Утримання і використання коней

Робочі коні закріплюються за конюхами або їздовими. Обслуговуючий персонал повинен бути попереджений про кожного норовистого коня. Жеребців, молодняк, який тренують, та норовистих коней необхідно виводити у вуздечках із міцними поводами, завдовжки не менше ніж 2,5 м. Жеребців на парування виводять на поводах довжиною не менше ніж 5 м. Виводити коней повинні два конюхи.

Проведення ректального дослідження на жеребність допускається лише у станках.

Чищення коней необхідно проводити на прив'язі, а норовистих — обов'язково на розв'язках. При чищенні конюх повинен стояти збоку коня впівоберта до нього, слідкуючи за його поведінкою. Скребницю потрібно використовувати лише для очищення щітки. Виводити на прогулянку одночасно кобил і жеребців забороняється.

Під час проведення коней один за одним необхідно, щоб відстань між ними була не менше 5 м (2 корпуси). Під час виведення коня із денника або уведення в нього необхідно, щоб приміщення було освітлене, двері повністю відчинені, а двері суміжних денників зачинені. Людям стояти в цей час у дверях або біля них не дозволяється. Не допускається зустрічне проведення коней у коридорах, дверях або біля них. Вуздечку або недоуздок потрібно знімати з коня тільки після того, як він буде заведений у денник і повернутий головою до дверей. Денник з конем необхідно закривати.

Роздавання кормів неспокійним коням або жеребцям необхідно влаштовувати з боку проходу, не заходячи в стійло або денник.

Коваль повинен бути забезпечений справним інструментом. При розчищенні копит і підковуванні ковалю повинен допомагати конюх, який постійно обслуговує даного коня. Розчищення копит і підковування коней потрібно проводити у станку для підковування в просторому і світлому приміщенні або на дворі. При відсутності станка копита дорослих коней розчищають на розв'язках або в руках у конюха, молодих коней — в руках, норовистих — обов'язково на розв'язках. Коня, якого обробляють без станка, загнуздують, а голову тримають піднятою. Під час таврування коней з використанням рідкого азоту (холодне таврування) обслуговуючий персонал необхідно забезпечити халатами, рукавицями і спеціальним взуттям.

Повал коней слід проводити тільки на рівному, вільному, від сторонніх предметів, просторому місці і обов'язково під безпосереднім керівництвом ветлікаря або зоотехніка. У повалі повинні брати участь не менше чотирьох осіб, які проінструктовані і знають правила та прийоми повалу. Підходити до поваленого коня для огляду, Лікування та інших робіт треба з боку спини. По закінченні роботи спочатку звільняють від пут ноги і тільки після цього — голову коня. Обробку спокійних дорослих коней необхідно проводити в недоуздках, в руках табунників або конюхів.

Дорослих, оповоджених, привчених до триніг, але не зовсім смирних коней перед обробкою необхідно триножити. Обробку неоповоджених або злобних коней, а також молодняка необхідно проводити тільки в розколі або у станку.

Не допускаються до роботи коні хворі, сліпі та ті, що спотикаються.

Купати коней у річках, ставках та інших водоймах дозволяється тільки працівникам, які вміють плавати. Місце водопою з природних джерел повинно бути достатнім за шириною (не менше ніж З м). Підхід до води має бути пологий, рівний, без кущів і каміння. Підганяти коней до водопою необхідно повільно, кроком, розбиваючи при цьому табун на невеликі групи.

Перед випасанням коней потрібно проводити попереднє обстеження місць випасу. Колодязі, ями та інші небезпечні місця на території випасу необхідно огороджувати. Табунників на віддалених від житла випасах необхідно забезпечити вагончиком для обігріву та відпочинку. В темну пору доби, а також у негоду біля табунів повинні чергувати не менше двох табунників. Не допускається догляд за табуном на неосідланому коні. Сідло для табунника повинно мати дві підпруги і трок, а в умовах гірської місцевості, крім того, — нагрудник та підхвістя. Розбивання табунів та відбивання окремих коней необхідно проводити в місцях, що не мають вибоїн та перепон, спокійно, без зайвого гоніння, рухаючись всередині табуна кроком. Не дозволяється здійснювати розбивання табуна підчас ожеледиці, дощу та грязі, коли ноги коня сковзаються.

Випасання косяків із злобними і битливими жеребцями необхідно проводити віддалік від проїжджих доріг і доручати досвідченим табунникам. Табунник, який чергує біля косяка із злим жеребцем,. що кидається на людей, повинен мати при собі батіг завдовжки не менше 5 м для заспокоювання тварини.

Робочих коней та інвентар необхідно закріплювати за конкретним працівником. Запрягати тварин можна лише у справні вози, сани, сільськогосподарські знаряддя. На кожну тварину необхідно виділити правильно підігнаний комплект збруї. Для поїздки в місця з інтенсивним рухом автотранспорту та інших транспортних засобів необхідно виділяти лише спокійних коней.

Не дозволяється:

- використовувати вози (сани), з відсутніми на них гальмовими пристроями, без ліхтарів у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості;

- залишати на смузі відведення дороги тварин без нагляду;

- вести тварин по дорогах із поліпшеним покриттям, якщо поруч є інші дороги.

Під час навантажування і розвантажування воза або саней необхідно коней прив'язувати. Гужовий транспорт, що використовується в гірській місцевості, забезпечується додатковим гальмовим пристроєм. Усі транспортні засоби і кінні сільськогосподарські знаряддя повинні мати спеціально обладнані сидіння, які розміщують таким чином, щоб кінь не міг дістати їздового задньою ногою. При спусках зі схилу не дозволяється сідати на воза чи сани, підтримувати або підпирати їх руками намотувати віжки на руку, тулуб.

При використанні возів (саней) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості необхідно облаштовувати їх світлоповертачами відповідно до Правил дорожнього руху України. Не допускається їзда на полохливих і норовистих конях без наочників та на незагнузданих. У коней, зайнятих на. транспортних роботах, повинні бути підковані всі ноги.

Тварин, запряжених у сільськогосподарське знарядді, не. дозволяється залишати неприв'язаними без їздових, навіть під,час коротких зупинок. Організація та проведення випробувань коней повинні відповідати вимогам НАОП 2.1.20-1.02-51. Перед об'їздкою ненавчені коні повинні бути добре оповодженні і заздалегідь привчені до сідла. Об’їздку необхідно проводити на місцевості, яка не має поблизу будівель і будь-яких перешкод (ярів, вибоїн, парканів та ін.). Підлітки до об'їздки коней не допускаються.

Перед роботою та випробуванням потрібно забезпечити прибирання з доріжки всіх сторонніх предметів (каміння, зламаних підків, трісок, скла тощо), а також засипання вибоїн, боронування тощо. Під'їзні й проїзні шляхи від конюшень на доріжку іподрому необхідно відводити у чітко встановлених місцях, проїзд на доріжку в інших місцях не дозволяється. На проїзних шляхах під час робіт і випробувань необхідно забезпечувати чергування.

При русі коней риссю та кентером один за одним необхідно забезпечувати інтервал між кіньми не менше двох корпусів. Рух коней кентером, розмашкою, швидким галопом організовувати групами не більше трьох коней, інтервал між кіньми повинен бути не менше 1,5 м.

З наближенням темної пори доби необхідно забезпечувати своєчасне включення електричного освітлення як на доріжці, так і на конюшні. Працювати з кіньми в темну пору доби не дозволяється. Жокеїв і помічників при тренуванні і випробуванні коней з використанням автостарту необхідно забезпечувати захисними шоломами. При проведенні перегонів з автостартом заводити коней у стартбокси повинні працівники, відповідальні за старт, і помічники жокея або конюха тренувального відділення. У разі непокірності коня у стартовому боксі стартер повинен терміново відкрити дверці. При знаходженні коня у стартбоксі жокеям не дозволяється використовувати хлист до старту.

ДОГЛЯД ЗА ТВАРИНАМИ, ХВОРИМИ НА ЗАРАЗНІ ХВОРОБИ

Працівники віком до 18 років, а також вагітні жінки та жінки, що годують груддю, до цієї роботи не допускаються. До роботи з догляду за тваринами, хворими особливо заразними хворобами, допускаються працівники, яким зроблені профілактичні щеплення, які проінструктовані про особисті застережні заходи та правила поводження із зараженим матеріалом, а також про догляд за хворими тваринами.

При виявленні захворювання тварин заразними хворобами роботодавець повинен повідомити про це районну /обласну ветеринарну службу і вжити заходів щодо ізоляції тварин. У випадку виникнення зооантропонозних захворювань необхідно також повідомити медичну службу району /області. Вхід на територію ізолятора, де утримуються хворі тварини, стороннім особам забороняється. Біля входу в кожне тваринницьке приміщення, а також усередині приміщень між секціями встановлюються дезбар'єри у вигляді ящиків з тирсою, просоченою дезінфікуючим розчином. Верх дезбар'єру повинен рівнятися з підлогою або мати плавний перехід до неї. Встановлення дезбар’єрів, регулярна заміна в них підстилки, а також контроль за дезінсекцією взуття під час кожного входу і виходу із приміщення покладаються на керівників структурних підрозділів, а регулярна заміна дезінфікуючого розчину на ветеринарних працівників ферм.

Персонал, який доглядає за тваринами, що хворіють на заразні хвороби, крім спеціального одягу і спеціального взуття повинен забезпечуватися санітарним одягом та взуттям. Одягати будь-який одяг поверх санітарного одягу не дозволяється. Санітарний одяг і взуття видаються тільки на період роботи. Після її закінчення одяг знімають, знезаражують та зберігають у спеціальних шафах. Носити санітарний одяг і взуття за межами виробничих приміщень або дільниць роботи з тваринами не дозволяється.

Не дозволяється вживати їжу, пити воду та палити під час роботи на фермах, неблагополучних на заразні хвороби. Для забезпечення працівників питною водою за межами виробничих приміщень встановлюються бачки з перевареною водою. Молоко корів, хворих на бруцельоз, туберкульоз, лейкоз, мастит, та тих, яких лікували антибіотиками, використовують відповідно до вимог чинних ветеринарних інструкцій та рекомендацій. У разі вимушеного забою тварин питання їх реалізації вирішується лише за узгодженням із органами санітарно-епідеміологічного нагляду. Не дозволяється використовувати в харчуванні м'ясо і внутрішні органи тварин вимушеного забою, обумовленого інтоксикацією пестицидами. Питання про їх утилізацію вирішується ветнаглядом при обов'язковому узгодженні з органами санітарно-епідеміологічного нагляду.