1. ГП як галузь права – це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності або управління нею із застосуванням різних методів правового регулювання.

Предмет господарського права - це регульована сукупність відносин, що складаються в процесі здійснення господарської діяльності. Отже, в предмет господарського права входять такі відносини:  професійна діяльність з виробництва товарів (робіт, послуг) з метою отримання прибутку; відносини з реалізації товарів, їх доставку, зберігання та інші; господарська діяльність організаційно-майнового характеру зі створення і припинення діяльності підприємств, управління власністю; господарсько-правове регулювання підприємницької діяльності; державне регулювання діяльності суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність.

Система ГП як навчальної дисципліни складається з Загальної та Особливої частини.

До загальної частини віднесено: поняття господарського права, його форми, суб'єкти, їх майнові права, правове регулювання господарських вщносин, народногосподарські програми, індикативне планування, їх правова регламентація, планування господарської діяльності підприєм­ствами, правовий режим підприємницької діяльності, законодавство про оподаткування, стимулювання державою розвитку виробництва та господарського обігу, правові засоби розвитку конкуренції суб'єктів господарської діяльності, правова регламентація господарських ризиків, банкрутства, інформації та звітності в господарській діяльності, правові

Джерелами господарського права є: Норми міжнародного права, рекомендовані міжнародними економічними організаціями в зовнішньоекономічних відносинах. Як приклад можна навести Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів (публікація Міжнародної торговельної палати № 500 в редакції 1993 р.), введені в дію Указом Президента України “Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладаються суб’єктами підприємницької діяльності України” від 4 жовтня 1994 р. Нормативні документи про господарську діяльність в Україні. Вони поділяться на дві основні групи: закони і підзаконні акти. Закони України приймає Верховна Рада України. Вони мають вищу юридичну силу, серед них і Господарський кодекс України. Всі інші нормативні акти відносяться до групи підзаконних нормативно-правових актів, оскільки приймаються в розвиток законів і не можуть виходити за їх межі. До цієї групи нормативних актів належать: а) укази Президента України з господарських питань; б) розпорядження Президента України з господарських питань; в) постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України (у подальшому – КМУ) з господарських питань; г) господарські нормативні акти міністерств, державних комітетів та органів управління; д) нормативні акти господарського права місцевих рад та держадміністрацій.

Методи господарського права являють собою сукупність способів регулюючого впливу норм господарського права та поведінку суб'єктів господарських правовідносин.

Основними методами господарського права є:

• метод автономних рішень

• метод владних приписів

• метод рекомендацій

Метод автономних рішень заснований на тому, що підприємства, підприємці мають право за власною ініціативою приймати рішення, які не суперечать законодавству України.

Згідно з методом владних приписів діяльність (поведінка) суб'єктів підкоряється обов'язковим моделям правовідносин, які визначені законодавством (вимоги законів та інші вказівки компетентних органів). Це, наприклад, обов'язковість реєстрації суб'єкта підприємництва, отримані рецензії на окремі види діяльності та обов'язки дотримання вимог антимонопольного законодавства тощо.

Метод рекомендацій полягає в тому, що держава регулює поведінку об'єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин, наприклад, зразки угод, бланків, методичних рекомендацій.

2. Господарське законодавство – це сукупність НПА, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та управління такою діяльністю.

Основні ознаки:

1. присутність великої кількості НПА;

2. перевага в господарському законодавстві комплексних НПА, що містять норми різних галузей права, які приурочені до одного предмета правового регулювання – страхування, інвестування, господарських товариств;

3. кодифікованість господарського господарства;

4. наявність у господарському законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої дії – відомчих (забезпечують специфіку правового регулювання господарських відносин в окремих галузях та сферах економіки, набувають чинності з дня державної реєстрації в мінюсті), регіональних, локальних у конкретній господарській організації;

5. наявність тимчасових НПА, пов’язаних з перехідним характером економіки України;

6. наявність у господарському законодавстві нормативних актів СРСР, що застосовуються за умови , визначених в Постанові ВРУ від 12.09.1991 « Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР».

Система господарського законодавства – це розташування господарсько-правових актів з урахуванням їх зв’язків і властивостей.

За юридичною силою нормативних актів система господарсько-правових актів складається з:

1. Конституції, щодо забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України; право громадян на підприємницьку діяльність; на приватну власність.

2. Законів України , що регулюють господарські відносини (ГК, ЦК (якщо ці відносини не встановлені ГК), ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «про цінні папери та фондовий ринок» )

3. Підзаконних НПА:

• постанов ВРУ («Про порядок тимчасової дії на території У. окремих актів законодавства СРСР)

• указів Президента У. «Про холдингові компанії , що створюються в процесі корпоратизації та приватизації»

• постанов КМУ

• відомчих нормативних актів – що видаються компетентними міністерствами та відомствами щодо регулювання діяльності певної галузі народного господарства (Наказ Мінфіна «Про затвердження положення (стандартів) бух. обліку»)

регіональних нормативних актів – «Про основи будівництва».

локальних нормативних актів (що приймаються безпосередньо суб’єктом господарювання або їх засновниками )

міжнародних договорів, ратифікованих ВРУ або укладених за її згодою.

3. Господарська діяльність – це суспільно-корисна діяльність суб’єктів господарювання щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою їх реалізації за плату, що ґрунтується на поєднанні приватних і публічних інтересів, здійснюється професійно та зазнає значного регулювання з метою соціального спрямування економіки.

Види:

1 За метою здійснення господарської діяльності:

• комерційні ( якщо підприємиць діє з метою отримання прибутку)

• не комерційні ( здійснюється для досягнення певних економічних і соціальних результатів , мета отримання прибутку при цьому – відсутня)

2. За предметом господарської діяльності:

• виробничу

• торгівельну

• банківську

• страхову

• інноваційну

3. Залежно від ринку:

• внутрішня

• зовнішній