М.Хвильовий Твори в 39т. т4

них селянських письменників. Деякий нальот просвітян­ ства стоїть йому на дорозі досадною спадщиною минуло­ го і тяжить на його корисній роботі. Взагалі щодо селян­ ських письменників ми поділяємо погляди Бескіна й Ба­ трака (див. їхню полеміку з Полонським) і у всякому ра­ зі будемо боротися з тими «лівими» справа «футуро-хуто- ристами», що намагаються зробити із Плугу непотрібну організацію.

3) Молодняк ми гаряче вітаємо, як молоде пролетарсь­ ке об'єднання, але ми дуже шкодуємо, що це об'єднання пройшло на своєму першому з'їзді під знаком не зовсім грамотного і зовсім нетактовного «пролетарського реаліз­ му», цебто під знаком узурпації прав і доброї волі тих комсомольців, що не хочуть стилізуватися під вищеназва­ ний реставрований буржуазний стиль.

4) ЗУ ми гаряче вітаємо. Ми вітаємо в особі цієї орга­ нізації тих українських письменників із Західньої України, що стали до активної боротьби з усіма покидьками укра­ їнського фашизму, який пішов на службу до польської дефен­ зиви (Донцов, Маланюк і К°); ми вітаємо письменників, що віддають свою творчість на визвольну боротьбу захід­ ньо-українського пролетаріяту та селянської бідноти. Про­ летарські й революційні письменники Західньої України будуть завжди мати нашу гарячу підтримку у всіх своїх заходах, скерованих на визволення трудящих Західньої України.

6) Авангард. На цю організацію ми дивимось, як на організацію попутницьку, що за останній час загрузла в порнографії та міщанських подекуди контрреволюційних афоризмах.

7) Лівоміщанську «Нову генерацію» ми теж вважаємо за попутницьке угруповання і саме заіугруповання футуро-ху- тористичного ґатунку. Від померлого «Авангарду» воно від­ різняється хіба тільки тим, що мало не за той же останній час

598

поволі почало котитися до дрібнобуржуазного хвильовізму й заспівало панегірики «Йвану Степановичу Мазепі».

Пам'ятаючи, що реконструктивна доба ще більш за­ гострила клясові противенства поміж пролетаріятом та ворожими йому клясами (куркуль, непман), що, натураль­ но, повинно відбиватися і в царині ідеологічній, ми, як один з передовіших загонів пролетарського літературного фрон­ ту, ставимо категоричне перед усіма попутниками питан­ ня про їхнє чітке ідеологічно-творче самовизначення, бож в період загострення клясових змагань аж ніяким попут­ ником є той, хто не змагається за передові пролетарські позиції поруч з лавами літератури пролетарської, хто сто­ їть збоку від того колосального культурного процесу, що знаменує собою перехід від повалення культури буржуаз­ ної до створення пролетарської.

Діяпазон літератури попутницької досить широкий. Ідучи від правих націоналістично зафарблених хуторян, во­ на кінчається в лівоміщанському т. з. футуро-хутори- стичному закуті. Ставлення наше до неї — активно набли­ жати її до ідеології пролетаріяту, допомагати їй перебо­ рювати в собі лишки старого світогляду, борючись якнай­ рішучіше проти всіляких в ній ворожих нам буржуазних

ПРОЛІТФРОНТ

599

Українська пролетарська культура, національна фор­ мою, соціялістична змістом, на всіх своїх ділянках має зараз величезні надбання. Ці надбання народів СРСР є одночасно і наочний приклад для всіх поневолених наро­ дів, приклад того, як за умов диктатури пролетаріяту у великому поступі до повного соціялізму відкриваються неосяжні перспективи в царині національно-культурного будівництва.

2. ПРОЛІТФРОНТ за своє існування досяг значних на­ слідків: брав активну участь у соціялістичному будівниц­ тві, гуртував організацію на основі генеральної лінії пар­ тії, переключив основну частину своїх членів на актуаль­ ну тематику соціялістичної реконструкції, консолідував по­ одиноких письменників у пролетарський письменницький загін, що зріс удвоє, головне за рахунок пролетарів-пись- менників, безпосередньо з виробництва. ПРОЛІТФРОНТ налагодив широкі зв'язки з робітничими масами, органі­ зував участь членів організації у практичній роботі на за­ водах та в першій більшовицькій сівбі — колективізації. Розгорнута систематична робота ПРОЛІТФРОНТу в утво­ рених організацією робітничих літературних студіях на заводах Харкова дала українській пролетарській літе­ ратурі групу робітників-письменників, що в основному являють значну ідеологічно й мистецьки озброєну силу.

ПРОЛІТФРОНТ разом з ВУСППом викривав дрібно­ буржуазну суть у літпрактиці окремих членів організації футуристів «Нова Генерація», що під машкарою «лівої» фрази приховували праву суть.

3. Однак, поруч з цією позитивною роботою, ПРО­ ЛІТФРОНТ припустився й значних літературно-політич­ них помилок, що їх було б шкідливо для пролетарської організації і пролетарської літератури замовчувати.

ПРОЛІТФРОНТ не зміг піднестись на височінь принци­ пової критики дрібнобуржуазних націоналістичних тво­ рів деяких членів своєї організації, як от, скажімо, «На­ родній Малахій» М. Куліша. ПРОЛІТФРОНТ не викрив

і не скритикував політичної суті «малахінства», не боров­ ся проти окремих дрібнобуржуазних творів І. Сенченка (наприклад, «Записки Холуя»), нарешті, проти Сенченкового «маринізму». ПРОЛІТФРОНТ засуджує також помил­ ку журналу «Пролітфронт», що його редакція не виправила, того місця в статті т. Сенченка, де автор через безвідповідаль­ не нехлюйське поводження з цитатами рекомендує від Лені­ на читачам усе, що написав Плеханов, як найкраще у всій між­ народній літературі марксизму,пропустивши слово «з філо­ софії». Крім того, ПРОЛІТФРОНТ засуджує в цій статті не­ правильний термін т. Сенченка про «марксо-дарвінізм».

ПРОЛІТФРОНТ не скритикував помилки т. Ю. Яновського в його романі «Майстер корабля», в якому не тільки виявлено захоплення формалізмом, але й нема чіткого клясового настановлення та правильного трактування на­ ціонального питання.

Так само ПРОЛІТФРОНТ не виступив проти ідеоло­ гічних хиб книжки тов. О. Копиленка «Твердий матеріял» та «Визволення».

Так само організація не засудила ідеологічно хибних тверджень т. Масенка в його листі до т. Сенченка («Літе­ ратурний ярмарок»), не засудила також і його вірша «Лобне місто», де автор про розгромлену троцькістську опозицію писав таке: «серце не громадянина, а поета, жа­ ліє їх, неправих і упертих».

ПРОЛІТФРОНТ не засудив помилкових позицій т. Фельдмана в літературно-політичних питаннях єврейської пролетарської літератури та помилок у кваліфікації пра­ вої групи українських літераторів у передмові до антоло­ гії «Українська проза в єврейських перекладах».

Вказуючи на ці помилки, ПРОЛІТФРОНТ одночасно зазначає, що цих помилок т. т. припустилися ще до утво­ рення організації ПРОЛІТФРОНТ.

ПРОЛІТФРОНТ вважає також за велику помилку те, що організація не відмежувалася рішуче від «Літературно­ го ярмарку», що в останній книзі його рекомендувалося читачам передплачувати й читати новий журнал —«Про­ літфронт».

Прикру політичну помилку зробив ПРОЛІТФРОНТ у своїй відповіді на запитання ВОАППу та Міжнароднього Бюра Революційної літератури. З цієї відповіді можна було зробити висновок, що ПРОЛІТФРОНТ за­ кидає штабові всесоюзного пролетарського літературного руху ВОАППові великодержавницький шовінізм, що ПРО­ ЛІТФРОНТ категорично заперечує й засуджує. У цій же відповіді закидалися безпідставні обвинувачення й ВУ-

Помилкою було й те, що ПРОЛІТФРОНТ у питан­ ні визнання від партії за основну пролетарську літера­ турну організацію ВУСПП обмежився лише видрукуванням прикінцевої промови у справах літератури генераль­ ного секретаря ЦК КП(б)У тов. Косіора на XI з'їзді КП(б)У, не зробивши з неї належних висновків. Пого­ джуючися з цими твердженнями тов. Косіора і прийма­ ючи їх, як неухильну директиву, організація не заявила цього від себе.

4. Не зважаючи на припущені від цілої організації помилки та на помилки окремих письменників, ПРО­ ЛІТФРОНТ виступає сьогодні значним загоном проле­ тарського літературного фронту і, поруч з основною ор­ ганізацією пролетарських письменників ВУСППом, на ді­ лі бореться за гегемонію пролетарської літератури. Маю­ чи в своїх лавах значну творчу групу комуністів письмен­ ників, письменників комсомольців, групу позапартійних пролетарських письменників, які своєю творчістю довели цілковиту відданість справі соціялістичного будівництва, та велике ядро робітників письменників ПРОЛІТФРОНТ проте вважає, що доба розгорнутого соціялістичного на­ ступу та опір клясового ворога цьому наступові потребу­ ють якнайповнішої консолідації всіх пролетарських літера­ турних сил.

5. На Україні основною організацією пролетарської лі­ тератури є Всеукраїнська спілка пролетарських письменни­ ків — ВУСПП. Ця організація за проводом комуністичної

604

партії цілий час своєї діяльности боролася за генеральну лінію пролетарської літератури, даючи найріщучішу від­ січ всіляким дрібнобуржуазним та буржуазним виявам в українській літературі, зокрема боролася проти націоналі­ стичної суті ВАПЛІТЕ, проти рецидивів «ваплітянства» в деяких числах «Літературного ярмарку» та проти поми­ лок ПРОЛІТФРОНТу.

ВУСПП сконсолідував у своїх лавах пролетарських письменників України, об'єднавши в своїх секціях, на за­ садах ленінської національної політики, також і єврейсь­ ких та російських пролетарських письменників, що пра­ цюють на Україні.

ВУСПП зав'язав тісні зв'язки з братерськими проле­ тарськими літературами цілого Союзу радянських респуб­ лік, об'єднавшись з ними у ВОАППі — всесоюзному шта­ бові пролетарської літератури. ВУСПП далі здійснив ди­ рективи партії про зв'язки української пролетарської літе­ ратури з міжнароднім революційним літературним ру­ хом, беручи активну участь в роботі Міжнароднього Бю­ ра революційної літератури (МБРЛ), нині, після 2-ї світо­ вої конференції (Харківської) — Міжнароднього об'єднан­ ня пролетарської і революційної літератури (МОПРЛ).

ВУСПП від початку своєї діяльности був організацією масового пролетарського літературного руху. Відтак ВУ­ СПП глибоко увіходив своїми коріннями в пролетарські маси індустріяльних районів України (Донбас — Забой, Криворіжжя, Дніпропетровське, Миколаїв, Київ, Одеса і т.

д.).

Творче зростання ВУСППу пов'язувалося з завданням соціялістичного будівництва робітничої кляси та її партії, йдучи в пляні висвітлення найактуальніших проблем соці­ ялістичного наступу. Це позначилося так на прозовій, як

іна драматургічній творчості членів ВУСППу. Борючись за гегемонію пролетарської літератури на

засадах діялектичного матеріялізму, ВУСПП консоліду­ вав у своїх лавах основні теоретичні сили марксистських літературознавців та критиків.

605

6. Зважаючи на все це, а також на те, що на основі лі­ тературно-політичної і творчої плятформи ВУСППу та ці­ лого Всесоюзного об'єднання асоціяцій пролетарських письменників ВОАППу забезпечується цілковита можли­ вість розвитку різних творчих напрямків, що виконувати­ муть функцію пролетарської літератури, організація ПРОЛІТФРОНТ констатує, що на сьогодні ніяких принципо­ вих розходжень у ПРОЛІТФРОНТу. з ВУСППом немає.

Тому ПРОЛІТФРОНТ вважає за своєчасне і конче по­ трібне консолідувати свої сили у Всеукраїнській Спілці пролетарських письменників — ВУСПП.

Відзначаючи цей великої політичної ваги факт консоліда­ ції, як новий і вищий етап розвитку української прлетарської літератури доби розгорнутого соціялістичного наступу, ПРОЛІТФРОНТ закликає всіх пролетарських письменни­ ків стати в бойові лави єдиної організації пролетарської лі­ тератури на Україні, — Всеукраїнської Спілки пролетарсь­ ких письменників — ВУСПП, що за проводом комуністич­ ної партії мусить остаточно зліквідувати клясово-ворожий літературний фронт і дати мистецькі твори, гідні великої епохи диктатури пролетаріяту.

Загальні збори з прийняттям цієї резолюції вважають організацію ПРОЛІТФРОНТ за розформовану.

Резолюцію-деклярацію передати до секретаріяту ВУС­ ППу та видрукувати її в пресі.

Президії загальних зборів доручається передати секретаріятові ВУСППу список за підписом всіх т. т. пролітфронтівців про їхнє бажання вступити до ВУСППу.

Примітка. Товаришів, що не були присутні з різних причин в Харкові та на загальних зборах, збори заклика­ ють підтвердити цю постанову та висловити бажання всту­ пити до ВУСППу своїм підписом під постановою та на листі, адресованому до секретаріяту ВУСППу.

1. Ол. Досвітній. 2. Гордій Коцюба. 3. Терень Масенко. 4. Дмитро Гордієнко. 5. Петро Панч. 6. І. Сенченко. 7. Копиленко. 8. Шутов. 9. Д. Ніценко. 10. 1. Дніпровсь­ кий. 11. В. Мисик. 12. І. Калянник. 13. Нехода. 14. Бичко.

15. М. Куліш. 16. А. Лейтес. 17. Арк. Любченко. 18. Ю. Яновський. 19. В. Юрезанський. 20. П. Тичина. 21. Леонід Чернов. 22. їв. Ковтун. 23. Ем. Козакевич. 24. Діямант.

25.Д. Фельдман. 26. Ген, Т. 27. Добин, Г. 28. Міллер, Б.

29.Остап Вишня. 30. Квітко, Л. 31. М. Хвильовий. 32. Марко Рєзніков. 33. Т. Ландирев. 34. Багмут.

ДО СЕКРЕТАРІЯТУ ВУСППу

Президія загальних зборів ПРОЛІТФРОНТу, що відбу­ лися 19. І. 1931 року, цим передає список колишніх членів організації ПРОЛІТФРОНТ, що висловили своє бажання вступити до ВУСППу:

1. Ол. Досвітній. 2. М. Куліш. 3. Гордій Коцюба. 4. Терень Масенко. 5. Дмитро Гордієнко. 6. Петро Панч.

7.І. Сенченко. 8. Копиленко. 9. Шутов. 10. Д. Ніценко.

11.І. Дніпровський. 12. В. Мисик. 13. І. Калянник. 14. Не­ хода. 15. Бичко. 16. А. Лейтес. 17. Арк. Любченко. 18. Ю. Яновський. 19. В. Юзеранський. 20. П. Тичина. 21. Ле­ онід Чернов. 22. І. Ковтун. 23. Ем. Козакевич. 24. Дія­ мант. 25. Д. Фельдман. 26. Ген, Т. 27. Добин, Г. 28. Міл­ лер. 29. Остап Вишня. 30. Квітко, Л. 31. М. Хвильовий.

32. Марко Рєзніков. 33. Ландирев. 34. Багмут.

туацію, ми цілком природно в центрі ваги ставимо, так би мовити, пролітфронтівський фінал, бо тільки вивчання фіна­ лу й може пояснити нам події й нове розташування сил на літературному фронті.

Що ми маємо, товариші? Як так трапилось, що така до­ сить значна організація, яка мала в своїх лавах мало не п'ят­ десят процентів комуністів і комсомольців, яка зуміла вихо­ вати біля себе молодих робітничих письменників і поетів, яка мала в своїх лавах чимало видатних імен, — як так тра­ пилось, що ця організація, так би мовити, в розквіті своїх сил самоліквідувалася?

Припущень може бути багато, але основних — три: Хоч перше припущення й не витримує не тільки маркси­

стської, але взагалі більш-менш серйозної критики, хоч воно чисто обивательського походження, але через те, що таке припущення може мати й, на жаль, має місце серед інших припущень, то дозвольте не обминути і його.

Чи не тому ПРОЛІТФРОНТ самоліквідувався — гласить перше припущення, — що його притиснули й примусили це зробити?

Беремо факти й провіряємо. ПРОЛІТФРОНТ як органі­ зацію і саме пролетарських письменників було затверджено відповідними органами? Так! ПРОЛІТФРОНТові дано бу­ ло випускати св.ій журнал? Дано. Де, коли, як той чи інший відповідальний партійний робітник виступав проти цієї орга­ нізації? Ніде, ніколи й ніяк цього не було. Навпаки, всюди ПРОЛІТФРОНТ користувався з допомоги й уважного став­ лення. Хіба, скажімо, без допомоги й керівництва партійних і професійних організацій ПРОЛІТФРОНТ міг би виховати цілу групу робітничих письменників? Хіба пролітфронтівці не діставали, скажімо, і моральної, і матеріяльної підтримки в своїх екскурсіях по вивченні нових процесів на селі, тощо? Нарешті, варто ще раз перечитати прикінцеве слово Гене­ рального секретаря тов. Косіора на XI з'їзді КП(б)У, щоб побачити всю абсурдність такого припущення. Тов. Косіор сказав:

«Ми не можемо ніяк погодитись з тим, що всякого, хто

610

не входить до ВУСППу треба відкинути від себе, а якщо він член партії, то й викинути з партії. Ми ніколи на та­

дуже стерте на шпальті газети — Г. К.] партійного робіт­ ника як тов. Косіор могли скористатися не тільки ПРО­ ЛІТФРОНТ, а кожна вільна радянська літературна орга­ нізація, коли вона має бажання самостійно існувати. От­ же, робити перше припущення випадає на долю, м'яко ви­ словлюючись, обивателів.

Припущення друге. Припустім, ПРОЛІТФРОНТу ніхто не тиснув і ніхто не примушував розформовуватись. Але чи не тому він самовіквідувався, що будучи організацією ідеологічно тотожньою ВУСППові, й беручи до уваги ко­ нечну необхідність за даної ситуації консолідувати проле­ тарських письменників в одній організації, — чи не тому він самоліквідувався, що визнав за необхідне і доцільне піти на кардинальні поступки в справах, так би мовити, особистих амбіцій?

Це припущення могло б бути більш правдоподібним, коли б воно відповідало істині і коли б не було третього припущення, яке й являється тим, що з нього й мусить виходити історик літератури, оглядаючи нашу сьогодніш­ ню літературу [слово здогадне, в оригіналі стерте — Г.

К.].

Чи не тому ПРОЛІТФРОНТ самоліквідувався, — ро­ бимо третє припущення, — що після остаточної дискреди­ тації життям його ідеологів на шляху розвитку пролетар­ ської літератури, виявилася цілковита неспроможність цих же таки ідеологів намітити для організації нові шляхи й нову чітку установку? Чи не тому письменники ПРОЛІТ­ ФРОНТу признали за доцільне існування одної ВУСППу, і всі виявили бажання вступити до цієї організації, що вусппівську генеральну лінію схвалено було добою й що вся­ ка інша лінія, таким чином, приводила б до колишньої дискредитованої системи поглядів пролітфронтівських іде­ ологів?

611

Ніяких нових шляхів, ніяких нових установок, що різко його відмежовували б від системи вищезгаданих поглядів, ПРОЛІТФРОНТ безперечно не мав. Отже, одна ця відсут­ ність провідної лінії заперечує ідеологічну тотожність між ВУСППом і ПРОЛІТФРОНТом . Отже і боротьбу між ВУСППом і ПРОЛІТФРОНТом (а така боротьба безпереч­ но велася, хоч і в прихованій формі) можна розцінювати тіль­ ки як боротьбу, яка мала в своїй основі, громадсько-ідеоло­ гічні прикорні.

І справді, хіба ідеологічну тотожність з ВУСППом мо­ гли утворити спроби кількох пролітфронтівців перейти на сучасну тематику й спроби організації зв'язатися з завода­ ми? Ідеологічну тотожність між ВУСППом і ПРОЛІТ­ ФРОНТом (коли б вона була) визначалося в першу чергу продукціями основних кадрів і літературно-ідеологічними тенденціями керівних верхівок цих двох організацій. Що

жми мали в цьому пляні? Хоч ВУСПП і ПРОЛІТФРОНТ

—обидві ці організації — й спиралися на одні і ті ж кому­

ністичні засади, але в той час, як ВУСПП, зародившись в боротьбі з ухильниками, повставши як заперечення до націоналістичних відхилень від генеральноі лінії партії, мав здорове пролетарське ядро, яке, зрісши художньо, і продукцією своєю і певними літературно-ідеологічними тенденціями, йшло в ногу з партією, а значить — з ча­ сом, а значить — і з життям, у цей час ПРОЛІТФРОНТ, принаймні його керівна верхівка й частина основних ка­ дрів, тільки намагалася це зробити й у всякому разі від життя відставала й часто не попадала йому в такт. Фак­ ти? Відсутність чіткої провідної лінії не тільки створюва­ ло атмосферу цілковитої дезорієнтації й іноді навіть неро­ зуміння подій на фронтах соціялістичного будівництва, але й приводило часто до виникнення нездорових літера­ турно-ідеологічних тенденцій. Факти? Фактів таких мож­ на набрати чимало хоч би з резолюції останніх зборів ПРОЛІТФРОНТу, що її надруковано в «Літературній га­ зеті» й підписано всіма членами цієї організації. Тут ми маємо й відсутність розгорненої критики помилок окре-

мих своїх членів, що в своїй творчій та літературно-гро­ мадській роботі припустилися серйозних політичних збо­ чень від генеральної лінії пролетарської літератури, тут ми маємо... і т. д. Випадково все це трапилося? Зовсім не випадково. Саме такі факти й являлися результатом впли­ ву нездорових літературно-ідеологічних тенденцій. І коли ці факти я не можу назвати фактами, з яких виникла наша войовнича система поглядів, бо це не відповідало б істо­ ричній істині, то в усякому разі ці факти свідчать про...

[далі рядки стерті так, що їх прочитати не можна — Г. К.]... тотожність між ВУСППом і ПРОЛІТФРОНТом, бо такої тотожности по суті не було.

Та й справді, що таке ПРОЛІТФРОНТ? Відкіля він ви­ ник, яка родословність? Розпочав він своє існування по суті не рік і не півтора роки тому, а саме з розвалу в Гарті, коли не помиляюся — 1924 року. Основне корінне ядро ПРОЛІТФРОНТу — це саме те ядро, що так чи інакше ево­ люціонувало через «Урбіно», ВАПЛІТЕ, «Літературний яр­ марок». Що ж собою являло це основне ядро? Воно являло не що інше, як своєрідну групу партійної радянської інтелі­ генції, що мало свою не менш своєрідну систему поглядів на літературу, на мистецтво й навіть на життя й що притриму­ валося певних громадсько-етичних ідеалів. Детально зупи­ нятись на цій системі й на цих поглядах я не думаю хоч би з тих міркувань, що це тема окремої й чималої доповіді, скажу тільки, що ці погляди й ці ідеали проходили через ВАПЛІТЕ, тим самим свідчили з яких соціяльних прикор­ нів вони живилися. Ці погляди і ці ідеали безперечно ви­ росли з дрібнобуржуазного середовища. Ставка на «генія», боротьба за так звану «велику літературу» з протистав­ ленням її літературі «дня», погляди на письменника, як на громадську одиницю, що мусить бути в конфлікті з сучасним йому суспільством і т. д., — все це могло вхо­ дити, звичайно, тільки в систему поглядів і ідеалів дріб­ ної буржуазії. Залишились непорушними ці погляди й ці ідеали серед деяких названих пролітфронтівців? Звичайно, ні. За часів (з тих «часів» я іронізую) ВАПЛІТЕ, ці погля-

ди й ці ідеали стояли до певної міри непорушними, бо по суті вони були «віддушиною» з якої живилася налякана дрібна буржуазія. «Доба» «Літературного ярмарку», — це вже був час, так би мовити, кардинальної переоцінки цінно­ стей. На зорі реконструктивного періоду люди, що хоч не зуміли виробити собі чіткої клясової лінії, а то й буду­ чи породжені революцією і розумово стоячи завжди на боці пролетаріяту, не могли, звичайно, не бачити, як жит­ тя трощить їхніх колишніх «божків». ПРОЛІТФРОНТ був новим кроком вперед, а з розформуванням його, разом з виявленням публічно бажання вступити до ВУСППу ми маємо цілковиту капітуляцію. Цим я, звичайно, не думаю сказати, — ще раз підкреслюю — що основні пролітфронтівські кадри (під цими кадрами я умовно розумію саме ту групу, що створювала ініціятивне ядро при зародженні ПРОЛІТФРОНТу), — що основні кадри, еволюціонуючи в бік вусппівської генеральної лінії, були нещирими в сво­ їх засудженнях колишніх помилок, цим я ще раз хочу під­ креслити, що говорити про цілковиту тотожність між ВУСППом і ПРОЛІТФРОНТом можна було тільки з вели­ кою натяжкою, бо старі ухильницькі традиції й тенденції, на яких довгі роки виховувалися вищезгадані кадри, за певної і відомої вам замкнености ПРОЛІТФРОНТу, за його ворожого ставлення до ВУСППу, завжди перешко­ джали пролітфронтівцям сприйняти генеральну лінію про­ летарської літератури.

Отже, ... [далі знову рядки знищені й відчитати не можна — Г. К.]... що ПРОЛІТФРОНТ саме тому розфор­ мувався, що після остаточної дискредитації життям ко­ лишніх поглядів його ідеологів на шляхи розвитку укра­ їнської пролетарської літератури, поперше, виявилася ціл­ ковита неспроможність цих ідеологів намітити для орга­ нізації нові шляхи й нову установку, а подруге, виявило­ ся, що відсутність цієї установки заводить організацію в тупець, так би мовити, перманентних помилок. Чому ко­ лишні пролітфронтівці поспішили до ВУСППу? А саме тому, що ВУСПП єдина літературна організація на Укра-

їні, яка не схиблювала від генеральної лінії пролетарської літератури, від тієї лінії, що її схвалено від життя. Ви­ словлюючись ясніше, старі гартованці повертаються до своєї справжньої літературної вітчизни, яку вони покинули 1924 року. І тому можна з певністю сказати, що розфор­ мування ПРОЛІТФРОНТу і входження його колищніх членів до ВУСППу — в основному завершується консолі­ дація пролетарських літературних сил.

Два слова з приводу рішення секретаріяту ВУСППу. З тих чи інших міркувань секретаріят ВУСППу утримався від затвердження членами ВУСПП деяких пролітфронтівців. Як цей акт мусять розцінювати і ті пролітфронтівці, що прийняті до ВУСППу і ті, що їх покищо не затвердже­ но? На мій погляд ми мусимо це розцінювати як певну і цілком природну настороженість з боку секретаріяту, як до тих, що їх прийнято, так і до тих, що їх ще не затвер­ джено. Можливо навіть, що хтось із занадто гарячих, так би мовити, старих вусппівців сьогодні різко й патетично буде висвітлювати цю справу. Але навіть цей акт ми муси­ мо прийняти як ту ж таки природну настороженість. Отже, я закликаю своїх товаришів по ПРОЛІТФРОНТу перемог­ ти в собі дрібне самолюбство, коли б воно виникало, ого­ лосити війну особистим амбіціям, і тим самим показати, як ми вдумливо ставимось до свого входження до Всеукра­ їнської Спілки Пролетарських Письменників. Я знаю, що колишні пролітфронтівці, які висловили бажання вступити до ВУСППу, висловили його цілком щиро, з розумінням всієї серйозности моменту й не тільки з безповоротним засу­ дженням всього того, що так чи інакше проривалося в ро­ боті, а й з цілковитим усвідомленням, що лише вусппівська лінія була і єсть справжньою генеральною лінією про­ летарської літератури. Тому певний я, що за короткий тер­ мін поза ВУСППом не залишиться жодного з колишніх пролітфронтівців. Не в інтересах пролетарської літератури за доби розгорнутого соціялістичного наступу відштовху­ вати від себе творців, які хочуть цю ж таки пролетарську літературу творити.