Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
навчальн посибник Проб.doc
Скачиваний:
44
Добавлен:
13.04.2015
Размер:
1.2 Mб
Скачать

4. Оспорювання батьківства

Проголосивши свободу оспорювання батьківства, як зазначає Ромовська З.В., законодавець одночасно встановив її межі. Стосується це, перш за все, суб’єктів такого оспорювання103.

Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК), - шляхом пред’явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»104 у судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір’ю дитини (стаття 126 СК).

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до ч. 1 ст. 123 СК (ч. 5 ст. 136 СК).

Що стосується обмеження права на оспорювання батьківства особою, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до ч. 1 ст. 123 СК, то вірною є позиція М. В. Антокольської, яка зазначає, що заборона оспорювати батьківство у випадку штучного запліднення не слід тлумачити обмежено, у тому сенсі, що запліднення повинно бути проведено на застережених умовах. При порушенні цих умов можуть виникати досить складні моральні дилеми. У 1995 р. у Нідерландах мав місце такий випадок. Внаслідок помилки медичного персоналу замість сперми її чоловіка жінці була введена сперма сторонньої особи. Помилка стала очевидною, оскільки дитина народилась з явними ознаками негритянської крові. У подібній ситуації, як вважає М. В. Антокольська, чоловік не повинен отримати право на оспорювання батьківства, хоча його права були суттєво порушені і обом з подружжя була завдана моральна шкода. Оспорювання батьківства поставило б його дружину у край несприятливий стан: вона не менше чоловіка постраждала від помилки105.

Згідно ч.2 ст.136 СК у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

З. В. Ромовська зазначає, що оспорювання батьківства — це процес, який розпочинається поданням позову до суду і закінчується судовим рішенням. Проте «оспорювання батьківства» не може бути позовною вимогою. Нею є внесення відповідних змін до Книги реєстрації народжень, а саме виключення імені особи як батька з актового запису про народження дитини. Ця помилка, започаткована в Коментарі до Кодексу про шлюб та сім’ю, набула поширення, а спроби її виправдати поки що не дали бажаного результату106.

Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ч. 1 ст. 136 СК), - шляхом пред’явлення позову про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ч. 2 ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини.

Відповідно до ч. 3 ст.136 СК оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Тут має місце не позовна давність, а процесуальний строк, протягом якого заява може пред’являтися до суду107.

Як вірно зазначає Крилова О.В. до досягнення повноліття дитини має бути не лише заявлений позов, а й ухвалене судове рішення про його задоволення. В іншому випадку настання повноліття унеможливлює ухвалення рішення про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про її народження108.

Таким чином, розгляд судами справ про оспорювання батьківства має певні особливості. За чинним СК допускається оспорювання батьківства як щодо дітей, народжених у шлюбі, так і щодо позашлюбних дітей. СК обмежує коло осіб, які можуть звернутися з позовом про оспорювання батьківства, не передбачаючи це право, зокрема, за дитиною, яка досягла повноліття, опікуном (піклувальником) дитини, опікуном того з батьків, хто визнаний судом недієздатним, у зв’язку з чим пропонується розширити коло осіб, які можуть звертатися до суду з позовом про оспорювання батьківства. Розширення кола осіб, яким може бути надано право на пред’явлення позову про оспорювання батьківства, сприятиме реалізації принципу справедливості та якнайкращого забезпечення інтересів дитини.