1. Різноманіття форм пізнавальної діяльності й знання

Питання, які виносяться на обговорення:

1. Пізнання як специфічна діяльність.

2. Види пізнавальної діяльності.

3. Особливості наукового пізнання.

4. Функції наукового пізнання.

5. Критерії науковості.

Пізнання – діяльність з надбання знань. При цьому відбувається перетворення інформації в знання. Це перетворення становить головну проблему гносеології – роздягнула філософії, що займається вивченням можливості пізнання світу й самого себе.

Важливо розуміти, що інформація є об’єктивною стороною пізнання (тобто є мірою невизначеності), у той час як знання завжди є суб’єктивним (уявлення). У зв’язку із цим виникає питання про об’єктивне знання.

Необхідно звернути увагу на співвідношення інформації й даних.

У процесі пізнання об’єктивна інформація перетворюється в предмет – абстрактне уявлення про об’єкт. Із цього виходить, що знання завжди залежить від використовуваних пізнавальних процедур, за допомогою яких воно отримано.

Залежно від використовуваних у процесі пізнання процедур і методів, виділяють різні типи пізнання:

• буденно-практичне;

• художньо-образне;

• міфологічне;

• релігійне;

• філософське;

• наукове.

Насамперед, розходження полягають у джерелах й інструментах пізнання, на що слід звернути особливу увагу. Необхідно розглянути основні особливості зазначених видів пізнання й взаємозв’язок буденно-практичного пізнання й науки, науки й релігії, науки й міфу.

Необхідно розкрити зміст основних особливостей наукового пізнання, до яких насамперед належать:

• раціональність;

• об’єктивність;

• обґрунтованість або вірогідність;

• предметність;

• системність;

• інтерсуб’єктивність;

• наявність особливої мови.

Необхідно розглянути основні задачі наукового пізнання, які реалізуються в його головних функціях:

• опис;

• пояснення;

• передбачення;

• світоглядна функція.

Певну складність становить проблема демаркації науки, тобто формування критеріїв, на підставі яких можна розрізняти наукове й ненаукове знання. У процесі історичного розвитку науки вироблено кілька основних підходів:

1. Критерій дослідної перевірки:

1. експериментальна перевірка;

2. верифікація;

3. фальсифікація;

2. Критерій несуперечності:

1. погодженість;

2. несуперечність.

3. Критерій інтерсуб’єктивності.

4. Парадигмальний критерій.

Необхідно чітко розуміти особливості кожного із зазначених критеріїв.

Розуміння науки багато в чому залежить від контексту, у якому вона розглядається дослідником. Наука представляється як:

• система певним чином організованих знань;

• сукупність специфічних методів і засобів пізнавальної діяльності;

• вид людської діяльності;

• соціальний інститут.

Цей контекст може багато в чому визначати уявлення про критерії науки, її задачі та способи опису.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке пізнання?

2. Як співвідносяться інформація й знання?

3. Як зв’язані об’єкт і предмет пізнання?

4. За якими критеріями можлива класифікація пізнавальної діяльності?

5. Як співвідносяться повсякденне й наукове пізнання?

6. Що спільного й що відрізняє наукове й філософське пізнання?

7. У чому відмінність між науковим і релігійним пізнанням?

8. Які особливості наукового пізнання?

9. Як співвідносяться функції наукового пізнання?

10. Який критерій науковості краще співвідноситься із природничими науками й чому?

11. Чи може існувати єдиний критерій науковості?

12. Як обраний критерій науковості впливає на розуміння сутності наукового пізнання?

Рекомендована література

1. Гайденко В.П. Природа в религиозном мировосприятии // Вопросы философии. – 1995, №3.

2. Границы науки: о возможности альтернативных моделей познания. – М., 1991.

3. Заблуждающийся разум? Многообразие форм вненаучного знания. – М., 1991.

4. Кохановский В.П. Философия и методология науки. – Р. н/Д., 1999.

5. Культурные универсалии, наука и вненаучное знание // Заблуждающийся разум? Многообразие вненаучного знания. – М.: – С. 328–380.

6. Купцов В. Философия и методология науки. – 1996.

7. Лекторский В.А. Научное и вненаучное мышление: скользящая граница // Научные и вненаучные формы мышления. – М., 1996.

8. Лешкевич Т.Г. Философия науки: традиции и новации. – М., 2001.

9. Новейший философский словарь. – Минск, 2001.

10. Современная западная философия: Словарь-справочник. – М., 1991.

11. Философия. Учебник; под ред. В.Д. Губина, Т.Ю. Сидориной, В.П. Филатова. – М.: Русское слово, 1998.

12. Холтон Дж. Что такое «антинаука» // Вопросы философии. № 2, 1992.

13. Швырев В.С. Анализ научного познания: основные направления, формы, проблемы. – М., 1988.

14. Шишков И.З. История и философия науки. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2010.

15. Штанько В.І. Філософія і методологія науки. – Харків, 2002.

16. Штанько В.І. Філософія. Навчальний посібник. – Харків, 2002.