Регуляція слиновиділення

Основний механізм регуляції слиновиділення – нервовий. За рахунок умовних рефлексів (виділення слини на вид, запах, думки, розмови про їжу) і безумовних рефлексів (виділення слини при надходженні їжі у ротову порожнину).

Аферентна ланка: від рецепторів ротовой порожнини (смакових, тактильних, температурних), від рецепторів ньоба, від нюхових рецепторів носової порожнини, від вищих відділів мозку (уява, думки про їжу) інформація надходить у стовбур мозку, де знаходиться парасимпатична частина центру слиновиділення і в бічні рога сегментів Т2–Т4 спинного мозку, де знаходиться симпатична частина центру слиновиділення.

Еферентна ланка: із стовбура мозку волокна у складіhordae tympani ідуть до слинних залоз біля яких розташовані ганглії.

Волокно постгангліонарного нейрону безпосередньо інервує залозу. Вивільнюється медіатор АсХол, який діє на М-холінорецептори. Під впливом ПСНС вивільнюється велика кількість рідкої слини з низьким вмістом білка.

Від бічних рогів спинного мозку імпульси ідуть до паравертебральних і шейних симпатичних гангліїв. Там знаходиться другий ейрон, який безпосередньо інервує залозу. Вивільнюється медіатор норадреналін, який діє на бета-адренорецептор. Під впливом СНС вивільнюється невелика кількість в’язкої слини.

При одночасній стимуляції СНС і ПСНС взаємні вплив посилюються і утворюється велика кількість слини багатої на ферменти.

Гуморальна регуляція виражена слабо. Відомо, що кількість виділеної слини збільшується при вживанні кислого, солоного, гіркого.