- •Головні передумови виникнення вищої школи як нової галузі психологічних знань.
- •Криза освіти та завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні.
- •Предмет і основні категорії психології вищої школи.
- •Методологія і принципи психологічного дослідження студентів.
- •Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів.
- •Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості.
- •Суперечності та кризи студентського віку.
- •Адаптація студента до навчання у вш, її види та умови ефективності.
- •Типологія особливості сучасних студентів.
- •Діяльність студентів та її психологічні особливості. Темперамент і характер як передумови діяльності.
- •Пізнавальні психологічні процеси студентів та їх значення в процесі навчання та виховання.
- •Емоційно-вольові процеси та психічні стани студентів.
- •Навчально-професійна діяльність студентів та її особливості.
- •Самостійно робота студентів.
- •Наукова робота студента.
- •Професіоналізація особистості студента.
- •Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності.
- •Роль самовиховання в професійному зростанні студента.
- •Рекомендації студентові щодо власного професійного зростання:
- •Причини неуспішності студентів та шляхи їх усунення.
- •Психологічні особливості студентських колективів та їх характеристика.
- •Розвиток студентської групи та міжособистісні стосунки в ній.
- •Проблеми лідера та лідерства у студентській групі.
- •Психологічні особливості студентського самоврядування.
- •Загальна характеристика діяльності викладача внз.
- •Психологічні передумови підвищення ефективності діяльності викладача внз.
- •Види діяльності викладача внз.
- •Педагогічне спілкування та його особливості у виші.
- •Способи комунікативного впливу викладача та типологія його взаємовідносин зі студентами.
- •Психологічна характеристика педагогічної взаємодії на рівні викладач-студент.
- •Труднощі та бар’єри в професійно-педагогічному спілкування викладачів та шляхи ї подолання.
- •Діалогічне спілкування та його психологічна характеристика.
- •Протиріччя і конфліктні ситуації в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання.
- •Педагогічна творчість та її особливості.
- •I. Особистісні здібності:
- •II.Дидактичні здібності:
- •III. Організаційно-комунікативні здібності:
- •Педагогічний процес як система.
- •Дидактичні системи та моделі навчання і їх особливості.
- •Вузівська дидактика як форма організації навчального процесу у вищій школі.
- •Теорія наукової освіти !!!
- •Університет як поєднання викладання та наукового дослідження. !!!
Педагогічний процес як система.
Педагогічним процесомназивають розвиваючу взаємодію вихователів і вихованців, спрямовану на досягнення визначеної мети формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
В педагогічній літературі попередніх років використовувалося поняття "навчально-виховний процес". Але, на думку багатьох дослідників, це поняття дещо звужене й неповне; воно не відображає складнощів і труднощів самого процесу і, перш за все, його найважливіших ознак - цілісності й загальності. Забезпечення навчання, виховання й розвитку на основі цілісності й загальності є сутністю педагогічного процесу. В інших же випадках терміни "навчально-виховний процес" і "педагогічний процес" є тотожними.
Педагогічний процес– це система, в якій органічно поєднані процеси формування, розвитку, виховання й навчання з усіма умовами, формами, методами їх функціонування.Система– це виділена на основі певних ознак впорядкована множина взаємопов'язаних елементів, поєднаних загальною метою функціонування і єдністю управління і, які перебувають у взаємозв'язку з середовищем як цілісне явище. Прикладом систем, в яких здійснюється педагогічний процес, є система народної освіти в цілому, школа, клас, навчальні заняття та інше. Кожна з них функціонує в певних зовнішніх умовах: природничо-географічних, суспільних, культурних тощо. Для кожної системи існують специфічні умови. Для шкільної системи характерними с матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні, морально-психологічні, естетичні та ін.
Структурою(розміщенням, розташуванням елементів у системі) системи є елементи (компоненти), які виділені на основі певних критеріїв. Для характеристики педагогічного процесу як системи необхідно виділити критерії аналізу. Ними можуть бути будь-які достатньо вагомі показники процесу — умови його функціонування, величини досягнутих результатів тощо. Важливо, щоб вони відповідали вимогам вивчення системи. Дослідники намагаються добирати такі критерії, які сприяли б розкриттю найважливіших зв'язків, забезпечували проникнення в глибину пізнання невідомих раніше явищ, закономірностей.
Компонентами системи, в якій здійснюється педагогічний процес, є: педагоги, вихованці, умови виховання. Сам педагогічний процес характеризується метою, завданнями, змістом, методами, формами взаємодії педагогів і вихованців, а також досягнутими при цьому результатами. Оскільки ці компоненти педагогічного процесу матеріалізуються шляхом активної взаємодії найважливіших учасників педагогічного процесу - учнів і педагогів в певних конкретних умовах, – то виділяють ще такі компоненти педагогічного процесу, що цементують систему, якцільовий, змістовий, діяльнісний, результативний.
Цільовийкомпонент містить у собі всю різноманітність мети і завдань педагогічної діяльності: від генеральної мети - формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості - до конкретних завдань формування окремих якостей чи їх елементів.
Змістовийкомпонент відображає сутність того, що реалізується в процесі досягнення як загальної мети, так і кожного завдання зокрема.
Діяльніснийкомпонент передбачає взаємодію педагогів і вихованців, їх співробітництво, організацію й управління процесом, маючи на увазі підсумковий результат. В науково-педагогічній літературі цей компонент називають ще організаційним або організаційно-управлінським.
Результативнийкомпонент процесу відображає ефективність його функціонування, характеризує досягнуті здобутки у відповідності з визначеною метою і завданнями.
Між компонентами педагогічного процесу виділяють певні зв'язки – інформаційні, організаційно-діяльнісні, комунікативні, управління та самоврядування, причинно-наслідкові, генетичні, які виявляють історичні тенденції, традиції в навчанні й вихованні, забезпечують певну наступність і послідовність при плануванні й реалізації нових педагогічних процесів.
Для більш чіткого з'ясування сутності педагогічного процесу, що здійснюється в системі народної освіти, необхідно з'ясувати її складові в цілому. Так, американський педагог Ф.Г.Кумбс у своїй книзі "Криза освіти" (М., 1970) виділив такі основні компоненти системи освіти: 1) мета й основні завдання, що визначають діяльність системи; 2) учні, навчання і виховання яких є головним завданням системи; 3) управління, що забезпечує координацію, керівництво й оцінку діяльності системи; 4) структура і розподіл навчального часу та потоки учнів у відповідності з реальними завданнями; 5) зміст освіти, який повинен бути отриманий школярами; 6) викладачі; 7) навчальні посібники: книги, матеріально-технічна база; 8) приміщення, необхідні для навчального процесу; 9) технологія - система прийомів і засобів, що використовуються в навчанні; 10) контроль і оцінка знань, правила прийому, екзамени, якість підготовки; 11) дослідницька робота; 12) затрати показників ефективності.
Педагогічний процес – це трудовий процес, що здійснюється з метою досягнення суспільно значимих завдань. Його специфіка полягає в тому, що праця вихователів і вихованців зливається в єдине ціле, утворюючи своєрідні взаємовідносини учасників трудового процесу - педагогічну взаємодію. У трудовому процесі виділяються об'єкти, засоби, продукти праці.
Учні, колектив вихованців — це об'єктидіяльності педагога, для яких властиві такі якості як системність, саморегуляція, саморозвиток, що й обумовлює варіативність, змінюваність педагогічного процесу.
Предметом педагогічної праціє формування юної особистості, яка ще не володіє необхідними для дорослої людини знаннями, уміннями, навичками, досвідом. Своєрідність об'єкта педагогічної діяльності виявляється ще й у тому, що він розвивається не в прямо пропорційній залежності від педагогічного впливу на нього, а за законами, що властиві його психіці, - особливостям сприймання, розуміння, мислення, становлення волі і характеру.
Засоби(знаряддя) праці – це те, що людина розмішує між собою і предметом праці, щоб забезпечити бажаний вплив на предмет. Засоби праці в педагогічному процесі є надто специфічні. До них належать не лише знання педагога, його досвід, особистий вплив на вихованців, але й види діяльності, школярів, способи співробітництва з ними, методика педагогічного впливу, Це є духовні засоби праці.
Продуктом педагогічної праців широкому розумінні є вихованець, підготовлений до життя і праці. В конкретних процесах загального педагогічного процесу вирішуються частинні завдання, формуються окремі якості особистості у відповідності з загальною метою виховання.
Педагогічний процес характеризується також рівнем організації, управління, продуктивності (ефективності), технологічності, економності, виділення якого сприяє обґрунтуванню критеріїв, які дозволяють не лише якісно, а й кількісно оцінювати досягнуті рівні. Визначальною характеристикою педагогічного процесу є час. Саме час є універсальним критерієм оцінки ефективності і якості здійснюваного процесу.