М.Хвильовий Твори в 39т. т4

вич присвятив чималу частину «Звіту ЦК» на десятому з'їз­ ді КП(б)У «ухилам» Хвильового й Шумського. «Хвильо­ вий, — казав він, — характеризував розвиток національ­ ної культури так, як це можна робити в суто буржуазній країні й по-буржуазному» («Стенографічний звіт», Харків, 1927, ст. 126). Многоголосе скавуління численних -енків, чиї напади на Хвильового всіляко заохочувано, додавалися до загальної атмосфери рокованости.

Під цим тиском 4 грудня 1926 р. Хвильовий (разом з Ол. Досвітнім і М. Яловим) пише свого першого покаян­ ного листа, де відписує тези червневого пленуму ЦК май­ же дослівно, зрікаючися орієнтації на Европу, теорії бороть­ би двох культур (української й російської) на Україні,спілкування з неоклясиками. Лист настільки тримається червневих тез, що сприймається майже пародією. Не виключено, що він так і був замислений. Бо Хвильовий ще не вважав зма­

льовий (формально — безособова «редколегія»* , і журнал мав бути трибуною не тільки для здійснення загальної лі­ тературної програми Хвильового, але й для публікації йо­ го дальших памфлетів. І справді три нові памфлети з'яви­

димира Коряка» у ч. 5 і непідписане, себто редакційне «На­ ше сьогодні» в ч. 3. Приналежність цього тексту Хвильово­ му не тільки беззастережно доводиться стилістичною аналізою, але є про це й пряме свідчення Юрія Смолича («Розповідь про неспокій», ст. 70). У головному ці памфле­ ти спрямовані проти ВУСППу. Але попередня дискусія й партійна нагінка навчили Хвильового більшої обережности і, мабуть, пригасили почасти (але не зовсім, не зовсім) юнацьку задерикуватість попередніх памфлетів. У новій се­ рії вже годі знайти єретичні політичні кличі, вони оперу­ ють як головним доказом зіставленням цитат з ВУСППів-

*) її склад розкрито в хроніці, вміщеній у 5 числі журналу.

18

ців і ортодоксальних цитат «отців» марксистської «цер­ кви». Тільки в проміжках блисне в них стара іскра непога­ мованосте, ущипливости й дотепу, рідкісним гостем став жарт. Це Хвильовий ще не приборканий, але вже стрима­ ний.

«Вапліте» вийшло п'ять чисел. Шосте було надруко­ ване, але конфісковане через уміщення другого уривка з «Вальдшнепів» Хвильового. Перші п'ять чисел були жор­ стоко критиковані, але те, що зчинилося тепер, після «Ва­ пліте» ч. 6, виходило поза межі поняття критика, навіть з тим епітетом, що тоді саме широко вживався, — «голо­ бельна критика». 28 січня 1928 р. ВАПЛІТЕ «самоліквідувалася». 18-21 лютого в Харкові відбувся літературний ди­ спут, де стверджено тріюмф ВУСППу. Хвильовий, що лі­ кувався за кордоном, у Відні, змушений був написати дру­ гого покаянного листа (22 лютого). Чи було це каяття щи­ рим? О. Ган уважає, що в цьому листі «місцями пробива­ ються щирі почуття» («Трагедія Миколи Хвильового», без року й місця видання [Ульм, 1947], ст. 62). У світлі доку­ ментів, що їх Юрій Луцький знайшов в архіві Аркадія Любченка, можна в цьому сумніватися. Є там лист Хви­ льового до Любченка, писаний з Відня, датований 2 бере­ зня, себто за якийсь тиждень після покаянного листа, і він сповнений бадьорости. Цитую: «Горіння «бувших» (членів ВАПЛІТЕ. Ю. Ш.) мене страшенно радує... Я зараз теж сів писати новий роман... Як справа з перекладами на німець­ ку мову? За всяку ціну ми мусимо вивести нашу літерату­ ру на широку європейську арену. Словом, треба мужатись

— наше «впереді»... Вмерла Вільна Академія Пролетарсь­ кої Літератури — хай живе Державна Літературна Акаде­ мія» («Голубі диліжанси. Листування ваплітян», упорядку­ вав Ю. Луцький. Нью-Йорк, 1955, ст. 13). Дмитро Донцов влучно порівняв каяття Хвильового з каяттям Ґалілео Ґалілея. Змушений, перед конклявом високих церковних до­ стойників, зректися теорії про обертання землі навколо своєї осі, за легендою, він при першій нагоді вільного ви­ слову додав: «А все таки вона крутиться»! Та, звичайно,

19

було б наївним думати, що цькування не лишило сліду на настроях і переживаннях Хвильового. В листі до А. Любченка, датованому 10 вересня 1928 р., Микола Куліш пи­ сав: «Оце уночі поверталися з Григоровичем [Хвильовим. Ю. Ш.] з полювання, ждали поїзда на полустанку, так Гри­ горович між іншим сказав, що «беруть літа своє, не так уже пахне життя, як пахло воно п'ять, навіть три роки на­ зад». Мені страшенно стало жаль чогось. І Григоровича стало жаль... на полустанку (а він його оспівав у своїх си­ ніх етюдах, пам'ятаєш?)» («Голубі диліжанси», ст. 40).

Повернувшися на Україну, Хвильовий узявся готувати «Літературний ярмарок», що почав виходити з грудня 1928 р. З подивугідною винахідливістю Хвильовий шукає нових форм організації й полеміки. Якщо розгромлено поперед­ ню організацію, зробім не-організацію, журнал, що прин­ ципово відкритий для всього талановитого, але без будьякої організаційної структури (концепція, здається, Майка Йогансена), аж так далеко, що кожне число матиме свого власного редактора (але переємність незримо забезпечує Хвильовий). Якщо важчезна цитатобійна полеміка періоду ВАПЛІТЕ нічого не осягла, заступімо її жартом, езопів­ ськими натяками. Адже працюємо на інтелігентного, не на масового сірого читача, йому не треба розставляти дбай­ ливо всі крапки над кожним і, він розбереться.

Дванадцять книжок «Літературного ярмарку» — один з найбільших осягів редакційного мистецтва в історії укра­ їнської журналістики. Грайливі інтермедії різних авторів, серед них і Хвильового, були справжнім Юиг сіє Гогсе в то­ гочасних умовах. Журнал стверджував ідеї Хвильового, не висловлюючи їх.

Але цькування не вгавало. Мало було журнальних і га­ зетних статтів, — з благословення ВУСППу Микола Новицький видав цілу книжку «На ярмарку» (Харків, 1930). Без усякого почуття гумору він допитувався, чому журнал «про підготовку до весняної сівби... забув. Тракторизації він не помітив... Пакт Келлоґа — поза... увагою» (ст. 18) і кінчав доносом: під усім цим, писав він, «підпишеться ко-

жен буржуазний культуртрегер, кожен просвітянин, кожен націонал-попутник, а під деякими установочками та вибри-. ками — і той, хто давно вже перестав буть попутником або й ніколи не був ним» (ст. 48).

Та ще важливіше, ніж доноси, було інше. На 1929 рік запляновано — «великий перелам на селі» — колективіза­ цію і ліквідацію «куркуля» як кляси, а в дійсності і як осо­ би, з родиною, з дітьми. 1930 року шістнадцятий з'їзд ВК- П(б) кинув гасло нещадного визиску робітника, що нази­ вався соціялістичне змагання. Творилися передумови для голоду 1932-1933 року. Серед цих обставин жартувати ста­ ло непристойно. Усмішка зникала. Вона стала підозрілою. Вона ставала внутрішньо неможливою. З усіх «літератур­ них жанрів» тільки два ще культивовано: оду (партії й ре­ жимові) й донос. Критика зокрема перетворилася на су­ цільний донос.

1930 року Хвильовий створив організацію й журнал ПРОЛІТФРОНТ. Тепер це був уже справжній відступ. Визна­ но першість Москви — в усьому. Визнано масовізм. Ви­ знано — бодай формально — ВУСПП. ПРОЛІТФРОНТ і сам був організацією типу ВУСППу, а його опозиція ВУСППові виявлялася хіба в самому факті його конкуренційного існування одночасно з ВУСППом. Тут з'явилися останні памфлети Хвильового. Він уже не наважувався спрямову­ вати їх проти ВУСППу безпосередньо. Вони скеровані проти футуристів. Причин цих нападів, треба думати, було дві. Однією була загальна антипатія Хвильового до. футу­ ризму. Ще 1921 р. в альманасі «Жовтень» він (разом з В. Сосюрою й М. Йогансеном) «відгетькував» «життєтворчих футуристичних безмайбутників, що видають голу руйна­ цію за творчість, та всілякі формалістичні школи і течії (імажинізм, комфутуризм тощо)» (Лейтес і Яшек, ст. 65). Можна здогадуватися, що йому лишалися чужими в футу­ ризмі абсолютизація машини й механіки і заперечення ліриз­ му й романтики, а певну ролю міг відігравати і простий брак визначних талантів в українському футуризмі. До певної мі­ ри виявом цієї неохоти був і памфлет «Ахтанабіль сучасности», спрямований проти «конструктивіста» Валеріяна Полі-

щука і написаний у другій половині 1925 р. Але тепер до цієї загальної відрази додався тактичний момент. Заходилося на зближення між футуризмом Михайля Семенка і ВУСППом. У таких обставинах напади на футуристів побічно були напа­ дами на ВУСПП, прямо атакувати який Хвильовому те­ пер не можна було. Останні протифутуристичні памфлети Хвильового аж ніяк не йдуть у порівняння з його ранніми. Ще можна знайти в них блискітки гумору Хвильового і да­ леке відгрім'я його гніву. Але їхньою вихідною позицією була накинена Хвильовому концепція масовізму літерату­ ри й сервілізму супроти партії й Москви (що чимраз біль­ ше ототожнювалися), їхньою методою було насамперед цитування «отців» марксизму, а своїм тоном вони раз-у- раз — нема де правди діти — наближалися до прилюдно­ го доносу, панівного тоді «літературно»-критичного жан­ ру. Це в цей час Хвильовий кинув словечко — памфле­ ти того часу він назвав «лайлетами».

Врятуватися через ПОЛІТФРОНТ і врятувати ПРОЛІТФРОНТ не пощастило. Кажучи словами самого Хвильового, його члени «подались до капітуляції й, так би мовити, оргсамознищення». Поодинці, смиренно вони просили прийня­ ти їх до ВУСППу. Відбулося третє і останнє каяття Хви­ льового, цього разу не листом, а в промові на Харківській організації ВУСППу. Хвильовий був змушений власними устами ствердити на раді нечестивих, що «Пролітфронт» був продовженням «Літературного ярмарку», а «Літературний ярмарок» продовженням «Вапліте», і всі вони «виросли з дрібнобуржуазного середовища». Він мусів ствердити, що що б ПРОЛІТФРОНТ не робив, це було б визнане за помил­ ку, бо організація зайшла в «тупик, так би мовити, перма­ нентних помилок». І найгірше з усього, він визнав святість і непомильність ВУСППу. «ВУСПП, — казав він, — єди­ на літературна організація на Україні, яка не схиблювала від генеральної лінії пролетарської літератури». Це була повна Каносса. Хвильовий був навколішках. (Усі цитати з «Літературної газети», 1931, ЗО березня, ч. 10). Єдина віль­ ність, що він собі дозволив, — був невеличкий випад — останній — проти футуристичної «Нової генерації».

З кінцем 1930 р. і ліквідацією ПРОЛІТФРОНТу, скільки знаємо, скінчилося й памфлетописання Хвильового. Адре­ сатів було досхочу, -енками аж роїлося, але проти них не можна було виступати, та й не було трибуни, де можна було б памфлети друкувати. На вустах письменника був намордник, бунтар почував себе посадженим до клітки. Тільки питанням часу було, коли морально-психологічні ґрати мали бути заступлені на ґрати справжньої в'язниці. Постановою ЦК ВКП(б) з 23 квітня 1932 р. всі письменни­ ки були загнані в ролі кріпаків держави, урядовців від офі­ ційної ідеології, до однієї «спілки письменників», де «това­ ришами» Хвильового були ниці Микитенки й Кириленки. Розгром української парторганізації завершився призначен­ ням росіянина Павла Постишева на диктатора країни (24 січ­ ня 1933 р.). Він приїхав на Україну з новим шефом жандар­ мів і цілою армією зухвалих посіпак-росіян. На селі міль­ йони вимирали голодовою смертю. Робітники задихалися в накиненому їм «соціялістичному змаганні». Арешти, що давніше поглинали стару українську інтелігенцію, тепер перекинулися на комуністів. 12 травня 1933 р. заарештова­ но найближчого приятеля Хвильового — Михайла Ялово­ го. Не могло бути сумніву, що черга була на Хвильового. Його країна лежала розтоптана, його сумління було змі­ шане з болотом. З двох можливостей — ґрати й тортури чи смерть — він вибрав другу. Це сталося 13 травня 1933 р., вранці* . Менше, ніж за два місяці, 7 липня, те саме вчинив Микола Скрипник. Уже з приїздом Постишева українізація фактично припинилася (формально про укра­ їнізацію згадували до 1937 р.) й почала шаліти нестримна й безоглядна русифікація. Постанова пленуму ЦК КП(б)У, що відбувся 18-22 листопада 1933 р. припечатала це стано-

*) Легенда каже, що залишена Хвильовим записка, адресова­ на до ЦК КП(б)У, звучала: «Арешт Михайла Ялового вважаю розстрілом всієї моєї Генерації! Хай живе Комуністична партія! Микола Хвильовий» (Йосип Гірняк. «Спомини». Нью-Йорк, 1982, ст. 356. Гірняк сам не бачив записки й переказує її текст із слів Миколи Куліша, сорок дев'ять років після події).

вище. Над трупами українського селянства, робітництва, інтелігенції, неперешкоджені, літали чорні круки постищев- щини-сталінщини.

Вони зібралися й над могилою Хвильового. З промо­ вами виступили найбільше ним зневажані Микитенко й Кириленко, з Москви спеціяльно приїхав ще один «проле­ тарський поет» Олександер Безименський, і російське сло­ во прозвучало над труною письменника, що кликав геть від Москви* . Єдиний з його однодумців, допущений до слова, Петро Панч, розгублений і переляканий, спромігся витиснути з себе фразу про те, що Хвильовий «був непов­ торний. Він щодень, щогодини був новим і формою і змі­ стом», але тільки для того, щоб продовжити: «і це часто призводило його до помилок, іноді і досить болючих («Лі­ тературна газета» ч. 10, 27 травня 1933 р.). Після того заві­ са спустилася, здавалося б, навіки. Твори Хвильового бу­ ли всі вилучені. Його ім'я виключене з історії української літератури. За якийсь час його могила була зрівняна з зем­ лею на харківському цвинтарі так, що ледве сьогодні хтонебудь міг би встановити, де вона була.

2. Про ідеї

Не можна не погодитися з Ганом, коли він підкреслює: «Політиком-реалістом (чи загалом політиком) Хвильовий ніколи не був» (ст. 34). І памфлети Хвильового — твори не тільки політичної думки, а й художні. Це виявляється і в тому, як вони написані: у кращих з них видно, як письмен-

*) Аркадій Любченко згадує про Хвильового: «Москву так ненавидів, що ніколи не погоджувався туди їздити, хоч обирали його й посилали (на пленуми, конференції тощо). Тільки раз був у Москві — здається, 29-го року — коли поїздка була широкою і вважалася просто гостюванням» («Легкосиня даль. Ваплітянський збірник», ред. Ю. Луцький. Нью-Йорк, 1963, ст. 12). Згадаймо, що Лесь Курбас ніколи не хотів повезти «Бере­ зіль» до Москви на гастролі, хоч може міг цим здобути собі й театрові «всесоюзне» визнання й зберегти себе й театр від загибелі, що спіткала його того ж зловісного 1933 р. після вистави «Маклени Ґраси» Миколи Куліша (вересень)

ник цінив кожний стилістичний ракурс, кожний злам у композиції. Пристрасний мисливець у житті, Хвильовий був мисливцем також у своїй полеміці і знаходив спеціяльну насолоду в переслідуванні об'єкта своєї полеміки, часом у грі з ним, неминуче його жертвою, але не меншою мі­ рою й грі з читачем. їхній дотеп тільки деколи можна на­ звати гумором, частіше є в ньому насолода з певности, що цькований об'єкт не втече своєї долі. Через ці елементи гри й дотепу читачеві не завжди легко відтворити повнотою логіку думок. Перешкоджає цьому й те, що деколи, як виглядає, його думка формувалася в самому процесі пи­ сання. Спроба відтворити — оскільки це взагалі можливо

— його думки в системі неминуче означає насильство над живим організмом памфлетів, знекровлення його. Одначе треба це зробити, і не тільки для вигоди читача, а й для того, щоб показати думки Хвильового в становленні. Хви­ льовий розвивався дуже швидко. 1921 року він не той, що 1925, а 1925 не той, що 1930. Досі критичні оцінки погля­ дів Хвильового не брали цього достатньо до уваги. Те, що далі пропонується увазі читача, — спроба виділити найго­ ловніші думки Хвильового на різних етапах його духово­ го розвитку й показати нитки взаємозв'язків між цими думками. На повну аналізу їх тут нема місця. Це мало б бути завданням спеціяльної студії, яку, сподіваймося, ви­ дання цього тому вможливить.

Перша трилогія памфлетів, зібрана самим Хвильовим у книжці «Камо грядеши [?]», ще майже вільна від прямих політичних мотивів, що з'являться в пізніших писаннях ав­ тора. Тут ще нема мотиву виродження революції, навпаки мажорно сурмить мотив її невідкличної перемоги; нема ще нападів на Москву, за винятком твердження, що Росія пі­ сля революції не спромоглася розвинути вартісної літера­ тури (що для 1925 року, звичайно, неправда; якщо навіть не згадувати поетів Маяковського, Єсеніна, Клюєва та ін., в цей час уже були опубліковані прозові твори Пільняка,

Вс. Іванова, Федіна, Леонова та ін.), і мотив відродження України проходить ще переважно в літературному пляні. Взагалі, памфлети цієї збірки насамперед присвячені літе­ ратурі як такій.

Основний мотив збірки — потреба будувати українсь­ ку літературу й культуру на інтелігенції, не на тих неосвічених і півосвічених селянах і робітниках, що ринули були до міста після закінчення громадянської війни і хапалися за письменницьке перо без хисту й без підготови, зі шко­ дою для інших фахів. Вимога ця, самоочевидна в наш час, не була позбавлена революційности тоді, але навіть і тоді, імовірно, вона б не викликала вибуху пристрастей, якби була висловлена в такій абстрактній і безособовій формі, як тут. Але Хвильовий був мистець, і мистець темперамен­ тний, тож він одяг її в образи-узагальнення, і це вони віді­ грали ролю червоної плахти перед очима — ніде правди діти — дурнуватого бика. Те, що офіційно називалося «трудящі маси», дістало наличку просвіти (або ще гірше, «денікінського прапорщика Смердипупенка») з додатковою характеристикою «темна наша батьківщина», «безмежний темний степ», на додаток, у дусі вимог часу, до цієї «про­ світи» був причеплений «клясовий еквівалент» дрібнобуржуазности й навіть непмана-рантьє, не надто, треба сказати, відповідний. Протилежний образ-згусток оформився як (хай спочатку трохи іронічно, але в повторенні ця іронія зникала) «олімпійці», Зеров — зерови і, нарешті, Европа. Остання — в супроводі такого визначення: «Коли ми гово­ римо про Европу, то ми маємо на увазі не тільки її техні­ ку. Голої техніки для нас замало: є дещо серйозніш від останньої. І от: — ми розуміємо Европу теж як психоло­ гічну категорію, яка виганяє людськість із просвіти на ве­ ликий тракт прогресу». Звідси запитання «Гаркун-Задунай- ський чи Зеров? Европа чи просвіта?», що на перший по­ гляд видаються вкрай нелогічними (так, ніби між Европою й Просвітою нічого нема, що можна було б вибра­ ти!), в дійсності в своїй п е р ш і й п о с т а в і не озна-

чали нічого іншого, ніж — дуже скромне гасло — масовізм чи інтелігенція? Або ще: графоманія чи кваліфіковане ми­ стецтво? Але образи мають свою мову, і вже тоді, в пер­ шій книжці памфлетів Хвильового, фактично ця дилема ішла глибше: примітивне пропаґандивне і політизоване «мистецтво» чи мистецтво глибокої думки і складної образности?

Поскільки в памфлетах розв'язувалося питання про те, яким має бути мистецтво Радянської України (бо це були географічні й політичні рамки цих памфлетів), не дивно, що найбільша кількість сторінок присвячена дискусії про те, що таке мистецтво. Сучасному читачеві обговорення того, чи мистецтво є «засіб пізнання життя», а чи «засіб бу­ дування життя», з численними посиланнями на тих, що їх сам Хвильовий називає «іже во отцех марксистських» (Тре­ ба згадати, що до тридцятих років Плеханова уважано за неперейдений авторитет у питаннях «марксистської естети­ ки», а Бухарін і Троцький 1925 р. були ще «вождями рево­ люції»), може видаватися схоластичним і непотрібним. Справді це було не так. Визначення мистецтва як «методи будування життя» відкидалося тому, що воно навстіж роз­ чиняло двері для примітивної політизації мистецтва. Що­ до другого визначення мистецтва, то можна думати, що Хвильовий мусів його взяти як менше зло. Але вабило йо­ го не безкриле пізнання — фіксація життя (яку він знаходив саме в -енків-Смердипупенків-Яковенків), а перетворен­ ня життя мистцем. І тому він, позірно приймаючи це ви­ значення, в дійсності робив до нього таку поправку, яка не лишала в ньому каменя на камені: реалізм він відкладав на далеке майбутнє. «Пролетарське мистецтво, — писав він,

— пройде етапи: романтизму, реалізму і т. д. Це — зам­ кнене коло законів художнього розвитку». Реалізм тепер видавався ворожим для Хвильового, бо письменник не приймав тогочасного життя. Отож реалізм відсувався до часів «запрньої комуни», коли життя стане прекрасним, а для своєї сучасности — «доби горожанських війн» (не тіль­ ки на Україні, а в усьому світі) — він жадав романтизму,

«романтики вітаїзму». Було б даремним шукати точного визначення цього поняття. Але випнуто ту рису його яка, очевидно, була для Хвильового найдорожчою — «бойовий «ідеалізм» в лапках молодої кляси — пролетаріяту», здат­ ність не давати суспільству заснути, виявляти «подвійність людини нашого часу». Передчуваючи близьке вже закріпа­ чення мистецтва, Хвильовий хотів, щоб мистцеві лишили право бути вічним революціонером.

Останній образ-гасло «Камо грядеши [?]» — це образ азіятського ренесансу. Якщо образи Просвіти і Европи були взяті в дуже вільному трактуванні значення цих слів, то ще більше це стосується до образу азіятського ренесансу. Хви­ льовий розрізняє тут далеке й близьке майбутнє. Для дале­ кого майбутнього він пророкує «нечуваний розквіт мистец­ тва в таких народів, як Китай, Індія і т.д.». Для близького майбутнього одначе спалах азіятського ренесансу передба­ чається на Україні: «Гряде могутній азіятський ренесанс в мистецтві, і його предтечами є ми, „олімпійці"». В обох ви­ падках передумовою ренесансу буде запровадження комуні­ стичної системи. Уже тут є суперечність: чому називати цей ренесанс азіятським, коли його колискою має бути Україна? Але далі справа ще більше ускладняється: «Азіятський рене­ санс — це епоха європейського відродження плюс незрівняне, бадьоре й радісне грецько-римське мистецтво»; і ще біль­ ше, німецький експресіонізм — «це теж предтеча великого азіятського ренесансу», хоч, додамо, ні в Европі часів Відро­ дження, ні в Німеччині часів Хвильового комунізму не було. Виглядає так, що азіятський ренесанс у певних випадках (або принаймні його предтечі) ототожнюється з романтикою ві­ таїзму», а ця остання — з «Европою», а всі вони — з «зеровими», себто — новою українською інтелігенцією. Як у симво­ лічному вірші, в памфлетах Хвильового, тут обговорюваних, поняття стають образами, а образи дістають здатність утра­ чати чіткість контурів, мерехтіти і, в цьому мерехтінні, взаємозаступатися. «Романтика вітаїзму» не тільки борониться в цих памфлетах, вона застосовується. Памфлети в своїй остан­ ній суті виявляються творами літератури, своєрідної лірики.

Н а у к о в о ї критики вони не витримують. Це не перешко­ джає їм бути першорядними літературними творами.І як лі­ тературні твори, грою своїх образів-символів вони могли ма­ ти — і, звісна річ, — мали величезний суспільний ефект. Зо­ крема прихованою ідеєю українського месіянізму, хай обмеженого до мистецтва й культури.

Месіянізм цей може мати і напевне мав іраціональне підґрунтя. Якщо говорити про його раціональні корені, то можна згадати — для Хвильового — два: географічне ста­ новище України, мовляв, на межі Европи і Азії і наявність комунізму. Але тут хоч-не-хоч виникає питання про Росію. Адже вона теж мала ці передумови. Чому її виключено з «азіятського ренесансу»? Це тим більше впадає в око, що, не без почуття заздрости, говорячи про Воронського, Хви­ льовий називає росіян «нацією, яка не плентається в хво­ сті», в явному протиставленні «хохлам і малоросіянам». На це законне запитання памфлети з «Камо грядеши [?]» не відповідають ані натяком. Відповідь, мабуть, лежала в іраціональній сфері* . Нелюбов до Москви прорвалася тільки короткою згадкою про ліквідацію «пролетарського ми­ стецтва» в Росії «під натиском матушки Калуги».

*) Тут мимоволі закрадається думка, чи в цьому мовчазному виключенні Росії з «азіятського ренесансу» не виявився вплив Освальда Шпенґлера. Хвильовий, безперечно, читав перший том «Оет ІІпіег{>ап§ гіев АЬепШапсіез), що вийшов був у російському перекладі 1923 р. Він кілька разів згадує німецького історіософа в своїх памфлетах, часом прихильно, часом наліплюючи на нього наличку «фашиста». «Марксист» Хвильовий не міг стати на пози­ ції ШпенГлера одверто ні через зовнішню ситуацію, ні внутріш­ ньо. Але впливи ШпенГлера в памфлетах Хвильового виразні у відгомоні ідеї циклічности, в ототожненні «Европи» з духом Фавста, навіть у зверненні до образу Коперніка як утілення цієї Евро­ пи. Ось що пише Шпенглер про контраст між Европою й Росією: «сІезЬаІЬ І5І діє £Є8атіе іашііксЬе ЕіЬік еіп «Етрог»: Уегуоіікоттпип§ дех ІсЬ, зіШісЬе АгЬек ат Ісп, КесЬгїегхі§ип§ сіех ІсЬ гїигсп СІаиЬеп ипсі §иїе \Уегке, АсЬгип§ с!е$ Ви іт ШсЬхїеп ит сіех еі- §пеп ІсЬ ипсі «еіпег 5е1і§кеп \уі11еп, уоп ТЬотаз уоп А^иіпо Ьіх ги

У своїй загальній концепції — чи може краще сказати, світовідчутті, — перша трилогія памфлетів Хвильового ле­ две чи мала попередників в українській літературі чи пу­ бліцистиці. Беручи їх на тлі світовому, не можна не позна­ чити примхливого і вкрай еклектичного поєднання елемен­ тів марксизму, зокрема Ленінових поглядів на прийдешню ролю колоніяльних націй з елементами шпенґлеріянства (теорія циклічности, хоч Хвильовий як — бодай у намірі

— марксист застерігає, що в протилежність Шпенґлерові він застосовує теорію тільки й виключно до мистецтва), ро­ сійського евразійства і, нарешті, месіянізму, властивого, мабуть, усім відроджуваним націям.

«Камо грядеши [?]» викликало вибух обговорень і запе­ речень. Як і слід було сподіватися, напали на Хвильового «плужани», — Пилипенко, Щупак, Кияниця. Менш сподіва­ ними були напади «конструктивіста» й ніби шукача рево-

Капі;, шнІ епсШсп сіах Нбспхіе: 1_Іп$1егЬ1іспкеії сіек ІсЬ. Ех іхї §епаи дах, \уах сіег еспіе Кизхе аіх еіїеі етрйпйеї ипсі уегасМег. Біе ги$- хіхсЬе, шПепІохе 5ее1е, сіегеп ІІгхутЬоІ йіе ипепсШсЬе ЕЬепе іхї, хиспі іп йег ВГІІСІЄПУЄІЇ, сіег Ьогіхопіаіеп, сііепепсі, патепіок, $ісп УЄГІіегепа" аигги§еЬеп. Уоп $ісЬ аих ап йеп ІЧаспхіеп сіепкеп, ЇЇСЬ дигсп ШспхІепІіеЬе хігШсп ги пеЬеп, гйг «ІсЬ Ьйяхеп \УО11ЄП іхї Шг еіп 2еісЬеп \УЄ$ШСПЄГ Еіїеікеії ипсі іїеуеіпагі: »іе сіая Іп-с1еп-Нітте1-с1гіп§еп- АУОІІЄП ипхгег Боте іт Се^епхаїг гиг кирре1Ье$еШеп БасЬеЬепе ги55І5сЬег Кігспеп» («Бег 1_Іп{ег£ап§ сіез АЬепсИапсІеи, Мюнхен, 1924, ст. 393). У приблизному перекладі: «Через це вся фавстівська етика є д'горі: удосконалення я, етична праця над собою, ви­ правдання я вірою й добрими ділами, пошана до ти кожного ближнього заради власного я, — так від Томи Аквінського до Канта, і нарешті найвище: безсмертність я. Це якраз те, що справді російська душа відчуває марним і зневажає. Російська, безвільна душа, чий первісний символ — безмежна рівнина, пра­ гне до втрати себе, до самозаперечення в горизонтальному світі однакових братів, служачи, безіменно. Думати про інших заради себе, етично підносити себе за допомогою любови до ближнього, розкаюватися заради себе, — це для неї ознака західної марности і злочин, так само, як воля вдертися в небо втілена в наших собо­ рах у протилежність пласкості російських церков, усіяних баня­ ми»). Довести вплив цих думок Шпенґлера на Хвильового не

ЗО

люційної, нової форми Валеріяна Поліщука, що видав ці­ лу книжку «Літературний авангард. Перспективи розвитку української культури, полеміка і теорія поезії», Харків, 1925, і недавнього символіста Якова Савченка («Азіятський

можна, запідозрювати його є всі підстави. Характеристично, що приблизно в ті ж роки Бажан написав свої «Будівлі». Вплив Шпенґлера на перші дві частини цієї трилогії (і спроба полеміки з ним у третій) не підлягає сумніву. Ідеї Шпенґлера цікавили й три­ вожили ваплітян і то ще перед утворенням ВАПНІТЕ, від 1923 р. Це тоді Павло Тичина написав свою поезію «Ходить Фавст по Европі». Тут Тичина подав полемічний портрет Шпенґлера, що, мовляв, маскується під Фавста:

Я ношу в душі вериги, не цураюся релігій,

не бунтую — тільки книги все пишу, пишу, пишу —

для того, щоб це, мовляв, «маскування» викрити:

— А того, що ти не Фавст! А того, що ти панок!

Як візьму я молоток!

Заперечення приналежности «Фавста» до одного, певного культурного циклу, характеристичне для Хвильового, бере, отже, свій початок у Тичини. Тільки в Тичини воно було далеко послі­ довніше: у Хвильового не знаходимо зустрічі Фавста з бунтаремПрометеєм, показаної Тичиною, взагалі не знаходимо образу

Прометея.

Шпенґлерівський комплекс в українській літературі двадцятих років виявлявся і в наслідуванні німецького філософа, і в відштовху­ ванні від нього. Цей комплекс ще чекає на свого дослідника.

Образ Коперніка, що виступає в назві другого памфлету з ци­ клу «Камо грядеши [?]», але лишається майже не розгорнений, теж стає краще зрозумілий у порівнянні з Шпенґлером. Ось що писав останній: «...йіе НептіШ УОП Каит ипсі \УШе іп сіеп Таіеп сіех Корегпіких ипсі КоїитЬих зо §иі \УІЄ іп депеп сіег Нопеп$т.аиіеп ипсі Иароіеоп хит Аизсігиск кошті — Вепетспип§ сіе$ \Уе1їгаитх, — аЬег $іе 1іе§1: іп апсіегег \¥еі$е аисЬ іп сіеп рпу$іка1і$спеп Ве§гігїеп с1е5 КгаМеИех ипсі Роіеігііаіз» (І, 396).(У приблизному перекладі: «В учинках Коперніка й Колюмоа виступає ототож­ нення простору й волі, так само, як у вчинках Гоенштавфенів і Наполеона, і воно ж таки — іншим способом — лежить в основі фізичних понять силового поля й потенціялу»).

31

апокаліпсис», Київ, 1926). Ножем у спину був виступ Ол. Дорошкевича, що стояв на півдорозі до академічних кіл (статті в «Життя й революція», 1925 р.). Усі ці струмки збі­ галися в один потік, готовий захлиснути відважного, і не даремно свою відповідь на ці виступи Хвильовий назвав «Думки проти течії».

І в цій книжці Хвильовий лишається в головному в ме­ жах літературно-культурної проблематики, слушно вказу­ ючи, що «стержнем питання все таки залишається масо­ вість, чи то масовізм» (ст. 74). І тут виклад його насиче­ ний емоцією, і це він сам одверто визнає, принаймні щодо попередньої своєї збірки памфлетів: «Всю нашу увагу було сконцентровано на емоціональному боці справи» (ст. 40). Твердження про те, що не масовість і не організації вирі­ шать долю літератури, а поява видатних творів і що добір нових талантів з молоді — функція журналів та їхніх ре­ дакцій належать до самозрозумілих. (Це не завадило Хви­ льовому в розділі «Новий організаційний шлях» накресли­ ти справжній проспект нового типу літературної організа­ ції, що незабаром утілився в зформування ВАПЛІТЕ). Образ «просвіти» відходить на другий плян, натомість більше випинається «куркульський» характер плужанського масовізму (ст. 18 і знову ст. 38), полемічний захід, не спертий на дійсність, і з'являється — куди більш історично виправдане — твердження про народницьке коріння цієї новітньої «просвіти» (ст. 56). Знову, хоч мимохідь, виринає тема мистецтва як «засобу пізнання» в протилежність по­ глядові на мистецтво як «засіб будування» (ст. 26), тема, що вибухає в випадах проти утилітарного мистецтва («Вузькоутилітарний сахарин ми виробляти не будемо») і в обо­ роні знов і знов Миколи Зерова (уже в передмові, також у пам­ флеті проти Поліщука) і цього разу також Павла Тичини,

— до речі одна з першорядних характеристик його творчости.

Усі ці мотиви почасти повторюють, почасти розвива­ ють те, що вже було в попередніх памфлетах Хвильового. Новин, власне, є тільки дві. Однією є, в зв'язку з вирушен­ ням Поліщука в похід проти Хвильового, докладна й ни-

щівна критика примітивізму, що ховається за нібито рево­ люційною формою, зокрема за верлібризмом. «Ахтанабіль сучасности» належить до стилістично найблискучіших у писаннях Хвильового, і Поліщук ніколи вже не був спро­ можний піднестися з тих «двох лопаток», на які його по­ клав його критик. При цій нагоді виявився між іншим зв'я­ зок Хвильового з російським формалізмом. Письменник не тільки називає його «культурний російський формалізм» (ст. 107), але й посутньо приймає його концепцію постійно­ го зношування і оновлення літературних форм. Це захо­ дить у пряму суперечність із заявою: «Ані з Шкловським, ані з Якобсоном, ані з Кручених і т. д. нам не по путі» (ст. 66), але ця заява була явно тактичним маневром. Найкра­ ще це доводиться тим, що коли постав журнал «Вапліте», редакція подбала про те, щоб дістати статтю від Р. Якобсона і вмістила її (в числі 5).

Але головною новиною і справді осередковим пунктом у «Думках проти течії» було визначення «Европи», гасла, киненого, але не розшифрованого Хвильовим у його попе­ редній книжці. Це центральний пункт у поглядах автора і також у непорозуміннях навколо його поглядів. Тому слід спинитися на цьому гаслі-образі докладніше. Хвильовий бе­ ре тут «Европу» цілком умовно. Це для нього «ідеал громад­ ської людини, яка в своїй біологічній, ясніш психо-фізіологіч- ній основі вдосконалювалась протягом багатьох віків і є вла­ сністю всіх кляс». «Це — європейський інтелігент у найкра­ щому розумінні цього слова». І безпосередньо Хвильовий провадить: «Це, коли хочете, — знайомий нам чорнокниж­ ник із Вюртембергу [?] що показав нам Грандіозну циві­ лізацію і відкрив перед нами безмежні перспективи. Це — доктор Фавст, коли розуміти його як допитливий людсь­ кий дух». Мотив цей походить від Освальда Шпенґлера. Це для нього західньоевропевська культура була фавстіянською, і суть її він убачав у «скеруванні енергії лише на найвіддаленіші обрії». («Оег \]пІст^ащ <іе$ АЬепсИапсіез», 1, ст. 225).

Беручи цей образ Фавста від Шпенґлера, Хвильовий полемізує з останнім, відкидаючи приналежність Фавста до одного культурного циклу й стверджуючи його вічність і

невмирущість як психологічного типа. Отже, терміну Евро­ па вжито тут не в географічному чи політичному сенсі, а як рівнозначника до поняття Фавста, себто в сенсі психологіч­ ному. Якби хто в цьому сумнівався, то це спростовується дальшими прикладами Хвильового. Письменник вважає за репрезентантів фавстівського типу не тільки Вольтера й Мар­ кса, Лютера й Бебеля, але також Авґуста, Леніна й Петра І, себто осіб, що хронологічно або географічно не належали до Европи, як ми її тепер розуміємо. Славнозвісна, сотні разів цитована формула Хвильового: «Ви питаєте, яка Европа? Беріть, яку хочете: минулу — сучасну, буржуазну — проле­ тарську, вічну — мінливу», всупереч тлумаченням супротив­ ників і цькувальників Хвильового зовсім не означала прий­ няття географічної й політичної Европи в цілому з її філісте­ рами й реакціонерами, яких Хвильовий ненавидів. Фраза стосувалася тільки і виключно до фавстівського типу в різних його хронологічних і клясових виявах.

Затонські і Хвилі, Кагановичі і Сталіни, Микитенки й Кириленки одначе не читали Шпенґлера і не були спроможні розшифровувати взаємопереходи образів-гасел Хвильового. Фраза була вихоплена з контексту й перетворена на пункт політичного обвинувачення. І як цькована сарна не може спи­ нити хортів, що женуться її слідом і вгризаються в її боки, так Хвильовий не міг пояснити своїм цькувачам істоту страшно­ го непорозуміння. Він просто не мав з ними спільної мови, бо різниця культурного і інтелектуального рівня була занадто велика. І він був занадто гордий, щоб знизитися до популяр­ ного пояснення. Він волів зрікатися, ніж пояснювати.

Сьогодні ми можемо бачити, що образ-гасло Фавста-Ев- ропи в «Думках проти течії» не мав нічого або дуже мало спільного із традиційним слов'янофільським протиставлен­ ням Европи — Росії чи то Україні (протиставлення робле­ но не раз і дуже легко). Як і в «Камо грядеши [?]», Европа тут була протиставлена просвіті, інакше кажучи, творчо невгамовна одиниця — сірій масі. Фавстівський психологіч­ ний тип може був нечастий на Україні, через її рабський стан, але він не був їй у принципі чужий.

34

Тут одначе неминуче постає питання: невже Хвильо­ вий не міг знати, з яким вогнем він грав, беручи гасло орі­ єнтації на Европу, обросле тисячами політичних асоціяцій, і надаючи йому нового, незвичного значення? Невже він міг уявити собі, що читач зможе підійти до такого гасла, цілком увільнившися від традиційного тягара зв'язаних з ним політичних ідей? Прямої відповіді на таке запитання в «Думках проти течії» знайти не можна. Але непрямо на неї вказують розкидані по всьому тексті характеристики Укра­ їни. В її тогочасному стані вона для нього «Хохландія» (ст. 101), «країна рабської психології» (ст. 50), де живеш «се­ ред дикунів» (ст.52), де панує «культурне позадництво» (ст.50) і де «без російського диригента наш культурник не мислить себе» (ст.50). Вона для нього «клясична країна гаркун-задунайства, культурного епігонізму» (ст. 50). Тіль­ ки дуже недогадливий читач не збагне, що в такій країні передумов до появи багатьох «чорнокнижників з Кнітлінґену» таки бракує. Що для розвитку фавстіянського типу людей становище в країні треба докорінно змінити.

Безпосередньо Хвильовий цього в «Думках проти те­ чії» не висловив. Чи він не висловив цього з цензурних міркувань, чи в ньому самому це твердження тоді ще не дійшло виразної ясности, — сьогодні сказати не можна і може ніколи не буде можливо. Але так чи так, важить чіт­ ко розрізняти сказане письменником від того, що, можли­ во, випливає з його творів, але чого він не сказав. Щодо Хвильового це аж надто часто плутають. Плутають через нерозуміння, через злу волю, через надмір ентузіязму, че­ рез свідомий намір, — байдуже з якої причини, бо причи­ на нічого не змінює в хибності висновків.

«Тепер, коли нашу фортецю атакують з кількох боків, коли ми навіть не встигаємо відповідати на всі ті чистоплотні і нечистоплотні брошурки й статті, що ними обстрі­ люють нас, — тепер ми, як то кажуть, беремо себе в руки і спокійно продовжуємо наступ... Треба бити в саму суть»,

— так пише Хвильовий на початку «Апологетів писаризму». Суть виявилася політичною. Літературну дискусію вже не можна було продовжувати як таку. Вона перероста-

35

ла в ідеологічно-політичну. З тринадцятьох розділів «Апо­ логетів писаризму» перші ще рухаються в річищі літера­ турної проблематики, але що ближче кінця, то виразніше випинаються політичні питання, щоб вибухнути справж­ ньою ідеологічною бомбою в останньому, тринадцятому розділі «Московські задрипанки» (Хвильовий, народжений 13 грудня 1893 р., надавав великої ваги числу тринадцять і своє самогубство вчинив 13 травня 1933 р., на 39-му — себто тричі тринадцять — році свого життя).

Знов з'являється тло «темної батьківщини» («Навкруги тайга азіятської Хохландії і темна «малоросійська» ніч»), знов дебатується детально проблема мистецтва як засобу пізнання дійсности в протесті проти народницької орієнта­ ції на найтемніше і проти утилітаризму літератури, тільки тепер з важчим зарядом цитат з «отців марксизму» і з міц­ нішим притиском на «куркульськість» ідеології інакодум­ ців. Знов Хвильовий боронить Зерова і «зерових», намага­ ючися довести, що нова українська інтелігенція повинна мати два корені — один у «пролетаріяті» (що принесе іде­ ологію), а другий у традиційно культурній старій українсь­ кій інтелігенції (що принесе, мовляв, технічне вміння). Як і в «Думках проти течії», Хвильовий не відновляє, — і це слід підкреслити — плутаного гасла «азіятського ренесан­ су», наголошуючи натомість зв'язок прийдешньої літерату­ ри з «молодою клясою молодої нації». Не нове також твердження про те, що мистецтво твориться не для аб­ страктного, ідеалізованого «народу», а для інтелігенції, яка його репрезентує. Дещо з цих думок подано детальніше, дещо загостреніше, але в головному це повторення вже сказаного, неминуче в кожній полеміці.

Важливою новиною є те, що тепер Хвильовий визнає, що від поставлених ним питань залежить не тільки харак­ тер літератури, а й «ідеологічно-клясовий зміст культурної революції, що починається на Україні». Важить і те, що, відходячи від вузькоклясового критерію, Хвильовий твер­ дить, що нове мистецтво повинне служити не «клясі для кляси», а «клясі для людськости». Але справді кардиналь-

на зміна сталася тепер у трактуванні образу-гасла Европа. Якщо перед тим ішлося про певний психологічний тип, тільки умовно асоційований з географічною Европою, про Шпенґлерів образ Фавста, як представника певного типу культури, тепер будь-які переклики з Шпенґлером зника­ ють, образу Фавста більше нема, а Европа з'являється в усій своїй історично-географічно-культурній конкретності як орієнтир, як дороговказ («наша орієнтація — на захід­ ноєвропейське мистецтво, на його стиль, на його прийо­ ми»), правда, з метою Европу поступово перевершити: «В Европу ми поїдемо учитись, але з затаєною думкою — за кілька років горіти надзвичайним світлом».

Жадання вчитися в Европи вимагало перегляду став­ лення до Росії. І ця проблема, якої Хвильовий уникав у своїх давніших памфлетах, уперше (через цензурно-полі­ тичні причини і востаннє!) звучить на повний голос в «Аполегетах писаризму». Підкреслюючи самостійність Укра­ їни, ставлячи цю самостійність у зв'язок навіть з особли­ востями української економіки, Хвильовий безоглядно кли­ че відмовитися від культурного зв'язку з Росією. «Справа в тому, — пише він, — що російська література тяжить над нами в віках як господар становища, який привчав нашу психіку до рабського наслідування». Звідси, часто цитова­ не, його виразне гасло про потребу орієнтуватися з усіх лі­ тератур «у всякому разі не на російську. Це рішуче і без всяких застережень... Від російської літератури, від її сти­ лів українська поезія мусить якомога швидше тікати».

Одне застереження Хвильовий усе таки робить. Він пи­ ше: «Не треба плутати нашого політичного союзу з літера­ турою» (до речі, не єдности, а союзу, а союзи укладають­ ся з різними державами і розриваються, коли заходить по­ треба!). У недозволеному памфлеті «Україна чи Малоро­ сія?», скільки можемо судити з збережених уривків, Хви­ льовий ішов ще далі. Він говорив уже просто про бороть­ бу двох культур і про Москву як центр міщанства. Єди­ ний висновок, що міг випливати з цього, був би виснов­ ком про потребу відокремлення й кінця союзу.

З цього нового ставлення до Росії випливали й тези