222

Крім того, рішенням суду з громадянина можуть бути стягнуті витрати, зроблені органом публічної адміністрації у зв'язку з пе­ревіркою його звернення, якщо таке звернення містить завідомо неправдиві відомості.

Контроль за дотриманням законодавства про звернення грома­дян відповідно до своїх повноважень здійснюють Верховна Рада України, народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Ки­єві та Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад, а також мі­ністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпо­рядкованих їм підприємств, установ та організацій.

Нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядковани­ми йому прокурорами. Відповідно до наданих їм повноважень вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників до відповідальності.

Питання для самоконтролю

Визначте поняття звернення громадян та його видів.

Назвіть строки розгляду звернень громадян та строки оскарження дій і рішень органів, установ, організацій та їхніх посадових осіб.

Охарактеризуйте адміністративне провадження з розгляду звернень громадян, зазначте його особливості.

Якими процесуальними правами наділяються громадяни в адміністра­тивному провадженні з розгляду звернень?

Визначте обов'язки органів (посадових осіб) публічної адміністрації щодо розгляду ними заяв і скарг громадян.

Опишіть сучасний стан нормативної регламентації адміністративного провадження з розгляду звернень громадян.

Охарактеризуйте стадію порушення адміністративної справи за звер­ненням.

Охарактеризуйте стадію розгляду адміністративної справи за зверненням.

Охарактеризуйте стадії оскарження та виконання рішення в адмініст­ративній справі за зверненнями.

10.Визначте підстави притягнення громадян до юридичної відповідаль­ ності за порушення законодавства про звернення. Назвіть суб'єктів контро­ лю і нагляду за дотриманням законодавства про звернення громадян.

223

Глава XIV. Провадження

В АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВАХ

ПРО ДИСЦИПЛІНАРНІ ПРОСТУПКИ

§ 14.1. Провадження в адміністративних справах

про дисциплінарні проступки

як складова адміністративного процесу

Дисциплінарна відповідальність є найпоширенішим видом юри­дичної відповідальності. Вона значно переважає кримінальну, адміністративну, цивільну та інші види юридичної відповідальності, як за своїми масштабами, так і за частотою реалізації. Це зумов­лює надзвичайну важливість дослідження різноманітних аспектів відповідної проблематики, у тому числі - процесуального порядку застосування дисциплінарних санкцій.

До специфічних рис дисциплінарної відповідальності належать:

підставою для застосування заходів дисциплінарної відпові­дальності є вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто порушення нею норм або правил, якими регламентується порядок діяльності колективів, підприємств, закладів, установ, організацій тощо;

як правило, за вчинення дисциплінарного проступку особа несе відповідальність у порядку трудової або службової підлег­лості. Цим дисциплінарна відповідальність принципово відріз­няється від відповідальності адміністративної, де порушник та уповноважений суб'єкт застосування адміністративно-деліктних норм не пов'язані між собою відносинами організаційного підпо­рядкування;

дисциплінарна відповідальність передбачає застосування до порушника широкого переліку специфічних санкцій. Аналіз по­ложень Кримінально-виправного кодексу України, Кодексу законів про працю України, чинних дисциплінарних статутів дає змогу виділити такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи корабля на берег; призначення поза чергою в наряд на роботу; догана; сувора догана; диа\иплінарний штраф; поміщення в карцер або одиночну камеру; арешт з триманням на

342

гауптвахті; позбавлення раніше застосованого заохочення; по­передження про неповну посадову відповідність; затримання присвоєння чергового спеціального звання; пониження в спеціаль­ному званні (класному чині); пониження в посаді; пониження у військовому званні на один ступінь з переведенням на нижчу посаду; звільнення з посади та багато інших.

Деякі з цих стягнень (наприклад, попередження або догана) за­стосовуються практично до всіх суб'єктів дисциплінарних відно­син. Але переважна їх більшість відображає специфіку умов і порядку функціонування тих закладів, установ, організацій, в діяль­ності яких вони застосовуються. Так, поміщення в карцер може застосовуватись лише до осіб, що відбувають покарання у місцях позбавлення волі; позбавлення спеціального звання - до осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів; пониження у клас­ному чині або його позбавлення - виключно до працівників про­куратури і т. д.

Виходячи з того, що дисциплінарні деліктні відносини, як пра­вило, виникають на основі та з приводу порушень трудового зако­нодавства, а дисциплінарна відповідальність часто застосовується в порядку організаційної трудової (службової) підлеглості, деякі науковці виключають дисциплінарне провадження з переліку адмі­ністративних проваджень та вважають його самостійним інститу­том трудового права.

Втім, існує принаймні кілька обставин, які свідчать про тимча­сову доцільність віднесення окремих дисциплінарних проваджень до розряду адміністративних, а відтак - на їх включення до складу адміністративного процесу.

По-перше, далеко не завжди дисциплінарні стягнення засто­совуються за вчинення саме дисциплінарних проступків. У пе­редбачених законом випадках дисциплінарна відповідальність застосовується як альтернатива адміністративної відповідаль­ності.

За прикладом звернімося до ст. 15 КУпАП. Згідно з її положеннями, військовослужбовці і призвані на збори військо­возобов'язані, а також особи рядового і начальницького скла­дів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адмі­ністративні правопорушення відповідно до дисциплінарних

статутів.

Це правило не поширюється на вчинення лише окремих адмі-

343

ністративних деліктів: порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху; порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм; порушення правил полювання, рибальства та охорони рибних за­пасів; порушення митних правил; вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією; порушення тиші в громадських місцях; неправомірне використання державного майна; незаконне при­дбання або зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації; невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора; ухилення від виконання законних вимог прокурора; порушення законодавства про державну таємницю; порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави. За вчинення цих деліктів названі особи притягуються до адміністративної від­повідальності на загальних підставах.

У всіх інших випадках органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, замість накладення таких стягнень, передають матеріали про правопорушення відпо­відним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, у випадках, прямо передбачених законодавством, за вчинення адміністративних деліктів до дисциплінарної відпові­дальності притягуються також й інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дис­ципліну.

Отже, відносини дисциплінарної відповідальності нерідко ви­никають з адміністративно-деліктних правовідносин, котрі не ма­ють безпосереднього стосунку до трудової (виробничої, службової) сфери (наприклад, у випадку порушення працівником міліції зако­нодавства про референдум,- cm. 186-4 КУпАП).

По-друге, дисциплінарним проступком не завжди вважається порушення трудової (службової) дисципліни. Зокрема, чинне за­конодавство передбачає дисциплінарну відповідальність неповно­літніх, які тримаються у приймальниках-розподільниках, за пору­шення ними правил внутрішнього розпорядку названих установ. Дисциплінарні санкції до таких неповнолітніх можуть бути засто­совані і у випадках, коли інші виховні заходи не дали позитивних

344

результатів.' Очевидно, що відповідні дисциплінарні проступки не являють собою порушення трудових (службових, виробничих)

відносин.

. /, по-третє, не завжди за вчинення дисциплінарного проступку особа несе відповідальність у порядку трудової або службової під­леглості. Тут прикладом можуть слугувати дисциплінарні деліктні відносини, що виникають між особами, засудженими до криміналь­ного покарання, та адміністрацією виправних установ.

Виконання покарань - одна з форм реалізації виконавчої вла­ди. Відносини (у тому числі, дисциплінарні), що складаються між засудженим громадянином та адміністрацією виправної установи мають не трудовий, а скоріше адміністративний характер. Фак­тично, між ними не існує відносин трудової (службової) підлег­лості, подібних тим, які складаються між працівниками виправ­но-трудових установ. Таким чином, дисциплінарні стягнення на засуджених осіб завжди накладаються в адміністративному по­рядку.

Викладене дає підстави для таких висновків:

а) дисциплінарні провадження, пов'язані з порушеннями тру­ дових відносин, мають бути віднесені до предмета трудового

права;

б) дисциплінарні провадження в тих справах, які виникають з адміністративно-правових відносин, повинні розглядатись у межах адміністративного процесу.

Перейдемо до розгляду останніх. Усього можна виділити кілька груп дисциплінарних проваджень в адміністративних справах:

I. Дисциплінарне провадження у справах про адміністративні делікти, вчиненні особами, на яких поширюється дія дисциплінар­ них статутів або спеціальних положень про дисципліну.

II. Дисциплінарне провадження у справах про порушення пра­ вил попереднього ув'язнення, умов і порядку відбуття криміналь­ ного покарання.

III. Дисциплінарне провадження у справах про порушення пра­ вил внутрішнього розпорядку приймальників-розподільників для неповнолітніх та осіб, затриманих за бродяжництво.

¹ Див.: Наказ МВС України від 13 липня 1996 року «Про затвердження Положення про приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ» // http://zakon.rada.gov.ua.

345