Висновки

Розглянувши та вивчивши об’єкти конституційного права України,можна,зробити висновок,що Найбільш важливими об’єктами конституційного права є: 1) конституційний лад України, тобто її суспільний і державний лад; 2) владу (волю) Українського народу, владу держави та її уповноважених органів, владу місцевого самоврядування; 3) державний устрій, форму державного правління; 4) джерела конституційного права: Конституцію України, закони та інші джерела конституційного права; 5) повноваження, статус органів державної влади та їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; 6) інтереси певних груп населення (об’єднання громадян, територіальні громади, релігійні громади, товариства національних меншин тощо); 7) громадянство, грошову і банківську системи, територію України, територіальний устрій, Збройні Сили та інші військові формування, державні символи, закріплені в Основному Законі; 8) мову, інформацію та інші духовні блага.

Отже,  об’єктами загальних конституційних правовідносин виступають головним чином вищі соціальні суспільні цінності, що набувають конституційного рангу й дістають закріплення в конституційних принципах, у загально регулятивних нормах, програмних положеннях пріоритетними.

Об’єкти надають конституційно-правовим відносинам осмисленість, цілеспрямованість, відіграють важливу роль у забезпеченні зв’язку між їх учасниками, в реалізації ними своїх законних інтересів. Це необхідний структуроутворюючий елемент конституційних правовідносин. 

Види об’єктів конституційного права включають в себе такі інститути як: основ конституційного ладу України, конституційно-правового статусу людини і громадянина,законодавчої влади, президентства, виконавчої влади,судової влади, інституту прокуратури, територіального устрою, та місцевого самоврядування.

Основною проблемою об’єктів конституційного права є проблема класифікації.Система функцій інститутів конституційного права України реалізується через певні правові механізми, які й забезпечують функціональність системи інститутів конституційного права України.

Іншими словами, інститути конституційного права України залишаються абстрактною категорією, позбавленою реального змісту і практичного значення, у разі коли: а) виникнення цих інститутів не мало об’єктивних передумов; б) ці інститути не здійснюють реального впливу на суспільні відносини; в) механізми реалізації функцій цих інститутів є недосконалими або ж відсутні взагалі.

Справжня свобода і демократія передбачають забезпечення загальних невід’ємних прав і свобод людини та їх гарантій, незалежність громадянського суспільства і його пріоритет по відношенню до держави, високу активність і широку ініціативу громадян та їх об’єднань, всемірне розвиток різноманітних форм суспільної самоорганізації і саморегуляції.

Ясно, що в такому суспільстві право регулює далеко не всі суспільні відносини і навіть не більшу їх частину, оскільки громадянське суспільство в основному залишається за межами державного регулювання. Це повною мірою відноситься і до конституційного права, якому належить першорядна і першочергова роль у визначенні загальних і найважливіших контурів міри свободи в країні, меж втручання держави в суспільне життя.

Зі сказаного вище про центральну та засадничої ролі констітуціонного права в національній системі права також випливає, що об’єкт цієї галузі права обмежений і тим, що в ній регулюються лише найважливіші, фундаментальні основи устрою суспільства і держави, їх взаємовідносин з особистістю, системи та механізму здійснення державної влади. Основною проблемою об’єктів конституційного права є проблема класифікації.Тобто, потрібно вдосконалити самі інститути ,для того ,щоб вирішити проблему класифікаціі об’єктів конституційного права. Зробити інститути стійкими та постійними,це допоможе полегшити вплив на керування суспільними відносинами, які є об’єктом конституційного права.