Питання для контролю знань:

1. Як пояснювали раціональне розміщення продуктивних сил представники класичної політекономії А.Сміт і Д.Рікардо?*

2. Теорія просторової організації виробництва та теорія локаційного трикутника.*

3. Гравітаційна модель розміщення продуктивних сил Шеффле та теорія Веблера.*

4. теорія розміщення населених пунктів Криталлера.*

5. Теорія дифузії нововведень та теорія життєвого циклу товарів щодо розміщення продуктивних сил.**

6. Теорія динамічного і сегментаційного аналізу.**

7. Теорії регіонального розвитку та «полюсів зростання».**

8. Теорії регіоністики та регіонізму.**

9. Теорії розміщення продуктивних сил радянського періоду.**

10. Концепції регіональної економіки сучасного періоду:**

Література:

1. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил України: Навчальний посібник. - К.:ЦУЛ, 2002. – 470с. – розділ 2, 9-19,3 с.

2. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навчальний посібник. / Є.П.Качан, Т.Є.Царик, Д.В.Ткач та ін. - К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2005. – 704 с. р. 2, 9 - 23 с.

Т.3 Економічне районування України.

1. Передумови розміщення продуктивних сил.

2. Природно-ресурсне районування України.

3. Природно-економічні фактори економіки України.

4. Економіко-географічні фактори економіки України.

1. Передумови розміщення продуктивних сил – це умови, без яких розміщення і розвиток виробництва неможливі.

Їх можна поділити на три великі групи: природні, демографічні та економіко – географічні.

Природні передумови розміщення продуктивних сил містять клімат, рельєф, геологічну будову, географічне розміщення, наявність природних ресурсів.

Природні ресурси поділяють на:

• мінеральні ресурси (корисні копалини);

• земельні ресурси (грунти, пасовища, ліси тощо);

• водні ресурси (річки, озера, болота, підземні води тощо);

• біологічні ресурси (тваринний і рослинний світ);

• ресурси Світового океану;

• рекреаційні ресурси;

• кліматичні і космічні ресурси (енергія сонця, вітру, земної товщі тощо).

Значний вплив на спеціалізацію країни мають властивості природних ресурсів: 1) їх якість; 2) доступність; 3) вплив добування та переробки на зовнішнє середовище.

Демографічні передумови розміщення продуктивних сил містять дані про наділеність території трудовими ресурсами. До них включають:

• чисельність населення;

• розміщення населення по території, рівень урбанізації;

• структура населення;

• структура зайнятості;

• національний склад (національна однорідність);

• демографічна політика держави.

Чисельність населення значною мірою залежить від темпів народжуваності, рівня смертності, якості життя.

Розміщення населення залежить від економічних і природних факторів. Кращі грунтово - кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, промислові ресурси – розвитку добувних і переробних галузей.

На розселення населення впливають міграції – рух населення. Міграції бувають внутрішні і зовнішні.

Урбанізація – зростання чисельності міського населення і зростання соціально - економічної ролі міст.

Демографічна політика держави – це комплекс соціально – економічних заходів, за допомогою яких уряд регулює демографічні процеси.

Економіко – географічні передумови розміщення продуктивних сил включають:

• історико – економічні передумови;

• особливості організації суспільного виробництва;

• територіальний поділ праці;

• загальний рівень економічного розвитку.

Історико – економічні передумови пов′язують розміщення продуктивних сил з попереднім розвитком економіки. Це розвиток соціально – економіч7их відносин, чергування способів виробництва, вдосконалення засобів праці, індустріалізація, науково-технічний прогрес тощо.

На рівні регіону галузі поділяються на:

• спеціалізуючі (основні) – ті, що дають найбільший економічний ефект;

• допоміжні – ті, що забезпечують функціонування основних галузей;

• обслуговуючі – ті, що забезпечують задоволення загальних суспільних потреб: освіта, транспорт, зв'язок, торгівля тощо).

На міжрегіональному рівні територіальний поділ праці проявляється в формі господарських комплексів.

Міжнародний поділ праці проявляється в спеціалізації країни на виробництві певної продукції.

Загальний рівень розвитку визначається системою загальних економічних показників: ВВП, ВНП, національний дохід, продуктивніс

ть праці і т.п.

2. Природно-ресурсне районування України.

Природно-ресурсний район – це об’єктивно сформована цілісна територія, що утворилася внаслідок природно-економічних факторів, характеризується своєрідним поєднанням природних факторів та ресурсів, які визначають спеціалізацію району та структуру його господарства.

За характерними ознаками природних ресурсів та умов господарювання в Україні існує шість природно-ресурсних районів (ПРР):

1. – Донецько – Придніпровський (Південно Східний): Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запоріжська області;

2.- Західний – Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернігівська області;

3. – Південно-Західний: Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Херсонська області та АР Крим;

4. - Подільський (Західно-Лісостеповий): Вінницька, Тернопільська та Хмельницька області;

5. – Поліський (Північний): Сумська, Чернігівська, Київська, Житомирська, Волинська, Рівненська області;

6. – Східно - Лісостеповий: Харківська, Полтавська та Черкаська області.

1. Донецько – Придніпровський природно-ресурсний район включає переважно степові та менше лісостепові рівнини на півдні Східно - Європейської рівнини в межах Придніпровської низини, Придніпровської височини. Приазовської низини і донецького кряжу. Як рельєф так і кліматичні умови є сприятливими для розвитку продуктивних сил.

В грунтовому покрові переважають чорноземи, сприятливі для вирощування с/г культур.

Район має найпотужніший в Україні мінерально – сировинний потенціал:

• рудні і нерудні корисні копалини;

• запаси кам’яного вугілля – компоненти продуктивних сил, сприятливі для розвитку паливно – енергетичного комплексу, металургійного комплексу, машинобудування.

Належність до берегової лінії Азовського моря та цінних ландшафтно – культурних об’єктів (заповідника Асканія - Нова та Луганського заповідника) надає району цінності як рекреаційному району.

Порівняно недостатніми є лише водні (Донецька область) та лісові ресурси, а також відносно посушливий клімат.

2. Західний природно-ресурсний район вважається унікальним як в Україні так і в Європі. Гірський ландшафт зумовлює різноманітні кліматичні умови. В основному це поліські та лісо лучні рослинні смуги. Ландшафтно – кліматичні умови різноманітні: Мале Полісся, Прикарпаття, Закарпаття, полонини (субальпійська зона), Високі Карпати (альпійська зона).

Природні умови найсуворіші в Україні.

Грунти дерново-підзолисті та буроземи дають низькі і середні рівні урожайності.

Мінерально – сировинний потенціал: нерудні копалини (кам′яне вугілля, калійні солі, сірчані поклади, вапняки, цементна сировина, нафта, газ, мінеральні води. Такі ресурси забезпечують розвиток АПК, рекреаційного комплексу, деяких галузей промисловості, переважно добувної та не металомісткої: хімічної, лісової, будівельних матеріалів. Водокористування ускладнене складним ландшафтом. В цілому продуктивні сили розвинені слабо.

3. Південно-Західний природно-ресурсний район включає південні і західні степи, лісостепи Причономорської та Придніпровської низовини.

Грунти: різні види чорноземів (часто бідних), солонці, пригодні для с/г.

Виняткові природно – кліматичні умови надають особливого значення розвитку природно – рекреаційних галузей. Водні ресурси різноманітні: річки, озера, лимани, Чорне та Азовське моря. Лісів мало.

Незначна кількість кам’яного вугілля, залізної руди, руд важких металів, будівельних матеріалів, мінеральних вод, лікувальних грязей. Сприятливий клімат, родючі грунти, близькість до багатих сировинними ресурсами районів створюють сприятливі умови для розвитку всіх галузей: АПК, машинобудування, будівельно – транспортної промисловості, рекреаційних галузей.

4. Подільський природно-ресурсний район (Вінницька, Тернопільська та Хмельницька області);

. Ландшафтні умови – це західні лісостепи. Район характерний помірно - континентальним кліматом та сприятливими ресурсними умовами для розвитку аграрно-промислового комплексу.

Основна особливість району – це перевага сільськогосподарських ресурсів над промисловими.

Район багатий грунтами (чорноземи та сірі лісові грунти). Лісові ресурси, водні запаси дають можливість розвивати рекреаційні зони.

Найбільш забезпечені ресурсами галузі: сільське господарство, харчова, лісова, легка, деревообробна промисловість, розвиток рекреаційних зон.

5. Поліський (Північний) природно-ресурсний район (Сумська, Чернігівська, Київська, Житомирська, Волинська, Рівненська області).

Це західна частина Східноєвропейської рівнини. В основному це лісостепи, степи, піщані рівнини, болота, болотисті рівнини, луки. Клімат помірно-теплий, вологий. Район володіє невеликою кількістю мінеральних рудних ресурсів, але грунти мають досить високу цінність за показниками родючості.

Найбільш забезпечені ресурсами галузі: сільське господарство, галузі АПК, неметаломісткі галузі машинобудування, хіміко-лісовий комплекс, будівельні матеріали.

Велика кількість боліт вимагає меліоративних робіт, що погіршує екологічну ситуацію. В Поліссі знаходиться ½ частина заболочених місць України. Найсприятливіші умови для сільського господарства – на півдні Полісся. Рекреаційні зони району: ліси Чернігівщини, озера Волині, Біле озеро Рівненщини, мінеральні води Житомирщини.

Найважливіші проблеми Полісся:

• руйнівні наслідки аварії на ЧАЕС;

• екологічні проблеми, пов’язані з меліоративними роботами;

• великі затрати на відновлення грунтів і водойм.