, наприклад, загальна сума інвестицій, якими управляють страхові організації Європи, США та Японії, досягає кількох трильйонів доларів.

В Україні інвестиційні можливості страхових компаній досить обмежені через недовіру населення до довгострокових інвестицій та невеликий набір інвестиційних інструментів.

Законом України "Про страхування" передбачено значне розширення інвестиційних можливостей страховиків у національній економіці. Відповідно до Положення про порядок формування, розміщення й обліку страхових резервів за видами страхування, крім страхування життя, страхові резерви мають розмішуватися з урахуванням безпеки, прибутковості, ліквідності, диверсифікації та повинні бути представлені активами таких категорій:

o грошові кошти на розрахунковому рахунку;

o банківські вкладення (в тому числі депозити);

o валютні вкладення згідно з валютою України;

o нерухоме майно;

o акції, облігації;

o цінні папери, що емітуються державою;

o права вимоги до перестраховиків;

o інвестиції у вигляді фінансових та інших вкладів, що використовуються для інвестування в економіку України з напрямів, визначених Кабінетом Міністрів України;

o централізовані страхові резервні фонди;

o фонд страхових гарантій;

o довгострокові інвестиційні кредити (для резервів зі страхування життя).

При цьому розміщення резервів обмежується в процентах до обсягів наявних страхових резервів:

а) банківський вклад (депозит) - у кожному банку не більше 30;

б) нерухоме майно - не більше 10;

в) цінні папери, які передбачають отримання доходів, - не більше 40, втому числі:

o акції, що не котируються на фондовій біржі - не більше 15, із них акцій одного емітента - не більше 2;

o акції, які котируються на фондовій біржі - не більше 5, з них акцій одного емітента - не більше 2;

o облігації - не більше 5, із них облігацій одного підприємства - не більше 2;

o права вимог до перестраховиків - не більше 50.

Залучення й ефективне використання вітчизняних і зарубіжних інвестицій у страхування залишається однією з важливих проблем соціально-економічних перетворень в Україні. Ймовірно, гарантами інвестицій у страхування життя могли б стати міжнародні фінансові інституції. Вирішення питання про часткове розміщення накопичувальної частини резервів із страхування життя за кордоном допоможе вирішити проблему інвестицій для страховиків і страхувальників. Через нестачу вітчизняних інвестицій іноземні залишаються важливим фактором економічного зростання української економіки. Як варіант можна було б дати змогу страховикам вкладати кошти у великі (надійні) зарубіжні компанії, які реалізують серйозні інвестиційні проекти в Україні. Тому основне завдання в цьому напрямі - відновлення довіри іноземних кредиторів та інвесторів, покращення інвестиційного клімату, прийняття законів, що регламентують міжнародне інвестиційне співробітництво.