12.1. Методичні поради до вивчення теми

Золото належить до групи дорогоцінних металів, що характеризуються високою хімічною стійкістю, тугоплавкістю, ковкістю і гарним зовнішнім виглядом. Даний метал є одним з найбільш цінних благородних металів, що в умовах товарного виробництва виконували функцію загального еквівалента.

Роль золота у міжнародній валютній системі відображається в її еволюційному розвитку, поступовій зміні функції золота як резервного активу, за допомогою якого досягалася рівновага платіжного балансу (у різні періоди це були золото, долар, який обертався в золото за фіксованим курсом, інша валюта, яка виконувала роль міжнародного платіжного засобу).

За Паризької світової валютної системи золото визнавалося єдиною формою світових грошей, золотомонетний (золотий) стандарт виступав основою валютної системи. Відповідно до золотого вмісту валют установлювались їхні золоті паритети (співвідношення грошових одиниць різних країн за їхнім золотим вмістом). Золотомонетний стандарт ґрунтувався на безпосередньому зв'язку із золотом.

За Бреттон-Вудської валютної системи деякі валюти в міжнародних розрахунках розглядалися як еквіваленти золота і могли функціонувати як резерви. Крім того, встановлювалися фіксовані паритети, погоджені у рамках МВФ, на основі яких порівнювались і обмінювались валюти. Кожна країна могла гарантувати конвертованість своєї валюти в золото за офіційним паритетом (цей варіант обрали США, встановивши в 1945 р. такий паритет: 35 дол. за 1 унцію золота). За Бреттон-Вудської валютної системи золото фактично перетворилося з основної в резервну валюту.

Ямайська валютна система передбачала скасування золота як офіційного міжнародного розрахункового засобу та міри вартості. Була скасована офіційна ціна золота й почалась його демонетизація. Золото могло бути національним резервним засобом, але всі розрахунки між МВФ і національними валютними установами здійснювалися лише в СПЗ. За Ямайської валютної системи золото перетворилося в особливий інвестиційний товар.

Таким чином, золото в процесі еволюційного розвитку світової валютної системи відігравало важливу роль, перш за все, в структурі міжнародних резервів. Поступово відбувався процес згасання функцій золота як грошового матеріалу й міжнародного ліквідного засобу, з характерним прискоренням процесу демонетизації у 90-х рр. XX ст. і на початку XXI ст. Дана тенденція призвела до зростання ролі золота лише у сфері приватного споживання і накопичення. До початку XXI ст. золото витіснялося зі світового грошово-валютного механізму іншими ліквідними засобами і фінансовими активами.

На сьогодні обсяг золотого запасу відображає валютно-фінансові позиції країни і служить одним із показників її кредитоспроможності. Підвищення ступеня волатильності валютних ринків змушує суб'єктів світового господарства повертатися до традиційної форми збереження резервів, що проявляється у зростанні попиту на золото. Результатом курсових коливань, що спостерігаються останнім часом у співвідношенні ключових валют, стало збільшення частки золота в структурі світових резервів. При цьому найбільший серед країн індивідуальний золотий запас сформувався в США (8133,5 тон).

Таким чином, функції золота поступово змінювалися з еволюційним розвитком міжнародної валютної системи - від функціонування золотого стандарту до використання золота лише як інвестиційного ліквідного товару. Незважаючи на юридичну демонетизацію" золото продовжує відігравати важливу роль у міжнародних валютно-кредитних відносинах, що полягає в наступному:

1) поряд із резервними валютами золото використовується для погашення пасивного сальдо платіжного балансу;

2) золото є світовими грошима, зберігаючи їх потрійне значення: служить загальним купівельним, платіжним засобом і матеріалізацією суспільного багатства; є загальним товаром світових грошей, за рахунок якого можна придбати на ринках золота необхідні валюти, а вже за ці валюти - будь-який товар, погасити заборгованість; у випадку кризи зростає роль золота як надзвичайних світових грошей;

3) держави намагаються на певному рівні на випадок економічних, політичних, воєнних ускладнень підтримувати золоті резерви з урахуванням їх значення. Центральні банки бережуть свої запаси, а деякі купують їх на золотих аукціонах для поповнення (це переважно країни, що мають позитивне сальдо платіжного балансу);

4) центральні банки використовують свої золоті резерви для угод "своп", забезпечення міжнародних кредитів. З метою покриття дефіциту платіжного балансу і сплати зовнішніх боргів вони періодично частину золота продають для поповнення валютних резервів.

Ринки золота - це спеціальний центр торгівлі, де здійснюється регулярна купівля-продаж золота за ринковими цінами з метою промислово - побутового споживання, приватної тезаврації, інвестицій, страхування ризику, спекуляції, придбання необхідної валюти для міжнародних розрахунків.

За організаційною ознакою ринок золота - це консорціум кількох банків, уповноважених проводити операції з золотом: готівкові угоди з золотом (строк виконання через 48 годин після укладення), операції з акціями золотодобувних компаній, строкові (форвардні, ф'ючерсні, свопи) операції з золотом. На ринку форвардних операцій з золотом проводять хеджування, спекулятивні строкові угоди, арбітражні операції.

Сучасний світовий ринок дорогоцінних металів (сукупність міжнародних та внутрішніх) - це розгалужена структура глобальної цілодобової торгівлі фізичним металом і похідними інструментами, значною мірою звільнено від державного регулювання.

Класифікація ринків золота:

1. За формою торгівлі:

o гуртовий - включає просування металу від постачальників до споживачів на внутрішньому ринку;

o міжбанківський - включає поставки металу посередникам, які займаються його перепродажем кінцевим споживачам;

o роздрібний ринок - включає постачання металу безпосереднім споживачам та дрібним інвесторам, які знаходяться на внутрішньому ринку.

2. За типом інвестора (торговельна інфраструктура ринку золота: інфраструктура внутрішнього ринку золота та інфраструктура світового (перш за все, лондонського) ринку золота. Основною "торговельною інфраструктурою" по внутрішніх операціях із фізичним золотом між уповноваженими банками та фізичними особами є каси банків. Для юридичних осіб - інвесторів, які мають право працювати лише з "безготівковим металом", при здійсненні інвестицій на внутрішньому ринку основною торговельною інфраструктурою є біржі (на даний момент в Україні це Українська міжбанківська валютна біржа) або міжбанківський валютний ринок.

3. За типом організації (біржовий і небіржовий ринки).

4. За формами товару, що обертається на них (злитки різної ваги і проб, монети різних випусків).

5. За ступенем легальності (легальні, чорні ринки).

6. Залежно від режиму, який надає держава:

o світові ринки (Лондон, Цюріх, Нью-Йорк, Гонконг та ін.);

o внутрішні вільні (Париж, Гамбург, Франкфурт-на-Майні, Амстердам, Відень, Стамбул, Ріо-де-Жанейро);

o місцеві контрольовані (Афіни, Каїр);

o чорні ринки (Бомбей та ін.).

7. Відповідно до географічного розташування:

o західноєвропейські (11 - Цюріх, Париж, Лондон, Женева та ін.);

o американські (14 - в Америці, 5-у США);

o азіатські (19 - в Азії);

o африканські (8 - в Африці).

8. Залежно від обсягу здійснюваних операцій та їх різновидів існують такі види ринків дорогоцінних металів:

o міжнародний ринок - реалізуються угоди з великими партіями металів. Правила здійснення операцій не контролюються державними органами або правила регулювання дуже ліберальні. Дозволяється вільно здійснювати операції як резидентам, так і нерезидентам (Лондон, Цюріх, Гонконг, Нью-Йорк, Сінгапур тощо). На міжнародних ринках здійснюється:

- первісна пропозиція дорогоцінних металів найбільшими видобувачами для найбільших споживачів та постачальників металу на місцеві чи регіональні ринки;

- встановлення базової ціни дорогоцінних металів для операцій на регіональних та внутрішніх ринках;

- інтервенції Центральних банків для підтримання ціни металу.

o регіональні ринки - належать до світових і також мають міжнародний характер. У своїй основі вони орієнтовані на місцевих клієнтів, більш дрібних (Париж, Мілан, Тель-Авів тощо).

o внутрішні або місцеві ринки - ринки однієї або декількох держав. На них здійснюється державний контроль. Вони поділяються на:

- вільні ринки, на яких держава не обмежує ввіз та вивіз металу і не дуже суворо здійснює регулювання. Внутрішні вільні ринки золота орієнтуються на місцевих інвесторів і тезавраторів, що визначає переважання угод з монетами, медалями, малими злитками. Особливість функціонування внутрішніх вільних ринків - наявність гострої конкуренції між Канадою та СНІ А; - контрольовані ринки, на яких для резидентів встановлені досить суворі правила державного регулювання, а права нерезидентів можуть обмежуватись, аж до заборони здійснення операцій з дорогоцінними металами (Афіни, Каїр). До міжнародних ринків золота, з яких і складається світовий ринок золота, належать ринки Лондона, Цюріха, Франкфурта-на-Майні, Брюсселя, Гонконгу, Сінгапуру, Токіо, Макао, Дубаю, Бейрута, Нью-Йорка, Торонто, Монтевідео, Буенос-Айреса, Каракаса, Сантьяго.

Основними суб'єктами ринку золота є:

1) постачальники металу (видобувні компанії, асоціації виробників, афінажні підприємства тощо). Видобувні компанії є учасниками первинного ринку золота. Представлені як малими фірмами, так і великими корпораціями. Промислові, ювелірні та афінажні підприємства належать до промислового сектора ринку золота, основне призначення - чистка та облагороджування золота;

2) спеціалізовані посередники (комерційні та інвестиційні банки, дилерські компанії, біржі). Біржі представлені секціями, що займаються торгівлею дорогоцінними металами. Банківський сектор представлений центральними банками, що є найбільшими операторами на ринку золота, які встановлюють правила торгівлі золотом та комерційними банками, що здійснюють посередницькі операції між покупцями і продавцями золота. Брокерські компанії - діють за дорученням і за рахунок своїх клієнтів, виступають посередником між продавцем і покупцем. Даний учасник не надає своїх котирувань і не тримає відкритих позицій. Прибуток компанії складають комісійні від укладених угод. Дилери - в основному великі банки, що регулярно проводять оптові операції у міжнародних центрах торгівлі;

3) фінансові і промислові споживачі (центральні банки, інвестори, афінажні заводи, ювелірні підприємства, електронне виробництво, дантисти тощо).

Залежно від мети інвестора відрізняють наступні види операцій із золотом:

• придбання реального золота для страхування ризику інфляційного знецінення грошей;

• купівля акцій золотовидобувних компаній з метою отримання високих дивідендів, прибутку й одночасного страхування інфляційного ризику;

• строкові - форвардні і ф'ючерсні - угоди терміном 1, 3,6 місяців із золотом для здійснення ризикованих (венчурних) інвестицій.

На міжнародних ринках золота здійснюється:

• первісна пропозиція золота найбільшими добувачами для найбільших споживачів та постачальників металу на місцеві/регіональні ринки;

• всановлення базової ціни металів для операцій на місцевих/регіональних ринках;

• інтервенція центральних банків для підтримки ціни металу.

• На ринку існують наступні види угод із золотом:

• хеджування з метою страхування ризику зміни ціни;

• спекулятивні строкові угоди - купівля-продаж золота з метою отримання прибутку;

• арбітражні операції із золотом з метою отримання прибутку у просторовому та часовому розриві:

• угода "своп" із золотом - поєднання готівкової та строкової контру-годи, тобто дилер купує 2 000 унцій золота на умовах готівкової угоди (за ціною 368 дол.) і одночасно продає 10 контрактів по 200 унцій на строк (за ціною 379 дол. за унцію);

• "своп" угоди із золотом з метою придбання іноземної валюти для підкріплення офіційних валютних резервів.