4. Тестування програми

Розрізняють два основних різновиду тестування: функціональне та модульне. Функціональне тестування перевіряє, як програма виконує свої функції в умовах коректних та некоректних дій користувача. Воно планується на етапі проектування и виконується у міру того, як кодуються окремі функції програми і перед захистом програми.

Модульне тестування робиться одночасно с кодуванням и має за мету оперативну перевірку окремих частин програми. Виконання модульного тестування вельми бажано, але не є обов’язковим.

5. Пояснювальна записка

Оформлення пояснювальної записки є останнім етапом виконання курсової роботи і має надати студентові навичок документування програмного продукту. Склад та вимоги до оформлення пояснювальної записки наведені в наступному розділі.

3. Склад пояснювальної записки

За результатами курсового проектування кожен студент індивідуально складає пояснювальну записку.

Структура пояснювальної записки з курсового проектування:

1. титульний аркуш - 1 с.;

2. завдання на курсове проектування – 1 c.;

3. реферат - 1 с.;

4. зміст - 1 с.;

5. вступ - 1-2 с.;

6. суть (поділяється на розділи) - 15-30 с.;

7. висновки - 1-2 с.;

8. перелік посилань - 1-2 с.;

9. додатки.

Титульний аркуш містить інформацію про дисципліну, по якій виконувалося проектування, тему індивідуального завдання, автора пояснювальної записки. Форма титульний аркушу наведена у додатку В.

Реферат містить:

1. відомості про обсяг пояснювальної записки, кількості частин записки, кількості ілюстрацій, таблиць, додатків, кількості джерел з переліку посилань;

2. текст реферату;

3. перелік ключових слів.

Текст реферату повинен відбивати мету курсового проектування, метод вирішення задачі, отримані результати.

Перелік ключових слів повинен включати від 5 до 15 слів або сполучень із тексту записки, що у найбільшій мірі характеризують її зміст і забезпечують можливість інформаційного пошуку. Ключові слова наводяться в називному відмінку і друкуються прописними літерами у рядок через кому.

У вступі коротко викладають мету роботи й галузь застосування.

Суть пояснювальної записки викладають, розділяючи матеріал на розділи. Розділи можуть поділятися на підрозділи і пункти. Пункти, якщо необхідно, розділяють на підпункти. Кожний пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію. Обов’язковими розділами записки є:

1. специфікація програми (містить опис окремих функцій програми та опис інтерфейсу користувача);

2. проектна специфікація (містить опис об’єктної структури та даних);

3. інструкція користувача (пояснює, як встановлювати програму та користуватися нею).

У висновках дають оцінку отриманих результатів роботи (у тому числі негативних), окреслюють шляхи вдосконалення та розвитку програми, пропонують області використання результатів роботи.

4. Вимоги до форми пояснювальної записки

   1. Загальні вимоги

Загальними вимогами до пояснювальної записки є логічна послідовність викладання матеріалу, стислість, чіткість і конкретність викладання теоретичних і практичних результатів роботи, доказовість висновків і обґрунтованість рекомендацій.

Записку виконують із розрахунку не більше 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення і висотою літер і цифр не менше 1,8 мм. При написанні тексту необхідно додержуватись таких розмірів полів: верхнє, ліве і нижнє - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм.

Прізвища, назви додатків, організацій, фірм та інші імена наводяться мовою оригіналу.

Пояснювальна записка виконується машинним способом на одній стороні аркушу білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) відповідно до ДСТУ 3008-95 "Документація. Звіти в сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення" [2]. Наведемо деякі положення цього документу.