bnpe

61

ХАРАКТЕРИСТИКА СТРОИТЕЛЬНЫХ КАДРОВ главы из книги «Строительство в США и России» *

Ю.Н.Казанский,

А.М.Немчин,

С.Н.Никешин

В строительстве США в 1992 году работало 4 595 тыс. чел, в том числе рабочих 3 511 тыс. чел. Или 76,3% (в 1978 году было 79%). Производительность труда на рабочих местах повышается и относительная численность рабочих снижается, а сложность строительства возрастает, что требует увеличения доли служащих. (Примечание: Думаю,

что сейчас это соотношение в пользу служащих еще больше увеличилось).

Совершенно необычным для нашей практики является то, что американские рабочие не имеют тарифных разрядов, отражающих их квалификацию.

Все они по любой специальности - рабочие высшей квалификации, по–нашему, шестого разряда, все полностью взаимозаменяемы и выполняют все подряд работы. Простые и сложные; от степени их сложности изменяется только дневная норма выработки в натуральных измерителях.

Это очень удобно при комплектовании звеньев и бригад, не нужно следить, как у нас, за соответствием среднего разряда сложности работ и среднего разряда квалификации рабочих.

Не нужна перетарификация рабочих, это очень удобно при начислении рабочим заработной платы. Рабочие звена или бригады работают солидарно на общую норму выработки и получают по одинаковой тарифной ставке за отработанное время.

В США нет государственной системы профтехобразования и подготовки рабочих. Если так, то естественно возник вопрос – где же готовятся строительные рабочие и как они становятся «так сразу» рабочими высшей квалификации?.. Здесь, как по Пруткову: если хочешь быть рабочим – то будь им. Для этого есть следующие возможности.

Рабочие – строители – это не шахтеры и не металлурги, они тяготеют к местным органам власти городов и штатов. Которые непосредственно организуют государственный сектор строительства своего региона. Эти местные органы создают небольшие школы типа наших учебных комбинатов, где рабочие изучают теорию и осваивают практику по избранной специальности.

Крупные строительные фирмы сами создают такие учебные комбинаты для подготовки и повышения квалификации рабочих и служащих только для своей фирмы. Обучение в таких комбинатах платное, местные муниципальные органы часть расходов на обучение могут взять на себя за счет своего бюджета.

Рабочие могут готовиться самообразованием вне этих комбинатов, а практику осваивать в мелких частных фирмах, где им платят половинную или того меньше тарифную ставку без всяких социальных доплат и гарантий; это – личная договоренность сторон без оформления на работу. Без ведомости на выдачу заработной платы.

По мере готовности они могут наниматься в «настоящие» фирмы, и если они показывают при испытаниях должные знания и умения, соответствующие квалификационной характеристике, и выполняют норму выработки при отличном качестве работ, то принимаются в фирму и начинается их трудовой стаж.

Постоянной нерешенной проблемой рабочих-строителей является безработица, по уровню которой отрасль прочно удерживает первое место.

Все рабочие узко специализированы на какой–то один вид работ, они образуют узкую специализацию фирмы.

____________________________________________

*\Санкт-Петербург, изд. ДваТрИ, 1995г.

62

Фактическая производительность труда зависит не столько от самих строителей, сколько от инвестиционных предложений и от занятости. Пока нет предложений (по новому строительству), строители перебиваются на капитальном ремонте, реконструкции существующих мощностей.

У американских деловых людей совсем другой, по сравнению с нами, подход к оценке фактора производительности труда… Они никогда не борются за повышение производительности труда, их руководящий подход (the approach)состоит в том, чтобы контролировать те моменты и точки во всем хозяйственном механизме фирмы, от которых зависит производительность труда, перекрыть каналы, по которым производительность труда действительно может снижаться. Эти глубинные исходные точки будущей производительности труда по фирме в целом следующие:

•Наличие заказов по заключенным договорам,

•Оптимальная ритмичная загрузка мощностей,

•Отсутствие временных разрывов на стыках видов работ,

•Выполнение дневных норм выработки рабочими,

•Отсутствие потерь рабочего времени,

•Ускорение строительства,

•Отсутствие лишних людей в аппарате управления.

Как видно, все эти точки лежат внизу, на рабочих местах, и если все по ним решено - с производительностью труда все в порядке и «повышать» ее нет необходимости.

Организация заработной платы в строительных фирмах.

Систему заработной платы рабочих мы определили как урочно-повременную, в которой соединены сильные стороны чистой сдельной системы, связанной с объемом работы, с главным преимуществом повременной системы в виде простоты начисления заработка за отработанное время.

Часовые тарифные ставки рабочих всех специальностей устанавливаются правительством и ежегодно корректируются (увеличиваются) на величину индекса потребительской стоимости (или близко к нему), что гарантирует трудящимся защиту от инфляционного удорожания жизни.

Разница между фактически выплачивамым вознаграждением и заработной платой по тарифным ставкам и окладам за отработанное время составляет в среднем 16-17%. В эту величину входят надбавки за качество труда, за отношение к труду и социальные выплаты, установленные законом, в частности: премии за результаты труда, чаевые за старание и добросовестность. (По всей стране существует и соблюдается неписанный закон чаевых доплат в сфере услуг в размере 10%), оплата отпусков и времени болезни, выходные пособия и пенсии, страховка и выплаты из общественных фондов, создаваемых за счет отчислений фирм.

В 1992 году действовали следующие часовые тарифные ставки рабочих основных специальностей (в $):

63

В разных штатах страны местные органы власти имеют право дифференцировано подойти к величине этих ставок в ту или другую сторону, учитывая влияние местных факторов, но намного от приведенных средних они не отличаются. В тарифной ставке примерно 90% - это стоимость труда и примерно 10% - так нзываемое «fringe benefit». Дословно переводимое выражение, которое мы перевели как «социальное пособие». Здесь учтена небольшая премия (3-4%), компенсация за производственные неудобства и неизбежную потерю рабочего времени при перемещении рабочих с объекта на объект.

Чтобы не считать все это отдельно по мелочи для каждого человека прямым счетом,

практичные американцы все это подсчитали по характерным объектам один раз и общую сумму «раскидали» на сумму человеко-часов трудозатрат. И правильно сделали.

Итак, часовые ставки постоянны в течение года на территории всего штата…, значит, нет смысла бегать с места на место. В любой фирме бетонщик за час своей работы получает свои 24.08 доллара. За 8 часов полного дня работы он получит 24,08Х8= 192,64 доллара, но при непременном условии выполнения дневной нормы выработки в натуральных измерениях с наивысшим качеством работ. Считаем необходимым заметить, что американские рабочие просто обречены выполнять работы с наивысшим качеством. Они используют отличные по качеству материалы и комплектующие изделия, у них отличная оснастка и средства малой механизации, перевыполнять норму выработки им не надо, в норме времени есть люфт для обеспечения качества и высокая оплата, ну куда деться? Глубоко убеждены в том, что наш рабочий 5-6 разряда в таких же условиях и за такую плату дал бы более высокое качество.

Но вернемся к практике американцев.

Бетонщик один не работает. Почти все работы осуществляются звеньями, состав которых приводится в упоминавшихся сборниках сметных расценок. Это настольные книги у любого проектировщика и строителя. Там сказано, что, например, на устройство монолитного фундамента нужен 1 бетонщик, 1 сварщик и 1 плотник – опалубщик и дневная норма выработки на эту работу -10м3. Тогда складываются часовые тарифные ставки этих рабочих, и получается сумма сдельной заработной платы звена рабочих за этот объем работ, которая войдет в единичную сметную расценку при составлении локальной сметы, подсчитанную в этом же сборнике цен. Если весь объем бетонных работ по смете равен 65м3, то фонд заработной платы за весь объем подсчитывается почти в уме без компъютера: суммарная часовая тарифная ставка *8*65/10. Именно эту сумму предприниматель выплатит рабочим и эту же сумму получит с заказчика при сдаче этих работ в конце месяца. При такой системе нет ни малейшей возможности недоплатить рабочему, как и нет возможности переплатить ему за не сделанную или плохо сделанную работу, нет основы для конфликтных ситуаций, каждый цент здесь заработан. Если в течение 8-часового рабочего дня дневная норма выработки не выполнена по вине рабочих, они вынуждены остаться и норму доделать, но получат они при этом за свои 8 часов работы. Но это не порядок, и управляющий стройкой сделает им первое и последнее предупреждение. При повторении этого фиксируется нарушение трудового контракта. И тогда администация может делать любые выводы. Вплоть до увольнения и, в данном случае, без санкции профсоюза. Но сами рабочие этого, конечно, не допустят.

Если дневная норма выработки не выполнена не по вине рабочих, есть внутрисменные простои из-за отсутствия бетона, то рабочие получат за полные 8 часов, они были на работе. Это тоже непорядок, это удорожание строительства, и здесь уже фирма примет энергичные меры для недопущения простоя.

Норма выработки и по отзывам менеджеров строек, и по нашим наблюдениям, не жесткая, не потогонная, с расчетом обеспечить наилучшее качество работ. В вопросах требования и контроля качества американцы бескомпромиссны, где-то на грани одержимости.

64

При высокой организации работ у них все совпадает – и бетон поступает вовремя, и норма выполняется, и качество работ обеспечивается, и заработок рабочих высокий, и не нужно никаких премий.

При расходовании средств на заработную плату рабочих и служащих в США, в отличие от нашей практики, не существует никаких нормативов ее величины, включаемой в себестоимость; можно включать любую величину, но фирмы этого не сделают, чтобы не остаться без прибыли.

5.6.Выводы, оценки и практические предложения для строителей России. 1. Система заработной платы заслуживает самой высокой оценки вследствие …

5.Система заработной платы хорошо увязана с системой ценообразования или наоборот, что не так важно, важен сам факт.

Влокальных сметах, в цене работ учтена до последнего цента именно та сумма заработной платы рабочих, которую им выплачивает фирма. Или иначе: фирма выплачивает рабочим именно ту сумму заработной платы, которая учтена в смете и полностью компенсируется заказчиком или генподрядчиком при оплате работ.

6.Отсутствие дифференциации разрядов рабочих предусматривает, чтобы все они были высокой квалификации и способны выполнять работы на «высшем уровне масерства». Как это дословно записано в любом контракте между заказчиком и подрядчиком. Судя по многолетнему опыту, это принципиальное от нас отличие на практике себя оправдывает и требует нашего в том признания. Такой подход предъявляет жесткие требования к рабочим, но зато делает почти неизбежным высокое качество работ и упрощает до предела комплектование звеньев и бригад и начислеине заработной платы.

7.Всеобщее непризнание деловыми людьми премирования как средства повышения эффектвности труда и производства сопровождается столь вескими доводами и так сильно оправдывается на практике, что с этим нельзя не согласиться. Если премия «сидит» в сдельной расценке и привязана к единице работы – это «голубая» неосуществленная мечта наших трудовиков. Нам нечем опровергнуть доводы и практику в этом вопросе американцев, нечего противопоставить.

Наша система премирования … при всей этой «мышиной возне», которой была занята масса людей, практика премирования не продвинула ни на йоту производительность труда

икачество работ, и от нее следует решительно отказаться.

8.Во всех компонентах американской системы оплаты труда четко прослеживается рыночный дух и мышление. Наше возможное неприятие полярно противоположной рыночной системы оплаты труда вполне объяснимо тем, что настоящего рынка у нас еще нет и наши государственные органы не нашли еще своего должного места в регулировании рыночных отношений. Вместо этого у них остались рецидивы волевого вмешательства в экономику предприятий … Для американских деловых людей подобные «взаимоотношения» с правительственными органами абсолютно исключены.

9.В наших российских (а также и украинских) условиях для выхода из кризиса и подъема строительства нужны принципиально новые пути и средства, адекватные рыночной экономике.

Нужен глобальный, принципиальный пересмотр всей нашей государственной политики в области оплаты труда в свете признания полной непригодности старой системы в рыночных условиях, а это уже выходит за пределы компетенции предприятий и акционерных обществ.

66

ВИДИ ОПАЛУБНИХ СИСТЕМ ТА ЇХ ФОРМУВАЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ. Відповідно до ДСТУ Б В 2.8- 41:2011 будівельна опалубка поділяється за

наступними ознаками: за кількістю циклів використання: неінвентарна використовують тільки один раз) та інвентарна (багатооборотна): за конструктивними особливостями: індивідуальна, незнімна, розбірно-переставна, підйомно-переставна, об'ємно-переставна, блокова, ковзна, котюча, пневматична; в залежності від матеріалу формуючого конструкцію елементу: дерев'яна, металева, з синтетичних матеріалів, матеріалів на основі цементних в'яжучих та комбінованих матеріалів: в залежності від використання в умовах діїзовнішньої низької температур: не утеплена, утеплена та термоактивна (з підігрівом).

Залежно від матеріалу формоутворювальних елементів незнімна опалубка поділяється на залізобетонну, армоцементну, фібробетонну, склоцементну, азбестоцементну, металеву, синтетичну та комбіновану; за функціональним призначенням: незнімну опалубку, яку застосовують тільки як формоутворювальний засіб, опалубку-облицювання (захисну або декоративну), опалубкугідроізоляцію та опалубкутеплоізоляцію. Комбінована опалубка, як правило, містить елементи каркаса, підтримувальні конструкції та кріплення виготовлені із сталі, а палуба і опалубні щити - з водостійкої фанери або синтетичних матеріалів, тому подібна опалубка, зберігаючи основні позитивні якості металевої (високу оборотність, велику жаростійкість, стійкість до місцевих навантажень), є дешевшою і легшою. Механізовані опалубні системи доцільні при значних обсягах бетонних робіт. Блокова опалубка (блок-форма) доцільна якщо є більш як 30 однотипних конструкцій однакових розмірів. Термоактивна опалубка використовується для обігрівання бетону в зимових умовах або для прискорення твердіння; пневматична опалубка - для зведення криволінійних конструкцій завтовшки 30 мм... 100 мм. Підвісна опалубка використовується за наявності жорсткої арматури колон і балок, до яких за допомогою хомутів підвішуються формувальні елементи. Дані про види опалубних систем за конструктивними особливостями та характеристика сфери їх використання приведена у вигляді блок-схеми в додатку.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОПАЛУБНИХ РОБІТ ТАВИРОБНИЧИЙ ПЕРСОНАЛ Опалубні роботи відносяться до робіт підвищеної небезпеки та відповідно до

Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №107 далі - Постанова №1107), роботодавець, який безпосередньо виконує ці роботи, відповідно до додатку 2 Постанови №1107 на «зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин» (п.19) та «будівництво, ремонт... підземних споруд, не пов'язаних з видобутком корисних копалин» (п.20) повинен одержати від територіального органу Держгірпромнагляду документ дозвільного характеру. Роботи з опалубних системам передбачають виконання робіт на висоті 5 метрів і більше над поверхнею ґрунту, з перекриття або робочого настилу, що відповідно до додатку і (п .18) Постанови №ію7 також передбачає отримання дозвільного документу на спроможність проведення цього виду робіт. До виконання опалубних робіт повинні залучатись спеціалізовані бригади,члени яких мають професійну підготовку, пройшли навчання та перевірку знань, інструктаж з питань охорони праці, маютьдопуск до роботи на висоті (медогляд) (п.13.4.6 ДБН А.3.2-2-2009). У рекомендаційному додатку 2 ДБН Г.1-5-96 «Нормативна база оснащення будівельних організацій (бригад)засобами механізації, інструментом і інвентарем» визначено норми оснащення засобами механізації і механізованим інструментом спеціалізованих бригад, які виконують опалубні роботи, а саме: розділ 7«Теслярсько-опалубочні роботи»; розділ 8 «Технологічний комплект для монтажу і демонтажу блочно-переставної і об'ємно-переставної опалубки» (ланка - 6 осіб); розділ 9 «Технологічний комплект для монтажу і демонтажу ковзної опалубки» (бригада - 16 осіб). Безпосередньо роботи з опалубкою виконує монтажник опалубки для монолітно-

67

каркасних споруд (код 7214.1 за Класифікатором професій України). Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 64 «Будівельні, монтажні та ремонтнобудівельні роботи», із змінами), монтажник опалубки для монолітно-каркасних споруд під час монтажу демонтажу поточного ремонту металевої та інших видів складної опалубки в ході спорудження монолітних бетонних і залізобетонних будівель конструкцій інженерних споруд різного призначення та виготовляння монолітних конструкцій і деталей виконує: 2-го розряду-найпростіші роботи;

3-го розряду - прості роботи; 4-го розряду - роботи середньої складності; 5- го розрядускладні роботи; 6-го розрядуособливо складні роботи.

До робіт з підвісної опалубкою повинні залучатись монтажники-верхолазники, при цьому до самостійних робіт допускаються особа зі стажем верхолазних робіт не менше і років та не нижче 3-го розряду (п .4.23 ДБН А.3.2-2-2009). Роботи з опалубкою передбачають використання вантажопідіймального крану. Працівник, який виконує роботи з використанням вантажопідіймального крану, повинен мати допуск до стропальних робіт. Переміщення блочної опалубки здійснюється чотирьохвитковим стропом. Вантажозахоплювальні пристосування і з'єднувальні елементи щитів опалубки встановлюють з риштовань або драбин (п 13 4-16 ДБН А.3.2-2-2009). Комплект опалубної системи приймається в експлуатацію на виробничий об'єкт (разом з іншими будівельними механізмами)за актом. Нормативні документи не вимагають наявність заземлення та блискавкозахист опалубних систем.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В нормативному документі Міжнародної організації праці статті 22 «Конвенції про

безпеку та гігієну праці у будівництві №167» визначаються наступні вимоги при роботі з опалубкою: «і. Збирання конструкційних каркасів і їхніх компонентів, опалубки, кріплень до неї та інших кріплень виконується тільки під наглядом компетентної особи. 2. Треба вживати належних запобіжних заходів з метою захисту працівників від небезпеки, пов'язаної з тимчасовою неміцністю або нестійкістю конструкції. 3. Опалубка, кріплення до неї та інші кріплення повинні мати таку конструкцію, виготовлятися таким чином і утримуватися в такому стані, щоб вони цілком витримували всі навантаження, яких можуть зазнавати».

Опалубні роботи організовуються відповідно до інструкцій з експлуатації підприємств-виробників опалубки та прив'язаною до конкретних умов виробництва проектно-технологічною документацією (проекту виконання робіт, технологічної карти)на зведення монолітних конструкцій, де повинні визначатись: номенклатура елементів опалубки та кріплень; схеми організації опалубних робіт, пов'язані з іншими сумісно виконуваними видами робіт; схеми стропування елементів опалубки; маркірувальні креслення опалубки та робочі креслення конструкцій кріпильних елементів; послідовність установлення і розбирання елементів опалубки; місця складування, змащування та очищення елементів опалубки, монтажу-демонтажу елементів блочної опалубки; технологічні розрахунки термінів і графік виконання робіт; методи захисту працівників від падіння з висоти, елементів опалубки під час її улаштування та розбирання; вимоги організація робочих місць та безпечних проходів до них. Основа, на якій установлюється підтримувальні елементи опалубноїсистеми не повинні деформуватись під дією технологічних чинників, що виникають під час експлуатації опалубки (п.13.4.4 ДБН А.3.2- 2-2009). Зона, над якою проводяться опалубні роботи, огороджується та забезпечується відповідними інформаційними покажчиками. Межі небезпечної зони залежать від висоти проведення робіт та визначені у додатку Е ДБН А.3.2- 2-2009 (наприклад, за висоти можливого падіння предмету Д070М, межа зони становить 7 м від зовнішнього периметру будівлі, що споруджується. Всі прорізи на монтажному перекритті перекриваються захисними щитами, а перепади по висоті опалубного перекриття: - під час зведення будівель (споруд) висотою ДО 20 м (або до 7 поверхів) огороджується інвентарними захисними

68

огорожами, що розміщуються по периметру горизонтальної опалубки та поверхів будівлі (споруди); - під час зведення будівель (споруд) висотою більше НІЖ 20 М (або 6ІЛЬШЄ7 поверхів) - вертикальними сітчастими або суцільними системами, які захищають останніх три поверхи (включно з поверхом робочого горизонту); - понад 16 поверхів - вертикальними суцільними захисними огороджувальними системами, які захищають останніх три поверхи (включно з поверхом робочого горизонту). Захисні суцільні огороджувальні системи улаштовуються перед установленням горизонтальної опалубки. Висота огорожі робочого горизонту, що утворюється вертикальними захисними системами, повинна бути для будівель: до іб поверхів - не менше ніж 1,2 м; понад 16 поверхів - не менше НІЖ 1,8 м (п.6.2.17, п.13.4.8 ДБН А.3.2-2-2009). Засоби підмощування (навісні площадки, підвісні риштовання), забезпечуються робочим настилом із зазором між дошками не більше ніж 5 мм, а у разі розміщення настилу на висоті і ,3 м та вище забезпечуються перильним огородженням, що складається із стояків, поручнів (перил), одного проміжного (середнього) горизонтального елемента або сітки, суцільної бортові обшивки до низу. Висота перильного огородження-не менше ніж 1,1 м,бортові обшивки - не менше ніж 0,15 м, відстань між горизонтальними елементами огорожі - не більше ніж 0,5 м (п.7.3.10 ДБН А.3.2-2-2009). При перебуванні працюючого на висоті до 5 м допускається використовувати драбини-стрем'янки з улаштованою на них огородженою робочою площадкою, а за більшої висоти - роботи повинні виконуватись із засобів підмощування (помосту, риштовань) (п.6.5.10 НПАОП 45.2-1.02-90, П.8.5.9НПАОП 63.21-1.01-96). Стан елементів опалубки, втому числі засобів підмощування, після кожного монтажу та щоденно перед початком роботи повинен контролюватись особою, відповідальною за безпечне проведення робіт (майстром).

Заборонено:

перебувати в робочій зоні проведення опалубних робіт особам, що не мають відношення до цих робіт;

перебувати працюючим на переміщуваних елементах опалубки, елементах опалубки до повного їх улаштування та закріплення, стрибати з елементів опалубки;.

одночасно виконувати роботи в двох і більше ярусах по одній вертикалі; улаштовувати електричну проводку в місцях проведення опалубних робіт; виконувати електрозварювальні роботи на горизонтах, де улаштована опалубка; використовувати неінвентарні засоби підмощування, збірні навісні площадки та

підтримувальні стійки; складувати на робочих настилах та змонтованих елементах опалубки тару, мате-

ріали, засоби виробництва; проводити з приставної драбини роботи, що потребують упору в конструкції спо-

руди;

скидати елементи опалубки з висоти; розбирати опалубку шляхом обрушення підтримувальних конструкцій.

Для захисту працюючих від падіння предметів з підвісних риштовань по зовнішньому периметру ковзної та переставної опалубки улаштовуються козирки шириною не менше ширини підвісних риштовань, що знаходяться під ними. Для запобігання виходу працівників на козирки їх відокремлюють від робочого настилу (за винятком тих випадків, коли козирки слугують опалубкою карнизної конструкції). Не допускаються опалубні роботи при недостатньому освітленні робочої зони, при швидкості вітру 15 м/сек і більше, при ожеледиці, грозі або тумані, що виключає видимість в межах фронту робіт, а також монтаж елементів опалубки, що мають велику парусність, при швидкості вітру ю м/сек» (п.14.3.11 ДБН А.3.2-2-2009). Межа «великої парусності» встановлюється з величини площі елементу в 5 М2 і більше(п.5.1.4 НПАОП 45.2-1.11-97).

69

МОНТАЖ ОПАЛУБНИХ СИСТЕМ Підтримувальні елементи опалубки (стійки, прокладки) улаштовують відповідно до

технологічної схеми. Обов'язковою умовою є обпирання елементів горизонтальної опалубки (щитів) не менше як на три ригелі. Розкладання ригелів здійснюється з перекриття поверху, розташованого нижче, за допомогою спеціального інструменту (вил) та засобів підмощування. У місцях перепадів по висоті розкладання елементів горизонтальної опалубки (щитів) виконується із застосуванням запобіжних поясів та страхувальних канатів (п.13.4.7.1, ПЛ3.4.7.2 ДБН А.3.2-2-2009). Улаштування елементів опалубки у кілька ярусів допускається у разі, якщо це передбачено інструкцією з експлуатації опалубки заводу-виробника (п.13.2.25 ДБН А.3.2-2-2009). Під час монтажу елементів опалубки у декілька ярусів кожен наступний ярус улаштовується після надійного закріплення нижнього ярусу. Під час проведення робіт одночасно у декількох ярусах працівники захищаються від можливого падіння робочих інструментів і матеріалів шляхом улаштування захисних систем,захисних козирків, перильних огороджень тощо.

Збірні елементи опалубки повинні надійно закріплюватись до їх підіймання на місце улаштування. За наявності механічних пошкоджень або деформацій елементи опалубки вилучаються (ремонтуються). Кріпильна арматура переміщується та зберігається у спеціальних контейнерах (клітинах), що переміщуються по перекриттях у вантажних візках (наприклад, «Роклах»), Ручний монтажнийінструмент зберігається у спеціальних ношах. Довгомірні елементи опалубки (стійки, ригеля тощо) переносяться удвох. Подавання елементів опалубки на поверх здійснюють через виносну площадка (13.4.14 ДБН А.3.2-2- 2009).

Улаштування вертикальних елементів конструкцій проводиться з консольних навісних площадок з надійно закріпленими до їх несучих елементів робочим настилом шириною не менше 0,8 м, огородженим з трьох боків і драбиною для підіймання працівників, а при проведенні робіт на краю перекриття огородження має бути суцільним (п .13.2.4, п.13.4.10 ДБН А.3.2-2-2009). Опалубка зовнішніх залізобетонних стін, колон, ригелів, пілонів, склепінь улаштовується з навісних площадок або риштовань, що прикріплені до конструкцій попереднього поверху та здатні витримати технологічні навантаження (п.13.4.10 ДБН А.3.2-2-2009). Для пересування на горизонтально укладеному арматурному каркасі використовується спеціальний настил шириною не менше о,6 м, а арматурні випуски з плит за їх висоти над рівнем бетону до і,о м повинні бути захищені (наприклад, гофрованою пластмасовою трубкою) (п.13.3.10, п..13.3.11 ДБН А.3.2-2-2009).

Монтаж опалубки купольних і склепінчастих конструкцій (арок, куполів, бункерів тощо) виконується з робочих настилів, розташованих на горизонтальних частинах стійок під тримувальних елементів на відстані від опалубки небільшеі,5 м. За похилої опалубки робочі настили шириною не менше 0,4 м улаштовуються уступами (П.6.10.52НПАОП 45.2- 1.02-90). П ід час монтажу утепленої опалубки із застосуванням скловати або інших шкідливих матеріалів використовуються засоби індивідуального захисту (захисні рукавиці та окуляри, респіратори).

Змонтована опалубка до початку бетонування має бути оглянута та прийнята відповідальною особою (майстром). Відповідно до вимог додатку К ДБН А,3.1-5-2009 «Організація будівельного будівництва» на приймання змонтованої і підготовлено до бетонування опалубки, замонолічування стиків збірних елементів передбачається оформлення «Акту закриття прихованих робіт». Відповідно до додатку ГДБН А.3.1-5-2009 серед спеціальних журналів з окремих видів робіт передбачається «Журнал замонолічування монтажних стиків і вузлів», де зазначаються дані про виконані опалубні роботи із визначенням температурних показників під час проведення робіт, виконавця робіт, дати розпалублення.

70

ДЕМОНТАЖ ОПАЛУБНИХ СИСТЕМ Демонтаж опалубки виконується в порядку зворотномуїї монтажу, з дозволу

технічного керівника робіт та після досягнення бетоном визначеною проектною документацією конструкції міцності (не менше 70%) з вжиттям заходів щодо запобігання випадкового обрушення або падіння елементів опалубки та конструкцій (п.13.3.26, п.13.4.12 ДБН А.3.2- 2-2009).

Після зняття опалубки повинні улаштовуватись захисні огорожі по периметру поверху, а також огорожі технологічних прорізів у перекриттях або настили на них(п.із.4.ізДБН А.3.2-2-2009).

Демонтаж підтримувальних елементів опалубки купольних і склепінчастих конструкцій, а також перекриттів з прогонами понад 6 м, здійснюється з дозволу технічного керівника, за відсутності деформацій і тріщин у бетонній конструкції (п.б.ісг.бо НПАОП 45.2-1.02-90). Демонтовані елементи опалубки складуються у передбаченим проектнотехнологічною документацією місцях, видаляючи виступаючі

гострі частини кріпильної арматури (гвіздки, скоби тощо). Щити та ригелі від опалубки зберігаються у горизонтальному положенні в стосах заввишки не більше 2 м (п.13.4.14 ДБН А.3.2-2-2009; П.2.40 ДБН Г.1-4-95 «Правил перевезення, складування та зберігання матеріалів, виробів, конструкцій і устаткування в будівництві»), Крупнощитова опалубка, як правило, зберігається в касетах у вертикальному або похилому положенні. Щитова металева опалубка, яка шарнірно розкривається, в місцях зберігання страхується спеціальними пристроями (відкосами, фаркопними стяжками). Під час складування щитів опалубки на відкосах вживають заходів щодо запобігання перевертанню щитів під дією вітру (п.13.4.14 ДБН А.3.2-2-2009).

ВИСНОВОК Безпека проведення робіт з використанням опалубних систем визначається якістю

проектно-технологічної розробки питань із забезпечення безпеки праці. Найбільш безпечним способом проведення опалубних робіт є використання повного комплекту засобів захисту (захисних систем), а при висотному будівництві використання механізованих опалубних систем.