Розділ II. Характеристика об’єкту

2.1. Місцерозташування і функціональне призначення об’єкту в системі озеленення населеного пункту

Загальна площа санаторію становить 744,20 м²., тобто 0,75 га. На об’єкті знаходяться будівлі, площа яких становить 1149 м².

2.2. Характеристика забудови та елементів благоустрою

На даній території з метою озеленення та благоустрою ділянки я запроектував влаштувати: квітники , водойму, розарії, рокарій, для урізноманітнення та естетичного вигляду території, газоне покриття, групи дерев і чагарників.

2.3. Інвентаризація та аналіз існуючих насаджень

Під час інвентаризації на території школи по в с. Маринин, Березнівського району Рівненської області виявили такі деревні рослини: береза повисла -6 шт., туя західна ф. пірамідальна -20 шт.

Щодо газонного покриття, то можна зробити висновок що воно знаходиться в задовільному стані і потребує заміни підсіву та ремонту в деяких частинах

Розділ III. Проектні пропозиції, щодо технології і організація робіт

3.1. Ландшафтна організація території об’єкту

При організації простору на території санаторію потрібно враховувати навколишню ситуацію, існуючі забудови, сторони світу, пануючі вітри і інші природно-кліматичні показники місцевості. При проектуванні елементів зеленого будівництва на даній території дотримуюсь пейзажного стилю: формування біогруп, солітерів, неправильних по формі доріжок.

Озеленення територій курортного призначення

На територіях обєктів курортного призначення виділяють такі зони: зона житлових і лікувальних корпусів – 30 %, зелені насадження (паркова зона) – 60 %, господарський двір – 5 %, зона розміщення чергового персоналу – 5 %. В дитячих оздоровчих закладах виділяються додатково зони культурно-просвітньої та спортивної робіт. Для занять суспільно-корисною працею створюють зону з плодово-ягідним садом і городом.

При озелененні окремих зон слід враховувати необхідність інтимного спокійного відпочинку. Тому за виключенням під’їзду і парадного двору, слід застосовувати ландшафтні прийоми озеленення території, влаштовувати побільше окремих двориків, майданчиків і місць відпочинку, ізольованих один від одного насадженнями.

Регулярними прийомами користуються, при формуванні входів та центральних алей, які ведуть до адміністративного корпусу. Перед адміністративними, лікувальними та спальними корпусами влаштовуються партерні газони з квітниками (клумби, рабатки) та скульптурою. Досить часто фасади цих приміщень, обернених на південь, озеленюють ліанами.

Паркова територія санаторію формується подібно як і в лікувальних закладах, з врахуванням фітотерапевтичної дії зелених насаджень.

В озелененні дитячих закладів використовується багатий асортимент рослин з обов’язковим включенням екзотів та інтродуцентів, що допомагає розширювати знання дітей про біорізоманіття. З цією метою влаштовують дендрарії та колекційні ділянки.

3.2. Формування насаджень та характеристика запроектованих дерев і кущів

Організація посадкових робіт дерев та чагарників

Саджанці дерев і кущів, які заплановано висадити на територію присадибної ділянки вирощені у контейнерах тобто у них закрита коренева система.

Посадкові роботи починаються відразу після розбивки ділянки і виносу проекту в натуру. Ями готують завчасно. Розміри ям залежать від величини кому.

Яма повинна бути на 20см більша в діаметрі і на 30см по глибині. При викопуванні ям верхній родючий шар ґрунту складають окремо. Решта ґрунту розрівнюється по території, в яму ставиться саджанець з закритою кореневою системою і присипається родючим ґрунтом. Глибина посадки має істотне значення для багатьох видів рослин. Деякі рослини не переносять заглиблення кореневої шийки (ялина, береза, плодові). Інші, особливо ті, які добре розмножуються з дерев, можна зрубувати (верба, туї). При присипанні рослини ґрунтом потрібно враховувати усадку ґрунту в посадковій ямі. Коли яма заповнена навколо неї насипають валик ґрунту, щоб не розтікалась вода при поливі. Поливають саджанці до значного насичення ями водою. Норма поливу 30-50л/саджанець. Для запобігання усадки ґрунту рослини треба поливали в кілька прийомів.

3.3. Характеристика асортименту декоративно – листяних і квіткових рослин

Береза повисла –Betula pendula Roth. Дерево заввишки до 25 м з ажурною, неправильнояйцеподібною кроною, повислими гілками. Кора біла, у молодих рослин гладенька, з віком у нижній частині розтріскується, стає майже чорною. Нерозтрісканій частині стовбура відокремлюється тонкими поперечними пластинками – березовим дубом. Пагони голі, покриті смолистими бородавками. Листки трикутно – ромбічні, яйцеподібні, покраю двічігострозубчасті, завдовжки 3-7 см, у молодому виці світло-зелені,липкі. Природно поширена майже по всій Європі.

Форзиція європейська Forsythya europeae. Чагарник до 2 м заввишки з прямостоячими зеленими голими пагонами гілками. Листки еліптичні чи широколанцетні, розміром 5-8x2-3 см, цілокраї. Квітки двостатеві, з короткими пелюстками, золотисто-жовті, до 2 см завдовжки. Розпускаються до появи листків. Походить з Південно-Східної Європи. Теплолюбна, деко­ративна рослина. Використовують її для озеленення

ДП.5.09010303.1.2.5.ПЗ

Спірея японська - «Genpei»Spiraeajaponica«Genpei». Низький компактний кущ висотою 60 см, з цікавими різнокольоровими квітами. Листя вузько-ланцетне, темно-зелене. Квіти зібрані в суцвіття-щиток, їх забарвлення змінюється від білого до насиченого малинового. Взагалі виглядає ніби на кущі одночасно квітують різні квіти. Квітує в червні-липні. Всі спіреї невимогливі до грунту, світлолюбні, морозостійкі, багато видів димо- і газостійкі, добре переносять умови міста. Легко розмножуються розподілом куща, черешками, відводками, поросллю й насінням. Ростуть швидко, зацвітають на третій рік. Максимальний декоративний ефект – під час цвітіння. Використана в групових посадках

Катальпа бігнонієлиста -Catalpa bigonides. Дерево до 20 м заввишки, з розлогими гілками, які утворюють широкоокругло крону. У наших умовах виростає до 4-5 м. Кора стовбура світло-коричнева. Чудові її великі листи, які за формою нагадують листя бузку, але великих розмірів (20 х 15 см). Зверху вони голі, світло-зелені, знизу опушені по жилках простими волосками. Листя при розтиранні видають неприємний запах. Слабо запашні білі квітки, до 5 см завдовжки, з червоно-коричневими цяточками і двома жовтими смужками всередині зібрані у великі, пухкі, широкопірамідальною, прямостоячі суцвіття (30 х 20 см). Тривалість цвітіння 20-25 днів. Плоди вузькі, стручковідние коробочки (40х0,8см). Вегетація починається з середини травня Ріст пагонів закінчується в серпні. Листопад починається після заморозків. Часто листя опадає ще зовсім зеленими. Росте досить швидко. Перше цвітіння відмічено на п'ятому році життя. Вимоглива до вологості грунту.

Спірея Вангутта – Spiraea vangutii. Чагарник висотою до 2-3 см, з округлою щільною кроною. Листки довжиною 3,5-5 см, овальні до придовговатих, на вершині загострені, на основі клиновидні, у верхній частині з 2-4 великими зубчиками. Листки опушені або майже гладкі. Квіти білі, зібрані в багатоквіткові, зонтикоподібні грона. Цвіте в травні-червні по всій довжині гілок. Морозостійка, посухостійка, переносить невелике затінення, газостійка. Добре переносить літні пересадки (з грудкою).

Туя західна, ф. колоновидна — Тhuja occidentalis. Дерево заввиш­ки до 30м з короткими гілками та пірамідальною кроною. Кора стовбура червонувата або сіро-коричнева, відокремлюєть­ся поздовжніми смужками, пагони сплющені, горизонтально розміщені, хвоя лускоподібна, оберненояйцеподібна, близько 4мм завдовжки і 2мм завширшки, на деревах зберігається 2 — 4 роки. Шишки видовжені, завдовжки 10—12мм, на ко­ротких черешках.

Ялівець горизонтальний – Juniperus horizontslis Вічнозелений низкорослий кущ з голковидною зленою та сизою хвоєю, 3-5мм в довжину. Восени та взимку хвоя часто набуває бурого відтінку. Зрілі ягоди темно-сині, майже чорні, шаровидні, 506мм у діаетрі. Сланкий, характеризується досить сильним ростом, досягає у віці 10 років 0,1 м вис. при діаметрі 2-2,5 м. Пагони повзучі, забарвлення синьо-зелене. Вимоги до грунту і вологості невисокі. Рекомендується вирощувати у вигляді грунтопокривної рослини для утворення так званих 'газонів' з ялівцю, на укосах і в кам'янистих садах. Щільність посадки: 2шт/м2. Страждає від сухості повітря, невибагливий до родючості грунту. Гарно розвивається в умовах міста. Зимостійкий.Розмножують насінням та черенкуванням.

Верба козяча — Salix caprea L. Дерево заввишки 8 — 10 м, іноді високий кущ з округлою кроною. Кора сіро-зелена, біля основи тріщинувата. Пагони товсті, зелені, темно-зелені, з освітленого боку червонуваті. Бруньки великі, до 7 мм завдовжки, червонувато-бурі. Листки яйцеподібні, овальні, видовжені, зверху темно-зелені, знизу сіруваті, повстисті. Прилистки ниркоподібні, обпадають рано. Ти­чинкові сережки сидячі, округлояйцеподібні, завдовжки 2 — 2,5 см, із жовтими пиляками, маточкові — на короткій ніжці, зелені, завдовжки до 3 см, цвітуть у квітні — травні до розпускання листя. Плід — коробочка, дозріває в червні (мал. 120).

Ялівець звичайний — Juniperus communis. Кущ або дерево висотою до 8-10 (15) м. Конусовидна або яйцевидна крона - розложиста. Кора - сіро-бурого забарвлення. Хвоя по З в пучку, знизу з тупими кінцівками, зверху з білою смужкою, знизу біло-зелена довжиною 0,8-2 см. і шириною приблизно 1 мм. Декоративним ефектом є шишки маленькі (діаметром 5-10 мм.), округлі "м'ясисті". Незрілі - зелені, зрілі - червонувато-сині з блакитним нальотом. Морозостійкий.

Самшит вічнозелений - Вuxus sempervirens.

Високий кущ із багато верхівковою кроною. Кора стовбура сірувато-біла, мілкотріщинувата. Пагони чотиригранні, зелені. Листки жорсткі, овальні, довгасто-ланцетні, цілокраї,темно-зелені, 1,5-3см завдовжки і до 1 см завширшки. Квіти зібрані в жовтікитиці. Цвіте в квітні - травні.Плід - коробочка завдовжки до 0,8 см із 6 насінинами, достигає у вересні -жовтні.Росте дуже повільно, потребує родючих свіжих ґрунтів з домішками вапна,може рости на сухих кам'янистих, неглибоких ґрунтах, уникає ґрунтів знадмірним зволоженням. Тіньовитривалий, але добре росте і на освітленихмісцях. Відносно теплолюбний, але добре росте і на освітлених місцях.Відносно теплолюбивий, витримує без пошкоджень морози до 20-22°С.Стійкий у міських умовах, добре витримує стриження та забруднення повітрядимом та газами. Доживає до 700 років і більше.Рекомендується для створення поодиноких, групових посадок, бордюрів,живих огорож у Іа, Ів, ІІІа, Шб, IVа, Vа, Vв районах та в обмеженій кількостів інших дендродекоративних районах, де він може підмерзати.

В’яз гладенький ф. повисла - Ulmus laevis f. pendula Дерево х широкою еліптичною кроною, достигаюче до 30м. висотою і 1м. в діаметрі стовбура при віці в 150 – 200, рідше 250- 300 років. В оптимальних умовах місцепроживання живе до 400 років. Одностороні, широко-овальні, знизу мягко опушені. Крилатки обвислі, еліптичні, досягаючи майже до насіння виямку на вершині.

Дерен кривавочервоний - Cornus Sanqunea. Чагарник до 4м. висотою, з розповсюдженими чи поникаючими кронами. Молоді гілки зелені, пізніше пурпурні чи буро-червоні. Листя від широко еліптичних до яйцевидних, зверху яскраво-зелені.

Слива Пісарда - Prunus Divaricata f.Pisardi. Дерево до 10м. висотою з широкояйцевидною кроною, часто росте в вигляді чагарника, з темно-бурою корою і колючими укороченими гілками. Листя до 10см. Довжиною, еліптичні чи яйцевидні, пильчасті по краю, зверху темно-зелені, знизу світлі. Квіти білі до 2,5 см в діаметрі, по 1-2 на гілках третього року. Плоди – шаровидні кістянки, до 3 см. в діаметрі, жовті, розові, червонні, майже чорні.

Ялина канадська — Рісеа саnadensis. Дерево до 50 м заввишки і до 1 м в діаметрі. Стовбур червоно-бурий або сірий. Крона конусоподібна, гостропірамідальна, гілки кільчасті із припіднятими кінцями, однак є міжкільчасті гілки. На відкритих місцях крона опускається до самого ґрунту. Хвоя чотиригранна, гостра, темно-зелена, блискуча, завдовжки до 2,5 см, живе 3 — 5 років. Шишки видовжено-циліндричні, до 15 см завдовжки і до 4 см у діаметрі, добре виділяються на фоні крони. Недозрілі шишки світло-зелені, темно-фіолетові, дозрілі — світло-бурі, червонувато-бурі.

Досить поширена в Європі, доживає до 300 — 500 років. Тіньовитривала, морозостійка, відносно теплолюбна, вибагли­ва до родючості ґрунту, поселяється переважно на свіжих, глибоких супіщаних і суглинкових ґрунтах, вибаглива до вологості ґрунту і повітря, але не витримує перезволожених ґрунтів. Потерпає від забруднення повітря пилом, кіптявою, газами.0

Ялиця корейська - Picea coraensis. Це дерево, родом з Південної Кореї, де висота дерева досягає 10-12м. У наших широтах висота 30 річної ялиці корейської становить 4-5м. Росте повільно, щорічний приріст в наших кліматичних умовах становить 3 - 5 см в рік. Крона дерева - конічна. Кора шорстка. Бруньки округлі. Хвоя м”яка, довжиною 8-20 мм з загорненими краями. Хвоя не колюча, зверху яскраво-зеленого кольору, глянцева, знизу - з двома поздовжніми сріблястими смужками.

Спірея середня - Spirea media. Чагарник до 2 м висотою, з округлою щільною кроною. Листя продовгувато-еліптичне до 5,5 см довжиною, в верхній частині з 2-4 великими зубцями, яскраво-зелені. Квіти білі в багатоквіткових щитках, густо розміщеними по всій довжині гілки.

Лобелія – Lobelia L. Родина дзвоників – за біологічними особливостями багаторічна рослина. Стебло пряме з тонкими буйно гілчастими пагонами з великою кількістю листя. Кущ кулястий, компактний або сланкий, заввишки 10-25 см. Коренева система мичкувата. Листки дрібні, ланцетні, суцільні, уздовж краю дрібно пильчасті, гострі. Квіти дрібні, неправильні, двогубі, світло-або темно-сині, одиночні, на коротких тонких квітконіжках. Плід - багатонасінна коробочка. Насіння дуже дрібне, еліптичне, коричневе, блискуче, зберігає схожість до трьох років. Цвіте з червня до жовтня. Найкраще росте лобелія на відкритих сонячних місцях із поживними суглинками або супіщаним ґрунтом рівномірного зволоження. Бажано уникати внесення свіжого гною. Рослини добре переносять стриження, після чого швидко вкриваються квітками.

Бегонія вічноквітуча-Begonia semperflorens. Одна із найпопулярніших літніх рослин. Вона чудово почуває себе навіть у затінку, зберігаючи яскравість забарвлення. Взагалі це дуже невибаглива рослина з довгим періодом цвітіння. Бегонія утворює компактний кущ висотою 15-25см.

Суцвіття залежно від сорту може бути різного кольору – рожеве, біле, червоне, пурпурове, оранжеве. Цвіте з червня по жовтень. Листя широкоовальне м’ясисте, по краю злегка розрізане. Залежно від сорту листя може бути зеленим, коричнево-зеленим або пурпурно-коричневим.

Біологічні особливості: надає перевагу сонячним місцям, але добре переносить напівтінь. Грунт свіжий, рихлий, удобрений. Не переносить сирих і холодних місць. Рослини можна висаджувати зимою в кімнаті, а в травні пересадити у відкритий грунт.

Розмноження: посівом насіння зимою. Насіння дуже ніжне і присипати його субстратом не потрібно. Посудину накрити склом. Коли з’являться сходи, поміщають в тінь і поступово привчають до світла.

Застосування: у вигляді вільних груп на передньому плані клумб, у балконних ящиках, вазах.

Агератум мексиканський - Ageratym houstonianus - трав'яниста рослина родини складноцвітих. Походить з Південної Америки. Однорічний агератум мексиканський, низький напівкущ з кулястими суцвіттями, найчастіше блакитного кольору.

Чорнобривці – Tagetes. Однорічні трав’янисті рослини — кошики діаметром 4-6 см, прості, напівмахрові і махрові. Забарвлення від яскраво-жовтого до червоно-коричневого або двоколірне жовто-коричневе. Теплолюбиві, тіньовитривалі, засухостійкі, пластичні і невибагливі садові рослини. Віддають перевагу суглинним, нейтральні, родючим ґрунтам без свіжовнесеного органічного добрива. Полив необхідний тільки в першу половину літа в посушливу погоду. Заморозки не переносять. Цвітуть з липня і аж до морозів.

Хоста білооблямована - Hosta albo-marginata. Кореневищна, трав’яниста, багаторічна рослина, що має декоративне довго черешкове листя. Листя широко ланцетне, зелене, з вузеньким білим обрамленням. Квіти трубчасті, зібрані в китицевидні суцвіття. Квітконосні пагони безлисті. Особливо добре росте на вологих, напівзатінених ділянках з родючим грунтом. Висаджується в міксбордерах, бордюрах, альпійських садах.

Сальвія (Salvia). Багатолітня рослина, але культивується як однолітник. Батьківщина – Бразилія. Найчастіше вирощують сорти, що мають червоне забарвлення віночка квітки. Кущ у сальвії має висоту 20-60 см. Найбільшою популярністю користуються сорти з невисокими кущами. Квітки в сальвії зібрані в суцвіття-китицю. Цвітіння продовжується досить довго – починаючи з червня-липня й до самих заморозків. Квітки в сальвії розпускаються не всі одразу, а поступово, тому суцвіття в цілому довго не втрачає декоративності. Суцвіття, що вже перецвіли, слід видаляти. Розмножують сальвію розсадою, яку висаджують у балконні ящики в травні.

Флокс – Fhloх. Родина синюхові. Рід флокс об'єднує близько 50 виродженням з Північної Америки та Південно-Східної Азії.

Багаторічна рослина, культивується як однорічник. Кущ заввишки від 14 до 45 з густорозгалуженими майже лежачими пагонами. Листки довгасті. Цінується за яскраве забарвлення квіток, тривале рясне цвітіння і порівняно легке вирощування.

Забарвлення квіток біле, рожеве, червоне, фіолетове різних відтінків та двоколірне — з вічком. Квіти в діаметрі 1,5-2,5 см, зібрані в щитки, що досягають 12-15 см. Забарвлення квітки коливається у межах сорту. Цвіте рясно з кінця червня до жовтня. Розмножується насінням. Переносить невеликі заморозки, полюбляє сонячні місця та легкий поживний грунт.

Хоста – Hosta. Pаніше функія. Родина лілійні. Батьківщина – Японія, Китай.

Декоративно-листяний багаторічник з вкороченим кореневищем і розетковими (прикореневими) листками на черешках. Квіти трубчасті, в рихлих суцвіттях на кінцях безлисткових квітконосів, білуваті, бузкові. Цвіте у другій половині літа. Непримхлива до умов вирощування, надає перевагу багатому перегноєм, зволоженому ґрунту. Зимостійка, тіневитривала. Розмножується поділом куща. Використовується для посадки в бордюрах, вздовж доріжок, групами або по-одиночно на газоні , в міксбортерах, на каменистих ділянках, біля водойм.

Ірис – Iris L. Родина півникові. Походить з Європи і Азії. Рослини не вибагливі, з щільним мечоподібним або вузько ланцетоподібним прямостоячим листям. У одних видів кореневища товсті, повзучі, у інших – бульбоцибулиноподібні корені. Квіти дуже красиві, дивовижної форми, з ніжним приємним ароматом.

У квітництві найбільш розповсюджені сорти ірисів садових, або гібридних, які цвітуть у травні – червні. Висота рослин до 100 см. Цей вид багатий садовими формами і сортами, досить витривалими і морозостійкими.

Іриси висаджують на рабатках, створюють довгі смуги здовж алея і доріжок та обсаджують групи квітучих чагарників. Велику кількість використовують на зріз. Для одержання нових сортів можна висівати насіння в грунт під зиму або в ящики у квітні і тримати їх в холодних парниках. Проростають вони дуже дружно. Сіянці зацвітають на другий рік вегетації.

Троянда – Rose. Культурна форма рослин роду роза родини трояндових (дикорослі — див. Шипшина), кущі до 2 метрів заввишки. Листя більшості видів 5-15 сантиметрів завдовжки, перисті, з (3 -) 5-9 (-13) листками;листя, як правило, має зубчасті краї, і часто кілька шипів на нижній частині. Переважна більшість троянд листопадні, але деякі (зокрема, у Південно-Східній Азії), вічнозелені або майже такі.