UL0000035

3)своєчасно сплачувати лізингові платежі;

4)надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання;

5)письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета лізингу, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;

6)письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, – негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором;

7)у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу – повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором;

8)іншіобов’язкивідповіднодо умовдоговорулізингутанормативно-правовихактів. Наслідки порушення договору лізингу. В разі порушення зобов’язань з договорулі-

зингу настають наслідки, встановлені ст. 611 ЦК (сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди, зміна умов зобов’язання, припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови чирозірвання договору).

Між тим існують і специфічні, притаманні саме лізинговому зобов’язанню, підстави припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Зокрема:

1)лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить понад 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

2)лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить понад 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Цивільне законодавство встановлює особливості відповідальності продавця (постачальника) предмета договору лізингу. Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо.

Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

301

§ 7. Договір найму (оренди) житла

Під договором найму (оренди) житла необхідно розуміти домовленість, відповідно до якої одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (ч. 1 ст. 810 ЦК).

Характерніознакидоговору: консенсуальний, двосторонній, оплатнийістроковий.

Істотними умовами договору є предмет, строк та ціна.

Предметом договору найму (оренди) житла є помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Відповідно до ст. 382 ЦК квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Визначення поняття житловий будинок міститься у ст. 380 ЦК, відповідно до якої житловий будинок – це будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Також необхідно пам’ятати, що помешкання повинно бути придатним для проживання в ньому, благоустроєним відповідно до умов та правил затверджених на місцевому та регіональних рівнях, а також відповідати технічним, санітарним та іншим вимогам. Зокрема це стосується як належного водопостачання, газовідведення та постачання, опалення та інших зручностей.

Приміщення, яке надається може бути як ізольованим так і неізольованим. Таким приміщенням не може бути кімната загального користування чи підсобні або допоміжні приміщення. Відповідно до ч. 3 ст. 812 ЦК наймач житла у багатоквартирному житловому будинку має право користування майном, що обслуговує будинок. Зокрема це стосується сходових кліток, сходів, ліфтів, колясочних, прибудинкових територій тощо.

Договір найму (оренди) житла є оплатним, оскільки за користування житлом наймач у визначений строк повинен заплатити визначену суму грошей (оплата може проводитися у натуральному вигляді (формі). Відповідно до ст. 820 ЦК розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.

Даному договору притаманний строковий характер, оскільки житло для проживання може передаватися лише на певний строк. Якщо строк не зазначений чи не встановлений в договорі, то даний договір може укладатися на строк, який не перевищує п’ять років. Відповідно до ст. 822 ЦК у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.

Не пізніше як за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.

Якщо наймодавець відмовився від укладення договору на новий строк, але протягом одного року уклав договір найму житла з іншою особою, наймач має право вимагати переведення на нього прав наймача та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою укласти з ним договір на новий строк.

Виходячи із змісту ст. 821 ЦК договір найму (оренди) житла за строком укладення можна класифікувати на такі види:

а) короткостроковий до 1 року з певними обмеженнями прав наймача; б) на визначений строк в договорі (середньостроковий); в) на невизначений строк, але не більше як на 5 років (довгостроковий).

302

Цивільний кодекс не обмежує можливості переукладення договору найму (оренди) житла на новий строк.

Сторонами договору найму (оренди) житла є наймодавець та наймач. Наймода-

вцем може бути лише власник житла або особа, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження житлом. Така особа повинна бути наділеною правосуб’єктністю (правота дієздатною). Наймодавцем може бути як фізична особа так і юридична особа. Відповідно до ст. 814 ЦК у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.

Наймачем житла може бути як фізична так і юридична особа. Але якщо наймачем є юридична особа, то вона може використовувати житло лише для проживання в ньому фізичнихосіб. Наймачемможе бутилишеособа, яка наділенаповною цивільноюдієздатністю.

Відповідно до ст. 816 ЦК у договорі найму житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем. Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов’язків щодо користування житлом.

Наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним.

Якщо наймачами житла є кілька осіб, їхні обов’язки за договором найму житла є солідарними.

Порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору – встановлюється за рішенням суду.

Наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, мають право за їхньою взаємною згодою та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому.Дані особи набувають рівних з іншими особами прав користування житлом, якщо інше не було передбачено при їх вселенні

Наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, за їхньою взаємною згодою та з попереднім повідомленням наймодавця можуть відповідно до ст. 818 ЦК дозволити тимчасове проживання у помешканні іншої особи (осіб) без стягнення плати за користування житлом (тимчасових мешканців).Тимчасові мешканці не мають самостійного права користування житлом. Вони повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред’явлення до них наймачем або наймодавцем вимоги про звільнення помешкання.

Договір найму (оренди) житла укладається в письмовій формі. Проте на форму договору може впливати строк на який такий договір укладено. Якщо даний договір укладено до одного року (короткостроковий договір найму (оренди) житла) то форма договору буде проста письмова. У випадку якщо строк перевищує один рік то даний договір буде ще підлягати обов’язковій державній реєстрації (відповідно до підпункту д п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»). Договір найму (оренди) житла з викупом підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Недотримання форми договору буде тягнути правові наслідки визначені ст. 218 ЦК.

Права та обов’язки сторін договору найму (оренди) житла. Права наймодавця:

–має право вимагати оплату за житло у строк визначений договором;

–має право вимоги до тимчасових мешканців щодо звільнення житла після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред’явлення вимоги (ч. 3 ст. 818 ЦК);

–не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк (ч. 1 ст. 822 ЦК);

–якщо наймач звільнив помешкання без попередження, наймодавець має право вимагати від нього плату за користування житлом за три місяці, якщо наймодавець доведе, що він не міг укласти договір найму житла на таких самих умовах з іншою особою

(ч. 1 ст. 825 ЦК);

303

– розірвати договір найму житла в судовому порядку у випадках:

1)невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі – понад два рази;

2)руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає;

–розірвати договір найму (оренди) частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім’ї, попередивши наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці (ч. 3 ст. 825 ЦК);

–попередити наймача про необхідність усунення порушень, якщо наймач житла або інші особи, за дії яких він відповідає, використовують житло не за призначенням або систематично порушують права та інтереси сусідів (ч. 4 ст. 825 ЦК);

–вимагати розірвання договору найму житла, якщо наймач або інші особи, за дії яких він відповідає, після попередження продовжують використовувати житло не за призначенням або порушувати права та інтереси сусідів (п. 2 ч. 4 ст. 825 ЦК) тощо.

Обов’язки наймодавця:

–передати наймачеві житло для проживання у ньому на певний строк за плату

(ч. 1 ст 810 ЦК);

–передати житло у строк погоджений сторонами або передбачений договором найму (оренди) житла;

–здійснювати капітальний ремонт житла, якщо інше не передбачено договором

(ч. 2 ст. 819 ЦК);

–отримати згоду наймача для переобладнання житлового будинку, в якому знаходиться житло, передане у найм, якщо таке переобладнання істотно змінить умови користування житлом (ч. 3 ст. 819 ЦК);

–попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла (ч. 1 ст. 822 ЦК);

–попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім’ї (ч. 3 ст. 825 ЦК) тощо.

Права наймача:

–має право на користування житлом з метою проживання на умовах, визначених

вдоговорі;

–має право на користування речами та іншим майном, є в житлі, якщо інше не визначено договором;

–наймач житла у багатоквартирному житловому будинку має право на користування майном, що обслуговує будинок (ч. 3 ст. 812 ЦК);

–за згодою наймодавця має право провадити перевлаштування та реконструкцію житла (ч. 2 ст. 815 ЦК);

–наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, мають право за їхньою взаємною згодою та за згодою наймодавця вселити в житло інших осіб для постійного проживання в ньому (ч. 1 ст. 817 ЦК);

–має право дозволити тимчасове проживання у помешканні іншої особи (осіб)без стягнення плати за користування житлом (тимчасові мешканці) за умови взаємної згоди всіх тих, хто проживаєз наймачемта за попереднім повідомленням наймодавця (ч. 1 ст. 818 ЦК);

–у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк (ч. 1 ст. 822 ЦК);

–має право вимагати переведення на нього прав наймача та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою укласти з ним договір на новий строк у випадку якщо наймодавець відмовився від укладення договору на новий строк, але протягом одного року уклав договір найму житла з іншою особою (п. 3 ч. 1 ст. 822 ЦК);

304

–має переважне перед іншими особами право на його придбання, у разі продажу житла, яке було предметом договору найму (ч. 3 ст. 822 ЦК);

–за згодою наймодавця має право укладати договір піднайму житла (ст. 823 ЦК);

–наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці (ч. 1 ст. 825 ЦК);

–наймач має право відмовитися від договору найму житла, якщо житло стало непридатним для постійного проживання у ньому (п. 3 ч. 1 ст. 825 ЦК) тощо.

Обов’язки наймача:

–використовувати житло лише для проживання в ньому (ч. 1 ст. 815 ЦК);

–забезпечувати збереження житла (ч. 1 ст. 815 ЦК);

–підтримувати житло в належному стані (ч. 1 ст. 815 ЦК);

–своєчасно вносити плату за житло (ч. 2 ст. 815 ЦК);

–самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором (ч. 3 ст. 815 ЦК);

–вказати у договорі осіб, які будуть постійно з ним проживати (ч. 1 ст. 816 ЦК);

–здійснювати поточний ремонт житла, переданого в найм, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 819 ЦК);

–внести плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму

(ч. 3 ст. 820 ЦК)тощо.

Припинення договору найму (оренди) житла. Договір найму (оренди) житла за загальним правилом, та враховуючи загальні підстави припинення будь-якого зобов’язання, припиняється в наступних випадках:

–у разі закінчення строку, на який він укладений;

–зі смертю фізичної особи наймача;

–у випадку ліквідації юридичної особи наймодавця чи наймача тощо.

Договір найму (оренди) житла може розриватися:

–з ініціативи наймача та за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, письмово попередивши наймодавця за три місяці;

–з ініціативи наймача у випадку, коли житло стало непридатним для постійного проживання в ньому;

–з ініціативи наймодавця, якщо виникла необхідність використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім’ї, попередивши наймача не пізніше двох місяців;

–з ініціативи наймодавця, якщо наймач чи інші особи, за яких він відповідає, використовують житло не за призначенням або систематична порушують права та інтереси сусідів тощо.

Договір найму оренди житла може розриватися за рішенням суду. Так, відповідно до ч. 2. ст. 825 ЦК договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі:

1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі – понад два рази;

2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.

За рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не більше одного року для відновлення житла. Якщо протягом строку, визначеного судом, наймач не усуне допущених порушень, суд за повторним позовом наймодавця постановляє рішення про розірвання договору найму житла. На прохання наймача суд може відстрочити виконання рішення не більше, ніж на один рік.

Правовими наслідками розірвання договору найму (оренди) житла є припинення прав та обов’язків сторін договору. Розірвання договорі на підставі рішення суду буде тягнути за собою виселення з житла наймача та інших осіб, які проживали в помешканні, без надання їм іншого житла.

305

§8. Договір позички

Упобутових відносинах між фізичними особами, у сфері задоволення культурних потреб фізичних осіб тощо набув широкого поширення договір позички. Договір позички сформувався ще за часів римського приватного права. На законодавчому рівні вперше договір з’явився у ЦК УРСР 1963 р. і з тих пір на побутовому рівні застосовується досить часто. Цей договір ще називають договором безоплатного користування майном.

Учинному ЦК зазначеному договорі присвячено главу 60 «Позичка».

Відповідно до ст. 827 ЦК за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦК «Найм (оренда)» Характеристика договору: двосторонній (кожна сторона цього договору має пра-

ва та обов’язки), реальний або консенсуальний (в залежності від того, як сторони визначили порядок його укладення), безоплатний. Однією з ознак договору є його триваючий характер, оскільки передачею речі юридичний зв’язок між сторонами не закінчується.

Договір позички слід відмежовувати від суміжних договорів. Наприклад, зважаючи на безоплатність договорів від договору дарування позичка відрізняється тим, що майно у даруванні переходить у власність обдарованого, а у позичці – тимчасове користування. В позичку передаються індивідуально-визначені речі, а за договором дарування – будь-яке майно.

Договір позички слід відмежовувати від зберігання. На відміну від позички, майном, що передане на зберігання, як правило, не можна користуватися зберігачу. Крім цього договір зберігання є оплатним, якщо інше не передбачено договором чи установчими документами юридичної особи.

Від позики позичка відрізняється тим, що у позику передаються гроші та речі, визначені родовими ознаками; предметом позички є індивідуально визначені речі. Тому при позиці поверненню підлягають не ті ж самі речі, а речі такого ж роду та якості.

Сторонами договору є позичкодавець та користувач. Ними можуть бути будь-які суб’єкти цивільного права (фізична або юридична особа). Юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.

Відповідно до ст. 828 ЦК форма договору усна щодо речей побутового призначення між фізичними особами або письмова – між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою. Крім того, договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладають у формі, яку визначено ст. 793 ЦК, а щодо транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа, – у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Істотною умовою договору є умова про предмет. Предметом позички можуть бути лише індивідуально-визначені не-споживні речі, як рухомі, так і нерухомі. Однак підприємство як цілісний майновий комплекс не може бути предметом договору позички, оскільки з підприємством можна укладати лише правочини з метою одержання прибутку, а за юридичними ознаками договір позички має безоплатний характер. Готівкові гроші, монети можуть бути предметом позички лише для використання як експонатів на виставці.

Договір позички є строковим договором, однак строк не належить до істотних умов договору. Це пов’язано з тим, що якщо сторони не встановили строку користування річчю, його визначають відповідно до мети користування нею. В такому випадку слід застосовувати ч. 3 ст. 827 та ч. 2 ст. 763 ЦК., Відповідно до останньої кожна зі сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору у будь-який час, письмово попередивши другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна – за три місяці.

306

Права та обов’язки сторін за договором позички. Основним обов’язком позич-

кодавця є обов’язок передати користувачеві річ у користування. При цьому, якщо позичкодавець не виконує обов’язку передати річ у користування, то друга сторона має право вимагати розірвання договору позички та відшкодування завданих збитків.

Також позичкодавець зобов’язаний повідомити користувача про всі властивості та недоліки речі, що передається у безоплатне користування, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею (ч. 2 ст. 767 ЦК).

Позичкодавець зобов’язаний за власний рахунок робити капітальний ремонт речі, переданої у позичку (ч. 2 ст. 776 ЦК).

Позичкодавець має право на:

1)відчуження речі, яку він передав у користування; при цьому, до набувача речі переходять права та обов’язки позичкодавця;

2)вимагати примусового повернення речі, а також відшкодування завданих збитків, якщо після припинення договору користувач не повертає річ.

Відповідно до ст. 833 ЦК користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої йому в користування. До звичайних витрат можна віднести витрати на проведення поточного ремонту речі, витрати на її зберігання тощо.

Користувач зобов’язаний:

1)користуватисяріччюзаїїпризначеннямабовідповіднодомети, визначеноїудоговорі;

2)користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;

3)повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Законодавець не наділяє користувача правом переважної перед іншими особами купівлі речі, переданої йому в користування.

Відповідальність сторін за договором позички. Шкода, завдана третім особам у зв’язку з користуванням предметом договору позички, відшкодовується користувачем на загальних підставах.

Позичкодавець зобов’язаний нести відповідальність за шкоду, заподіяну у зв’язку

зкористуванням річчю, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.

Умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попередженийнаймодавцеміпрояківіннезнавінемігзнати, єнікчемною(ст. 780 ЦК).

Договір позички припиняється у разі:

1)смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій річ було передано в користування, якщо інше не встановлено договором (ст. 835 ЦК);

2)повернення речі користувачем у будь-який час до спливу строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов’язаний повідомити позичкодавця про відмову від договору (позички) не пізніше як за 7 днів до повернення речі (ч. 1 ст. 834 ЦК);

3)розірвання договору позичкодавцем і повернення речі, якщо: а) у зв’язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому; б) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; в іч самочинно передано в користування іншій особі; г) внаслідок недбалого поводження з річчю її може бути знищено або пошкоджено (ч. 2 ст. 834 ЦК).

Крім того, особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички.

307

9.Тарасенко Л. Правова система та сфера застосування договорів найму (оренди) транспортних засобів / Л. Тарасенко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: зб. наук. праць. – К. 2007. – С. 350–352.

10.Барабаш А.Г. Правове регулювання лізингових відносин в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 / А.Г. Барабаш. – Донецьк, 2004. – 18 с.

11.Карпечкін Т.П. Договір фінансового лізингу: поняття та основні елементи/ Т.П. Карпечкін // Актуальні проблеми держави і права. – 2008. – № 38. – С. 204–208.

12.Карпечкін Т.П. Цивільно–правове регулювання договірних відносин лізингу в Україні / Т.П. Карпечкін // Актуальні проблеми держави і права. – 2008. – № 39. –

С. 251–255.

13.Логвинчук Р.П. Класифікація лізингу / Р.П. Логвинчук// Держава і право. – 2008. – № 40. – С. 296–300.

14.Брус С.І. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні / С.І. Брус // Фінанси України. – 2008. – № 11. – С. 75–85.

15.Бєліков О. Лізинг і його правове регулювання у вітчизняному законодавстві / О. Бєліков // Юридичний журнал. – 2008. – № 5. – С. 103–108.

16.Ментух Н.Ф. Види лізингу та їх особливості / Н.Ф. Ментух // Держава і право. – 2007. – № 36. – С. 364–371.

17.Клейманова С. До питання про систему договорів лізингу / С. Клейманова // Вісник прокуратури. – 2006. – № 8. – С. 62–66.

18.Резніченко С.В. Поняття та правова природа договору позички / С.В. Резніченко // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. – № 3. – С. 115–117.

19.Клюєва Є. Деякі аспекти договору позички за цивільним правом / Є. Клюєва // Вісник прокуратури. – 2007. – № 7. – С. 98–108.

20.Новікова В.В. Безвідплатний характер договору позички / В.В. Новикова // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 4. – С. 217–224.

21.Гончаренко В.О. Вплив безоплатності на побудову договірних конструкцій (на прикладі договору позички) / В.О. Гончаренко // Митна справа. – 2005. – № 6. – С. 71–75.

22.Гончаренко В.О. До питання розмежування договорів найму (оренди) та позички за Цивільним кодексом України / В.О. Гончаренко // Вісник Одеського інституту внут-

рішніх справ. – 2005. – № 3. – С. 38–40.

23. Гончаренко В.О. До питання визначення предмета договору позички / В.О. Гончаренко // Суспільство. Держава. Право. Цивільне право. – 2005. – № 5. – С. 39–42.

309

Глава 22. Договори про виконання робіт

§ 1. Договір підряду

Договір підряду на сьогодні має найширше застосування. Він використовується всюди, де йдеться про роботи, що мають визначений, окремий від них результат; при цьому сторона, яка виконує роботи, сама ж їх і організовує. Результатом роботи звичайно служить створення нової речі − від пошитого костюма і до збудованої будівлі або споруди. Але підряд має місце і тоді, коли замовник передає річ, що належить йому, для переробки або обробки.

Най важливішою сферою застосування підряду є будівництво. При цьому підряд опосередкує рівною мірою як власне будівельні, так і тісно пов’язані з ними проектні, монтажні, налагоджувальні та інші роботи. Підрядний договір обслуговує і особисті потреби громадян. До нього прибігають при будівництві дачі або житлового будинку, замовляючи скульпторові або художникові створення нової речі, або до послуг ремонтної майстерні для переробки старої машини на трактор тощо.

Загальні правові норми, що регулюють відносини підряду, містяться у ЦК (§ 2 гл. 61). Джерела спеціального правового регулювання договору підряду залежать від конкретного його виду. Наприклад, відносини будівельного підряду окрім ЦК додатково регулюються ГК (гл. 33), а також численними правилами та іншими документами.

Згідно зі ст. 837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданнямїї результатузамовникові.

Цивільний кодекс закріпив такі види договору підряду: побутовий підряд (ст.ст. 865-874), будівельний підряд (ст.ст. 875-886), підряд на проектні та пошукові роботи (ст.ст. 887-891). Виокремлення зазначених різновидів договору підряду пов’язано із особливостями застосування до них загальних положень про підряд.

Вони застосовуються лише у тому випадку, якщо правилами ЦК про окремі різновиди договору підряду не передбачені спеціальні правила. Слід також наголосити на тому, що до договорів підряду у яких замовником є споживач, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Характеристика договору. Аналіз норми ч. 1 ст. 837 ЦК свідчить про те, що цей договір є консенсуальним, двостороннім та оплатним.

Сторонами у договорі підряду є підрядник і замовник. Підрядник − це особа, яка бере на себе обов’язок виконати замовлену роботу (послуги), а замовник − це особа, що замовляє виконання певної роботи (послуги), беручи на себе обов’язок прийняти й оплатити її результат.

Відповідно до ч. 3 ст. 837 ЦК для виконання окремих видів робіт підрядник зобов’язаний одержати спеціальний дозвіл (ліцензію). Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню встановлений ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. Зокрема, згідно з цією статтею ліцензуванню підлягає будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж); пошук, розвідка корисних копалин, видобування уранових руд, інші види діяльності.

Підрядник може виконати роботу особисто або залучити до виконання інших осіб − субпідрядників, виступаючи у цьому випадку у ролі генерального підрядника. Підрядник може залучати субпідрядників, якщо договором не передбачений його особистий обов’язок виконати роботу (ч. 1 ст. 838 ЦК).

310