План семінарського заняття №3

1. Суть і структура грошового ринку.

2. Попит на гроші та фактори, що впливають на нього.

3. Пропозиція грошей та механізм її формування.

4. Грошово-кредитний мультиплікатор.

5. Рівновага на грошовому ринку.

Критерії оцінювання: 1,5 бали – 1 відповідь, 0,5 балів – 1 доповнення. Питання для самостійного вивчення

1. Поясніть, яке місце посідає грошовий ринок у структурі грошового обороту та в чому полягає роль грошового ринку в економіці.

2. Чим відрізняються операції купівлі-продажу на грошовому і товарному ринках?

3. Поясніть, що є спільного і відмінного між грошовим ринком, ринком грошей та ринком капіталів.

4. Обґрунтуйте власну думку щодо питання чи може грошовий ринок створити ефективний механізм трансформації заощаджень в інвестиції?

5. Які основні тенденції сучасної політики НБУ?

Критерії оцінювання: 0,7 бали – за виконання домашнього завдання.

Література: 12, 13, 14, 21.

Практичні завдання

1. Визначити графічним способом обсяг попиту на гроші при нормі процента 10%, якщо при 15% обсяг попиту на гроші складає 1500 млн. грн., а при 4% - 6000 млн. грн.

2. Графічним способом визначити рівноважну ставку відсотка на грошовому ринку після здійснення додаткової емісії грошей на суму 200 млн. грн. Вихідні умови рівноваги: попит на гроші в обсязі 980 млн. грн. дорівнює пропозиції грошей при рівноважному проценту 13%.

3. Відобразити схематично на графіку зміну попиту та пропозиції грошей під впливом таких факторів:

• підвищення мінімальної заробітної плати;

• зростання безробіття;

• прискорення швидкості обігу грошей;

• суттєвий приплив капіталу в країну;

• інфляційні очікування населення.

Критерії оцінювання практичних завдань: всього 6 балів – по 2 бали за кожне завдання.

Тема 4. Грошові системи Методичні рекомендації до вивчення теми 4

Основа вивчення теми «Грошові системи» - це набуті знання щодо сутності грошового обороту, оскільки він здійснюється за певними правилами – законами. Організація грошової системи регламентується законами держави та іншими юридичними актами. Ці закони визначають принципи, правила, нормативи та інші вимоги, щодо відносин між суб’єктами грошового обороту. Переважна більшість таких правових норм визначена у банківському законодавстві, так як грошовий оборот здійснюється за участі банків і регулюється зі сторони центрального банку, що дозволяє визначати його як інституційний центр грошової системи.

Подальше з’ясування сутності грошової системи вимагає розгляду її елементів, основними з який є: грошова одиниця, види грошових знаків та їх купюрність, масштаб цін, регламентація режиму валютного курсу та операцій з валютними цінностями, емісійна система, регламентація готівкового та безготівкового обороту, політика облікової ставки центрального банку. Формуванню вірного розуміння суті кожного елементу грошової системи сприятиме наведення прикладів з економіки України. Мова йде про гривню як законодавчо запроваджену грошову одиницю в Україні, номінали її банкнот, Національний банк України як емісійний центр, форми безготівкових розрахунків, що розглядалися у темі «Грошовий оборот і грошові потоки», тощо.

Необхідно звернути увагу на таку обставину як те, що еволюція окремих елементів грошової системи розпочалася набагато раніше, ніж власне її створення. Тому національні грошові системи кожної країни мають певні відмінності, однак їх історичний шлях розвитку простежується за послідовними еволюційними типами світової грошової системи. У зв’язку з цим важливим питанням є класифікація типів грошових систем в еволюційному ракурсі.

Насамперед, слід розібратися у сутності металевих (саморегульваних) та неметалевих (регульованих) грошових систем. Для цього необхідно пригадати матеріал першої теми даного курсу, щоб виділити їх основну відмінність: за металевого обігу грошей золоті та срібні монети виконували всі функції грошей, а паперові гроші були розмінними на золото. Згодом відміна такого обміну посприяла становленню регульованих грошових систем.

Важливим питанням є також розуміння по відношенню до кого і чому в еволюції систем розрізняють їх як само регульовані та регульовані. Відповідь на це питання вимагає пригадування змісту понять «власна внутрішня вартість», «повноцінні гроші», «неповноцінні гроші», а також причини демонетизації золота.

Провідним для вивчення в даній темі є різні типи металевих та неметалевих грошових систем. Мова йде про відомі два типи систем обігу металевих грошей: біметалізм та монометалізм. При розгляді особливостей обігу золотих і срібних грошей слід ознайомитися із такими системами: паралельної валюти, подвійної валюти, «кульгаючої» валюти.

Ознайомлення із економічним змістом біметалізму має на меті виділення його суперечностей, які обумовили перехід до монометалізму. Зокрема, вони полягали у тому, що грошова форма вартості передбачала закріплення ролі загального еквівалента за одним єдиним товаром, а при біметалізмі їх було два – золото та срібло. Таким чином, використання двох металів в якості грошей суперечило природі загального вартісного еквівалента. Труднощі полягали у визначенні співвідношення між сріблом та золотом. При спробах його законодавчого закріплення виникала суперечність із ринковою вартістю металів. Крім того видобуток срібла був дешевший, приплив срібних монет посилювався, що спричиняло витіснення дорожчих (золотих) грошей. Тоді Уряди країн припинили вільне карбування срібних монет та оголосили золото єдиним грошовим товаром, а срібні монети – розмінними.

Для опанування матеріалу наступних тем курсу («Валютний ринок та валютні системи») важливим є розгляд трьох різновидів золотого монометалізму: золотомонетний стандарт, золотозливковий стандарт, золотодевізний стандарт. Узагальнюючи це питання необхідно зробити висновки щодо причин, які обумовили перехід до епохи регульованих грошових систем, яка розпочалася у 30-х роках ХХ століття.

Вивчення економічної сутності регульованих грошових систем пов’язане із формуванням чіткого розмежування паперово-кредитної системи та кредитної системи.

За паперово-грошової системи випуск в обіг грошей здійснюється або державним казначейством (казначейські білети), або центральним банком (банківські банкноти) і визначається не попитом на гроші, а величиною бюджетного дефіциту. Вона є неперспективною і може використовуватися лише як тимчасова, перехідна, оскільки покриття витрат за рахунок емісії паперових грошей є одностороннім рухом грошей, що за великого розміру дефіциту бюджету криє в собі загрозу інфляції.

Важливо знати, що Бюджетним кодексом України (ст. 15) заборонено використовувати емісійні кошти НБУ на покриття дефіциту бюджету. Визначеними джерелами його фінансування є внутрішні та зовнішні запозичення.

Кредитний механізм емісії грошей базується на загальних принципах кредитування (поверненість, забезпеченість, платність). Це створює передумови для забезпечення сталості грошей шляхом формування пропозиції грошей відповідно до потреб обороту у грошах. На даному етапі розгляду теми доцільним буде пригадати механізм грошового-кредитного мультиплікатора, який розкриває економічну сутність емісії банківською системою кредитних (безготівкових) грошей.

На завершення розгляду питання еволюції грошових систем необхідно розглянути класифікацію грошових систем (відкрита і закрита грошові систем; ринкова і неринкова грошові системи), а також охарактеризувати сучасні грошові системи, що функціонують у країнах світу та в Україні.

У темі «Грошовий оборот і грошові потоки» розкривалося питання можливості впливу центрального банку на обсяг грошової маси. Базуючись на цьому, слід розглянути методи контролю центрального банку за кількістю грошей в обігу. Мова йде про інструменти монетарної політики, які відносяться до елементів грошової системи. Перш за все, необхідно з’ясувати суть грошово-кредитної (монетарної) політики, проведення якої є прерогативою центрального банку держави. Розгляд даного питання потребує ознайомлення зі змістом розділу IV. Грошово-кредитна політика Закону України «Про Національний банк України».

Розгляд даного питання потрібно побудувати на вивченні механізму застосування інструментів монетарної політики для досягнення прискорення темпів зростання грошової маси (експансіоністська грошово-кредитна політика) чи уповільнення приросту грошей в обігу (рестрикційна грошово-кредитна політика). Для полегшення засвоєння матеріалу та перевірки правильності його розуміння рекомендується керуватися наступною таблицею.

Вид ГКП Інструменти ГКП	Політика грошово-кредитної рестрикції	Політика грошово-кредитної експансії
1. Політика облікової ставки – це регулювання оплати (процента) за позики, які Центральний банк надає комерційним банкам, що впливає на їхню здатність розширювати кредитні операції.	Підвищення облікової ставки	Зниження облікової ставки
2. Операції на відкритому ринку – операції з купівлі або продажу державних цінних паперів центральним банком за свій рахунок на відкритому ринку.	Продаж центральним банком державних облігацій комерційним банкам	Викуп центральним банком державних облігацій у комерційних банків
Мінімальні обов’язкові резерви – це процент від залучених пасивів банку, який він зобов’язаний зберігати на кореспондентському рахунку в центральному банку.	Підвищення норми обов’язкового резервування	Зниження норми обов’язкового резервування
Емісія грошей – випуск центральним банком в обіг законних платіжних засобів.	Не застосовується	Проводиться

Крім перелічених інструментів монетарної політики, студенту доцільно самостійно розглянути селективні способи реалізації грошово-кредитної політики центрального банку. До них відносяться:

- обмеження обсягу певних цінних паперів, що беруться центральним банком в заставу під видачу кредиту комерційному банку;

- регламентація умов видачі окремих видів позик різним категоріям клієнтів;

- встановлення меж річного приросту позик;

- встановлення граничних розмірів депозитних або кредитних ставок;

- встановлення різних обмежень для різних банків.

Розгляд впливу селективних методів монетарної політики необхідно завершити виділенням переваг та недоліків такого підходу центрального банку до управління грошовою масою. Зокрема, перевагами селективних методів ГКП є:

• можливість впливу не тільки на обсяг, а й на структуру кредитів;

• можливість швидкого впливу на діяльність банків.

Як недолік слід визнати можливість дискримінаційної політики щодо певних операцій чи банків.