Тема 10. Міжнародний фондовий ринок

10.1. Методичні поради до вивчення теми

У цивілізованій ринковій економіці ринок цінних паперів є основним механізмом перерозподілу грошових накопичень. Останні два десятиліття минулого століття були позначені помітним розширенням фінансових ринків в розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, а також їх появою, а точніше відтворенням, у країнах з перехідною економікою. Найдинамічнішим сегментом фінансового ринку став ринок цінних паперів. За останні 15 років оборот торгівлі акціями на біржах світу збільшився майже у 80 разів, а показник ліквідності ринку акцій (відношення річного обороту до сумарної капіталізації), на початку 90-х років минулого сторіччя складав менше 1 %, а в останні роки збільшився до 125 %.

Сучасну ситуацію відрізняє ще і набагато складніша структура ринків цінних паперів з погляду використовуваних інструментів, надзвичайно збільшена швидкість здійснення біржових операцій (і, відповідно колосальне зростання оборотів), коли мільярдні суми перекладаються з одного ринку на інший за декілька секунд, що значно підвищило волатильність світового ринку цінних паперів. Якщо до Другої світової війни ринок цінних паперів обмежувався масштабами розвинутих країн Європи, Північної Америки і Австралії, то зараз він набув дійсно глобального характеру. Від 40 до 50 % світового ринку акцій, облігацій і деривативів припадає на США, а країни "великої вісімки" в цілому займають на ньому 75-80 %. Не дивлячись на випереджаючі темпи зростання ринків, що формуються, їх частка у світовому ринку цінних паперів не перевищує 10 %.

Фондовий ринок стає глобальним. Торгівлю на такому ринку ведуть безперервно і скрізь. Його основу складають цінні папери транснаціональних компаній.

Необхідно відзначити, що світовий фондовий ринок - це сегмент міжнародного ринку капіталу, де здійснюється емісія і купівля-продаж цінних паперів і різних зобов'язань.

Загальноприйнятого визначення міжнародного ринку цінних паперів немає. Як правило, на цьому ринку відбувається торгівля цінними паперами між нерезидентами і торгівля фондовими цінностями, вираженими в інших валютах, ніж національна.

Існує думка, що міжнародний ринок цінних паперів - це, перш за все, первинний ринок, тому, що вторинний ринок поки що не одержав адекватного розвитку. Тому під міжнародним ринком цінних паперів також розуміють випуск останніх, виражений в євровалютах і здійснюваний емітентами за межами якого-небудь національного регулювання емісій. У ширшому значенні міжнародний ринок цінних паперів розглядається як сукупність власне міжнародних емісій та іноземних емісій, тобто випуск цінних паперів іноземними емітентами на національному ринку інших країн.

Формування цього ринку було прискорено рядом факторів:

• сучасною науково-технічною революцією, яка спричинила появу проектів, реалізація котрих потребувала використання капіталу різних країн;

• розвитком інтеграційних процесів;

• певною стійкістю валютних курсів;

• використанням спільних багатонаціональних валют;

• успіхами у розбудові банківської та біржової справи.

Напрями розвитку сучасних міжнародних ринків цінних паперів:

а) глобалізація (інтернаціоналізація), зокрема створення зони євро;

б) інституціоналізація, посилення ролі інституційних інвесторів у корпоративному управлінні;

в) технологізація (комп'ютеризація), згортання традиційної торгівлі і створення нових електронних торгових систем; торгівля безпосередньо через мережу Інтернет;

г) скорочення кількості фондових бірж (у багатьох країнах торгівля зосереджується на одній біржі);

г) дематеріалізація, електронний обіг цінних паперів;

д) особливий захист дрібних інвесторів, зокрема прав меншості акціонерів;

е) випереджаючий ріст ринку акцій; є) злиття та поглинання компаній.

Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Випуск і розміщення цінних паперів на міжнародному фондовому ринку дає можливість:

1. Отримати позику на тривалий термін (до декількох десятиліть, наприклад, облігації), тобто вкладання в інструменти позики.

2. Безстрокового користування фінансовими ресурсами (акції), тобто вкладання в інструменти власності (титули власності).

3. Знизити фінансовий ризик, тобто інвестувати в інструменти торгівлі фінансовим ризиком (фінансові деривативи).

4. Мати доступ до більш дешевого капіталу, ніж на національному фондовому ринку.

5. Задовольнити вимоги відносно необхідної кількості отриманого капіталу (світовий фондовий ринок, на відміну від національного, має більші можливості надання капіталу).

Регулювання ринку цінних паперів - це впорядкування всіх видів діяльності на ринку з метою узгодження інтересів усіх його суб'єктів (емітентів, інвесторів, професійних учасників ринку цінних паперів) і операцій між ними з боку уповноважених на це органів.

Регулювання ринку цінних паперів можна розділити на внутрішнє і зовнішнє регулювання.

Внутрішнє регулювання - це підлеглість учасників ринку цінних паперів власним нормативним документам: статуту, правилам здійснення діяльності, стандартам діяльності і т.д.

Зовнішнє регулювання - це підлеглість діяльності учасників ринку цінних паперів нормативним актам держави, інших організацій (наприклад, саморегулівних організацій), міжнародним угодам. До зовнішнього регулювання належить також суспільне регулювання, тобто дія суспільства на учасників ринку цінних паперів з використанням механізму громадської думки. Часто саме реакція широкої публіки є причиною тих або інших регулюючих дій з боку держави або саморегулівних організацій.

Зазвичай регулювання міжнародного фондового ринку відбувається саморегулівними організаціями, різного роду об'єднаннями, комісіями, асоціаціями, групами експертів і т.д. До основних з них належать:

1. Асоціація учасників міжнародних фондових ринків (ISMA) - афілійований член Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO). ISMA - саморегулівна організація на міжнародному фондовому ринку, що нараховує 700 членів з 50 країн. Штаб її знаходиться у Лондоні. Асоціація здійснює нагляд за обігом міжнародних фінансових інструментів і встановлює правила чесної практики. Асоціація також займається збором, обробкою і наданням інформації учасникам фондового ринку.

2. Група 30-mu (G30) - неурядова міжнародна група експертів з питань міжнародних фінансів зі штаб-квартирою у Вашингтоні. Створена у 1978 р. Об'єднує наукові і фінансові установи, а також провідних фахівців у галузі економічних досліджень. Діяльність організації спрямована на роз'яснення процесів, що відбуваються у світовій економіці та на міжнародних фінансових ринках, для учасників цих ринків, а також надання допомоги при розробці міжнародними організаціями проектів рішень у цих сферах.

3. Міжнародна асоціація з питань обслуговування цінних паперів (ISSА) - створена в 1979 р. за участю найбільших світових кастодіальних банків. На даний час поєднує більше 100 організацій-членів із 45 країн. До основних завдань Асоціації належить аналіз діяльності щодо здійснення клірингу, розрахунків і депозитарного зберігання на ринку цінних паперів. ISSA сприяє підтримці зв'язків між компаніями, що надають інвестиційні послуги, підвищенню професіоналізму учасників фондового ринку, наданню допомоги з питань розвитку національних фондових ринків.

4. Міжнародна асоціація свопів та деривативів (International Swaps and Derivatives Association, Inc. - ISDA) - створена у 1985 p. і поєднувала спочатку 18 дилерів свопів і деривативів. На даний час налічується більше 550 членів ISDA. Основною метою діяльності Асоціації є стандартизація функціонування ринку деривативів. Характерними для ISMA, ІРМА і ISDA є те, що вони являють собою своєрідні СРО з правилами діяльності у вигляді рекомендацій. Проте учасники не завжди дотримуються цих правил. Це - головне, що відрізняє міжнародні СРО від національних, у яких за недотримання правил і стандартів діяльності учасниками СРО накладаються тверді і неминучі санкції.

5. Міжнародна асоціація учасників первинних ринків (International Primary Market Association, London - IPMA) - створена в 1974 році, і поєднує фінансових посередників, що здійснюють свою діяльність на первинних ринках акцій і облігацій. Діяльність ІРМА тісно пов'язана з діяльністю ISMA.

6. Міжнародна організація комісій з цінних паперів (IOSCO) - створена в 1974 році як Міжамериканська асоціація комісій з цінних паперів. Ця організація, членами якої стали регулятивні органи фондових ринків країн-учасниць, на початку 90-х років виконувала в основному функції інформаційно-координуючого центру. Сьогодні - це впливова й авторитетна міжнародна організація, що координує діяльність світового ринку капіталів і поєднує комісії з цінних паперів більш, ніж 120 країн світу. Штаб-квартира IOSCO знаходиться у Монреалі.

7. Міжнародна федерація фондових бірж (F1BV) - створена в 1961 році зі штаб-квартирою в Парижі. Це міжнародна саморегулююча організація, яка виконує важливі функції з координації і розробки єдиних стандартів на ринку цінних паперів. Федерація відома як ефективний посередник у гармонізації фондових ринків різних країн.

8. Форум європейських комісій з цінних паперів (FESCO) - заснований у грудні 1997 року сімнадцяттю європейськими наглядовими органами. Членами FESCO є органи нагляду за ринком цінних паперів країн-членів ЄС. Члени FESCO зобов'язуються згідно зі Статутом тісно співробітничати і розвивати єдині регулятивні стандарти нагляду за фінансовими ринками щодо неузгоджених існуючими європейськими директивами аспектів, а також там, де можна застосовувати загальний підхід. Головною метою зазначеної організації є поліпшення захисту інвестора, підвищення цілісності і прозорості ринків капіталу.

Титули власності - це фінансові інструменти, що підтверджують участь їх власника (інвестора) в капіталі компанії, що їх випустила (емітента).

Міжнародний ринок титулів власності за обсягами фінансування не є провідним у структурі фінансового ринку. Це пояснюється тим, що на національних ринках торгують переважно місцевими акціями, а кількість іноземних акцій суттєво обмежена. До цього штовхає національне законодавство багатьох країн, яке забороняє реєструвати акції іноземних компаній на біржі і не дозволяє іноземним інвесторам купувати акції місцевих компаній. Та й самі інвестори віддають перевагу вкладенням у свої національні підприємства. У зв'язку з цим в кінці 90-х років XX століття на акції і депозитарні розписки припадало лише 6 % фінансування, що його одержували всі країни зі світового фінансового ринку. При цьому у структурі нових міжнародних розміщень титулів власності на акції припадало майже 80 % і на депозитарні розписки - 20 %.

Акція - це цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про внесення певної частки до статутного фонду акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним, право на одержання частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна у випадку ліквідації акціонерного товариства.

Існують різні види акцій, що встановлюють різні права їх власників:

• прості та привілейовані;

• іменні та на пред'явника;

• паперові та електронні;

• платні та преміальні;

• з вільним та обмеженим обігом.

Використання різних видів акцій пов'язане з різними цілями, якими керуються засновники акціонерних товариств.

Існують шість інвестиційних категорій звичайних акцій:

1. "Блакитні фішки " - найвідоміші і найпрестижніші акції. Елітні акціонерні компанії, що потрапили в цю категорію, зазвичай виплачують дивіденди своїм акціонерам протягом тривалого часу як в сприятливі, так і в несприятливі для компанії роки.

2. Акції росту - це акції компаній, що мають хороший потенціал для майбутнього росту прибутку. Зазвичай, одержуваний компанією прибуток вкладається в подальший розвиток виробництва, а акціонерам виплачуються або малі дивіденди, або не виплачуються зовсім. Ціна акцій росту дуже мінлива і може підвищуватися або знижуватися швидше, ніж ціни інших акцій.

3. Прибуткові акції - це акції, поточна прибутковість по яких змагається з прибутковістю цінних паперів з фіксованим доходом. Це акції з тривалою історією і стабільними виплатами дивідендів, вищих, ніж в середньому. Зазвичай, це акції компаній, кращих у своїй галузі, причому галузь у майбутньому має великі шанси залишатися однією з провідних у світі.

4. Циклічні акції - це акції компаній, у яких прибуток змінюється в точній відповідності з бізнес-циклом. Якщо умови для бізнесу сприятливі, то прибуток компанії і курс акцій цієї компанії швидко зростають. Проте якщо умови для бізнесу погіршуються, то прибуток і курс акцій швидко зменшуються.

5. Спекулятивними (ризикованими) акціями можуть бути як акції нових випусків, так і акції із сильно змінюваним відношенням ринкової ціни до доходу на акцію. Це акції, що не мають стабільного успіху на фондовому ринку, проте володіють потенціалом істотного зростання курсів. Спекулятивними є акції, випущені дрібними енергійними компаніями в галузях, що розвиваються, а також наддешеві акції. Дивіденди малі, або не виплачуються зовсім.

6. Захищені (оборонні) акції - це акції, які стійкі і відносно безпечні на падаючих ринках. Ціна захищених акцій дуже стабільна і має якнайменше зниження на ринках з тенденцією до зниження курсів.

Проте в сучасному світі існує ще одна форма доступу іноземних емітентів до інвестиційних ресурсів того або іншого національного ринку - цінні папери, що зареєстровані в країні реєстрації фондової біржі, є депозитарними розписками та іншими аналогічними документами на цінні папери іноземних емітентів.

Терміном "депозитарна розписка" (DR) сьогодні називають цілу групу похідних фінансових інструментів: ADR, GDR, EDR, IDR і RDR. Прикладом глобальних депозитарних розписок є британські "American Master Global Depositary Receipt" і "European Master Global Depositary Receipt". "Похідні" означає, що розписки не є самостійним цінним папером. З їх допомогою сьогодні відбувається торгівля акціями зарубіжних компаній на найбільших фондових ринках світу.

У загальному розумінні депозитарна розписка - це похідний цінний папір, що випускається іноземною депозитарною установою у формі сертифіката на акції іноземного емітента згідно із законодавством відповідної держави.

Значну частину міжнародного ринку інструментів грошового обігу складають євродепозитні сертифікати і комерційні папери.

Євродепозитні сертифікати - це сертифікати, що випускаються відділеннями і дочірніми компаніями банків за кордоном, а також банками у валюті, що не є для них національною, в основному, в доларах США.

Комерційний цінний папір - короткострокове боргове зобов'язання, що має фіксований дохід і випускається небанками. Зазвичай, комерційні папери:

• мають номінал близько 1 млн дол. США;

• продаються з дисконтом від номіналу;

• обертаються на позабіржовому ринку;

• мають період обігу від 1 до 365 днів;

• не підлягають державній реєстрації;

• випускаються у формі на пред'явника;

• не мають спеціального забезпечення, але підкріплюються невикористаними банківськими кредитними лініями.

До комерційних цінних паперів грошового ринку можна віднести казначейські векселі. Казначейські векселі (Treasury bills) - це державні цінні папери, які випускаються для залучення коштів до бюджету країни та мають короткостроковий термін погашення. Казначейський вексель є дисконтним цінним папером, доходність до погашення якого обумовлена продажем цінного папера з дисконтом по відношенню до номінальної вартості. Оскільки казначейські векселі є безкупонними цінними паперами, інформація про котирування, на відміну від інших казначейських цінних паперів, не містить колонки з вказівкою процентної ставки купонного платежу.

Середньострокові ноти (Medium Term Notes, або MTN) - це боргові зобов'язання, що емітуються на постійній основі через такий механізм випуску боргових інструментів, як програма випуску середньострокових нот (Medium Term Notes Program, або MTN Program). Програма MTN являє собою платформу, завдяки якій випуски боргових інструментів можуть проводитися на регулярній основі. Програма може передбачати наявність більше, ніж одного емітента, хоча при цьому випуски будуть проводитись окремо на загальну максимальну суму всієї програми.

Єврооблігації (eurobonds) - це середньо- та довгострокові облігації, які підтверджують зобов'язання емітента сплатити їхню номінальну вартість у визначений термін та відсотки за визначеною процентною ставкою, випускаються урядами країн, муніципальними та корпоративними позичальниками (емітентами) та розміщуються за допомогою міжнародного синдикату андеррайтерів за межами як країни-емітента, так і країни, у валюті якої вони деноміновані.

Фондова біржа - організація, предметом діяльності якої є забезпечення необхідних умов нормального обігу цінних паперів, визначення їх ринкових цін і розповсюдження інформації про них, підтримка високого рівня професіоналізму учасників ринку цінних паперів.

Взагалі, міжнародний фондовий ринок уособлює в собі діяльність наступних найбільших фондових бірж світу:

o Нью-Йоркська фондова біржа (New York Stock Exchange (NYSE));

o Електронна фондова біржа США (National Association of Securities Dealers Automated Quotations (NASDAQ));

o Американська фондова біржа (AMEX);

o Лондонська фондова біржа (London Stock Exchange (LSE));

o Фондова біржа EURONEXT;

o Франкфуртська фондова біржа;

o Мадридська фондова біржа (Madrid Stock Exchange);

o Італійська фондова біржа (Borsa Italiana S.p. A., ISE);

o Токійська фондова біржа (Tokyo Stock Exchange);

o Шанхайська фондова біржа (Shanghai Stock Exchange);

o Національна фондова біржа Індії (National Stock Exchange of India);

o Фондова біржа Сан-Пауло (Bolsa de Valores de Sao Paulo - Bovespa);

o Австралійська фондова біржа (Australian Stock Exchange (ASX));

o Фондова біржа PTC (Російська Торгова Система);

o Московська міжбанківська валютна біржа (ММВБ).