4. Служба в органах і установах прокуратури України.

Проблема державної служби в органах і установах прокуратури України комплексно не досліджена і в навчальній літературі не висвітлена, хоча в цьому є як наукова так і практична потреба. Історично склалося так, що служба в органах прокуратури є престижною та елітною в системі правоохоронних і правозахисних органів. За Загальною декларацією прав людини від 10 грудня 1948 року (ст. 21), кожна людина має право рівного доступу до державної служби у своїй країні. За Конституцією України (ст. 38), громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Державна служба, організація і діяльність прокуратури в Україні регулюються численними законами й іншими нормативними актами, що інкорпоровані в окремих збірках.

Службу в прокуратурі не слід відокремлювати від державної служби взагалі, хоча вона і має певну специфіку, але регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року з відповідними змінами, якщо інше не передбачено законами України (ст. 9). За названим Законом (ст. 1), державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

В органах у установах прокуратури України державними службовцями вважаються всі працівники прокуратури, яким присвоєні класні чини (військові звання), і прокурори, слідчі, керівники та викладачі Академії прокуратури України тощо, або яким за посадою можуть присвоюватися ці відзнаки, а також особи, професійна діяльність яких відповідає вимогам державної служби. Ними можуть бути головні, провідні спеціалісти, спеціалісти відповідних категорій, старші інспектори, інспектори, старші консультанти, консультанти, радники тощо.

Служба в органах прокуратури ґрунтується не тільки власно на принципах організації і діяльності органів прокуратури, вона також має відповідати основним принципам державної служби, передбаченим законом про цю службу (ст. 3), а саме: служіння народу України; демократизм і законність; гуманізм і соціальна справедливість; пріоритет прав людини і громадянина; професіоналізм, компетентність, ініціативність, чинність,відданість справі; персональна відповідальність за виконання службових обов’язків і дисципліни; дотримання прав і законних інтересів органів місцевого й регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян. Поведінка державних службовців прокуратури повинна також відповідати встановленим етичним вимогам; сумлінне виконання своїх службових обов’язків; шанобливе ставлення до громадян, працівників і співробітників, дотримання високої культури спілкування; недопущення дій і вчинків, що можуть перешкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця. Прокурорські працівники як державні службовці мають такі основні права:

— своєчасно отримати посвідчення працівника прокуратури;

— знайомитися з документами, що визначають їхні права і обов’язки за займаною посадою;

- просуватися по службі, підвищувати свою кваліфікацію, перепідготовку за рахунок відповідного бюджету;

— об’єднуватися у професійні спілки;

— оскаржувати вищестоящому керівникові чи в суд рішення

щодо проходження служби;

— ознайомлюватись з усіма матеріалами своєї особистої справи;

— на присвоєння класних чинів залежно до займаних посад і стажу роботи;

— отримувати безкоштовно формений одяг з відповідними відзнаками за встановленими нормами;

— вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;

— на матеріальне, соціальне, пенсійне забезпечення та застосування заходів правового й соціального захисту, визначених законодавством.

Державні службовці органів прокуратури зобов’язані:

— діяти в межах своєї компетенції;

— додержуватися Конституції України та інших актів законодавства України;

— своєчасно і точно виконувати накази, розпорядження, завдання та вказівки своїх керівників, а також свої безпосередні обов’язки;

— зберігати державну та іншу таємницю, охоронювану законом;

— не допускати порушень прав, свобод людини та громадянина

— постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати професійну кваліфікацію, проявляти ініціативу і творчість у роботі.

На працівників прокуратури поширюються певні заборони, а саме:

— належати до будь-яких політичних партій чи рухів;

— брати участь у страйках, пікетуваннях;

— суміщати службу в органах прокуратури з іншою роботою, в тому числі через довірених осіб, за винятком педагогічної, наукової та творчої;

— входити до складу колегіальних органів, утворюваних радами або їхніми виконавчими органами;

— бути членом органу управління комерційної організації;

— бути повіреним чи представником зі справ третіх осіб у державному органі, в якому він служить або котрий безпосередньо підлеглий чи безпосередньо підконтрольний йому;

— виїжджати в службові відрядження за кордон за рахунок фізичних чи юридичних осіб, за винятком спеціальних випадків; отримувати від них винагороди, пов’язані з виконанням посадових обов’язків, у тому числі й після виходу у відставку чи на пенсію.

На посаду прокурора або слідчого прокуратури не можуть бути прийняті особи, які були засуджені за вчинення злочину, за винятком реабілітованих; визнані судом недієздатними чи обмежено дієздатними; позбавлені судом права займати державні посади та в інших випадках, встановлених законодавством України.

Громадяни України, яких вперше зараховують на державну службу, приймають присягу.

Заходами заохочення є: подяка; грошова премія; подарунок; цінний подарунок; дострокове присвоєння класного чину або підвищення в класному чині; нагородження нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України». Дисциплінарними стягненнями є: догана, пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знака «Почесний працівник прокуратури України»; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину. Як бачимо, система заходів дисциплінарних стягнень для працівників прокуратури значно розширена порівняно з Кодексом законів про працю України, в якому (ст. 147) за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосоване одне з таких стягнень, як догана чи звільнення.

Особливість дисциплінарної відповідальності прокурорських працівників полягає і в тому, що вона настає не тільки за порушення безпосередньо по службі, а й за допущені проступки, що ганьблять честь прокурорського працівника.

Передбачені також підстави і порядок припинення державної служби прокурорськими працівниками. Так, Генеральний прокурор України, відповідно до ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», звільняється з посади Президентом України. Має наслідком його відставки з посади й недовіра, висловлена Верховною Радою України. Генеральний прокурор України звільняється з посади також у разі: закінчення строку, на який його призначено; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; порушення вимог щодо несумісності; набрання законної сили обвинувального вироку щодо нього; припинення його громадянства; подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Підставою припинення служби в органах і установах прокуратури може бути також порушення Присяги працівника прокуратури або вчинення поступка, що ганьбить честь прокурорського працівника, розголошення відомостей, що складають державну чи іншу охоронювану законом таємницю тощо.