Зв'язок обсягу видання з його часткою

Таблиця 1.1

	1,0	0,5	0,25	0,75	0,125	0,375
1/2	2!	1	—	—	—	—
1/4	4	2!	1	—	—	—
1/8	8	4	2!	6!	1	3
1/16	16	8	4	12	2!	6!
1/32	32	16	8	24	4	12
1/64	64	32	16	48	8	24
1/128	128	64	32	95	16	48
1/256	256	128	64	192	32	96

! — кількість сторінок, не кратна чотирьом

Можливе друкування дробової частини обсягу разом з основною — така технологія передбачає спуски у 12,20,24,28,36,48 сторінок.

Зазвичай в обсяг видання не входить обсяг палітурки, форзаца та додаткових елементів, тоді у випускних відомостях видань обсяг додаткових елементів подають зі знаком + після обсягу основної частини. Наприклад, Оф._до= 6+0,5 вклейки.

Обсяг у приведених (умовних) аркушах {0„р._а) визначають для уніфікації обсягу видань, різних за форматом та часткою. За О_пра, розраховують кошторис витрат на придбання паперу, кошторис загальних витрат, О_пр.а. входить у випускні дані видання.

де (1.4)

— коефіцієнт приведення формат)' аркуша А_а*В_а до облікового формату 60x90 см.

Для статистичного обліку друкованої продукції в Україні застосовують поняття одного умовного примірника книги (брошури), журналу, газети. За один умовний примірник книги прийнято видання обсягом 10 умовних друкарських аркушів, журналу — обсягом 5 умовних аркушів, газети — 4 сторінки формату А2.

Обсяг в обліково-видавничих аркушах, як і в авторських, застосовують для обліку робіт у видавництві. Різниця між ними — обліково-видавничий аркуш, крім авторської роботи, включає матеріал, підготовлений видавництвом (передмову, словники, примітки, вихідні дані), авторський — тільки інформацію, створену автором. Розрахунок обсягу видання у видавництвах проводять двічі: спершу — приблизно, після надходження авторського оригіналу до видавництва та його схвалення. Це допомагає художньому та технічному редакторам визначити працемісткість опрацювання видання, розробити стратегію його оформлення, визначити розмір авторської винагороди. Якщо до роботи поданий машинописний оригінал, оформлений відповідно до вимог, один авторський аркуш займає 22 – 24 сторінки формату А4 (22 – 24 сторінки при 60-ти знаках у рядку та 28 – 30 рядках містять = 40000 знаків). Остаточний розрахунок обсягу видання в авторських аркушах проводять за підписаними до друку відбитками з урахуванням параметрів шрифтового та ілюстраційного оформлення*. Рекламний текст не входить до загального обсягу в обліково-видавничих аркушах.

Обліково-видавничим аркушем називають одиницю виміру обсягу видання, яка містить 40 тисяч знаків тексту, або 3000 см² ілюстратив­ного матеріалу, або 700 рядків віршованого тексту.

(1.5)

де — сумарна місткість тексту різного гарнітурокегля, зн.; £5«. — сумарна площа видання, яку займають ілюстрації, см²; — сумарна кількість рядків віршованого тексту, яку містить видання.

(1.6)

Де — кількість сторінок видання, які містять віршований текст; К_р — кількість рядків тексту на одній сторінці.

Сумарну місткість видання у знаках різних гарнітур та кеглів визначають за двома методиками:

• з інформаційної довідки програми для опрацювання^ тексту, наприклад, Word;

• розраховують за наведеними нижче формулами. При цьому враховують: гарнітуру шрифту, варіант оформи, інтерліньяж, види ілюстрацій та методи їх заверстування з текстом.

Для розрахунку обліково-видавничих аркушів, визначають: М_р — місткість шрифту (кількість знаків певної гарнітури та кег­ля, які містить повноформатний рядок сторінки);

М_с — місткість сторінки складання (кількість знаків шрифту певної гарнітури та кегля, які містить сторінка).

(1.7)

де Кр — кількість рядків тексту, складених шрифтом певного кегля, які містить сторінка складання.

(1.8)

де В_с — висота сторінки складання, кв; Кг — кегль шрифту або інтерліньяж, п; епt — функція заокруглення розрахованого значення до більшого цілого числа.

Якщо окрема сторінка складання містить ілюстрацію, заверстану врозріз, її місткість зменшується на величину місткості площі, яку займає ілюстрація з прогалинами:

(1.9)

де Ми, — місткість площі, яку займає разом з прогалинами ілюс­трація, заверстана врозріз, у знаках; В_и — висота ілюстрації, кв.

Якщо ілюстрація заверстана в оборку та її ширина менша за половину ширини сторінки складання, місткість розраховують:

(1.10)

де — ширина ілюстрації, кв; А_с — ширина сторінки складання, кв.

Місткість гарнітурокегля видання (М_кгі) — це кількість знаків шрифту певної гарнітури та кегля, яку містить видання:

(1.11)

де Сі, щ — відповідно, кількість сторінок видання та відсоток вмісту тексту, складений шрифтом /-тої гарнітури та кегля. Місткість таблиць (М_та&,) у знаках:

(1.12)

де С_таб — кількість сторінок таблиць; К_таб — коефіцієнт тексто­вого заповнення таблиці; — відсоток обсягу, який займають таблиці.

Аналогічно розраховують місткість формул:

(1.13)

де — кількість сторінок формул; — коефіцієнт запов­нення формули текстом; а^и, — відсоток обсягу, який займають формули.

Повну місткість видання (М_е) визначають як суму місткостей усіх його текстових складових:

(1.14)

Площу, зайняту ілюстраціями, визначають за двома методиками:

• проводять вимірювання за допомогою спеціальних шаблонів;

• розраховують за заздалегідь виміряними розмірами. Видання може містити ілюстрації чотирьох типів: внутрішньотекстові (ілюстрація заверстана з текстом врозріз або в оборку); полосні (формат ілюстрації дорівнює формату сторінки складання); сторінко­ві (формат ілюстрації дорівнює формату видання після обрізування з трьох сторін); повноформатні ілюстрації, які займають площу фізич­ного друкарського аркуша.

(1.15)

— площа полосних ілюстрацій, см²;

. — площа внутрішньотекстових ілюстрацій, см²;

. — площа сторінкових ілюстрацій, см²;

. — площа повноформатних ілюстрацій, см².

(1.16)

де 3,24 — коефіцієнт переведення кв² у см²; 5_С — площа сторінки складання, на якій розміщена ілюстрація, см²; С„ і,. — кількість сторінок, заповнених полосними ілюстраціями; А_с, В_с — відповідно ширина та висота сторінки складання (полоси), кв; о_й — відсоток вмісту полосних ілюстрацій у виданні.

(1.17)

де — площа однієї внутрішньотекстової ілюстрації, см²; — кількість внутрішньотекстових ілюстрацій певної площі.

(1.18)

де — площа сторінкової ілюстрації, см²; . — кількість

сторінкових ілюстрацій; А„ В, — відповідно ширина та висота видання після обрізування, см; а_с и,. — відсоток вмісту сторінкових ілюстрацій.

(1.19)

А, В — розміри сторін фізичного друкарського аркуша, зайнятого ілюстраціями, см; О_ф._да. — обсяг повноформатних ілюстрацій.

Для складальних цехів і дільниць звітним показником слугує обсяг видання в умовних аркушах набору.

Умовним аркушем набору (О_ум._ан) називають одиницю виміру обсягу аркуша формату 60*90/16 з полосою формату 6*91/4 кв, складеною шрифтом кегля 10 п. Для шрифтів основних гарнітур обсяг такого аркуша складає 40 тисяч знаків. Для розрахунку О_уммм. використовують коефіцієнт місткості шрифту (К_м), значення якого залежить від формату сторінки складання, кегля, місткості шрифту. К — це відношення місткості аркуша складання певного формату і кегля в знаках до місткості облікового аркуша.

Для обліку роботи друкарських цехів визначають кількість фарбовідбитків.

(1.20)

де Ф — кількість фарб, якими друкують г'-тий обсяг видання (фарбовість); — тираж і-тих аркушів видання.

В обсяг видання у фарбовідбитках входить обсяг основної частини видання, обсяг вклейок, вкладок, суперобкладинки, обкладинки, задрукованих форзаців, складових палітурок тощо. Якщо привести обсяг видання у фарбовідбитках до формату 60*90 см, отримають умовні фарбовідбитки.

Тираж видання (7) — це загальна кількість примірників віддрукованого видання. Розмір тиражу свідчить про попит на видання, його актуальність. Для його прогнозування вивчають стан ринку з запропонованої тематики, збирають замовлення, що поступають внаслідок розповсюдження тематичних планів та каталогів періодичних видань, прослідковують запити Інтернетом, підраховують кількість потенційних читачів, наприклад, для навчальної літератури, випускають пробні тиражі, або визначають наклад «за аналогією».

Види тиражу. Середній тираж визначається видавництвом за видами видань та в динаміці характеризує його роботу, а також тенденцію читацького попиту.

(1.21)

де , — сума тиражів за H-ми видами видань; H — кількість однотипних видань.

Пробний тираж необхідний видавцям для внесення змін і побажань щодо видання та визначення попиту.

Тестовий тираж потрібний для налагодження випуску видання. Доцільно видати декілька сот нульових (тестових) примірників для оцінювання якості видання, перевіряння правильності технологічних рішень, взаємодії служб та підрозділів підприємства.

Спеціальний тираж приурочений до певних дат, подій.

Прогінний тираж форми є результатом технологічних особливостей друкування. Він враховує кількість дублювань елементів видання на формі (цілих фізичних аркушів, їх частин, однакових сюжетів, обкладинки, форзаців тощо).

(1.22)

де — заданий тираж видання, тис. примірників; К_д — кількість дублювань однакових елементів на формі.

За величиною тиражі поділяють на малі, середні, великі. Такий поділ залежить від виду поліграфічної продукції та величини підприємства. Наприклад, для великого підприємства малим для книг слід вважати тираж до однієї тисячі примірників, а для малого підприємства тираж у декілька тисяч вже є великим. В оперативній поліграфії малими вважають тиражі до 300 примірників, середніми до 500, більші за 500 — великими.

Річний тираж: — це облікова одиниця для періодичних видань, тираж яких може змінюватися з кожним випуском видання, тому для них вживають також терміни разовий, тижневий тираж.

Великий тираж розбивають на частини: заводи (запуски, партії), які друкують окремо на різних підприємствах або у різний час на одному і тому ж підприємстві. Завод — це окремий випуск певної частини тиражу видання. Мета першого заводу — зменшити витрати та підвищити попит на видання перед випуском наступного. Наявність заводів зумовлена наступними причинами:

1. Стислий термін випуску видання.

2. Друкарська форма не витримує тиражу.

3. Бракує площ для зберігання напівфабрикатів.

4. Недостатня кількість або продуктивність устаткування.

5. З економічних міркувань (відпускна вартість /попит на видання різні).

Відсоток вмісту ілюстрацій у виданні (ілюстративність) та кількість фарб, якими друкують видання (фарбовість), визначають у видавництві залежно від змісту, призначення видання та вимог замовника. Зміна фарбовості та ілюстративності на виробництві може проводитись тільки для покрашення оформлення видання.

Приклади розв'язування задач

Задача 1. Яку кількість обліково-видавничих аркушів має видан­ня формату 70x100/32 обсягом 6,75 фізичних друкарських аркушів (третій варіант оформи), якщо воно містить вірші, складені шрифтом кегля 10 пунктів, та 16 сторінок додаткового тексту, складеного шрифтом кегля 8 пунктів (місткість рядка 53,4 знаки)?

ф.д.а п п зн	1. Обсяг в обліково-видавничих аркушах розраховують за формулою 1.4, оскільки ілюстрації відсутні, тому 2. За формулою 1.11 (формула 1.7). Для розрахунку Крд з довідника визначають формат сторінки складання для III варіанта оформи: кв. рядки. зн. Кількість рядків віршованого тексту розрахо­вують за формулою 1.6: сторінок. рядків. рядки. 4. обл.вид.арк.
–?

Задача 2. Яку кількість сторінок має газета формату А2 обсягом 5,58 умовних друкарських аркушів?

О=5,58 ум.д.а.

З формули 1.3 кількість сторінок видання дорі­внює: Обсяг у фізичних друкарських аркушах та частку газети можна визначити, вибравши вихідний формат. Задача має декілька варіантів розв'язку. Наприклад, якщо за вихідний формат прийняти А0, сторінка формату А2 по відношенню до А0 є часткою, тобто 84x120/4 ф.д.а.; де Кількість сторінок у газеті: Сг = 3 х 4 = 12. Якщо за вихідний формат газети прийняти А1 (60x84), тоді сторінка формату А2 по відношен­ню до формату А1 є часткою. Коефіцієнт при­ведення розраховують вже для формату А1. ф.д.а., де Кількість сторінок у газеті є незмінною величиною для даного видання: