2 Вопрос. Соотн. Тп с др. Отр.Пр.

Как уже отмечалось, проблема соотношения таможенного права с другими отраслями права сложна и ее нельзя ограничивать определенными рамками.

Конституционное право, которое является главным, базовым для всех других отраслей права, соответственно имеет отношение и к таможенному праву.

Некоторые нормы конституционного права, не теряя своего базового характера, одновременно входят в состав таможенного права. В частности, это требования Конституции Украина по обеспечению экономической безопасности, положения о правах и свободах, обязанности граждан Украины, иностранных граждан и лиц без гражданства, личную неприкосновенность, свободу передвижения, право на возмещение за счет государства материального и морального вреда, причиненного действиями должностных лиц (Сотрудниками таможенных органов), обязанность уплачивать налоги и сборы в установленном порядке и размере.

К таможенного законодательства и права прямо относится положение ст. 9 Конституции Украина, согласно которому действующие международные договоры, согласие на обязательность которых предоставлено Верховной Радой Украины, являются частью национального законодательства Украина. Поскольку таможенное право является составной частью правовой системы Украины, то понятно, что принципы и нормы международного права в области таможенного дела, признала Украина полностью переходят и на него.

Принципиальное значение для формирования и функционирования таможенного права и законодательство должно положения ст. 8: «Законы и другие нормативно-правовые акты принимаются на основе Конституции Украины и должны ей соответствовать ».

Таким образом, можно сказать, что конституционное право определяет принципы, базовые основы таможенного права (как и других отраслей права).

Конституционные положения и нормы призваны стать правовыми стимуляторами обновление Таможенного кодекса, приведения его положений в соответствие с требованиями Конституции Украины.

Если рассматривать общую характеристику таможенного права, то оно, комплексное по своему характеру, вбирает в себя отдельные нормы уголовного и уголовно-процессуального права. Но если уголовное право рассматривать как одну из базовых отраслей права, то оно служит отправной основой для части таможенного права, которое регулирует отношения, возникающие при совершении преступлений (контрабанда). Санкции за такие преступления в Таможенном кодексе не определяются, в нем содержатся отсылки к Уголовному кодексу.

Те обстоятельства, что понятие и состав преступления «контрабанда» определяется и в Таможенном кодексе, только подчеркивает комплексный характер таможенного дела и ее правового регулирования.

Но полномасштабное, исчерпывающее регулирование общественных отношений, возникающих в связи с совершением преступлений в области таможенного дела, - это прерогатива уголовного права, нормы которого являются детерминирующими, приоритетными по этой части таможенного права.

Таможенное право имеет тесные связи и с уголовно-процессуальным правом: таможенные органы отнесены к перечню органов дознания.

Важным является аспект отношения таможенного права в административном. Как отмечалось ранее, в юридической литературе существует мнение, что таможенное право - это подотрасль административного права.

Этот вывод обосновывался тем, что административное право состоит из норм, часть которых регулирует отношения в области таможенного дела, а также тем, что за характером и природой нормы таможенного права по сути является административно-правовыми: например, организационно-управленческие отношения, отношения, касающиеся порядка перемещения через границу товаров и транспортных средств, нарушение таможенных правил и т.д..

Административное право тесно по всем отраслям права связано с таможенным правом. Но это не значит, что таможенное право полностью поглощается административным правом, оно сохраняет свою специфику.

Можно легко определить связи таможенного права с трудовым правом, если рассматривать нормы Таможенного кодекса, касающихся правового статуса должностных лиц таможенных органов, их прав и обязанностей в сфере труда (оплата за работу в выходные и праздничные дни, порядок компенсации за профессиональные заболевания и т.д.).

Таким образом, таможенное право как комплексное имеет тесные связи со многими отраслями права.

ПРИНЦИПИ ТП

о загальноправових принципів права відносять такі:

1. Принцип поваги прав і основних свобод людини, який повинен стати одним із провідних принципів митного права. Це пояснюється тим, що в Конституції України людина, її життя та здоров'я, права й свободи проголошені вищою соціальною цінністю. Закріплення цього принципу має особливе значення для регулювання процедури митного контролю (особливо особистого огляду), а також врегулювання окремих питань адміністративного процесу в митній сфері.

2. Принцип законності передбачає необхідність суворого дотримання Конституції, законів, Митного кодексу, підзаконних актів усіма суб'єктами митного права — митними органами, різними державними й недержавними організаціями й установами, що беруть участь у митних відносинах, — громадянами, іноземцями й особами без громадянства. Принцип законності зобов'язує митні органи здійснювати свої повноваження в рамках закону, керуватись у своїй діяльності виключно законом, а при прийнятті підзаконних актів з митного регулювання не виходити за рамки закону і не приймати таких, що суперечать чинному законодавству.

3. Принцип гуманності виявляється як у матеріальному митному праві (заборона провозу зброї, наркотиків і т.д., митних пільгах при оформленні вантажів, що надходять як гуманітарна допомога і інше), так і в процесуальній і деліктній частині митного законодавства.

4. Принцип моральності полягає в тому, що митне право у своїй основі будується на повазі до людини, її законних прав та інтересів і грунтується на засадах етики.

До міжгалузевих принципів належать:

Принцип координації й взаємодії державних органів передумовлює необхідність узгодження норм митного законодавства з нормами інших галузей права. Це пояснюється тим, що активну участь у формуванні митного права, крім Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Державної митної служби України, беруть Національний банк України, Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Державна податкова адміністрація та інші органи державної влади. Принцип координації і взаємодії у значній мірі визначає механізм функціонування системи митних органів, що реалізують у своїй діяльності норми митного законодавства;

Існуючий в зовнішньоторговельній практиці принцип недискримінації, принцип найбільшого сприяння використовуються в митному праві при регулюванні митно-фінансових відносин для усунення різних нетарифних бар'єрів на торгових шляхах.

Принцип еквівалентності товарообміну безпосередньо впливає на визначення тарифної політики.

Принцип науковості відбитий, зокрема, у нормах, що регулюють форми й методи митного контролю і спираються на досягнення фінансової й економічної науки, а також технічного прогресу при формуванні митної політики і митного законодавства.

Принцип примату міжнародно-правових норм відповідає прагненню України до активної участі в міжнародному співробітництві в галузі митної справи. Митно-правове регулювання в нашій країні розвивається в напрямі гармонізації й уніфікації з загальноприйнятими міжнародними нормами й практикою. У відповідності зі ст. 6 МК України, якщо ратифікованим Україною міжнародним договором установлені інші правила, ніж ті, котрі передбачені внутрішнім законодавством з митної справи, то застосовуються норми міжнародних договорів.

Серед інших загальноюридичних принципів митного права слід зазначити принципи юридичної рівності, судового захисту суб'єктивних прав, відповідальності тільки за винне протиправне поводження й ін.

Основними галузевими принципами митного права є названі і охарактеризовані вище принципи, що закріплені у ст.4 МК України.

У той же час окремі інститути митного права можуть мати і мають свої принципи. Наприклад, для митного оформлення характерним є принцип оперативності, а для контролю — результативності.

СИСТЕМА ТП

Норми митного права, так само як й інші галузі права, поділяються на дві великі частини: Загальну й Особливу.

Загальна частина митного права включає митні правові норми, у яких виражені загальні положення, що стосуються регулювання всієї сукупності суспільних відносин у сфері митної справи. Положення норм Загальної частини мають загальне значення. Вони застосовуються лише у тому разі, коли немає спеціальної норми або спеціальна норма суперечить загальній. До складу Загальної частини входять такі митно-правові інститути — сукупності митно-правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини в митній справі:

— що закріпляють мету, принципи й зміст митної справи;

— що регулюють правовий статус митних органів;

— що регулюють державну службу в митних органах і визначають правовий статус посадових осіб митних органів;

— що упорядковують правовий статус осіб, які переміщають товари і транспортні засоби через митний кордон:

— що визначають форми і методи митної діяльності, серед яких важлива роль належить митно-правовим нормам, що регламентують порядок прийняття актів у сфері митної справи й здійснення інших процесуальних і процедурних дій;

— що регулюють примус у митній сфері.

Особлива частина митного права містить у собі розташовані у визначеному МК України порядку і логічній послідовності інститути митного права, зв'язок між якими об'єктивно зумовлений самою сутністю та змістом митної справи. До складу Особливої частини входять митно-правові інститути, що поєднують такі групи митно-правових норм, що регулюють:

— переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів;

— митні режими;

— митні платежі;

— митне оформлення;

— митний контроль;

— валютний контроль;

— ведення митної статистики і ТН ЗЕД.

До Особливої частини митного права належать також норми, що регламентують юрисдикційну діяльність митних органів. Ці норми містяться в Митному кодексі. Вони регламентують дізнання, здійснюване митними органами, і провадження у справах про порушення митних правил забезпечують їх правильний і своєчасний розгляд. Сюди належать норми, що регулюють службу у митних органах України.

Митне право, що відповідає вимогам ринкової економіки, знаходиться ще в стадії становлення. Тому воно є не тільки однією з найважливіших, але й дуже перспективних галузей права і буде розвиватися разом із розвитком зовнішньоекономічної діяльності, у сферу якої втягнуті не тільки підприємства, установи, організації (юридичні особи), але й широке коло підприємців-громадян (фізичні особи — резиденти й нерезиденти).