2. Інвестиційний клімат в Україні
Аналіз світового досвіду, показує, що джерела фінансування інно ваційного розвитку можуть бути різноманітними. Це залежить від ха
рактеру інновацій та їх фінансової ємності. Існують різні класифікації джерел фінансування інноваційної діяльності. Так, існує класифіка ція цих ресурсів як державних ресурсів та ресурсів організацій.
Можна також класифікувати фінансові ресурси на власні, залу чені на фінансовому ринку і одержані в результаті перерозподілу. До власних ресурсів належать доходи від реалізації продукції, фінансових операцій і різні надходження. На фінансовому ринку кошти можуть бути залучені в результаті продажу власних акцій та інших цінних па перів, фінансового лізингу, кредитування інвестицій тощо. До фінан сових ресурсів, що отримуються від перерозподілу, належать, напри клад, бюджетні асигнування, пайові внески, страхові відшкодування та інші.
Враховуючи провідну роль держави у підтримці інноваційних проектів, класифікують форми державного фінансування науково дослідних та дослідно конструкторських робіт. У цьому контексті розрізняють пряме і непряме фінансування інноваційних процесів. Пряме фінансування застосовуються перш за все до бюджетних нау кових установ. Формою прямого фінансування може бути також дер жавне замовлення на проведення досліджень та прикладних розро бок на конкурсній основі. Непряме фінансування базується на ство ренні сприятливих умов для здійснення інновацій за рахунок пільгового кредитування, прискореної амортизації, податкових пільг тощо.
Формами фінансової підтримки інновацій можуть бути субсидії, дотації, реальні та фінансові інвестиції у вигляді довгострокових вкла день державних коштів у науково технічні розробки та в операції з цінними паперами підприємств, які здійснюють інновації, фінансо вий лізинг.
У розвинутих країнах існує розгалужена система фінансової підтримки державою інноваційного розвитку. Більшість країн за стосовує різноманітні пільги з оподаткування прибутку. Австралія у і 1985 році з метою «технологічного ривка» ввела для компаній
знижку у розмірі 150% від об’єму витрат на НДДКР. У США, Франції, Японії, Канаді у 80 і роки були запроваджені спеціальні податкові знижки. У Сполучених Штатах Америки така знижка має назву «податковий кредит на приріст НДДКР» і полягає у виклю ченні із нарахованої суми податку на прибуток коштів у розмірі 20%
111
Череп А. В. Інвестознавство
від обсягів приросту витрат компаній на НДДКР у поточному році в порівнянні з відповідними середньорічними витратами на ці ж цілі
за попередній базовий період. Узагальнення світового досвіду по казує, що до основних форм податкового стимулювання інновацій ної діяльності можна віднести: звільнення від сплати податків, зміну бази оподаткування, зниження ставок податків, відстрочки платежів (податковий кредит).
Пільгове кредитування інновацій банками у розвинених країнах здійснюється на ринковій основі через застосування механізму ком пенсації банкам різниці між ставкою, за якою вони кредитували інно ваційну діяльність, та обліковою ставкою. Застосовуються також ме тоди непрямого державного фінансування суб’єктів інновацій через регулювання рівня цін на сировинні та паливно енергетичні ресурси, послуги зв’язку та інформаційного забезпечення, компенсацію різниці у цінах з бюджету або з позабюджетних фондів, а також через надання частини послуг на базі державної власності.
Створення спеціалізованої інфраструктури у вигляді системи тех нополісів, технопарків та інших інноваційних структур з особливим фінансовим режимом є достатньо розповсюдженою формою держав ної підтримки інноваційних процесів.
У розвинутих країнах найпотужнішими інноваційними інвесто рами є фірми. Вони здійснюють інноваційну діяльність значною мірою за рахунок своїх фінансових ресурсів власними підрозділами або на основі договорів із іншими спеціалізованими структурами. У розви нутих країнах відпрацьовано різні форми і механізми кредитування інновацій банками. Як правило, банки здійснюють кредитування не завершених наукових досліджень та розробок, що виконуються нау ковими організаціями на підставі договорів із зацікавленими замов никами, що оплачують роботи лише після повного їх завершення та прийняття. В такому випадку виконавці змушені брати кредити через нестачу у них власних обігових коштів для проведення робіт. Банк та кож може виступати в ролі органа, уповноваженого замовниками про екту контролювати хід та якість робіт та відповідати за цільове та ефек тивне використання наданих коштів. Тобто комерційний банк у такій
ситуації є проміжною ланкою між замовником робіт, який виділяє кошти, та організацією, що такі роботи проводить. Існує також проек тне кредитування, при якому банк виступає в ролі джерела інвестицій. У такому випадку банк є координатором проекту і ризикує власними кредитними ресурсами.
112
2. Інвестиційний клімат в Україні
При акціонерному фінансуванні інвестиційні ресурси залучають ся через емісію цінних паперів у таких формах:
•емісії цінних паперів під конкретну інноваційну програму, що
забезпечує інвестору участь у статутному фонді організації;
•емісії боргових зобов’язань у вигляді інвестиційних сертифіка
тів,облігацій;
•утворення спеціалізованих інвестиційних компаній та фондів,
утому числі пайових, у формі акціонерних товариств з емісією
цінних паперів та інвестуванням отриманих коштів у інноваційні
програми.
Корисними для України можуть бути різні форми залучення іно
земного капіталу через утворення підприємств з іноземними інвести ціями, надання субсидій (грантів) на інноваційну діяльність науковим
установам, вищим навчальним закладам, науковим фахівцям.
Розв’язання завдань формування інноваційної моделі економіч
ного розвитку України вимагає активнішого пошуку шляхів його
фінансово кредитного забезпечення і подолання диспропорцій, що склалися. Аналіз фінансування науково технічної діяльності в Україні
за 2000 2003 pp. свідчить про істотне скорочення коштів, які спрямо
вуються в цьому напрямку із усіх джерел. В останні роки наукомісткість
валового внутрішнього продукту постійно знижувалась, і зараз вона у
2 2,5 рази менша, ніж у розвинутих країнах.
В Україні прийнято ряд законів і нормативно правових актів, які
повинні створювати сприятливі фінансові умови для інноваційної
діяльності. Але більшість із них або не діє, або діє не повною мірою. Крім багатьох інших умов для формування інноваційного типу роз витку необхідна ще й політична воля і погодженість дій основних центрів економічної влади в державі (Верховної Ради, Уряду, Прези
дента і Національного банку України).
Важливе значення для інноваційного розвитку мають питання кредитування інноваційної діяльності. У 2003 р. обсяг кредитів, нада них банками суб’єктам господарської діяльності зріс з 37,9 до 57,0 млрд. грн., або на 50,4%. Однак це ще не задовольняє потреб реального сек тора в кредитних ресурсах (у тому числі на інноваційний розвиток),
про що свідчить їх низький рівень у формуванні загального обсягу інно
вацій та інвестицій. Частка інвестицій в основний капітал, сформова них за рахунок банківських кредитів, становить тільки 5,2%. В струк
турі джерел фінансування технологічних інновацій на промислових
113
Череп А. В. Інвестознавство
підприємствах кредити у 2003 р. становили лише 6%, тоді як власні
кошти – 84%.
Істотне значення для фінансово кредитного забезпечення інно ваційного розвитку має рівень монетизації економіки. Як правило, в країнах інноваційного розвитку він є достатньо високим, при міром, в Японії та Китаї перевищує 100%. В Україні він становить близько 25%. Недостатня насиченість економіки грошима стримує розвиток кредитних відносин, особливо довгострокового кредиту вання, без якого не можна здійснювати великомасштабні інно ваційні проекти.
Враховуючи все це, можна дійти висновку, що формування до сконалого механізму довгострокового кредитування реального секто ра, особливо інноваційної діяльності, має стати одним з першочерго вих завдань у переході України до інноваційного типу розвитку. Ос новним напрямком вирішення цього завдання повинно стати формування механізму трансформації заощаджень в інвестиції через банківську систему. Необхідною умовою забезпечення ефективної гро шово кредитної підтримки довгострокового кредитування інновацій но інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання за допомогою механізму рефінансування банків є функціонування спеціалізованої державної кредитної установи (банку реконструкції і розвитку), яка б могла працювати як через комерційні банки, так і мала б право прямо го кредитування підприємств під визначені Урядом найважливіші інно ваційні проекти.
У ринковій економіці без створення спеціалізованої кредитної установи для вирішення таких завдань обійтися неможливо. Такі ус танови, як правило, для того, щоб не створювати нерівні конкурентні умови, здійснюють кредитування через комерційні банки. Але в Ук раїні існують специфічні умови взаємодії реального і банківського сек тора, великий розрив між обліковою ставкою та кредитними ставками комерційних банків, тому такій установі доцільно надати право пря мого кредитування найважливіших для економіки інноваційних та інвестиційних проектів.
Додаткові кошти на здійснення кредитної підтримки інновацій ного розвитку можуть бути отримані за рахунок зменшення інтервенцій Національного банку, спрямованих на купівлю іноземної валюти. Кри терієм збалансованого рішення у цьому питанні є визначення опти мального співвідношення між рівнями вирішення завдань нарощуван ня міжнародних валютних резервів, підтримкою досягнутих конкурен
114
2. Інвестиційний клімат в Україні
тних умов для здійснення експортної діяльності і динамікою монетар ної бази в залежності від інтервенцій Національного банку.
На сьогоднішній день вітчизняний бізнес має практично повний комплект мотиваційних важелів для інноваційного прориву: нако пичено значний інвестиційний ресурс, старіння основних фондів до сягло критичної оцінки (експерти очікують масового виходу з ладу устаткування, починаючи з 2005 p.), визначені часові рамки необхід ної модернізації (максимум 7 років – перехідний період після вступу до COT), бо згодом конкурентна боротьба з іноземними компаніями ще більше загостриться. Однак на практиці зробити це не так про сто. Існуючі зараз в Україні джерела фінансування інновацій прак тично на будь якій стадії їхнього виникнення і розвитку не є адек ватними та не відрізняються розмаїтістю. Основним джерелом фінан сування інновацій у промисловості були і залишаються власні кошти підприємств.
Навіть у Росії, незважаючи на більш швидкі темпи реформуван ня, до самого останнього часу динаміка фінансування інноваційних проектів була аналогічна українській.
По перше, через технологічне відставання від розвинутих країн (що поглиблюється), високу вартість модернізації, вузькість внутріш нього ринку інновацій і високих бар’єрів входу на світовий ринок hi tech, російський національний капітал віддавав перевагу комфортові і безпеці внутрішньої конкуренції. По друге, цінністо орієнтаційні установки пострадянських власників не передбачали вкладення коштів, пов’язаних з передачею прав розпорядження цими коштами від них до будь якого контрагента, з яким не встановлені міцні довірчі відносини. По третє, «несприйнятливість до організаційних і техно логічних інновацій» великого бізнесу слугувала ментальним бар’єром для розвитку інституту інноваційного інвестування.
Вихід із даної ситуації ми вбачаємо у створенні кептивних і на півкептивних венчурних структур на основі ФПГ.
Кептивним називається залежний або напівзалежний інвестицій ний фонд, що інвестує в інновації виключно в інтересах своєї мате ринської організації. Як материнська компанія може виступати зви
чайна корпорація, фінансова корпорація, страхова компанія, універ ситет і т.д. Важливою рисою такого фонду є те, що він має можливість інвестувати капітал тільки управляючої організації, тому що в нього немає сторонніх інвесторів. Іншою рисою такого фонду є відсутність кінцевого терміну існування. У них відсутні обмеження за обсягом ка
115
Череп А. В. Інвестознавство
піталу, що знаходиться в управлінні, оскільки материнська компанія може як вносити додатковий капітал, так і вилучати його на свій роз
суд.
Полукептивні фонди – це гібридні інвестиційні інструменти, що поєднують інвестиції як материнської компанії, так і сторонніх інве сторів, включаючи принципи державного інвестування. Ці фонди не є цілком незалежними, але можуть бути закритими, із фіксованим чис лом інвесторів у них.
На відміну від широко використовуваної у світі традиційної мо делі відособлених венчурних формувань запропоновані фонди ство рюються не зовні, а всередині великих компаній. Відповідно мета утво рення таких підрозділів тісно пов’язана з пошуком, підбором і фінан суванням інноваційних проектів, що стосуються основного бізнесу великих корпоративних структур. Ці фонди повинні стати головним елементом системи ризикового фінансування нових технологічно орі єнтованих бізнесів, а не корпоративних науково дослідних і дослід но конструкторських розробок (НДДКР). Пропоновані венчурні підрозділи організаційно і функціонально інтегровані в профільний бізнес, і тим самим вони захищені від перспективи стати збитковими. Створювані інноваційні підприємства знаходитимуться в повній за лежності від фінансуючої їх материнської компанії та власників ФПГ. Останніх на стартовому етапі можуть цікавити перспективи розвитку, диверсифікованості й підвищення конкурентоспроможності, а не очі куваний дохід, що отримується після продажу готового продукту. Та ким чином, обопільна зацікавленість інвестора і підприємця в розвит ку і рості бізнесу – один з ключових моментів даної моделі венчурного інвестування.
Запропонована модель передбачає новий контроль над фондом. Одержання максимального контролю над такими компаніями при
їхньому фінансуванні з джерела внутрішньокорпоративного капіталу – цілком прийнятна, а саме головне, внутрішньо виправдана умова як для інвесторів, так і для підприємців. Тоді інвестори готові будуть роз глядати навіть ті інвестиційні проекти, які ще не оформлені як бізнес. Відсутність обов’язкової передачі ресурсів у сторону організації, яким
є венчурний фонд колективних інвестицій, також виявляється значно комфортнішим психологічно для ментальності українських власників. Фактично мова йде не про відчуження засобів, а про перерозподіл ре сурсів усередині групи. Додатковим плюсом при цьому є відсутність необхідності у формалізації венчурного підрозділу у вигляді юридич
116
2. Інвестиційний клімат в Україні
но самостійної особи. Отже, крім економії на витратах, створення кеп тивного фонду у вигляді внутрішнього резерву або бюджету розвитку
дозволяє уникнути невирішених в Україні юридичних і податкових проблем. Перевагою «вбудованих» інвестпідрозділів є й те, що ком панії, що управляють венчурними фондами, можуть при прогнозуванні розвитку компаній, які інвестуються, спиратися на всю ресурсну базу ФПГ.
Така модель значно знижує ризик ринкового банкрутства, оскі льки крім контрольних функцій інвестори беруть на себе і значну ча стину бізнес ризику. До того ж, саме від позиції материнської ком панії буде залежати, яка інновація кінець кінцем буде профінансо вана.
Природно, у нинішніх умовах інвестиції в традиційні галузі на багато більш привабливі з точки зору термінів і величини віддачі на вкладений капітал, тому особливо актуальним залишається ретель ний аналіз критеріїв прийнятності інноваційного проекту. У прин ципі не існує якихось особливих вимог до проектів, однак для того, щоб зацікавити потенційного інвестора, вони повинні відповідати, щонайменше, двом умовам. По перше, показувати випереджальний ріст норми прибутковості в порівнянні з традиційними галузями. І, по друге, мати великий запас перспективної вигідності. Дотриман ня цих двох умов допомагає прогнозувати ринковий попит на про дукцію/послуги високотехнологічних компаній. Останній у свою чер гу дозволяє забезпечити високий приріст обсягу продажів, прибутку і грошових потоків, а головне, ріст капіталізації материнської ком панії. Метою створення венчурних фондів є: створення дослідниць кої і технологічної бази в співробітництві зі сторонніми організація ми; поділу ризику, моніторингу технологічного розвитку, більш ефек тивного і раціонального використання наявних активів, проникнення на нові ринкові сегменти, використання стороннього підприємниць кого досвіду.
Суть запропонованої форми інноваційного фінансування, поля гає в тому, що всередині групи зберігається власність і капітал, а управ ління активами фондів здійснюється особами, що знаходяться під ко
нтролем власників. Це стане альтернативою відчуженню фінансових ресурсів у венчурні фонди, створювані за традиційною моделлю. Крім того, за допомогою залежних фондів інноваційна діяльність може здійснюватись групою дискретно, незалежно і на основі вільного са мостійного вибору.
117
Череп А. В. Інвестознавство
Таким чином, модель інвестування інновацій шляхом створення кептивних та напівкептивних (з участю держави) фондів є перспек
тивним шляхом в сучасних умовах.
Промислова політика країни знаходиться в прямій залежності від економічної стратегії України. Головна мета державної політики в сфері інноваційної діяльності – повне і ефективне використання на явного наукового потенціалу та подальший його розвиток для забез печення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва. У відповідності з цією головною метою формування і реалізація дер жавної політики у сфері інноваційної діяльності повинні бути засно вані на наступних принципах: необхідності переходу до нових про мислових укладів, що базуються на широкому використанні досяг нень науки і технологій, технологічні; сітьові; всебічної підтримки діяльності науково дослідних, дослідно технологічних та дослідно конструкторських, венчурних, впроваджувальних та інших іннова ційних організацій та спрямуванні ринковими методами зусиль цих організацій на досягнення головної мети держави у галузі промисло вого розвитку; формування досконалої правової бази та стимулів для подальшого розвитку мережі інноваційних структур: технопарків, технополісів, венчурних фірм, технологічних інкубаторів, промисло во фінансових груп та інших ефективних форм поєднання наукової діяльності з промисловим виробництвом і капіталом; розвитку но вих форм взаємодії наукових організацій з суміжними галузями в на прямку охоплення науковим забезпеченням всіх етапів циклу «ідея наука – технологія техніка інвестиції виробництво збут»; роз робки і реалізації цільових комплексних програм спільно з науковими організаціями Національної Академії наук, галузевих академій, Міносвіти і науки, іноземними науковими центрами; централізації галузевого управління діяльністю і розвитком систем стандартизації, метрології і сертифікації промислової продукції; суттєвого покращен ня систем захисту інтелектуальної власності та просування її на ри нок, торгівлі винаходами, «ноу хау», високими технологіями, ліцен зіями; розширення підготовки кадрів вищої кваліфікації кандидатів і докторів наук; широкого застосування інформаційних технологій;
створення системи інформаційного та аналітично прогнозного за безпечення формування і реалізації промислової політики; стимулю вання інтеграції промислової науки у світову, розширення взаємо вигідного науково технічного міжнародного співробітництва; зміни основ технічної політики в промисловості особлива ставка повин
118
2. Інвестиційний клімат в Україні
на робитись на фінансування фундаментальних досліджень і генеру вання принципово нових ідей.
4.Промислова продукція з вищими інноваційними рівнями ви значає лідерство держави і можливість отримання максимально мож ливих рівнів прибутку. Через це система проектування промислової продукції з вищими інноваційними рівнями має загальнодержавне значення. Нами запропонована бальна оцінка інновацій за показни ком інноваційного рівня у розрізі новизни технології та елементної бази, що дозволить відбір інноваційних рівнів нововведення, форму вання адекватності стратегії їх впровадження та формування норма тивно правових актів у системі інноваційної політики держави.
Рівні новизни технології і конструкцій визначаються на основі класифікації чотирьох поколінь елементної бази техносфери з присвоє нням їм послідовних рівнів; архаїчний, старий, новий, піонерський.
Відповідність між кон’юнктурою ринку, інноваційними рівнями техніки, промисловими укладами та нормативно правовим середови щем дозволяє ввести систему в так званий режим резонансу, який ха рактеризується отриманням максимального результату при мінімаль них витратах. Через це забезпечення вказаної відповідності є важли вим чинником прискорення інноваційного розвитку за рахунок посилення економічних можливостей системи. Забезпечення прово диться шляхом підбору інноваційних рівнів техніки, формування аде кватних їм промислових укладів та коригування нормативно право вих актів.
5.Управління інноваційним процесом, як інструмент реалізації інвестиційної політики, припускає наявність системи державних і при ватних інститутів. Налагодити ефективну взаємодію між ними в умо вах економіки ринків є першорядною задачею.
Ефективність інноваційного процесу, крім внутрішніх параметрів фірм, визначається різними інфраструктурними факторами, органі заційною структурою економіки. У сучасному господарстві інновації цілком залежать від інформаційних систем. Підвищення конкуренто спроможності продукції вітчизняної промисловості потребує створен ня сучасних зразків комплектуючого обладнання, його сертифікації
відповідно до вимог міжнародних організацій. Українська промисло ва політика повинна забезпечити розробку і впровадження CALS тех нологій, що дозволить уніфікувати процес відбору та впровадження вітчизняних та іноземних інноваційних розробок та вийти на світовий ринок наукомісткої продукції. Промислова політика зобов’язана вра
119
Череп А. В. Інвестознавство
ховувати як системні, так і вузькогалузеві інтереси, а також особли вості загальноекономічної ситуації у світі й усередині країни.
6.Формування досконалого механізму довгострокового кредиту вання реального сектора, особливо інноваційної діяльності, має стати одним з першочергових завдань у переході України до інноваційного типу розвитку. Основним напрямком вирішення цього завдання по винно стати формування механізму трансформації заощаджень в інве стиції через банківську систему. Необхідною умовою забезпечення ефективної грошово кредитної підтримки довгострокового кредиту вання інноваційно інвестиційної діяльності суб’єктів господарюван ня за допомогою механізму рефінансування банків є функціонування спеціалізованої державної кредитної установи (банку реконструкції і розвитку), яка б могла працювати як через комерційні банки, так і мала
бправо прямого кредитування підприємств під визначені Урядом най важливіші інноваційні проекти.
8.Розглянуто основні методичні підходи до створення кластерної побудови системи подальшого розвитку галузей промисловості Украї ни. Основним завданням у збереженні та розвитку виробничого, нау ково технічного і кадрового потенціалу підприємств кластеру, що до зволить залучити довгострокове кредитування та гарантування вітчиз няних та іноземних банків у фінансуванні інвестиційних проектів.
Механізми функціонування системи прискореного інноваційно го розвитку розподіляються на два класи, що зумовлено бінарним ха рактером потоку інновацій: механізмів ринкової самоорганізації та цільових механізмів. Механізмами розвитку системи є: дифузія інно вацій, прискорення розробки і впровадження, кількісне збільшення інновацій, підвищення інноваційного рівня, генерування видоутворю ючих інновацій. Ці механізми є основою для утворення комплексних механізмів, в першу чергу, механізму інноваційного мультиплікатора. Методами посилення темпів розвитку при застосуванні вказаних ме ханізмів є: перехід до безперервних процесів; інтенсифікація критич них ланок; суміщенні дії ланок; зменшення допоміжних ланок. В кла стерній системі багатократно прискорюються всі процеси інновацій ної діяльності. Крім того, інноваційний мультиплікатор дозволяє
значно збільшити кількість впроваджених новацій, прискорити їх ди фузію.
9.В Україні існує суперечність між існуючим інноваційним по тенціалом і фінансово економічними можливостями його реалізації. Формування інноваційного типу розвитку в умовах перехідної еко
120