Загальна характеристика механізмів регуляції процесів травлення

Центральні нервові механізми здійснюються за рахунок умовних і безумовних рефлексів.

Умовні рефлекси забезпечують підготовку системи травлення до вживання їжі. Вони виникають на такі подразнення, як запах їжі, вигляд їжі, розмови про їжу. Це регуляція на випередження, оскільки безпосередньо в організм їжа ще не потрапила. Найбільш виражений вплив умовних рефлексві на слиновиділення і функції шлунку.

Безумовні рефлекси забезпечують такі складні рефлекторні акти, як жування, ковтання, блювота, а також регуляцію секреції слини і шлункового соку при безпосередньому надходження їжі в організм.

Простежується закономірність: центральні нервові механізми особливо виражені у верхній частині травного каналу, по мірі віддалення від якої їх роль зменшується (найбільший вплив вони мають на слинні залози, менший – на шлункові, ще менший – на підшлункову залозу).

Центральні гуморальні механізми майже не впливають на секрецію і моторику ШКТ, а мають певний вплив на всмоктування деяких речовин, (кальцію, фосфатів, натрію та ін.).

Місцеві нервові механізми за рахунок метасимпатичної (ентеральної) нервової системи, яка представлена нейронами межм’язового і підшлункового нервових сплетень. На рівні цих сплетень замикаються дуги переферичних рефлексів, які взалежності від ефекторної клітини можуть бути:

1. моторними, якщо ефектором є гладенько-м’язова клітина. І буде змінюватись моторика;

2. секреторними, якщо ефектором є секреторна клітина. І буде змінюватись секреція;

3. ендокринними, якщо ефектором є ендокринна клітина. І буде змінюватись секреція ГІГ.

Завдяки місцевим нервовим механізмам можлива нормальна робота системи травлення при ушкодженні всіх центральних механізмів регуляції, але за умов збереження інтрамуральних нервових сплетень.

Місцеві гуморальні механізми забезпечуються гастроінтестінальними гормонами (ГІГ).

ГІГ – це речовини переважно поліпептидної природи, які утворюються у спеціалізованих клітинах, що дифузно розташовані в слизовій оболонці шлунка, тонкого кишковика, підшлункової залози.

Основні ГІГ:

1. Гастрин. Утворюється G-клітинами слизової шлунка і 12 п. кишки. Посилює шлункову секрецію (головним чином секрецію HCl), посилює моторику шлунка.

2. Секретин. Утворюється S-клітинами 12 п. кишки. Посилює панкреатину секрецію (головним чином секрецію бікарбоната). Посилює секрецю жовчи, пригнічує секрецію HCl.

3. ХЦКПЗ (холецистокінін панкреозимін). Утворюється ССК-клітинами в 12 п. кишці. Посилює панкреатинез секрецію (головним чином секрецію ферментів) стимулює утворення жовчі, моторику жовчного міхура, посилює моторику тонкої кишки, впливає на шлункову секрецію (гальмує секрецію HCl, посилює секрецію).

4. Мотилін. Утворюється М-клітинами 12 п. кишки. Посилює моторику шлунка і тонкої кишки. Посилює секрецію пепсиногенів.

5. ШІП (шлунковий інгібіруючий пептид). Утворюється GIP (гастроінгібіруючі)-клітинами 12 п. кишки. Гальмує секрецію і моторику шлунка. Гальмує утворення гастрину. Посилює вивільнення інсуліну підшлунковою залозою.

6. ВІП (вазоінтестинальний пептид). Утворюється в 12 п. кишці. Посилює кровообіг у ШКТ. Гальмує шлункову секрецію.

7. ПП (панкреатичний поліпептид). Утворюється в 12 п. кишці. Антагоніст ХЧКПЗ.

8. Соматостатин. Утворюється Д-клітинами 12 п. кишки. Гальмує секрецію шлунка і 12 п. кишки, секрецію гастрина і інсуліну.

9. Бомбозин. Утворюється у шлунку і 12 п. кишці. Стимулює секрецію гастрина, ХЦКПЗ, ПП, нейротензина, ентерогастрона.

10. Нейротензин. Гальмує секрецію HCl в шлунку.

11. Енкефалін. Посилює утворення гастрину, гальмує секрецію ферментів підшлункової залози.

12. Вілікінін. Утворюється в тонкому кишковику. Стимулює скорочення ворсинок кишковика, полегшує всмоктування.