4.Принципи фонетичного аналізу слова, правила фонетичної транскрипції.

Фонетика (від гр. phone - звук) - розділ науки про мову, який вивчає звуки мови.

Схема фонетичного розбору:

1. Озвучити і написати слово фонетичною транскрипцією.

2. Поставити наголос.

3. Поділити слово на склади.

4. Визначити відкриті і закриті склади.

5. Назвати кількість звуків і кількість букв, вказати, чи відповідає кількість букв кількості звуків. Якщо такої відповідності немає, то пояснити її, вказавши, які букви позначають два звуки або не позначають жодного.

6. Назвати голосні звуки.

7. Назвати приголосні.

8. Вказати: глухі чи дзвінкі, м'які чи тверді приголосні.

9. Визначити фонетичні зміни, якщо такі є: чергування, подвоєння, спрощення, уподібнення.

10. Особливості вимови і правопису.

Зразок фонетичного розбору:

1-3. Заєць — [за/йец'].

4. Перший склад відкритий [за-], другий — закритий [Йец].

5. Звуків п'ять, букв п'ять, але повної відповідності між ними немає: йотована буква є позначає після голосного два звуки, а м'який знак не позначає окремого звука, а тільки м'якість попереднього звука [ц'].

6. Голосні звуки: [а], [е] (ненаголошений).

7. Приголосні: [з], [й], [ц'].

8. Приголосні: [й] — сонорний, [з], [ц] — шумні, [ц'] — глухий (його дзвінка пара [дз']). Приголосний [з] — твердий, [ц'] — м'який, [й] — завжди м'який.

9. У цьому слові є чергування голосного [е] з нулем звука: [зайец' зайц'а], так зване — випадне е.

1-3. Причаївшись •—[при/ча/йіг//шис'].

4. Перші два склади відкриті, наступні — закриті.

5. Звуків 11, букв 11. Йотована буква ї позначає два звуки, а м'який знак'не позначає звука.

6. Голосні звуки: [и], [а], [і], [и].

7. Приголосні: [п], [р], [ч], [й], [ш], [с ].

8. З них — глухі: [п] , [ч], [ш], [с'] (їхні дзвінкі пари [б], [дж], [ж], [з']). Сонорні [р], [й]. Тверді приголосні звуки [п], [р], [ч], [ш], м'які — [й], [с ].

9. Тут є позиційне чергування звуків [в] — [у]. Перед наступним приголосним звучить сонорний звук [в] як [у] (нескладовий), тобто як короткий голосний [у], що не творить окремого складу.

1-3. Кущем — [ку/шчем].

4. Перший склад відкритий, другий — закритий.

5. Звуків шість, букв п'ять. Буква щ(ща) позначає два звуки [ш], [ч].

6. Голосні звуки: [у], [е].

7. Приголосні: [к], [ш], [ч], [м].

8. Приголосні [к], [ш], [ч] є глухими, звук [м] — сонорний.

9. У закінченні після звука [ч] за законом чергування [о] з [е] після шиплячих [ж], [ч], [ш], [щ] та [й] виступає голосний звук [е]: кущем.

Фонетичний запис (транскрипція) передає на письмі точну вимову звуків з тими змінами, яких звук зазнає у процесі мовлення. Для транскрибування тексту використовують літери алфавіту й додаткові позначки.

Фонетична транскрипція — фіксація особливостей звучання певних звуків, слів та їх сполучень.

Правила фонетичної транскрипції:

1. У транскрипції немає великих літер, усі слова пишуться з малої літери.

2. Текст чи слово, що транскрибується, береться у квадратні дужки [ ].

3. [′ ] — скісна рисочка над голосним або після нього позначає наголос: [голова′], [лі′тера], [ду′мка].

4. [´ ] — менша скісна рисочка вгорі після приголосного позначає м'якість попереднього приголосного: [ден´], [т´ін´], [н´іс], [л´іто].

5. Кожен звук слід позначати одним окремим знаком (літерою), і кожна літера має позначатися тільки одним звуком. Тому в транскрипції немає йотованих літер я, ю, є, ї і літери щ, які позначають два звуки [йа, йу, йе, йі, шч]: яма — [йама], юність — [йун´іс´т´], єдність — [йед´н´іс´т´], їжак — [йіжак], щастя — [шчас´т´а].

6. Знак [' ] після приголосних передає напівпом'якшення: [в'ітер], [ж'інка].

7. На позначення довготи звука вживається двокрапка [:]: [жит:´а], [знан:´а], [розр´іс:´а].

8. Для позначення злитої вимови африкатів [да, дж] використовується дужка вгорі над літерами: [дзв´інок], [джм´їл´].

9. [˘ ] — маленька дужка над і або у вказує, що це напівголосний — напівприголосний звук: [буу˘], [жиу˘], [шоу˘к], [м˘'іф], [в˘'ійна].

10. [еи, ие] — маленькі літери збоку вгорі вказують,до якого звука наближається звучання: [сеило], [чеирвоні], [виешнева].

11- [|]> [| |] — одна вертикальна риска показує звичайну паузу (на місці коми, тире), дві вертикальні риски через рядок показують тривалу паузу на межі речень: [йак парос´т´ винограднойі лози | плеикаітеи мову | пи˘л´но й неинастан:о пол´і'т´ бурйа'н].

Примітка. У шкільній практиці застосовується спрощена фонетична транскрипція, яка близька до орфографічного запису. Існує ще деталізована (фонологічна) транскрипція, яку використовують учені-лінгвісти для записів у діалектологічних експедиціях, спеціальних наукових працях тощо.