43. Дисиденти не вдавалися до:

а) поширення статей і книг через самвидав;

б) шпигунської діяльності;

в) розповсюдження листівок;

г) критичних виступів по радіо і телебаченню.

44. В Україні учасниками дисидентського руху в основному були:

а) представники творчої інтелігенції; б) селяни;

в) робітники; г) вихідці з номенклатурних кіл.

45. "Українськими буржуазними націоналістами" комуністична влада називала:

а) усіх, хто був вихідцем з української національної буржуазії;

б) усіх емігрантів;

в) усіх, хто виступав за збереження мови, культури, звичаїв, історичних традицій українського народу;

г) тих, хто виступав за буржуазний шлях розвитку економіки УРСР.

46. Чому в 50-60-ті роки відбувалися лише так звана "відлига", а не повна ліквідація тоталітарної системи:

а) на той час ще не були вичерпані всі можливості економічного розвитку СРСР в умовах тоталітарної системи, а тому комуністичний режим вважався таким, що має історичні перспективи ;

б) тоталітарна система на той час повністю збанкрутувала, але у Хрущова та його оточення не вистачило мужності відмовитись від комуністичної ідеї, якій вони присвятили все своє життя, і цим "перекреслити" власне минуле ;

в) тоталітарна система на той час збанкрутувала , але в умовах "холодної війни" радянське керівництво не наважилось визнати історичну поразку комунізму ;

г) Хрущов та його оточення готові були відмовитись від тоталітарного комуністичного ладу, але цьому завадив усесильний партійний апарат, боротьба з яким завершилась компромісом – "відлигою".

47. Головними ідеологічними установками правлячої партії в період відлиги були:

а) загальний орієнтир – курс на побудову комунізму, у зовнішній політиці – курс на встановлення "залізної завіси" в стосунках із Заходом, в національній політиці – курс на "коренізацію " ;

б) загальний орієнтир – курс на побудову комунізму, у зовнішній політиці – курс на злиття із західним "вільним світом", в національній політиці – курс на проголошення незалежності союзних республік ;

в) загальний орієнтир – курс на побудову комунізму, у зовнішній політиці – курс на мирне співіснування держав з різним суспільним ладом, у національній політиці – курс на "зближення і злиття" націй;

г) загальний орієнтир – курс на побудову комунізму, у зовнішній політиці – курс на підготовку світової соціалістичної революції, у національній політиці – курс на створення конфедерації із союзних республік.

48. Чому в період "відлиги" політика десталінізації суспільного життя супроводжувалась не курсом на культурне відродження націй, а курсом на русифікацію:

а) тому, що будь-яке розширення суспільних свобод неминуче веде до добровільної відмови націй від своєї мови та культури;

б) тому, що, відмовившись від прямого терору, тоталітарний режим міг зберегти свій контроль над суспільством тільки спираючись на вірні йому російські або російськомовні партійно-державні кадри;

в) тому, що, відмовившись від прямого терору, режим прагнув зберегти свій контроль над суспільством завдяки мовно-культурній "уніфікації" останнього ;

г) тому, що російська мова відкривала усім націям і народностям шлях до свободи й демократії західного зразка.