- •Поняття організаційної структури управління виробництвом та фактори, що її визначають
- •Основні класи та принципи формування організаційних структур управління виробництвом
- •Типи бюрократичних і адаптивних структур управління виробництвом, їх особливості, переваги та недоліки. Розвиток організаційних структур управління виробництвом
- •Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління
- •Функціональний тип організаційної структури управління виробництвом
- •Переваги та недоліки функціональних організаційних структур управління
- •Рада директорів
- •Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління
- •Перевага та недоліки продуктових організаційних структур управління
- •Науково-виробничим комплексом
- •Переваги та недоліки матричних організаційних структур управління
- •Переваги та недоліки конгломератних організаційних структур управління
Рада директорів

Президент



Віце-президент
Адміністративні
послуги
Віце-президент
Операційні
послуги


По
групі
продуктів
А
По
групі
продуктів
В
По
групі
продуктів
Б



Персонал
Бухоблік
і контроль
Дивізіон.
управління
Маркетинг
Виробництво
Персонал
Бухоблік
і контроль
Дивізіон.
управління
Маркетинг
Виробництво
Персонал
Бухоблік
і контроль
Дивізіон.
управління
Маркетинг
Виробництво
Рис. 43. Дивізіональна структура керування з продуктовою спеціалізацію відділень
Водночас окремі організації, що знаходять оперативно-господарську самостійність, починають працювати як "центри прибутку", що активно використовують надану їм волю для підвищення ефективності своєї діяльності. І все-таки в цілому структура керування виявляється ускладненою, насамперед за рахунок проміжних (середніх) рівнів менеджменту, створених для координації роботи різних відділень. Дублювання функцій керування на різних рівнях призвело до росту витрат на утримання управлінського апарату.
Різновиди дивізіональної структури. Продуктовий тип передбачає створення в структурі фірми самостійних господарських підрозділів — виробничих відділень, орієнтованих на виробництво та збут конкретних видів продуктів однієї групи або ж одного продукту. При цьому передбачається спеціалізація виробничих відділень у головній компанії за окремими видами або групами продуктів і надання їм повноважень управління виробничими та збутовими дочірніми компаніями, розташованими у своїй країні та за кордоном.
При використанні регіонального типу організаційної структури передбачається, що відповідальність за всю діяльність компанії на внутрішньому і зовнішньому ринках розподіляється між самостійними регіональними підрозділами (рис. 44). Ці підрозділи за змістом і характером діяльності можуть бути як виробничі відділення і центри прибутку, а можуть організовуватися у формі дочірніх компаній і бути центрами прибутку та центрами відповідальності.
Холдингова використовується в дуже великих і диверсифіко-ваних фірмах. Відділення мають практично необмежену свободу діяльності і власну назву. Але вони фінансово залежать від центру, бо контрольний пакет акцій належить головній фірмі.
Різновидами структур є проектні і матричні форми організації керування.
Проектні структури формуються при розробці організацією проектів, що охоплюють будь-які процеси цілеспрямованих змін у системі (наприклад, модернізацію виробництва, освоєння нових виробів, технологій, будівництво складних об’єктів). Керування проектом включає визначення його цілей, формування структури, планування й організацію виконання робіт, координацію дій виконавців.

Рис. 44. Регіональний тип організаційної структури управління виробництвом
Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління

