Прояви політико-ідеологічної кризи в Україні

к

КРИЗА АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНОЇ СИСТЕМИ

Після хрущовське двадцятиріччя (1965—1985) — це період всеохопної системної кризи, яка поширювалось на всі сфери жит­тя — політику, економіку, соціальні відносини, ідеологію, культуру

інця 60-х — початку 80-х

Риси:

• Посилення адміністративно-команд­них важелів в економіці.

• Звуження демократії.

• Порушення законності.

• Бюрократичне засилля.

• Авторитаризм у політиці.

• Ігнорування принципу поділу влади.

• Злиття функцій державного та пар­тійного апарату.

• Зміцнення монополій КПРС на владу.

• Обмеження реальної влади рад.

• Позбавлення всіх громадських об'єднань будь-якої самостійності.

• Обмеження прав союзних республік.

• Розрив між словом та реальним ста­новищем.

• Лицемірство, самовдоволення, само­заспокоєність.

• Двозначність декларування одних, а насправді втілення в життя прин­ципово інших засад.

• Нездатність нового керівництва відреагувати на виклик часу, коли весь світ вступив у нову фазу НТР.

• Згортання гласності.

• Набрала силу тенденція монополії на інформацію, сама ж інформація деда­лі більше контролювалася

Суспільне життя:

• Зростання чисельності міського населення України.

• Зменшення народжуваності.

• Збільшення смертності.

• Поширення алкоголізму.

• Дуже низька якість життя.

• Несправедливий характер розподілу суспільних благ.

• Поширення в суспільстві настроїв зневіри, подвійної моралі, апатії й ци­нізму.

Позитивні зрушення в соціальній сфері:

• Майже вдвічі зросла кількість фахівців із вищою освітою.

• Вдвічі збільшилася кількість товарів народного споживання.

• Зріс рівень заробітної платні у грошовому обчислені.

• Вперше протягом року регулярно почали отримувати зарплату колгосп­ники.

• Зросла купівельна спроможність населення.

• Завершено електрифікацію села.

• Кожне 20 село було газифіковано.

• У медичних закладах працює 180 тис. чол., що у розрахунку на кожні 10 тис. більше, ніж у розвинутих країнах світу.

Негативні тенденції в соціальній сфері:

• У 70-х — 80-х рр. сповільнювалися темпи зростання реальних доходів тру­дящих, хоча рівень зарплатні в грошовому розрахунку зростав.

• Зростання цін на товари, різні послуги.

• Падіння купівельної спроможності населення.

• Гострий дефіцит товарів.

• Житлова проблема. Низька якість будівельних робіт.

• Складне становище в комунальному господарстві.

• Складне становище в медицині. Погане оснащення лікарень.

• Склався залишковий принцип виділення ресурсів на соціальні проблеми

Фактаж:

• З 1965 р. по 1980 р. рівень смертності на 1 тисячу жителів СРСР зріс з 7,3 до 10,3 (в Україні — з 7,6 до 12,1).

• За рівнем життя країна посідала у 80-х рр. 50—60-е місце.

• У 1980 середня заробітна плата робітників і службовців становила 76,7 крб., а в 1985 році — 155 крб.

• Середньорічна платня в колгоспах України складала в 1965 році 49,5 крб., а в 1979 році — 108 крб.

• З 1964 року колгоспникам виплачували пенсії у розмірі 12—30 крб. на місяць.

• У 1965—1980 рр. було побудовано в Україні 5,6 млн. квартир, 25,2 млн. осіб отримали житло.

• 60 міст і 500 селищ міського типу не мали каналізації.

• 150 СМТ не мали централізованого водопостачання.

• 200 сіл не були забезпечені джерелами водопостачання.

• За 1970— 1985 рр. майже на третину збільшилася кількість лікарняних ліжок

Нова конституція

7 жовтня 1977 р. була прийнята нова конституція СРСР, а 20 квітня 1978 р. — нова конституція УРСР — щоб відвернути лю­дей від внутрішніх негараздів і створити прихильну щодо прокомуністичного режиму громадську думку на Заході. Готували конституцію так, щоб до неї не ввійшло нічого, що могло загрожувати застійним порядкам. І навпаки —вводилися ті поло­ження, що забезпечували партійному керівництву владу в країні.

Декларативні положення зафіксовані в обох конституціях, значно розходилися з реальним життям. Це зокрема стосувалося проголошеного використання госпрозрахунку та інших економічних важелів і стимулів на виробництві, оскільки на практи­ці за їх впровадження ініціаторів просто переслідували. Теж було з проголошенням прав на житло, на безоплатну медичну допомогу тощо.

Конституція СРСР нібито закріплювала суверенітет союзних республік, їхнє право на самостійні зовнішні зносини та право вільного виходу з СРСР. У той же час іншими статтями це положення зводилося нанівець.

Вищим законодавчим органом за Конституцією була Верховна рада. Постійно діючим органом була Президія Верховної Ради, вона вирішувала поточні питання законодавчої діяльності, контролювала дотримання Конституції, законодавства, видавала укази, приймала міждержавні угоди.

Вищим виконавчим органом УРСР була Рада міністрів республіки. Місцевими органами влади в цей час були обласні, ра­йонні, міські, районні в містах, селищні ради депутатів трудящих

Економіка

Стан народного господарства після усунення від влади М. С. Хрущова:

• Семирічний план не було викона­но (1959-1965)

• Постійне зниження темпів при­росту промислової продукції. Характерна відстала структура ви­робництва.

• Зниження приросту продуктив­ності праці.

• Виробничі фонди використовува­лися неефективно. Колгоспи перебували в скрутному становищі.

• Знизився життєвий рівень біль­шості населення СРСР. Характерна диспропорція в роз­витку галузей народного госпо­дарства.

• Перед мільйонами людей постала житлова проблема

Тяжка ситуація в країні вимагала не­гайних і глибоких економічних і со­ціально-економічних реформ

Програму розробив О. Косигін і спробував реалізувати її у 1965— 1967 рр.:

• Тверді плани заготівель сіль­ськогосподарської продукції на кілька років.

• Підвищення закупівельної ціни з урахуванням кліма­тичних умов та умов вироб­ництва в окремих районах.

• Запроваджувалися надбавки за надпланову продукцію

• Передбачалися заходи щодо зміцнення матеріально-тех­нічної бази сільського госпо­дарства, що мали сприяти ліквідації відставання аграр­ного виробництва, створен­ня в країні достатку продо­вольства й сировини для промисловості

1. Економічні реформи лише дещо пожвавили сільськогосподарське виробництво, але суттєво вплинути на стан справ не могли.

2. Усі заходи проводились у рамках колгоспно-радгоспної системи у дещо оновленому вигляді.

3. Вони не змінювали виробничих відносин на селі, за якими селянин залишався підневільним.

4. Для колгоспно-радгоспної системи була характерна низька продуктивність порівняно з підсобними господарствами. Займаючи лише 5,8 % земельних угідь України, особисті підсобні господарства, наприклад у 1970 р., забезпечили майже три чверті загального виробництва картоплі, третину — молока, овочів, половину — свинини, 61,9 % яєць.

5. Склалася система розкрадання, з'явилася зневага до збереження вирощеного