25. Підстави виникнення, зміни та припинення правових відносин. Їхня класифікація.

Юридичний факт— це передбачена правовою нормою певна конкретна об'єктивна обставина, з настанням якої пов'язані виникнення, зміна або припинення правових відносин.

Юридичні факти є необхідними умовами для виникнення правовідносин і характеризуються такими ознаками:

Юридичні факти – це обставини кон­кретні, які певнимчином отримали зовнішній вираз

Юридичні факти – це обставини, що ви­ражаються у наявності або відсутностіпевних явищ ма­теріального світу

Юридичні факти – це обставини, які не­суть в собіінфор­мацію про стансуспільних відно­син, що входятьдо предмету правового ре­гулювання

Юридичні факти – це обставини, прямо або непрямо передбачені нор­мами права

Юридичні факти – це обставини, які за­фіксованіувста­новленій законодавством проце­дурно-процесуальній формі

Юридичні факти – це обставини, які викликають передбачені законом право­вінаслідки

Класифікація юридичних фактів:

За вольовою ознакою:

1. юридичні дії - це реальні життєві обставини, що представляють собою результат свідомої, цілеспрямованої діяльності людей і інших суб'єктів права в сфері відносин, що становлять предмет правового регулювання. У свою чергу вони поділяються на правомірні (наприклад, вихід на пенсію, поступлення на роботу, реєстрація шлюбу і т. ін.) і неправомірні (наприклад, усі види правопорушень).

правомірні

1) юридичні акти - це правомірні дії, в яких воля особи спрямована на досягнення конкретного правового результату. (державні акти, адміністративні акти, договори, угоди, процесуальні акти та ін.). Юр акти - дії, пов 'язані зі вступом особи в конкретні правовідносини з наміром досягти певного юридичного наслідку (наприклад, звернення громадянина з заявою до державного органу про прописку)

2)юридичні вчинки - це правомірні дії, в яких воля особи спрямована на здійснення самої дії. Юр вчинки - - дії, що не пов'язані зі вступом особи в конкретні правовідносини і незалежно від їх наміру спричиняють юридичні наслідки (наприклад, фіктивний шлюб породжує у разі народження дітей всі юридичні обов'язки, пов'язані з утриманням і вихованням дітей).

Неправомірні - це дії, що не відповідають нормам права.

об’єктивно протиправні дії;

правопорушенн (проступки (делікти),злочини)

2. юридичні події;це такі обставини, які породжують, змінюють або припиняють правовідносини незалежно від волі людей (наприклад, стихійні лиха, пожежі, землетруси і т. ін.). З ними пов'язано виникнення правових відносин по відшкодуванню збитків, по спадкоємству, по виплаті страхових винагород і т. ін. Юридичні події – це обставини, настання яких повністю (абсолютні) або частково (відносні) не залежить від волі та свідомості людини.

Абсолютні: (наприклад, смерть людини породжує наслідки: майно переходить до дружини, дітей, тобто виникають спадкоємні правовідносини, змінюється склад учасників правовідносин, суб'єктом яких був померлий). Відносні: (наприклад, смерть застрахованої особи в результаті вбивства спричиняє наслідки незалежно від того, з якої причини відбулося позбавлення життя — виплачується страхова премія сім'ї; у спадкоємців убитого виникають правовідносини з органом страхування).

3. стани. є такими юридичними фактами, які існують тривалий час, безперервно або періодично породжують правові наслідки. це відносно стабільні та триваючі в часі наслідки подій та дій, що викликають настання правових наслідків (споріднення, громадянство, шлюб, хвороба, виробничий стаж і т.п.). Правові стани можуть бути результатом як правомірних чи неправомірних дій (перебування в шлюбі, чи перебування в розшуку), так і подій (родинні відносини). Саме від тих чи інших правових станів особи (його вік, громадянство й ін.) у вирішальній ступені залежить його правосуб'єктність.

2. За юридичним наслідками:

• правоутворюючі;

• правозмінюючі;

• правоприпиняючі

(наприклад, акт купівлі автомобіля породжує виникнення права власності на автомобіль у покупця, перехід на іншу роботу змінює коло прав і обов'язків робітника, а скасування державної реєстрації припиняє існування юридичної особи);

3. За складом юридичні факти бувають:

• прості. Складаються з однієї життєвої події або дії суб'єктів права (наприклад, народження особи);

• складні. Представляють собою сукупність кількох простих юридичних фактів (наприклад, призив громадянина на дійсну військову службу вимагає українського громадянства, досягнення певного віку, наявності певного стану здоров'я, відсутності права на відстрочку. Для виходу робітника на пенсію необхідно: а) досягнення особою пенсійного віку; б) наявність трудового стажу; в) представлення необхідних документів; г) прийняття компетентним органом рішення про призначення пенсії);

4. За тривалістю дії юридичні факти бувають:

• одноразові;

• триваючі, так звані юридичні стани, наприклад громадянство;

5. За документальним закріпленням:

• оформлені

• неоформлені (латентні, скриті);

Оформлені юридичні факти– це юридичні факти, зафіксовані у встановленому законом порядку.

Неоформлені (латентні, приховані) юридичні факти – це юридичні факти, які не зафіксовані внаслідок прихованого характеру або не потребують фіксації (Наприклад, усна угода між громадянами, відмова від здійснення права й ін).

6. За визначеністю нормативної моделі:

• визначені (чітко зафіксовані в нормах права та не вимагають додаткової конкретизації у процесі правозастосування);

• відносно-визначені (зафіксовані в нормах права та вимагають додаткової конкретизації у процесі правозастосування);

7. За характером впливу на правовідносини

• позитивні;

• негативні.

26. Поняття та види реалізації права. Правореалізація та правове регулювання.

Реалізація права – це його фактичне здійснення в конкретних життєвих ситуаціях. Реалізація права – це процес здійснення правових приписів через поведінку суб'єктів (право реалізується у поведінці людини та забезпечується гарантіями з боку держави).

Реалізація норм права — це втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб'єктів права, в їх практичній діяльності, її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.

Реалізувати нормативні розпорядження, що містяться в законах та інших нормативно-правових актах, означає втілити в життя — у суспільні відносини, поведінку громадян — волю законодавця й інших суб'єктів правотворчості, спрямовану на встановлення правопорядку. Без такої реалізації право втрачає своє соціальне значення і призначення.

Види реалізації права:

1. безпосередня реалізація (здійснення права, минаючи правовідносини; правовідносини не виникають (утримання від вчинення дій); це втілення в життя загальних норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію суб'єктів права, тобто безперешкодне використання суб'єктивних юридичних прав і свідоме виконання суб'єктивних юридичних обов'язків — без конкретних зв'язків або відносин між суб'єктами права.

Є дві форми такої реалізації:

• активна — припускає реалізацію загальних правових норм, якими користуються суб'єкти права щодо всіх інших суб'єктів. Цим правам відповідають обов'язки всіх інших суб'єктів не робити дій, які б могли перешкодити їх здійсненню;

•  пасивна — припускає реалізацію норм, що містять заборони, через утримання суб'єкта від дій, за які встановлюється юридична відповідальність. Вона полягає в додержанні обов'язків, непорушенні заборонних норм, узгодженні своєї поведінки зі змістом норм права, які встановлюють юридичну відповідальність.

2. реалізація права через правовідносини (здійснення права всередині правовідносини, при цьому відбувається правове врегулювання суспільних відносин). Правове регулювання – упорядкування суспільних відносин, надання їм юридичної форми.

Реалізація права — це складний процес, що включає: 1) механізми реалізації права; 2) форми реалізації права.

Юридичний механізм реалізації права залежить від типу та особливостей правової системи тієї чи іншої держави. У романо-германській правовій системі процес реалізації права відбувається на певних етапах. На першому етапі відбувається процес закріплення природних прав, даних людині від народження позитивним правом. Для реалізації цих прав необхідне визнання їх державою. Тобто, необхідно надати правам людини форми закону, що відбувається шляхом їх конституційного закріплення та деталізації у поточному законодавстві.

На другому етапі закон через певні механізми набуває певної форми, яка закріплює суб'єктивні права та юридичні обов'язки суб'єктів. Такими механізмами є конкретизація закону в підзаконних актах; пояснення норм права у актах офіційного тлумачення; наявність процесуальних норм, які регулюють порядок прийняття, застосування та виконання закону; наявність різноманітних актів застосування права.

На третьому етапі відбувається власне реалізація права, безпосереднє втілення правової норми в діяльності суб'єктів права.

У правовій системі загального права механізм реалізації правових приписів більш простий. Природне право набуває форми позитивного права шляхом діяльності судових органів. Суд, розглядаючи конкретну юридичну справу, виносить судове рішення на основі прецеденту, встановлюючи тим самим права та обов'язки сторін.

Отже, механізм реалізації права — це діяльність суб'єкта права, зобов'язаної сторони, законотворчого органу, правозастосовчого органу та наявні юридичні норми, які регулюють їх діяльність.