Потрібні зміни!!! а змін практично нема Вересневий Пленум 1965 року

На вересневому пленумі було взято курс на інтенсифікацію промисловості. Відбулися такі економічні зміни:

• Становлення економічно обґрунтованих цін.

• Матеріальне стимулювання трудових колективів залежно від результатів їх праці з урахуванням таких показників, як рентабельність і прибуток.

• Передбачалося підвищення наукового рівня планування економіки.

• Основним критерієм господарської діяльності підприємств передбачалося зробити не валові показники, як було раніше, а обсяг її реалізації.

• Передбачалося розширення самостійності підприємств.

• Скорочення чисельності затверджуваних показників.

• Було ліквідовано ради народного господарства.

• Усі підприємства підпорядковано загальносоюзним міністерствам за галузевим принципом. Це означало обмеження прав союзних республік та їхніх територіальних органів

1. Було створено єдину енергетичну систему республіки.

2. Україна освоїла виробництво 440 зразків нової техніки.

3. Завершилося спорудження найбільших в Європі ТЕС.

4. Валова продукція в сільському господарстві зросла на 16,6%.

5. Позитивні зрушення відбулися переважно у важкій промисловості

1. Восьму п'ятирічку назвали «золотою». Між 1966 р. і 1970 р. найвищі показники за 30 років.

2. Виробництво промислової продукції в Україні зросло на 50 %.

3. Продуктивність праці в промисловості зросла на 28 %.

4. Національний доход зріс на 30 %.

5. Було споруджено 250 великих підприємств

Продовольча ситуація надалі залишалася складною. За офіційною статистикою середньорічні тем­пи розвитку 1966—1970 рр. порівняно з 1961— 1966 рр. не зростають, а навпаки зменшуються. Капіталовкладення в промисловість: 5,2 % — 1961—1966; 6,8 % — 1966—1970. Продуктивність праці: 6,4 % - 1961-1966; 6,1 %- 1966-1970

П

Причини невдачі економічної реформи 1965 року:

• Економічні реформи не зачепили основ командно-адміністративної системи.

• Повільно впроваджувалися досягнення НТР.

• Економіка зберегла екстенсивний характер.

• Якість продукції залишалася низькою.

• Зберігалася диспропорція в розвитку галузей народного господарства.

• Ринкові ідеї не було сприйнято у вищих ешелонах влади.

• Посилилося директивне планування й силове управління, що поступово вело до вихолощення реформ, а на початку 70-х — до їх згортання.

Згортання економічних реформ означало:

• Придушення господарської ініціативи, ледь помітною самостійності підприємств, нових економічних методів управлін­ня виробництва.

• Панівним залишався екстенсивний розвиток виробництва.

• Стимулювання не залежало від результатів праці.

• Було створено 50 союзних міністерств і відомств. Вони взяли під контроль 90 % підприємств, вони регулювали прибуток. Це призвело до несприйняття ринкового регулювання і до директивного планування.

• Поширилася практика коригування планів у бік зниження.

• Чисельно швидко зростав бюрократичний апарат.

З початку 70-х рр. економічна ситуація в Україні почала змінюватися на гірше:

• Все відчутніше почали проявлятися ознаки спаду виробництва.

• Промисловість працювала не ритмічно.

• Радянські товари на зовнішньому ринку були неконкурентоспроможними.

• Вкрай недостатньою була механізація трудомістких робіт (40 % промислових робітників працювали без застосування машин. На будівництві — 60 %)

ісля 1970 року темпи економічного зростання почали спадати

Усе це спричиняло стійку тенденцію до погіршення всіх виробничих показників. 9 п'ятирічний план розвитку народного господарства передбачав зростання національного доходу в Україні на 37—39 %. Однак зберегти високі темпи росту не вда­лося. Приріст становив 28 %. Невиконаним виявилося й підвищення продуктивності праці. У 10 п'ятирічці (1976— 1980 рр.) тенденція до спаду промисловості зберігалася. Вона мала стати «п'ятирічкою ефективності і якості». Але цього не відбулося. У 11 п'ятирічці (1981—1985 рр.) стало ще гірше. Так, якщо у 1960—1970рр. темпи зростання промислового виробництва в Україні становили 4,9 %, то в 11 п'ятирічці — 2,8 %. Упродовж 1961 — 1985 рр. майже вдвічі зменшилась рентабельність під­приємств. Економіку спасали «нафтодолари». Вона розвивалася екстенсивним шляхом і не витримувала конкуренції з рин­ковою економікою розвинутих країн Заходу.