Тема: Сучасні види та принципи зрошення сільськогосподарських культур

План

1.Поняття про зрошення, його мета та завдання.

2.Основні види зрошувальних меліорацій.

3.Спеціальні види зрошення

4.Вплив зрошення на ґрунт, мікроклімат та рослини.

Література:

Безменов А.И., Разин В.А. Сельскохозяйственные мелиорации. М.: Колос. - 1974. – 575 с.

Колпаков В.В., Сухарев М.П. Сельскохозяйственная мелиорация. – М.: Колос, 1988. . – 328 с.

Сучасний стан, основні проблеми водних меліорацій та шляхи їх вирішення / За ред. П.І. Коваленка – К.: Аграрна наука, 2001. – 214 с.

М.І. Ромащенко, С.А. Балюк. Зрошення земель в Україні. Стан та шляхи поліпшення . – К.: Видавництво “Світ”, 2000. – 114 с.

Н.Г. Воронин . Орошаемое земледелие. - М.: Агропромиздат, 1989 – 336с.

Мелиорация на Украине / Под. ред. Н.А. Гаркуши. – К.: Урожай, 1985.- 317 с.

Мелиорация: Энциклопедический справочник / Под общ. ред. Мурашко А.И. – Минск: Белорус. Сов. Энцикл. –567с.

Поняття про зрошення, його мета та завдання.

Відомо, що для нормальної вегетації рослин потрібна наявність та взаємодія ряду факторів, головні з яких світло, тепло, елементи живлення, повітря та вода. Всі вищезгадані фактори для отримання максимальних врожаїв повинні знаходитись в оптимальних кількостях. Крім того, всі вони згідно основних законів землеробства взаємопов’язані між собою і незамінні. Але підвищення рівня врожайності культури обмежується перш за все, фактором, який в даний момент знаходиться в мінімумі.

Для посушливих регіонів лімітуючим фактором розвитку є водозабезпечення рослин. З метою усунення природного ліміту вологості ґрунту застосовують зрошення, яке разом із обводненням території та осушенням належить до гідротехнічних меліорацій, основною задачею яких є регулювання водного режиму активного шару ґрунту, а кінцевою метою – забезпечення високих та стійких урожаїв сыльськогосподарських культур.

Таким чином зрошення або іригацію можна кваліфікувати – як комплекс інженерних, організаційних та господарських заходів, спрямованих на штучне зволоження ґрунту для підтримання його оптимального водно-повітряного режиму з метою забезпечення високих та стійких урожаїв сыльськогосподарських культур.

Вже чотири тисячі років тому існували перші іригаційні системи. До числа “Семи чудес Давнього Світу – належали “Висячі сади Семіраміди” у Вавилоні – особлива зрошувальна система, таємниця якої досі не розгадана

ЛЕГЕНДА

Згідно легенди – могутній правитель Навуходоноссер ІІ взяв за дружину прекрасну дочку царя лісистої країни Мідії – Семіраміду.

Вавилон – тодішня столиця держави Навуходоноссера ІІ був брудним, галасливим та курним містом, де не можна було знайти ані деревця, ані кущика, т. я. розміщувалось воно на випаленій сонцем місцевості ще й висушуваній гарячими вітрами, що приносилися з Аравійської пустелі.

Прекрасна Семіраміда не6забаром після переїзду до Вавилону почала сумувати та марніти . Закоханий Навуходоноссер зігнав тисячі рабів та велику кількість інженерів та будівельників для створення надзвичайної східчастої піраміди з чотирма уступами на кожен з яких був завезений шар родючого ґрунту та висаджені найдивовижніші рослини. Уступи з’єднувались мармуровими сходами. Інженерам довелось довго попрацювати над водопідйомними пристроями ( зрошувальною системою). Споруда спиралася на велику кількість колон, т ому здалеку здавалося, що вона неначебто висить у повітрі. Через це дістала назву Висячі сади Семіраміди. Проіснувала вона на жаль не довго – близько 200 років.

Рештки цієї системи не так давно знайдені археологами під товщею навіяного піску в пустелі на території сучасного Іраку

Особливо швидких темпів розвитку зрошення набуло у 20 ст. Нині у світі зрошується понад 260 млн. га. При цьому зрошувальні землі забезпечують 40% світового виробництва продовольства, займаючи лише 16% площі с.-г. угідь.

Необхідність у зрошені обумовлюється в першу чергу погодно-кліматичними особливостями території.

За даними Гідромету України за останні 100 років (20 ст.) було зареєстровано 43 посушливих, 14 з яких видалися надзвичайно неврожайними. Найдовший бездощовий період спостерігався в 1934р. в Полтаві. Він тривав 115 діб (майже чотири місяці з 11 березня по3 липня). Для Києва максимальний бездощовий період становив 64 доби у 1907 році.

Закономірно, що такі тривалі перерви без “живильної вологи” негативно впливають на урожай сільськогосподарських культур.

Тому одним із напрямків реформування земельних відносин в Україні стала реалізація державної програми “Продовольча безпека” значення зрошувальних меліорацій в якій важко переоцінити.

Закономірно, що основні площі зрошуваних земель в світі знаходяться в південних регіонах. В Україні 85% із 2,6 млн. га зрошуваних площ розташовані в арідній зоні хоча останнім часом прослідковується загальносвітова тенденція просування зрошення на північ (внаслідок нерівномірності розподілу опадів), так бездощові періоди протягом 15-20 діб приводять до значних втрат урожаю культурних рослин.

Пошуком нових шляхів вирішення питань, що пов’язані зі зрошувальними меліораціями в світі займається (МКІД) Міжнародна комісія по іригації і дренажу (створена у 1950 році) Ця неурядова організація об’єднує 85 країн світу, а в 1996 році до її складу була прийнята Україна.

“Зовсім недоцільно витрачати кошти на “зелену революцію” – поліпшення сортів, насіння, добрива, пестициди, сільськогосподарські кадри і на розширення систем зберігання та транспортування продукції, якщо її може звести нанівець відсутність дощу в необхідний час “.

Висновок Експертної комісії ООН, 1955 р.

“ Одна з найголовніших проблем людства – продовольча - буде вирішена, якщо в світі площа зрошуваних земель буде щорічно збільшуватись на 0,5% “.

Бутрос Галі, бувший Генеральний секретар ООН, прощальне слово, у зв'язку з закінченням строку повноважень.

“ В майбутньому площа зрошуваних земель зросте до 400 млн. га, що становитиме четвертину усіх посівів та багаторічних насаджень і забезпечить виробництво більше половини продукції землеробства “.

Прогноз світової продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) та міжнародної комісії з іригації і дренажу (МКІД ).

Список країн за площею іригації ґрунтів

Місце	Країна/Регіон	Площа (км²)
-	Світ	2 770 980
1	Індія	558 080
2	КНР	545 960
3	США	223 850
4	Пакистан	182 300
5	Іран	76 500
6	Мексика	63 200
7	Туреччина	52 150
8	Таїланд	49 860
9	Бангладеш	47 250
10	Росія	46 000
11	Індонезія	45 000
12	Узбекистан	42 810
13	Іспанія	37 800
14	Казахстан	35 560
15	Ірак	35 250
16	Єгипет	34 220
17	Румунія	30 770
18	В'єтнам	30 000
19	Бразилія	29 200
20	Італія	27 500
21	Франція	26 000
22	Японія	25 920
23	Австралія	25 450
24	Україна	22 080

Дані Всесвітньої книги фактів ЦРУ(2003)

Основні види зрошувальних меліорацій

В залежності від природних умов території та господарського призначення використовуються наступні види зрошення.

1. Регулярне – вид зрошення, що проводиться протягом всього вегетаційного періоду у відповідності до потреб у воді сільськогосподарських культур та конкретних погодних умов. Його ще називають правильним зрошенням. За способом подачі води до зрошувальної території регулярне зрошення поділяється:

А) Самопливне, при якому зрошуваний масив, розташований нижче рівня води в джерелі зрошення, вода з якого надходить в канал самопливом.

Б) Машинне зрошення, при якому забір води із джерела зрошення відбувається за допомогою насосної станції ( з механічним підйомом води). Поверхня зрошувальної площі знаходиться вище рівня води в джерелі.

За станом на 1 січня 1998 р. в Україні на зрошувальних і осушувально-зволожувальних системах нараховувалось близько 5 тис. насосних станцій різних типів. Найбільшою НС в масштабі Європи є Каховська головна станція розрахована на подачу 530 м. куб/с води для зрошення 750 тис. га посушливих земель.

На противагу регулярному зрошенню в меліоративній практиці застосовують 2. Одноразове зрошення, яке передбачає одноразове зволоження ґрунту весняними талими водами (або ж це може бути паводкова вода із каналів під час літнього паводку). Вода на зрошуваній площі затримується за допомогою системи дамб, перемичок та інших гідротехнічних споруд. Даний вид зрошення застосовується в посушливих районах, що мають стік талих чи паводкових вод, який можна використовувати для додаткового зволоження ґрунту. В Україні практично не використовується. Значні площі в Казахстані (70%), Поволжі, Пн. Кавказі. Екстенсивний шлях використання водних та земельних ресурсів, який не завжди відповідає вимогам с.-г. культур та погоднім умовам.