Термінологічний словник

Банківська система - сукупність різних банків та інших кредитних установ, котрі функціонують у межах єдиного фінансового механізму.

Брокерська фірма - офіційний посередник при укладанні угод між зацікавленими сторонами на біржі. Брокерська фірма виступає посеред­ником у торгівлі товарами та послу­гами, здійсненні операцій на фондовій, товарній і валютній біржах.

Дворівнева банківська система - характерна для країн ринкової економіки, склада­ється з двох рівнів: верхній рівень - центральний банк; нижній рівень - комерційні банки.

Інвестиційні компанії — це фінансові посередники, що спеціалізуються на управлінні вільними грошовими коштами інвестиційного при­значення. Вони спочатку акумулюють грошові кошти дрібних при­ватних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а потім розміщують їх в акції інших корпорацій та в державні цінні папери.

Кредитна система – це сукупність фінансових, інвестиційних та кредитних установ держави.

Кредитна спілка – це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Сприяють розвитку малого бізнесу, соціального захисту населення.

Лізингова компанія - це компанія, що спеціалізується на лізингові операціях. Часто є дочірньою компанією банку.

Ломбард — фінансовий посередник, що спеціалізується на видачі позичок населенню під заставу рухомого майна.

Небанкіські фінансово-кредитні інститути (парабанки) - сукупність небанківських фінансово-кредитних установ (парабанків), яка охоплює спеціалізовані кредитно-фінансові інститути й поштово-ощадні установи.

Однорівнева банківська система передбачає горизонтальні зв'язки між банками, здійснення уніфікованих операцій, тут усі банки перебувають на одній ієрархічній лінії.

Пенсійний фонд - спеціалізована фінансова установа, що займається мобілізацією та використанням коштів пенсійного призначення.

Страхова компанія - юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного, командного товариства чи товариства з повною відповідальністю яка має ліцензію на право брати на себе обов'язки страховика (за певну плату) приймає на себе зобов'язання відшкодувати страхувальникові або особам, яких він зазначив, шкоду завдану страховою подією.

Фінансові посередники - сукуп­ність фінансових установ (банки, стра­хові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди тощо), чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян юридичних осіб і подальшому поданні на комерційних засада розпорядження позичальників.

Фінансова компанія - дочірня компанія чи компанія в складі об'єднання (холдингова компанія) створена з метою залучення зовнішніх фінансових ресурсів для забезпечення фінансових потреб своїх підприємств.

План семінарського заняття №12

1. Фінансове посередництво: суть, функції та види.

2. Сутність та структура кредитної системи.

3. Структура та функції банківської системи.

4. Характеристика фінансово-кредитних інститутів небанківського типу.

Критерії оцінювання: 1,5 бали – 1 відповідь, 0,5 балів – 1 доповнення.

Питання для самостійного вивчення

1. Чим діяльність фінансових посередників відрізняється від брокерської і дилерської діяльності?

2. Чиє центральний банк фінансовим посередником? Відповідь обґрунтуйте.

3. Порівняйте функції банків з функціями фінансових посередників.

4. Які небанківські фінансово-кредитні інститути набули розвитку в Україні?

Критерії оцінювання: 0,7 бали – за виконання домашнього завдання.

Література: 2, 3, 4, 12, 13, 14, 18, 21.

Тема 10. Центральні банки

Методичні рекомендації до вивчення теми 10

У попередніх темах курсу «Грошовий ринок», «Грошові системи» вперше мова йшла про центральний банк держави як регулятора грошового обороту. Розширення знань щодо ролі та функціонування центрального банку в економіці базується на вивченні таких ключових питань: організація центрального банку, його статус, функції, об’єкти та методи регулювання.

При розгляді питання щодо організації центрального банку доречно звернутися до історичного досвіду економіки країн світу. Слід зауважити, що практично до ХІХ століття не існувало чіткого розмежування між комерційними та центральними банками. Правом емісії банкнот користувалися всі банки, що сприяло нагромадженню капіталу. Монополізація державою банкнотної емісії була завершена до початку ХХ століття лише в європейських країнах.

Уваги потребує сутність, історично визначених, шляхів створення центральних банків: еволюційний та директивний. Розгляд вказаних способів організації центральних банків слід підкріпити прикладами, в яких саме державах вони реалізовувались. Логічним продовженням формування комплексних знань студента має стати з’ясування організаційно-правових форм організації центральних банків, також з наведенням прикладів світової банківської практики. Зокрема, це може бути:

• унітарний державний банк як в Україні;

• акціонерне товариство з різною долею участі держави;

• система банків, які у сукупності виконують функції центрального банку. Ця модель є унікальною й існує тільки у США (Федеральна резервна система).

Цікавим для вивчення є специфіка організації та функціонування Федеральної резервної системи США.

Важливим питанням є статус центрального банку, оскільки має важливе політичне та економічне значення. Розглядаючи суть даного поняття, необхідно виділяти два його аспекти - політичну та економічну незалежність центрального банку. Перший, передбачає встановлення порядку призначення членів керівного складу центрального банку з боку органів державної влади. А другий виражається у тому, що центральний банк не зобов’язаний автоматично видавати грошові кошти урядові для фінансування державних витрат. Тут студент має поцікавитися як у вітчизняному законодавстві закріплені підходи щодо організації співпраці Національного банку з органами влади? І як фактично вони виконуються?

Ключовим питанням теми є історія створення, структура та основні засади функціонування Національного банку України. Вивчення даного питання передбачає ознайомлення зі змістом Закону України «Про Національний банк України». За його положеннями студент повинен з’ясувати: організаційну структуру НБУ, повноваження його керівних органів, основні засади грошово-кредитної політики та інші функції.

Поглибленню розуміння сутності та економічного призначення центрального банку сприяє розгляд його базових функцій: емісія готівки, «банк банків», «банк уряду», реалізації грошово-кредитної політики. Початкові знання щодо цих функцій набуті при вивченні механізму формування пропозиції грошей та інструментів монетарної політики. Тому потрібно пригадати економічний зміст: облікової ставки центрального банку, норми обов’язкових резервів, операцій на відкритому ринку з державними цінними паперами.

Для закріплення знань та розвитку практичного розуміння матеріалу даної теми слід проаналізувати грошово-кредитну політику Національного банку України як результат взаємопов’язаної реалізації його функцій.