6. Богоматір Оранта. Мозаїка апсиди Софійського собору в Києві.*

7. Христос Вседержитель (Пантократор). Мозаїка купола Софійського собору в Києві.*

8. Євхаристія. Мозаїка апсиди Софійського собору в Києві.*

9. Дмитро Солунський. Мозаїка собору Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві. Поч. ХІІ ст.*

10. Успенський собор у Володимирі-Волинському. 1160.

11. П’ятницька церква в Чернігові. Кін. ХІІ-ХІІІ ст.

12. Володимирська Богоматір. Ікона. Поч. ХІІ ст.*

13. Волинська Богоматір. Ікона. Кінець ХІІІ – поч. ХІУ ст.*

14. Замок у Межибожі. ХІУ-ХУІ ст.

15. Замок у Хотині. ХІІІ-ХУІ ст.

16. Покровська церква у селі Судківці. Вигляд зі сходу. ХУ ст.*

17. Каплиця Боїмів у Львові. 1609-1617.*

18. Вівтар каплиці Боїмів у Львові.*

19. Церква св. Юра в Дрогобичі. Кін. 15-поч. 16 ст.

20. Покровський собор у Харкові. 1689.*

21. Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях. 1732.*

22. Свято-Успенський собор Києво-Печерської лаври. ХІ ст., ХУІІІ ст.*

23. Троїцька надбрамна церква в Києво-Печерській Лаврі. 1722-1729.

24. Брама Заборовського Софійського собору в Києві. 18 ст.*

25. Андріївська церква в Києві. ХУІІІ ст.*

26. Собор св. Юра у Львові. 1746-1762.*

27. Покров Богоматері з портретним зображенням Богдана Хмельницького. Ікона. Перша пол. Хуііі ст.*

Цей іконопис за своїми стилістичними ознаками мав багато спільного з українським портретом. Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. З 1999р свято Покрови в Україні відзначається як День укр.. козацтва. В 17-18ст в укр..іконограіію ввійшло впливове по вій Європі бароо. Найсильніший поштовх для розвитку це «козацьке бароко» отримало за Івана Мазепи.

28. Христос – Лоза Виноградна. Ікона. Хуіі-хуііі ст. Село Мазепинець Волинської обл.*

Окремі елементи бароко засвоювалися поступово, співіснуючи та взаємодіючи з ренесансними, що античні мотиви не займали у різьбленні значного місця. Серед них найпоширеніші лоза, листя та грона винограду, які мали символічний зміст і досить часто трапляється на іконах. Виноград – символ мудрості, груздь винограда – атрибут божеств плдородія. Віноград олічитворяєт бессмертіє. Наиболее часто он ассоциируется с Бионисом и символизирует жертвоприношение.

29. Різдво Христове. Ікона. Перша пол. Хуііі ст. З Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.*

Сюжет ікони прирається на оповіді євангелістів. Урочистість відчувається в постатях, кольорах, позолоті. У темній печері запелене Немовля Ісуса. Поруч Марія вказує на Божого Сина. На Ній темно-вишневий плащ і голуба туніка, що символізує жертовну любов і божественну чистоту. На присутність Святого Духа вказує позолота німба і кайми на одязі Богородиці. Ідеальний образ Марії – це відгомін візантійських канонічних іконографічних традицій. Проглядається постать Йосипа Обручника: німб, темна борода, посох... Образна система цієї волинської ікони поєднала могутній заряд візантійської духовності зі слов\янською патетикою та європейськими ренесансними віяннями. Тризвуччя червоного, голубого і золотого, підкреслене білим і чорним, створює настрій Божественної величі. Символізм, закладений у кольорах, відповідає змісту ікони: «Сьогоді Бог на землю прийшов…»

30. Св. Уляна (портрет Уляни Апостол). Ікона Преображенської церкви в Сорочинцях. Бл. 1732. *

Хто б не виконував Сорочинський іконостас, задум цієї пам\ятки і сьогодні вражає кожного, хто заходить до невеликого внутрішнього простору Преображенського храму, де встановлено цю монументальну конструкцію. Всього іконостас містить понад 100 ікон. Найвідоміші з них – «Покрова», «Сходження святого духу», а також образи святих пантеонів гетьмана – ікони «Св.Уляна» і «Пророк Даниїл»

31. Портрет отамана Даниїла Єфремовича. Хуііі ст.*

Автор: икинописец Киево-Печерской мастерской; муж ской парадный портрет в рост. На темном фоне, впереди стола, стоит пожилой мужчина, одетый в роскошный распашной черней кофтан. Сапоги красне. Держит вызолоченый пернач – символ атаманской власти Войска Донского. Ближе к краю стола лежат награды. Третья награда украшает грудь Ефремова: на синей ленте с бантом финифретовый портрет Елизавета Петровны, оправленный драгоценными камнями. Волосы у портретируемого седые, выстрежены в кружок, лоб високий, нос орлиный, губы поджаты, вигляд пронзительный, правая сторона по скуле и виску затемнена.

32. Портрет Василя Дуніна-Борковського. 1701-1703.*

33. Портрет переяславського полковника Семена Сулими. ХУІІІ ст.*

Автор неизвестен, картина пережила 2 рестоврации, портрет создан в лучших традиціях живописи казацкого барокко, передав характер с психологической точностью. Сесен Сульма – сын извесного полководца Ивана Сулимы. Он участвовал в Бендерском и Крымских походах, исполнял разные дипломатические поручения, принимал участие в завоевании Молдавии и Хотинском походе.

34. Портрет П.В.Сулими – дружини С.І.Сулими. ХУІІІ ст.*

Автор неизвестен, картина пережила 2 рестоврации, портрет создан в лучших традиціях живописи казацкого барокко, передав характер модели с неимоверной психологической точностью. Она – дочь люблинского полковника и жена переяславського полковника С.И.Сулимы

35. Портрет Євдокії Журавки з дітьми. ХУІІ ст.*

П.Білецький припускає існування на козацькі Україні особливого різновиду портретного жанру – зображення майбутніх матерів. Про це свідчать портрети Євдокії Журавки та Феодосії Палій, на яких вони зображені у характерній позі – з рукою під серцем – в оточенні дітей.

36. Портрет-епітафія Феодосії Палій з онуками. ХУІІ ст.

Портрет Феодосії Палєєвої - дружини фастівського та білоцерківського полковника Семена Палія репрезентував представницю козацько-старшинської верстви початку XVIII ст. і був підтвердженням того, що портретний живопис знайшов свого широкого споживача у козацькому середовищі і став суттєвою ознакою приналежності до суспільної верхівки. Увага дослідників зосереджувалась на жіночому вбранні, основними атрибутами якого були "намітка" - біла пов'язка як різновид головного убору заміжньої жінки та парчевий кунтуш. Зображення малоросійської "матрони" часів Мазепи яскраво репрезентувало зовнішній вигляд та вказувало на норми етикету козацької суспільної верхівки, де жодна жінка "не може з'явитися на зустріч без кунтуша, а чоловікам заборонено бачити її у одному корсете, окрім найближчих родичів"