Контрольні питання з навчальної дисципліни «Теорія держави та права»

1. Поняття теорії права та держави як науки. Співвідношення теорії права та держави і енциклопедії права.

2. Об'єкт і предмет дослідження теорії права та держави як юридичної науки.

3. Теорія права та держави в системі юридичних наук.

4. Місце і роль права в системі регулювання суспільних відносин.

5. Поняття права, його основні ознаки.

6. Зміст права. Право як міра свободи особи та масштаб її поведінки.

7. Сутність права і його соціальна цінність.

8. Джерела (форми) права. Місце і роль правозастосовчої (судової) практики в правовому регулюванні суспільних відносин.

9. Нормативний договір як джерело права.

10. Поняття правотворчості. Стадії та суб'єкти правотворчого процесу.

11. Правові акти: поняття та види.

12. Поняття, ознаки та види нормативно-правових актів.

13. Юридична техніка: поняття значення, елементи.

14. Поняття, види і значення систематизації нормативно-правових актів.

15. Дія нормативно-правових актів у часі: принципи, порядок введення в дію та припинення дії.

16. Дія нормативних актів у просторі.

17. Поняття та структура системи права. Класифікаційні критерії виділення галузей права.

18. Система права і система законодавства: аспекти співвідношення.

19. Правова система: поняття, структура, співвідношення із системою права.

20. Поняття, зміст і ознаки правової норми. Способи викладення правових норм у нормативно-правових актах.

21. Структура правової норми. Види структурних елементів.

22. Поняття, ознаки та види правових відносин.

23. Структура (склад) правових відносин.

24. Суб'єкти правових відносин.

25. Підстави виникнення, зміни та припинення правових відносин. Їхня класифікація.

26. Поняття та види реалізації права. Правореалізація та правове регулювання.

27. Форми реалізації права: поняття, види, співвідношення зі способами правового впливу.

28. Застосування права: поняття, ознаки, суб'єкти.

29. Стадії застосування права: поняття, види, зміст, співвідношення із процесуальними формами правозастосування.

30. Прогалини в праві: поняття і види, способи їх заповнення та подолання.

31. Застосування права при колізії та конкуренції норм.

32. Поняття, зміст, етапи та способи тлумачення правових норм.

33. Види тлумачення правових норм за обсягом і за суб'єктами.

34. Поняття та структура механізму правового регулювання.

35. Законність і правопорядок: поняття, співвідношення та значення в забезпеченні ефективності правового регулювання суспільних відносин.

36. Поняття, рівні, види і структура правової свідомості.

37. Поняття і зміст правової культури, значення правової освіти та правового виховання для її формування.

38. Правомірна поведінка: поняття, зміст, види, значення.

39. Правопорушення: поняття, ознаки, види, співвідношення з неправомірною поведінкою.

40. Поняття та види складів правопорушень.

41. Об'єкт і об'єктивна сторона в структурі складу правопорушення.

42. Суб'єкт і суб'єктивна сторона в структурі складу правопорушення.

43. Юридична відповідальність: поняття, зміст, підстави, співвідношення зі свободою волевиявлення.

44. Види та функції юридичної відповідальності. Її співвідношення з державним примусом.

45. Держава як соціальне явище в суспільстві.

46. Держава як юридичне поняття.

47. Поняття та ознаки правової держави.

48. Права людини: поняття, історичний розвиток, сучасне значення.

49. Види та покоління прав людини.

50. Система захисту прав людини. Значення інституту омбудсмена.

1. Поняття теорії права та держави як науки. Співвідношення теорії права та держави і енциклопедії права.

Наука – це система знань, що розкривають картину розвитку світу (включає систему знань про дійсність і діяльність щодо вироблення та теоретичної систематизації нових знань). Природничі науки( науки про природу),суспільні науки(науки про суспільство, технічні науки(науки про технічні засоби та прийоми їх використання в діяльності людини).

Система наук-

1. природничі науки

2. технічні науки (наука про технічні засоби та прийоми)

3. суспільствознавчі науки (ТДП, соціологія , політологія, філософія) Спільний об єкт дослідження –суспільство.

Кожна наука містить в собі наступні елементи:

1. об’єкт дослідження – це те, на що спрямовані зусилля дослідників тієї чи іншої науки.

2. предмет дослідження - частина об’єкта, яка безпосередньо вивчається наукою.

Теорія держави і права – це фундаментальна юридична наука, що досліджує основні загальні закономірності виникнення, функціонування та розвитку держави й права, а також узагальнює і систематизує методологію пізнання правових явищ і юридичну техніку.

Теорія держави і права є міждисциплінарною наукою. Вона використовує досягнення як галузевих юридичних наук, так й інших суспільних наук. При цьому виконує інтегруючу функцію: по-перше, забезпечує взаємодію різноманітних наук у дослідженні права; по-друге, об'єднує результати їх досліджень з елементами філософії права.

теорія держави і права є:

— суспільною наукою, тому що вивчає такі суспільні явища, як держава і право;

— юридичною наукою, тому що вивчає лише державну і правову сторони громадського життя;

— загальнотеоретичною наукою, оскільки виявляє і пояснює загальні та основні закономірності розвитку держави і права.

У Західній Європі та Росії теорія держави і права склалася в XVIII -XIX століттях на підґрунті таких наук і навчальних дисциплін, як енциклопедія права, філософія права. ТДП поєднала найкраще з енциклопедії права і філософії права, а також загальне вчення про право з вченням про ж\державу.

ТДП поєднала найкраще з енциклопедії права і філософії права, а також загальне вчення про право з вченням про державу.

Енциклопедія права як навчальна дисципліна виникла ще у XVII ст. Одним із перших підручників була «Універсальна енциклопедія права» Г. Гунніуса, видана в 1675 р. Широко відомі також роботи з енциклопедії права К. Неволіна, Е. Трубецького, Г. Чичеріна та інших (XIX — початок XX ст.).

Спочатку енциклопедія права не мала чітко окресленого предмета і єдиної стрункої системи. Вона містила перелік і огляд усіх юридичних наук як початкових відомостей про право, різні його галузі та методи вивчення. По-різному вирішувалося питання про статус енциклопедії права. Одні вчені розглядали її як самостійну юридичну науку зі своїм предметом і методом, інші — тільки як навчальну дисципліну. Поступово вона почала тлумачитися як загальне вчення про право, котре охоплювало увесь зміст правознавства в єдності і системі, в його основних і загальних засадах. Такий підхід виходив за рамки звичайного розуміння енциклопедії як конспективного викладу окремих правових наук. У 70— 80-х роках XIX ст. у країнах Західної Європи, Росії, Україні затвердилася назва нової навчальної дисципліни — загальна теорія права, котра являла собою узагальнюючу галузь знань.

Енциклопедія права - це навчальна дисципліна , що включає в систему елементарних знань про державу та право , що вже сформувалися.

Співвідношення:

ТДП як наука та навчальна дисципліна – а енциклопедія права є частиною ТДП як навчальної дисципліни.