Техніка хронометрування

Після того як спостерігач переконався в тому, що робота виконується робітником за запроектованим регламентом і в постійному темпі, він може приступити до реєстрації фактичних витрат часу за кожним елементом операції, внесеним до хронокарти. Щоб не заважати робітнику, реєстрація повинна вестися з такого місця, з якого спостерігач може, не відволікаючи робітника, стежити за виконанням всіх елементів операції, роботою обладнання та фіксувати показання секундоміра в хронокарті.

Зміст і порядок записів при хронометруванні операцій з послідовним і паралельним ходом роботи машини та праці робітника мають істотні відмінності.

Оброблення результатів хроноспостереження

Хроноряд і його стійкість. Записи про тривалість окремих елементів операції, отримані у процесі хронометрування, підлягають обробленню. Якщо хронометрування велося за поточним часом, то попередньо визначається тривалість кожного прийому (елемента операції) шляхом вирахування з показань поточного часу з даного прийому показань поточного часу попереднього прийому. При вибірковому хронометруванні за окремими відліками тривалість кожного прийому визначається в процесі спостереження.

У результаті виконаних обчислень з кожного прийому (елемента операції) отримують ряд чисел, кожне з яких являє собою зареєстровану тривалість даного прийому. Такий ряд тривалостей окремих вимірів називається хронометражним рядом (хронорядом); кількість їх дорівнює кількості прийомів (елементів операцій), на які була розчленована операція для спостереження.

У будь-якому хроноряді мають місце деякі коливання (розпорошення) його тривалостей. У більшості випадків ці коливання є неминучими та закономірними. Вони викликані тим, що при виконанні тих чи інших елементів операції виявляється неможливим дотримання абсолютної стабільності чинників, які впливають на тривалість рухів, що складають даний елемент, а також повторення цих рухів робітником в абсолютно той самий час.

На величину розпорошення хроноряду, крім чинників, які залежать від робітника (кваліфікації, ступеня освоєння ним даної операції), не менше впливають також організаційні та технічні чинники (тип виробництва, повторюваність виробів, стабільність технологічного процесу, стан організації праці тощо). Відносні величини цих коливань характеризують ступінь стійкості хроноряду, тобто стабільність тих умов, в яких виконувався даний елемент операції.

Ступінь стійкості хроноряду визначається коефіцієнтом стійкості хроноряду К_ст, який у практичній роботі прийнято визначати як відношення максимальної тривалості елемента операції t_max до мінімальної тривалості t_min, тобто

К_ст = . (8.2)

Величина коефіцієнта стійкості хроноряду змінюється залежно від тривалості елемента операції та характеру виконуваної роботи. Чим меншою є тривалість елемента операції, тим більшою є ймовірність розпорошення хроноряду і тим, очевидно, більшим повинен бути нормальний коефіцієнт стійкості. Для машинних операцій характерним є більш стійкий ритм роботи, ніж на ручних операціях, тому нормальний коефіцієнт стійкості для машинних робіт повинен бути більш жорстким. Стабільність умов, в яких виконується той або інший елемент операції, залежить від повторюваності операції, тобто від типу виробництва. Тому в масовому виробництві до стійкості хроноряду висуваються більш жорсткі вимоги, ніж у серійному та дрібносерійному виробництвах. У машинобудуванні та в ряді інших галузей промисловості застосовуються показники для оцінки стійкості хроноряду, наведені у табл. 8.1.

Для елементів основного машинного часу коефіцієнт стійкості не повинен перевищувати 1,2 для прийомів менше 0,1 хв. і 1,1 для прийомів більше 0,1 хв. для всіх типів виробництва.

Оброблення та визначення середньої величини хроноряду. Крім нормальних коливань тривалості елементів операцій, у хроноряді можуть мати місце і значніші відхилення від їх середньої тривалості, які виникли внаслідок або допущеної спостерігачем неточності при хронометруванні, або в результаті відступів від нормального виконання елементів операції. Тому виміри, відносно яких у листі спостереження хронометражу є відмітки про відступи від нормальних умов виконання елемента операції чи відносно яких у спостерігача є підстави вважати, що вони є наслідком допущених неточностей при хронометруванні, з хронометражу вилучаються.

Таблиця 8.1 – Показники для оцінки стійкості хроноряду

Тип виробництва	Тривалість елемента операції
	до 3 с. (0,05 хв.)		3-6 с. (0,05 – 0,1 хв.)			6-18 с. (0,1-0,3 хв.)		більше 18 с. (понад 0,3 хв.)
	Вид робіт
	машин­­но-ручна	ручна	машинно-ручна	ручна	машинно-ручна		ручна	машинно-ручна	ручна
Масове	1,8	2,5	1,5	2,0	1,3		1,7	1,2	1,5
Багатосерійне	2,2	2,8	1,8	2,5	1,5		2,0	1,3	1,7
Серійне	-	-	2,0	2,8	1,8		2,5	1,5	2,0
Дрібносерійне	-	-	2,5	3,0	2,0		2,8	1,8	2,5

Подальше оброблення полягає, як правило, у визначенні середнього арифметичного з усіх вимірів, які залишилися з кожного елемента операції, а також у перевірці точності отриманого середнього арифметичного.

У більшості галузей промисловості середня тривалість елементів операції розраховується за середнім арифметичним середини ряду хронометражного спостереження, звільненого від дефектних величин, відмічених у процесі спостереження. Ця величина визначається найпростіше і в той самий час характеризує всю різноманітність виконання елементів операції, що спостерігаються.

Середнє арифметичне хроноряду Х являє собою результат ділення суми значень окремих тривалостей на їх кількість n, тобто на кількість проведених вимірів:

. (8.3)

Ця тривалість, обчислена з стійкого хроноряду, за кожним елементом операції береться за нормальну тривалість елементів, які вивчаються, та використовуються як вихідні дані при розробленні чи корегуванні нормативів часу чи норм оперативного часу на ручні, ручні механізовані та машинно-ручні види робіт.