Розділ ІІ

Розділ II

Лексика

14.Лексикологія як наука

15.Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми

16.Лексика української мови

17.Словники в Україні

18.Основні типи словників

§14 Лексикологія як наука. Лексичне значення слова

Кожна мова, і українська зокрема, складається зі слів. Усі слова української мови становлять її лексику (від гр. lexicós – той, що відноситься до слова). Зазначимо, що терміном «лексика» називають: а) певні шари слів (нейтральна, книжна); б) групи слів (сільськогосподарська, професійна); в) словниковий склад окремих творів чи письменників (лексика «Енеїди» І. П. Котляревського, лексика Т. Г. Шевченка).

Наука, об'єктом вивчення якої є словниковий склад мови, назива-

ється лексикологією.

З лексикологією тісно пов'язані інші розділи мовознавства, що вивчають слово. Це такі науки, як семасіологія (вивчає значення, внутрішній зміст мовних одиниць), етимологія (наука, що вивчає походження слів), фразеологія (наука, що досліджує лексикосемантичну сполучуваність слів, стійкі мовні звороти), лексикографія (наука, що вивчає наукові основи створення словників різного типу).

Однією з найважливіших одиниць мови є слово (у лексикології слово називають лексемою). Усі інші одиниці тією чи іншою мірою пов'язані з ним. Мовні звуки, морфеми (корінь, основа, префікс, суфікс) можуть існувати і виявляти себе лише у слові. Зі слів складаються словосполучення і речення. За допомогою них ми можемо формулювати свої думки, обмінюватися інформацією з іншими.

Лексика

Слово (лексема) – основна мовна одиниця, яка служить для найменування предметів, явищ, дій, ознак тощо. Усі слова за значенням поділяються на дві групи:

Слово має пряме й переносне значення, первинне і вторинні

значення.

Пряме значення є суттю реального, лексичного значення. Це значення найчастіше і є первинним.

Переносне значення виникає на основі перенесення одних явищ,найменувань,ознак,дійнаінші.Такутворюєтьсябагатозначність слів. Переносні, тобто вторинні значення слова обов'язково пов'язані з первинними, але мовці їх ніколи не змішують. Використовуючи слово в переносному значенні, кожен мовець намагається надати своєму мовленню образності.

Полісемія (від гр. polu – багато і sēma – знак), або багато-

значність – це властивість слова вживатися у різних значеннях.

Розділ ІІ

Українська мова налічує багато слів полісемічних, тобто багатозначних. «Словник української мови в 11-ти тт. « (1970–1980) подає правопис і тлумачення значень 134 058 слів. Серед них такі слова, як: земля має 6 значень; насідати – 10 значень; сіяти – 8;

добрий – 9; розбирати – 11 значень.

Багатозначність можна проілюструвати на прикладі слова земля.

1.Третя по порядку від Сонця велика планета, яка обертається навколо своєї осі і навколо Сонця. І сонечко серед неба Опинилось – стало, Мов жених той молодую, Землю оглядало (Шевченко).

2.Верхній шар земної кори. Дерева посхилялись під вагою плодів,

іплоди падали на землю і лежали на ній (Довженко).

3.Речовина темно-бурого кольору, що входить до складу земної кори. Той хліб, що їли люди, був випечений з усякої всячини: там була й полова з остюками, і земля з куколем та горошком (Мирний).

4.Суша (на відміну від водяного простору). Вгору піднісшись на хвилі високій, Глянув він пильно, і от – недалеко вже землю побачив (Гомер).

5.Ґрунт, який обробляється і використовується для вирощування рослин. Оце піду, нападу на свого Омелька – нехай продає воли, землю й хату, бо далі не видержу (Нечуй-Левицький).

6.Країна, край, держава. Еней в чужих землях блукає, Дружину в поміч набирає (Котляревський).

Однозначні слова

Є в українській мові слова, які є однозначними, серед них:

а) спеціальні наукові терміни: займенник, закінчення, додаток, бронхіт, астма, шестірня, бузок, береза. Але і серед термінів є ба-

гатозначні слова, наприклад: корінь (корінь слова – термін у мовознавстві, корінь рослини – у ботаніці, корінь квадратний – у математиці). Але, зазначимо, що в певній науці слово корінь має лише одне значення;

б) власні назви: Київ, Миколаїв, Одеса, Південний Буг (річка), Італія, Україна, Карпати.

Частоубагатозначнихсловаходнезйогозначеньєпрямим,аінші– переносними (непрямими). Наприклад, слово звір має такі значення:

Звір 1. Дика, звичайно, хижа, тварина. Ведмідь – страшний, ве-

ликий звір.

Лексика

2. Перен. Про дуже люту, жорстоку людину. – А вони (німці) тоді зайшли та півсела й спалили. Та дівчат до себе погнали. – От звірі! (Довженко).

Переносне значення слова є джерелом полісемії. Але переносне значення слова потрібно відрізняти від його переносного вживання слова.

Метафора (від гр. μεταφορά – перенесення) – вид тропа, що побудованийзапринципомподібностііслужитьодниміззасобівпосилення образності й виразності мови. Отже, метафора є слово, вжите в переносному значенні і служить засобом образної художньої характеристи-

ки. Наприклад: Прудкий скакун думки наздоганя (Павличко). Помережав вечір кучерявий льодяними гратами вікно (Драй-Хмара) .

Метонімія (від гр. μετωνυμία – перейменування) – вид тропа, в основі якого лежить принцип суміжності. Суть метонімії полягає в перейменуванні за безпосередньою близькістю. Наприклад: Універ-

ситет святкує своє сторіччя. А п'єса собі йшла.

Синекдоха (від гр. – префікс на означення певної дії і – переймання, приймання; розуміння, витлумачення) – це вид тропа, суть якого полягає в заміні назви цілого назвою його частини. Це, по суті, різновид метонімії, бо теж ґрунтується на понятті суміжності. Наприклад: Він скрізь руку має, а ми що? (Карпенко-Карий).

§15. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми

Уділовому мовленні часто доводиться використовувати омоніми, синоніми, антоніми та пароніми.

Омоніми (від гр. homos – однаковий, і onyma – ім'я) – це слова,

що однаково звучать, але мають різне значення. Омоніми потрібно відрізняти від багатозначних слів (між значеннями полісемантич-

Розділ ІІ

ного слова існують зв'язки, вони об'єднані спільним поняттям, а значення омонімів не пов'язані між собою). Омоніми з'являються внаслідок:

–звукових змін у процесі розвитку мови;

–випадкового збігу звучання слова рідної мови і засвоєння з іншої мови;

–випадкового збігу звучання форм різних слів.

Наприклад: гривня – грошова одиниця, і гривня – жіноча прикраса; сон це – сонце, шию (я шию) – шию (повернув шию).

Синоніми (від гр. synonymos – однойменний) – це слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням, напри-

клад:домовленість,змова,угода;дорогий,цінний,недешевий,коштовний, безцінний, дорогоцінний, на вагу золота; (про почуття до людини) милий, любий, рідний; урожайний– – родючий, плідний, дорідний, (на якому гарно родить – про ґрунт) – плідний, плодючий, плодовитий, до-

рідний. Наведені синоніми об'єднані в синонімічний ряд. Сукупність синонімів мови називається синонімією. Учені розрізняють синоніми:

–лексичні – це синоніми, що належать до однієї частини мови і мають відмінності у значенні (усувати, ліквідувати);

–контекстуальні – такі, що лише в певному контексті мають близьке значення. Вони властиві художнім текстам.

Синоніми пожвавлюють і урізноманітнюють текст, сприяють уникненню повторів. Синоніми використовуються для вираження емоційної насиченості.

Антоніми (від гр. anti – проти, onyma – ім'я) – це слова пере-

важно однієї частини мови, які мають протилежне значення. Хоча в антонімічні відношення можуть вступати слова і словосполучення різних частин мови. І якщо синоніми об'єднуються в ряди, то антоніми об'єднуються в пари, наприклад: праця – безділля, холод – спе-

ка; щедра – скупа; сміятися – плакати.

Антонімічні відношення ніби пронизують мову. Вони використовуються тоді, коли потрібно найкращим способом дати вичерпну характеристику явищам дійсності на основі зіставлень і порівняння.

Пароніми– (від гр. para –поблизу, поруч і onyma –ім'я) – це слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою. Напри-

клад: білуха, білуга; паливо, пальне; покажчик, показник; ожеледь,

Лексика

ожеледиця; громадський, громадянський; підозрілий, підозріливий;

виконавський (дисципліна, майстерність), виконавчий (орган, лист); приводити, призводити (до чогось небажаного). Ці слова відрізняються переважно суфіксами, рідше префіксами та закінченнями.

Пароніми – це співзвучні слова: свійський, світський; додолу,

додому.

Запитання і завдання для самоконтролю

Завдання 1. Прочитайте синонімічний ряд. Уведіть ці слова у речення. Речення запишіть.

Неконтрольований (який не контролює своїх вчинків) безконтрольний;

(діє навмання) неусвідомлений, несвідомий; (виконує, діє механічно) підсвідомий, інтуїтивний; (про виникнення почуттів) стихійний;

книжн. (некоординуючий рухів, реакції) рефлективний, рефлекторний.

Завдання2. Доберіть до поданих нижче слів синоніми. Запишіть синонімічні ряди.

Виплеканий, запальний, лелека, лігво, лікар, непокірність, непристойний, некультурний, нелегальний, рукопис, рятувати, стебло, тварина, теплиця, чемний.

Завдання 3. Записати значення слів: громадський, громадян-

ський; ділянка, дільниця; адресант, адресат, адрес; континент, контингент; ефективний, ефектний. Рекомендуємо скористатися тлумачними словниками.

Завдання 4. Поясніть, чому подані нижче слова можна віднести до омонімів.

Білль – біль, вити – вити, гóри – горú, грати – ґрати, ДОК – док, клуб – клуб, лежý – лúжу, напам'ять – на пам'ять, пíдсумок – підсýмок, Роман – роман, сонце – сон це, чайка – чайка.

Завдання 5. Прочитайте текст. Поясніть, у чому відмінність слів

яловий і яловичий.

Прикметник яловий має в українській мові такі значення: 1) 'який не дає приплоду' (про самиць сільськогосподарських тварин): ялова

Розділ ІІ

корова; 2) розмовне 'неродючий' (про землю): ялова земля; 3) переносне; розмовне 'пустий, безпредметний; нікому не потрібний: ялові поради, 'те саме, що марний': 'ялові зусилля'; 4) 'виготовлений із шкіри великої рогатої худоби': ялові чоботи.

Отож ні шніцель, ні биток не може бути яловий. У цьому випадку правильно вжити прикметник яловичий (від «яловичина»). А ще природніше, ліпше звучатиме: шніцель із яловичини, биток із ялови-

чини (Культура мови на щодень).

Завдання 6. Прочитайте текст. Поясніть відмінність у значенні і вживанні слів насінний, насіннєвий, насінницький.

Часом ці прикметники вживають як тотожні, незважаючи на відмінність у значенні названих ними понять. Особливо ця плутанина впадає у вічі, коли розповідають про фахівців, які займаються вирощуванням рослин для одержання сортового насіння, або йдеться про діяльність, пов'язану з вирощуванням насіння. В інформаціях натрапляємо на вирази насінна, насіннєва, насінницька справа; насінна, насіннєва, насінницька станція; насінна, насіннєва, насінницька бригада. Як же правильно?

І насіннєвий, і насінний можна сказати про рослини, частини рослин (головка, коробочка, стебло), які містять у собі насіння; про врожай, призначений для одержання, зберігання, продажу тощо добірних сортівнасіння;про будівлі для зберігання чипродажу зібраного; про посівні площі; про матеріал, призначений для вирощування, на-

приклад: насінне (насіннєве) зерно, насінний (насіннєвий) стручок, насінна (насіннєва) картопля, насінне (насіннєве) походження, насінне (насіннєве) розмноження, насінний (насіннєвий) фонд, насінна (насіннєва) ділянка, насінний (насіннєвий) магазин, насінна (насіннєва) позичка.

Словом насінницький послуговуються у тих випадках, коли треба вказати, що об'єкт, позначуваний іменником, пов'язаний з селекційним вирощуванням насіннєвих (насінних) рослин, коли йдеться про окрему галузь сільського господарства, осіб і їхню професійну діяльність.

Отже, насінницька справа, насінницька станція, насінницька бригада, але насіннєва картопля (Культура мови на щодень).