10.2. План практичного заняття Практичне заняття 14
1. Сучасні тенденції міжнародного фондового ринку.
2. Функціонування міжнародного ринку титулів власності.
3. Міжнародний ринок боргових зобов’язань.
4. Фондові біржі на світовому фондовому ринку.
10.3. Питання для самостійного вивчення дисципліни
1. Який вплив мають цінні папери на розвиток світового фінансового ринку?
2. Наведіть класифікацію цінних паперів на міжнародному фондовому ринку.
3. В чому полягає суть процедури лістингу?
4. Які переваги і недоліки мають депозитарні розписки?
5. Які проблеми стоять перед українським ринком цінних паперів?
10.4. Термінологічний словник
Акція - пайовий цінний папір без установленого строку обігу, що закріплює права її власника на отримання певної долі прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні ним, а також на відповідну частину майна в разі ліквідації цього товариства.
Акція на пред’явника - акція, в якій не вказується ім’я її власника.
Безкоштовні акції - акції, що розподіляються між існуючими акціонерами даного товариства безкоштовно (як правило, пропорційно кількості раніше отриманих ними акцій).
Відкриті акції - акції, що знаходяться у вільному обігу
Закриті акції - акції, що знаходяться в обмеженому обігу або ж взагалі без обігу.
Іменна акція - акція, в якій вказано ім’я її власника.
Іноземні інвестиції - це сукупність усіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти інвестування іноземними інвесторами для отримання прибутку.
Капіталізація ринку - показник, який відображає ринкову вартість усіх компаній, що входять до лістингу (реєстрація).
Платні акції - акції, що продаються емітентом інвестору в його власність.
Преференційна акція - свідоцтво пайової участі в капіталі корпорації, що дає право першочергового отримання активів компанії, але забезпечує менший контроль за управлінням корпорації.
Проста акція - свідоцтво на володіння долею капіталу корпорації, що дає власнику право голосу під час отримання долі прибутку.
Ринок євроакцій - це ринок акцій, що продаються за межами країни, в якій знаходиться компанія, яка їх випустила.
10.5. Інформаційні джерела
І – 3,4,5,6
ІІ – 1,9,13
Тема 11. Міжнародний ринок банківських кредитів
11.1. Методичні поради до вивчення теми
Міжнародний кредитний ринок — це сфера ринкових фінансових відносин, де здійснюється рух позичкового капіталу між суб’єктами названого ринку згідно прийнятих принципів кредитування. У структурі міжнародного кредитного ринку можна виділити міжнародний ринок боргових цінних паперів та міжнародний ринок банківських кредитів і його особливий сегмент — євроринок.
Міжнародний ринок боргових цінних паперів — це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються емісія, купівля-продаж цінних паперів.
Міжнародний ринок банківських кредитів — це ринок індивідуалізованих, неуніфікованих боргових зобов’язань.
Теоретики традиційно розрізняють ринок короткострокових позичкових капіталів (грошовий ринок) та ринок середньо- і довгострокових капіталів (ринок капіталів). На наш погляд, така структуризація є досить умовною, оскільки на практиці постійно відбувається трансформація одного капіталу в інший.
Оператори кредитного ринку:
основний оператор (світовий банк);
корпоративні позичальники;
банки та фінансові інститути;
держави.
Міжнародний кредит — рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів.
Джерела міжнародного кредиту:
грошові накопичення держави;
грошові заощадження особистого сектору;
частина капіталів (грошова форма) підприємств, тимчасово вивільнена в процесі кругообігу.
Принципи кредитування — це правила поведінки банку та позичальника в процесі здійснення кредитних операцій:
— повернення;
— терміновість;
— платність;
— матеріальна забезпеченість;
— цільовий характер.
Кожен банк відпрацьовує свій варіант цих принципів. Наприклад, найпростіший набір відомий в англомовних країнах як «Три с» — character (репутація), capability (потенційні можливості), capital (капітал).
Принцип повернення — обов’язкове повернення коштів.
Принцип терміновості означає, що позичка повинна бути повернена позичальником банку у встановлені кредитною угодою строки.
Принцип цільового кредитування — це визначення конкретних об’єктів кредитування, що допомагає банку приймати більш зважені рішення про можливість та обґрунтованість надання позик, слугує певною мірою гарантією забезпечення їхнього повернення.
Принцип забезпеченості — гарантія погашення кредитів — має на меті захищати інтереси банку та не допускати збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника.
Принцип платності — означає, що за продаж на визначений термін грошових коштів потрібно сплатити процент.
Функції міжнародного кредиту:
перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва;
економія затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків;
прискорення концентрації і централізації капіталу.
Базові елементи кредитування:
суб’єкти кредитування;
об’єкти кредитування;
забезпечення кредиту.
Класифікація міжнародного кредиту наведено на Рис.5.1.
Лізингова операція — це довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора для їхнього виробничого використання за умови збереження права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди. Іншими словами, це специфічна форма фінансування вкладень в основні фонди за посередництва спеціалізованої (лізингової) компанії, яка купує майно для третіх осіб та віддає його в довгострокову оренду. Основними елементами лізингової операції є: об’єкт, сторони лізингової угоди, її строк, лізингові платежі та послуги з лізингу.
Суб’єкти лізингової операції бувають прямі: лізингові фірми або компанії, виробничі, торгові, транспортні підприємства та населення, постачальники об’єкта угоди (виробничі та торгові компанії) та непрямі: комерційні банки, інвестиційні банки, страхові і брокерські компанії, інші посередницькі фірми.
Строк лізингової угоди дорівнює періоду лізингу, тобто строку дії угоди.
До чинників, що впливають на визначення строку лізингової угоди, належать такі: строк служби устаткування, період амортизації устаткування, цикл появи дешевшого аналога об’єкта угоди, динаміка інфляційних процесів, кон’юнктура та тенденції розвитку ринку позичкових капіталів.
Основними елементами лізингового платежу є амортизація, плата за ресурси, лізингова маржа, ризикова премія.
Рис. 11.1. Критерії класифікації та види кредиту
Міжнародний лізинг — договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Розрізняють прямий експортний міжнародний лізинг, прямий імпортний та транзитний (непрямий).
Технологічно вони реалізуються за допомогою договорів, що укладаються між українською лізинговою компанією безпосередньо з зарубіжним орендатором, з іноземним користувачем через дочірню компанію за кордоном, з іноземним орендатором через зарубіжну лізингову компанію за комісійну винагороду або участь у прибутках; між українським орендатором безпосередньо з іноземним постачальником або з зарубіжною лізинговою компанією через українську лізингову компанію.
Прямий міжнародний лізинг являє собою угоду, де всі операції здійснюються між комерційними організаціями з правом юридичної особи з двох різних країн.
Експортна лізингова операція — міжнародна операція, у якій лізингодавець купує предмет оренди в національної фірми й надає оренду іноземному лізингоодержувачу.
Імпортна лізингова операція — лізингова операція, у якій лізингодавець купує предмет оренди в іноземної фірми й надає його вітчизняному лізингоодержувачу.
Транзитний (непрямий) міжнародний лізинг — лізингова операція, у якій лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткування в іншій країні та постачає його орендатору, який знаходиться в третій країні.
Факторинг (від англ. «factor» — агент, посередник) — одна з нетрадиційних банківських послуг, що з’явилася в банківській практиці в 50-х роках.
Факторингова операція — комісійно-посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта).
Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов’язані з поставкою товарів чи наданням послуг.
Суб’єкти факторингових операцій — це банк, факторингова компанія — спеціалізовані установи, які скуповують рахунки-фактури у своїх клієнтів; клієнти-кредитори, постачальники товару, виконавці робіт, промислові та торгові фірми, які уклали угоди з банком чи факторинговою компанією; позичальники-покупці товарів та послуг.
Форфейтингова операція — купівля експортних вимог форфейтиром (банком або спеціалізованою фінансовою компанією) з виключенням права регресу (зворотної операції) на експортера (форфейтиста) у разі несплати.
Форфейтинг (від франц. «forfait» — відмова від прав) — це купівля боргу, вираженого у зворотному документі (переказний або простий вексель) у кредитора на незворотній основі.
Форфейтингові інструменти:
вексель;
інші цінні папери.
Форфейтинг застосовується у фінансових операціях для швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов’язань, в експортних операціях — для сприяння надходження готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному покупцю.
Механізм здійснення операцій форфейтингу передбачає, що експортер, виконавши свої зобов’язання за контрактом, прагне інкасувати розрахункові документи імпортера через їхній продаж для отримання готівкових коштів.
У практиці вітчизняних експортерів і банків форфейтинг тільки починає запроваджуватися, а тому деякі питання правового забезпечення ще недостатньо врегульовані.