16.2 Типи, види та функції політичної культури
У сучасній політичній науці існують різноманітні типи політичної культури. Американські політологи Г.Алмонд та С.Верба виділили три типи політичної культури.
відсутність у людей інтересу до політичної влади;
Патріархальна
невіддільність політичних організацій від релігійних норм;
орієнтація членів суспільства на вождів племені, шаманів.
відзначається певним інтересомсоціальних суб'єктів до функціонування політичної системи;
Підданська
суб'єкти не виявляють особливої політичної активності.
суб'єкти не виявляють особливої політичної активності.
характеризується значним інтересом громадян до політичної системи та наслідків її функціонування;
Активістська
активною орієнтацією наособисту участь у політичному процесі.
Г.Алмонд та С.Верба відзначають, що у реальній політичній практиці поєднуються усі три типи політичної культури, утворюючи нові змішані типи, а саме:
патріархально-підданський
піддансько-активістський
патріархально-активістський.
Чимало дослідників виділяють закриті та відкриті типи політичної культури.
орієнтуються на власні уявлення про політичне життя, свої національні традиції та звичаї (країни Сходу);
Закриті
зберігають свої традиції, цінності, норми,
Відкриті
але виявляють інтерес до
інших політичних ідей, моделей політичного
устрою.
У межах кожної національної політичної культури розрізняють:
культуру політичної влади, об'єднань
Елітарну
громадян,
інших активних учасників 
політичного процесу;
культура підданих чи рядових громадян
Масову
держави.
Орієнтація суспільства на ті чи інші регулятивні механізми в рамках політичної системи породжує відповідні типи політичної культури:
зорієнтована
на відносини купівлі-
продажу, досягнення вигоди як вищої мети політичної діяльності, на конкурентну боротьбу як ніверсальний принцип функціонування політичної системи
Ринкову
розв'язує політичні проблеми
за допомогою механізмів державного
регулювання контролю за політичними
процесами.
Бюрократичну
Різноманітність інтересів різних спільнот породжує відмінні моделі політичних культур – субкультури, які існують в усіх країнах.
Окрім типів політичної культури, дослідники виділяють її види:
культура депутатської діяльності;
культура діяльності об'єднань громадян;
електоральна (виборча) культура та ін.
Функції політичної культури обумовлюються її сутністю і розкривають дію і вплив в політичній системі суспільства.
Найважливішим з них є:
пізнавальна
– вивчає політичні уявлення, знання, 
міфи, чутки та політичну ідеологію;
інтегративна
– досягнення на основі загально-
прийнятих політико-культурних цінностей злагоди
в межах існуючої політичної системи;
комунікативна
– дозволяє встановити зв'язок між учасниками
політичного процесу, а також переда-ватиелементи політичної культури
від покоління до покоління, накопичувати
політичний досвід; 
реалізація
класових і національних інтересів;
регулятивна – забезпечення ефективності
функціонування
політичної системи на основі 
притаманних їй ідеалів, норм, традицій;
виховна– формування «політичної
людини» на грунті цінностей і норм,
які відповідають інтересам певних
соціальних класів і груп;
прогностична
– передбачення можливих варіантів 
розвитку класів, соціальних верств, націй у певних
соціально- політичних ситуаціях.
Формування політичних культур – справа не одного покоління і не одного століття. Навіть кардинальна перебудова політичних структур звичайно не може радикально змінити цінності попередньої культури.