5. Методи прогнозування рпс

Прогнозування - це встановлення вірогідних шляхів розвитку об’єкта вивчення.

Метою прогнозування є створення науково обґрунтованих умов для регулювання соціально – економічного розвитку.

Результатом прогнозування є план. Для сучасної ринкової економіки план носить характер рекомендацій (індикативне планування).

За терміном прогнозування розрізняють:

• короткострокові (до двох років);

• середньострокові (3- 10 років);

• довгострокові (понад 10 років);

• далеко строкові (понад 15 років).

Найпоширенішими є короткострокові прогнози (≈ 65%), для них характерний найбільший рівень вірогідності.

За масштабом прогнозування прогнози здійснюють:

• на мікрорівні: підприємства, фірми прогнозують зміни ринкового попиту, обсяги виробництва, асортимент продукції та ін.;

• на регіональному мікрорівні використовують кластерний метод прогнозування. Об’єкти регулювання об’єднуються в кластери (міжгалузеві комплекси локального (місцевого) рівня: текстильні фабрики, сільськогоподарські підприємства, які поставляють для них сировину, навчальні заклади, які готують спеціалістів відповідних спеціальностей, швейні фабрики, рекламні агентства і т.п.).

• на мезорівні прогнозування полягає в створенні галузевих і регіональних прогнозів. Галузеві прогнози в європейських в країнах розробляють переважно великі компанії, контролюють відповідні галузі економіки. Державне галузеве прогнозування стосується переважно проблемних галузей та таких, які не підпадають під вплив великих компаній. Регіональне прогнозування останніми роками досягло неймовірно великих масштабів. Практикується складання прогнозів на національному і на міжнародному рівнях (СЕЗ, євро регіони та ін.) із залученням іноземного капіталу. Як правило, такі прогнози і програми створюються для розв’язання проблем соціально – економічного та екологічного розвитку відсталих регіонів.

• на макрорівні прогнози розробляються для країни в цілому. Вони можуть бути галузевими, проблемними, комплексними.

• на глобальному рівні складають прогнози розвитку людства.

В процесі досліджень економічного і соціального розвитку України застосовують такі види прогнозів:

1) генеральні схеми – прогнози РПС України, генеральна схема розселення населення, програми – прогнози використання і охорони природних ресурсів;

2) галузеві схеми – прогнози;

3) регіональні (територіальні) схеми – прогнози;

4) схеми і проекти районного планування – це інженерно – архітектурні дослідження щодо впорядкування та облаштування території: земельне впорядкування, планування архітектурної забудови.

5) цільові комплексні програми – прогнози. Вони використовуюся для розв’язання комплексних проблем, не пов’язаних з адміністративним та галузевим поділом території, наприклад, Чорнобильська програма.

Сучасна негативна економічна ситуація в Україні призвела до значного зниження рівня прогнозованих досліджень. Розробляються переважно програми розвитку окремих пріоритетних галузей або міжгалузевих комплексів. Зокрема, в Україні діють національна енергетична програма, програма розвитку гірничо – металургійного комплексу, окремих галузей кольорової металургії, машинобудування, хімічної та лісопереробної промисловості та ін.