ВСТУП

Живучи в державі, кожна особа будучи громадянином, повинна діяти свідомо, тобто враховувати наслідки, які настають у результаті вчинення певних дій. Та не завжди люди діють відповідно до норми, які встановлюються і охороняються державою. Відповідно недотримання і порушення норм права здійснюється внаслідок протиправної поведінки. Насамперед, слід зазначити, що протиправна поведінка здійснюється у сфері права, але на відміну від правомірної (яка відповідає нормам закону), вона є не формою свободи, а формою несвободи чи свавілля. Протиправна поведінка, оскільки вона має антиправову природу, входить до механізму правового регулювання тільки як юридичний факт, тобто як конкретна обставина, що є однією з причин виникнення охоронних правовідносин.

На мою думку, актуальність цією теми полягає в тому, що правопорушення це явище, яке стало поширеним особливо в наш час, і щоб запобігти його негативних наслідків на суспільство потрібно досліджувати причини виникнення правопорушень та запобігати їм.

З точки зору теорії фактів протиправна поведінка належить до суспільно шкідливих (небезпечних) життєвих обставин. Їх шкідливість виявляється у тому, що вони спроможні здійснити такі зміни, які не відповідають соціальному процесу, нормальним умовам існування людини та суспільства. Шкідливість протиправної поведінки полягає у тому, що одне правопорушення негативно впливає на велику кількість зв’язків між людьми, воно вносить зміни у спілкування, а також заподіює відповідні збитки суспільству чи людям. Можна сказати, що кожне правопорушення є конкретним, оскільки його чинність суб’єкт у певний час, у певному місці. Слід зазначити, що правопорушення посилюють не на закон, а на ті умови, які породили цей закон, на ті класові інтереси, які знайшли в ньому своє вираження, на ті суспільні відносини, які закріплюються і охороняються ним (правопорядок). Тому метою цієї роботи є дослідження правопорушення, проаналізувати основні причини виникнення та дати характеристику його складу та видам.

В соціальному розумінні правопорушення несе шкоду суспільству і суперечить його інтересам, ускладнює і дезорганізовує суспільний розвиток.

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОПОРУШЕННЯ

1.1 Поняття правопорушення. Співвідношення з неправомірною поведінкою.

Перш ніж безпосередньо розпочати розгляд видів правопорушень необхідно розглянути поняття і ознаки правопорушення для того, щоб виділити рамки класифікації видів правопорушень, зрозуміти юридичну сутність правопорушення.

У будь-якому суспільстві правопорушення - це соціальний та юридичний антипод правомірної поведінки.

В даний час в теорії права існує безліч різних визначень правопорушення.

Правопорушення - володіють необхідними ознаками діяння суб'єкта правовідносини (дія або бездіяльність), яке суперечить приписам юридичних норм і порушує нормальну реалізацію суб'єктивних прав і обов'язків.

Правопорушення - суспільно шкідливе (або суспільно небезпечне) протиправне і винне діяння деліктоздатного суб'єкта, яке тягне юридичну відповідальність.

Правопорушення дестабілізують суспільні відносини, посягають на захищені правом інтереси людей і організацій, тому вони небажані для суспільства і викликають негативну реакцію з боку самого суспільства і держави.

В узагальненому вигляді вони зводяться до того, що правопорушення є винна, протиправне, що завдає шкоди суспільству діяння особи або осіб, що тягне за собою юридичну відповідальність.

1.2 Ознаки правопорушення

Правопорушення - протилежність (антипод) правомірної поведінки. Правопорушення в будь-якій державі носить масовий характер і заподіює шкоду суспільним відносинам, заважає нормальному розвитку суспільства і держави. Всі правопорушення мають спільні ознаки, що дозволяють віднести їх до одного соціального явища - правопорушенню. Ознаки правопорушення повинні аналізуватися в сукупності, системі. Вони дозволяють відмежувати правопорушення від правопорушень інших соціальних норм і отримують деталізацію в складах конкретних правопорушень.

Виділяють наступний ряд ознак, що характеризують правопорушення як дію, що суперечить нормам права:

- Суспільна небезпека (шкідливість)

- Протиправність

- Винність

- діяння

- передбачливість юридичної відповідальності(покарання)

Суспільна небезпека - це основна ознака, визначальна риса правопорушення і його основна об'єктивна підстава, відмежовує правомірне від протиправного. Ця ознака правопорушення полягає в здатності діяння заподіють шкоду суспільним відносинам, а в разі замаху на правопорушення ставити їх під загрозу заподіяння шкоди.

Суспільна небезпека проявляється в тому, що правопорушення завжди пов'язане з посяганнями на пріоритети і цінності людського суспільства, ущемляє приватні та громадські інтереси. Суспільна небезпека шкідлива і тим, що дезорганізує нормальний ритм життєдіяльності суспільства, вносячи елементи соціальної напруженості і конфліктності. Акт правопорушення завжди є виклик суспільству, зневага тим, що значимо, цінно для нього. Громадська шкідливість чи небезпечність правопорушення, отже, полягає в тому, що воно посягає на важливі цінності суспільства, умови його існування. Правопорушення суспільно шкідливі своєю типовістю, поширеністю, це не одиничний акт, а масове в своєму прояві діяння або володіє потенційною можливістю до такого поширення.

Суспільна небезпека є матеріальний ознака правопорушення, що розкриває його соціальну сутність. Це об'єктивна властивість правопорушення, не залежне від волі законодавця.

Суспільна небезпека - властивість будь-якого правопорушення. Правопорушення за характером суспільної небезпеки (шкідливості) поділяються на злочини і проступки. Критерієм розмежування злочинів і проступків є не відсутність суспільної небезпеки, а її характер і ступінь. Наприклад, ухилення від сплати податків як кримінальний злочин і як податкове правопорушення відрізняється один від одного за розміром ухилення (розміру збитку), який, в свою чергу, є однією з характеристик суспільної небезпеки.

Якщо діяння не становить небезпеки для суспільства, тобто не заподіює шкоду суспільним відносинам і не ставить їх під загрозу заподіяння шкоди, його не можна визнати правопорушенням. Вірно стверджує Н. С. Малеiн, що «наявність шкоди є необхідною соціальною ознакою всякого правопорушення, що обумовлює і характеризує всі правопорушення як суспільно небезпечніi діяння» ³.

Суспільна небезпека володіє своїми ознаками. Ознаки, що характеризують суспільну небезпеку, доцільно розділити на дві групи: пов'язані з характером суспільної небезпеки і до ступеня суспільної небезпеки. Характер суспільної небезпеки правопорушення визначається спрямованістю діяння проти того чи іншого об'єкта, розміром шкоди, формою вини. Характер - це відмітна властивість особливості, якість чого-небудь. Ступінь суспільної небезпеки - це кількісне вираження порівняльної суспільної небезпеки.

Протиправність формальна ознака правопорушення, що означає вираз принципу «ні правопорушення без вказівки про те в законі». Поведінка, що не відповідає іншим соціальним нормам (моральним, корпоративним або звичайним), не буде правопорушенням, якщо воно не передбачене в правовій нормі і незабороненої їй. Протиправність правопорушення виражається в тому, що громадянин, інша особа порушує якусь діючу норму права, діє всупереч її розпорядженням і тим самим протиставляє свою власну волю волі держави, вступає з ним у конфлікт.

Таким чином, протиправність є об'єктивна форма суспільної небезпеки. Це означає, що суспільно небезпечне діяння має бути офіційно закріплено в нормативно-правовому акті як протиправного. З таким твердженням не завжди згодні вчені-цивілісти, вказуючи, що протиправність може бути сформована в цивільно-правовому договорі. Однак при цьому не враховується важливе методологічне положення, що полягає у відповідності договору нормативно-правовому акту. Сам договір ґрунтується на нормативно-правовому акті і є похідним від нього.

Можливо кілька варіантів протиправності. По-перше, порушення заборони вчинення певної діями. Наприклад, суб'єкт порушив приписи і нецільовим чином використовував бюджетні кошти. По-друге, порушення обов'язку вчинити певну в нормі права дію. Наприклад, свідок не з'явився в податкові органи для дачі свідчень. У першому випадку протиправність дії виникає через порушення забороняє норми, а в другому - через невиконання позитивної обов'язки.

Особливість конфлікту громадян, або інших осіб з державою, який виявляється у формі правопорушення, полягає в тому, що суб'єкти діють протиправно, всупереч нормам права, що забороняє відповідну поведінку чи зобов'язуючим до активних дій. Оскільки кожна норма права закріплює не тільки обов'язки, а й права, то всяке порушення норми права являє собою посягання на права інших осіб і, отже, є соціально-шкідливим, небезпечним.

Однак не всяке заподіяння шкоди іншій особі є правопорушенням. Законодавством допускаються ситуації, в яких подібні дії визнаються правомірними. Це, наприклад, заподіяння шкоди в стані необхідної оборони, крайньої необхідності, за згодою потерпілого, при виконанні професійних обов'язків, у випадках виробничого ризику, затримання особи, яка вчинила злочин, виконання законного наказу керівника по роботі, службі.

Діяння, яке не порушує жодних норм права, може бути аморальним, порушенням норм громадських організацій, але не правопорушенням.

Якщо будь-яке правопорушення є протиправним діянням, то не будь-яке протиправне діяння неодмінно є правопорушенням. Наприклад, кримінальне законодавство звільняє від відповідальності осіб, які вчинили злочинні діяння під фізичним примусом.

Для визнання протиправного діяння правопорушенням необхідно, щоб воно було скоєно винне. Винність - наступний ознака правопорушення. Діяння може бути визнано правопорушенням тільки тоді, коли скоєно винне, тобто при наявності відповідного психічного ставлення особи до діяння і наступивших наслідків у формі умислу або необережності. Вина - це завжди психічне ставлення до здійснюваного діянню і виражається, перш за все, в тому, що правопорушник усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння або не усвідомлює, хоча міг і повинен був усвідомлювати. Усвідомлення суспільної небезпеки діяння може виходити з різних обставин і, перш за все зі знань про наявність норми, яка забороняє подібну дію.

Цілком можливі ситуації, коли правопорушник не знав про наявність відповідної заборони в чинному законодавстві. Однак ця обставина не звільняє від відповідальності за вчинене правопорушення. У праві існує презумпція знання закону. Ще з часів Стародавнього Риму діє принцип, згідно з яким не можна відмовлятися незнанням закону. У сучасних умовах держава і його органи публікують усі нормативно-правові акти, що зачіпають інтереси громадян та інших осіб. Отже, кожен повинен подбати про знання норм, що регулюють відносини, в які він вступив чи має намір вступити.

Дієздатна людина, вступаючи в правовідносини, керується так званим здоровим глуздом, заснованим на життєвому досвіді, загальних та професійних знаннях. Здорового глузду цілком достатньо, щоб правильно передбачити результати своїх дій, як позитивні, так і негативні, і свідомо обрати відповідний варіант поведінки, сформувавши добру чи злу волю. Умінням передбачати результати своїх дій, продумувати їх варіанти і здійснити усвідомлений вибір людина відрізняється від тварин. Останні, діючи на основі інстинктів, без розуміння, не можуть виступати суб'єктами правопорушення навіть у випадках, коли вони заподіюють шкоду майну чи здоров'ю людини. Сама вина існує тільки в рамках волі і свідомості суб'єкта. Діяння - наступний ознака правопорушення. Чинне законодавство і правова теорія розрізняє дві форми діяння: дія і бездіяльність. Причому відповідальність за бездіяльність можлива тільки в тому випадку, якщо на суб'єкті лежала юридична обов'язок діяти відповідним чином. Наприклад, на приватних нотаріусів, аудиторів, адвокатів лежить обов'язок надавати податкову декларацію, а бездіяльність (неподання) податкової декларації є правопорушення. Діяння обов'язково повинно бути пов'язано з волею і свідомістю суб'єкта, а правове значення буде мати тільки усвідомлене і вольове діяння.

Передбачливiсть юридичної відповідальності - наступна ознака правопорушення. Ця ознака ще іноді називають покарання. Певною мірою він зроблений від ознаки протиправності, але водночас має і самостійне значення. Передбачливість (забороненої) громадського небезпечного діяння законом не означає лише декларування заборони діяння, але зумовлює обов'язкове встановлення за його вчинення заходів юридичної відповідальності. Таким чином, у своїй сукупності ці ознаки утворюють описову поняття правопорушення. Вони дозволяють дати визначення поняття правопорушення як винного протиправного діяння, вчиненого дієздатним людиною (громадянином, іноземцем, посадовою особою) або колективом людей (організацією, органом держави і т.п.) і заподіяла шкоду іншим суб'єктам права.

2.КЛАСИФIКАЦIЯ ПРАВОПОРУШЕННЯ

2.1

Правопорушення класифікуються за:

а) ступенем суспільної

небезпеки – на злочини і провини;

б) належністю норм права, які

порушуються, до відповідних галузей права: кримінальні, цивільні,

адміністративні, правопорушення у сфері трудового законодавства і інші);

в) колом осіб – особові і колективні;

г) за характером правових приписів

–нормативно-правові і дисциплінарні;

д) в залежності від характеру

цивільно-правового порушення – договірні і позадоговірні правопорушення;

е) правопорушення у сфері суспільного життя (в сфері

соціально-економічних відносин, в суспільно-політичній сфері, в сфері

побуту і дозвілля).Найбільш поширеною класифікацією правопорушень є їх поділ за ступенем суспільної небезпеки, коли правопорушення поділяються на злочини і проступки. Головними критеріями їх поділу являється, по-перше, характер

і ступінь суспільної шкідливості, яка , в свою чергу, визначається

цінністю об’єкта протиправного посягання, змістом протиправного діяння,

обстановкою, часом, способами (насильницькими чи ненасильницькими),

розміром і характером завданої шкоди, формою і ступенем вини

правопорушника, інтенсивністю протиправних дій, їх мотивацією,

особистими характеристиками правопорушника і ін.; по-друге, суб’єктивний

фактор, який в значній мірі здійснює вплив на визнання того чи іншого

діяння в якості протиправного.