Контрольні питання для самоперевірки

1. Як Ви вважаєте, чи є сімейне право самостійною галуззю права?

2. У чому специфіка предмету та методу сімейно-правового регулювання?

3. У чому особливість моральних засад регулювання сімейних відносин?

4. Як особи за сімейним законодавством України складають сім’ю?

5. Розкрийте зміст права особи на сім’ю.

6. В яких актах передбачено визначення поняття „член сім’ї”?

7. Які правові наслідки фактичних шлюбних відносин передбачені СК України?

8. У чому особливості дії сімейного законодавства у часі?

9. У чому сутність такого способу дії норм права у часі як «переживання старого закону»? Наведіть приклади з правозастосовчої практики.

Розділ 2. Сімейні правовідносини

1. Сімейна правоздатність

Істотні зміни, що відбуваються останні два десятиліття в сфері правового регулювання суспільних відносин, свідчать про те, що знову є своєчасним і актуальним висловлення Я. Р. Веберса, оскільки правоздатність стає загально-правовою категорією, у правовій науці виникає проблема інтеграції та диференціації поняття правоздатності, проблема виділення загальних для всіх галузей права рис правоздатності та відокремлення специфічних, галузевих ознак правоздатності⁹. М. В. Антокольська зазначає, що можна говорити про єдине поняття правоздатності та дієздатності в цивільному і сімейному праві¹⁰ . На думку І. Г. Король, сімейна та цивільна правоздатність і дієздатність – це різні правові категорії, а їх відсутність у СК РФ скоріше вказує не на наявність єдиних понять, а на недоліки правового регулювання¹¹.

Сімейну правоздатність визначають як здатність мати майнові та особисті немайнові права й обов’язки¹²; як потенційну (абстрактну) здатність суб’єкта мати сімейні права та нести сімейні обов’язки¹³. На думку Ю. С. Червоного, під сімейною правоздатністю варто розуміти здатність особи бути учасником сімейних правовідносин, тобто здатність мати сімейні права та обов’язки¹⁴.

В. О. Рясенцев відзначає, що сімейна правоздатність виникає, як і цивільна, з моменту народження, але з досягненням певного віку сімейна правоздатність розширюється. Так за загальним правилом, з моменту повноліття в складі сімейної правоздатності з’являється здатність одружитися (шлюбна правоздатність), стати усиновлювачем, опікуном¹⁵.

Розглядаючи сімейну правоздатність, безумовно, можна стверджувати, що у випадках, встановлених законом, здатність мати окремі сімейні права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою певного віку. Так, з досягненням семи років у дитини виникає право давати згоду на зміну прізвища у випадку зміни прізвища обома родителями (ч.2 ст. 148 СК України); по досягненні десяти років у дитини виникає право давати згоду на визначення її місця проживання, а по досягненні чотирнадцяти років у дитини виникає право самостійне визначати місце проживання (ч.2, 3 ст. 160 СК України). Одним з елементів сімейної правоздатності є шлюбна правоздатність, що в Україні та Російській Федерації пов’язується з повноліттям (ч.1 ст. 22 СК України). Деякі сімейні права можуть виникнути в особи вже після повноліття, наприклад, в Україні усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа у віці не молодше двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини (ч.1 ст. 211 СК України).

Таким чином, специфіка сімейних правовідносин, обумовлена перевагою особистих немайнових відносин, залежністю правового регулювання відносин у сфері сім’ї від моральних засад суспільства, тягне й специфіку змісту сімейної правоздатності особи, що є самостійною правовою категорією і до змісту якої входить здатність особи мати сімейні особисті немайнові й майнові права та обов’язки, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства.