2. Структура, методи й форми наукового знання

Питання, які виносяться на обговорення:

1. Класифікація наукового знання.

2. Особливості технічних наук.

3. Емпіричне знання.

4. Теоретичне знання.

5. Співвідношення емпіричного й теоретичного знання.

6. Метатеоретичне знання.

Проблема класифікації й структурного опису наукового знання є однією із центральних у філософії науки. Головна об’єднуюча ознака науки – раціональність, але не будь-яке раціональне знання є науковим. Звідси виводиться проблема демаркації.

До того ж наукове знання не є однорідним, тому може бути описане з погляду його структурної організації.

Пізнавальна діяльність завжди спрямована на певний об’єкт. Найчастіше об’єктом є деякий фрагмент реальності. Залежно від типу досліджуваних об’єктів формується певний спосіб його теоретичного опису, тобто предмет.

Якщо підрозділяти науки за типом описуваних об’єктів і способами їхнього предметного подання, то можна виділити три основні розділи: природні, гуманітарні й технічні науки.

Природничі науки (природознавство) спрямовані на вивчення «природних» явищ і процесів. В основі природознавства лежить натуралістичний підхід.

Соціально-гуманітарні науки вивчають людину у всіх формах її духовної, моральної, інтелектуальної, культурної, соціальної діяльності, а так само сформовані цією діяльністю системи (суспільство, культура).

Технічні науки займаються вивченням комплексу проблем, пов’язаних зі створенням, удосконалюванням і застосуванням штучних (не природних) об’єктів, задіяних у людській діяльності. У загальному значенні такі штучні об’єкти називаються технічними.

Необхідно звернути увагу на співвідношення природознавчих і технічних наук.

Особливу проблему становить статус математики як науки. Математика й логіка відносяться до формальних наук. Необхідно розкрити зміст твердження: математика може розглядатися як дисципліна, що займається розвитком мови науки.

Філософія є світоглядом і не має обов’язкових ознак науки (яких?). Філософія виконує стосовно науки світоглядну й методологічну функції.

Наукове знання можна підрозділяти за спрямованістю його на вирішення внутрішніх або зовнішніх для науки задач:

– фундаментальне знання спрямоване на розвиток пізнавальних засобів, тобто на розвиток предметної сфери науки;

– прикладне знання формується в процесі застосування теоретичних знань щододо вирішення конкретних проблем і завдань.

За способом організації пізнавального процесу виділяють три рівні наукового знання:

• емпіричне;

• теоретичне;

• метатеоретичне.

Емпіричне знання формується шляхом узагальнення й абстрактного опису даних спостережень або експериментів. Необхідно виявити відмінність емпіричного знання й чуттєвого досвіду.

Предметом емпіричного пізнання є емпіричні об’єкти – логічні моделі, що узагальнюють чуттєві образи.

Методи емпіричного пізнання:

• наукове спостереження;

• натурний експеримент:

1. пошуковий;

2. перевірний;

3. демонстративний;

• вимір;

• індукція.

Необхідно обґрунтувати твердження про те, що спостереження й експеримент формують онтологію емпіричного пізнання.

Структурні елементи емпіричного пізнання:

• протокольна пропозиція;

• факт;

• емпіричний закон;

• феноменологічна теорія.

Необхідно розкрити особливості та властивості феноменологічної теорії та її відмінність від інших видів теорій.

Особливе значення в науці ХХ сторіччя набула проблема приладового детермінізму, яка потребує особливої уваги під час підготовки.

Теоретичне знання спрямоване на розумне збагнення сутності явищ, які фіксуються у розумових схемах емпіричного знання. На відміну від глузду, спрямованого на збагнення зовнішніх зв’язків, розум спрямований на розгортання свого власного змісту. Теоретичне знання є результатом творчої діяльності розуму.

Предмет теоретичного знання – абстрактні закономірності ідеальних об’єктів.

Методи теоретичного пізнання:

• абстрагування;

• ідеалізація;

• аналіз;

• синтез;

• дедукція;

• аналогія;

• формалізація;

• уявний експеримент.

Необхідно розкрити зміст цих методів та надати характеристику гіпотетико-дедуктивному методу побудови теорій.

Основні структурні елементи теоретичного пізнання:

• теоретичний (ідеальний) об’єкт;

• проблема;

• гіпотеза:

1. загальна;

2. спеціальна;

3. робоча;

• аксіома;

• доказ;

• теоретичний закон;

• наукова теорія і її основні елементи:

1. вихідні підстави – фундаментальні поняття, закони, аксіоми;

2. абстрактна модель суттєвих властивостей, зв’язків і відносин досліджуваних об’єктів – ідеальні об’єкти теорії;

3. сукупність певних правил виведення, доказу – логіка теорії;

4. філософські підстави теорії;

• концепція;

• теоретична модель.

Важливо розкрити особливості теоретичного моделювання.

Особливу увагу необхідно приділити критеріям, на підставі яких можна оцінювати теоретичні моделі:

• адекватність;

• точність;

• універсальність;

• простота.

Необхідно розглянути взаємозв’язок цих критеріїв, зокрема, як співвідносяться простота й універсальність із точністю; як ці критерії пов’язані з адекватністю. Що є визначальним при оцінці адекватності моделі?

Важливою проблемою є класифікація теоретичних моделей: на підставі яких критеріїв здійснюється класифікація, які існують особливості різних видів моделювання?

Чим відрізняються абстрактні й імітаційні моделі? Що таке комп’ютерне моделювання й у чому особливості обчислювального експерименту?

Важливим є питання про взаємозв’язок емпіричного й теоретичного знання. Між ними не існує суворого логічного зв’язку, тобто вони не можуть бути безпосередньо виведені одне з іншого. Чим можна обґрунтувати таке твердження?

Метатеоретичне знання визначає границі, у межах яких пізнавальна діяльність вважається науковою, способи здійснення наукових практик і оцінки їхніх результатів. Ці уявлення змінюються з часом.

На метатеоретичному рівні виділяють такі основні елементи:

• загальнонаукова картина світу;

• ідеали й норми дослідження;

• філософські підстави науки.

Необхідно виділити основні компоненти кожного із цих елементів, а також розкрити їхні функції.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке об’єкт і предмет пізнання? Як вони зв’язані?

2. За яким критерієм відбувається поділ наукового знання на природниче, гуманітарне й технічне?

3. Як можна визначити статус математичного знання?

4. Як співвідносяться фундаментальне й прикладне знання?

5. Які існують основні характеристики й методи емпіричного пізнання?

6. Чим відрізняються емпіричний і теоретичний закони?

7. Чим відрізняється мислений експеримент від натурного експерименту?

8. Як співвідносяться факт і теорія?

9. Які існують основні методи теоретичного пізнання?

10. Як зв’язані між собою закон, теорія й концепція?

11. Як співвідносяться аксіоматичний і гіпотетико-дедуктивний методи теоретичного пізнання?

12. Які основні особливості й критерії оцінки моделювання?

13. У чому полягає роль метатеоретичного рівня в науковому пізнанні?

Рекомендована література:

1. Кохановский В.П. Философия и методология науки. – Р. н/Д., 1999.

2. Купцов В. Философия и методология науки. – 1996.

3. Лешкевич Т.Г. Философия науки: традиции и новации. – М., 2001.

4. Мигдал А.Б. Физика и философия // Вопросы философии. – 1990. – №1.

5. Новейший философский словарь. – Минск, 2001.

6. Попович М.В. Раціональність і виміри людського буття. – К., 1997.

7. Современная западная философия: Словарь-справочник. – М.,1991.

8. Степин В.С., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации. – М., 1994.

9. Степин В.С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации // Вопросы философии. – 1989. – №10.

10. Философия: Учебник; под ред. В.Д. Губина, Т.Ю. Сидориной, В.П. Филатова. – М.: Русское слово, 1998.

11. Швырев В.С. Анализ научного познания: основные направления, формы, проблемы. – М., 1988.

12. Штанько В.І. Філософія і методологія науки. – Харків, 2002.

13. Штанько В.І. Філософія. Навчальний посібник. – Харків, 2002.