okhrana_truda / 417853_6E6F7_cherep_a_v_investoznavstvo / 02

2. Інвестиційний клімат в Україні

Серед інших проблем необхідно відзначити такі: недосконале за конодавство і непередбачені зміни в оподаткуванні, застаріле устатку

вання і політичну нестабільність.

Іноземні капітали в процесі приватизації необхідні перш за все в таких сферах економіки, активізація нарощування виробничого по тенціалу яких сприятиме виведенню України з кризи, усуненню со ціальної напруги в суспільстві і подоланню залежності України від імпорту.

Результати проведених досліджень указують на те, що фінансуван ня інвестицій частіше за все здійснюється за рахунок власних засобів підприємств і розглядається як найнадійніше джерело. В той же час фінансування інвестицій з власних засобів підприємств ускладнено в наслідок їх обмеженості, унаслідок недосконалої системи оподатку вання. В механізмі оподаткування прибутку повинні були б міститися головні стимули до інвестування. Проте аналіз Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не тільки не дозволяє знайти в ньому таких стимулів, але, навпаки, наштовхує на низку сумних мірку вань.

Зокрема, згідно статті 8.7.1. Закону, платники податків мають пра во впродовж звітного періоду віднести до валових витрат будь які ви трати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амор тизації, в сумі, яка не перевищує 10% сукупної балансової вартості ос новних фондів станом на початок такого звітного періоду. В той же час, згідно статті 5.3.2. Закону, не включається у валові витрати, ви трати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ре монт і інше поліпшення основних фондів, а також з придбанням не матеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, підприємець виявляється абсолютно не зацікавле ний в інвестиційному напрямі свого прибутку.

Вирішення проблеми недоліку фінансових ресурсів усередині краї ни можливе за рахунок вливань із зовні. У зв’язку з цим роль інозем них інвестицій економіки перехідного періоду останнім часом неухиль но зростає. Не дивлячись на існуючі недоліки залучення іноземних інвестицій, більшість економістів є прихильниками їх залучення в умо

вах гострого недоліку фінансових ресурсів і досконалих технологій. При цьому відкриття країни перед іноземними інвесторами не повин но проходити стихійно. Тільки за допомогою системи стимулів обме жень і пільг можна добитися оптимальної відповідності інтересів екс портерів капіталу потребам країни реципієнта. За статистичними да

91

Череп А. В. Інвестознавство

ними основними формами залучення іноземного капіталу були внес ки у вигляді грошових коштів (в 2003 році Україна освоїла 51 млрд.

грн. капітальних інвестицій – на 1/3 більше, ніж в 2002 році; країни Євросоюзу в минулому році збільшили інвестиції до України на 20%;

в2003 році ЄБРР інвестував до України 116 млн. євро), рухомого і не рухомого майна, цінних паперів.

Аналіз галузевої структури свідчить про те, що найбільшу інвес тиційну привабливість викликали експортно імпортні галузі промис ловості (паливно енергетичний і металургійний комплекси, хімічна промисловість, машинобудування) або високоприбуткові продукти з високими темпами окупності: торгівля, харчова промисловість, будів ництво, зв’язок, фінансові послуги (інвестиції компанії «Укртелеком»

в2003 році виросли на 41%; інвестиції компанії UMC в 2003 року скла ли 266 млн. дол.: норвезька компанія TELENOR інвестувала до «Київ стару GSM» 135 млн. дол.; МФК – міжнародна фінансова корпорація інвестує 5 млн. дол. В мережу магазинів будматеріалів «Нова лінія»; «Приват інтрейдінг» планує інвестувати 240 млн. грн. в будівництво лінії безперервного розливання сталі на заводі їм. Петровського; в Се вастополі за останній рік об’єм іноземних інвестицій в будівництво зріс

в20 разів; інвестиції HIEDELBERG CEMENT GROUP в компанію «Дніпроцемент» в 2004 році склали 7 млн. євро; «Укрнафта» в 2004 році збільшила мережу АЗС до 400, а до 2007 року – до 947 АЗС; «Укргазви добування» в 2004 році інвестувала в розвиток компанії 1,5 млрд. грн.; «Укртранснафта» в першому півріччі 2004 року інвестувала в ремонт і модернізацію нафтотранспортної системи України 74,7 млн. грн.).

Такий «галузевий перерозподіл» відображає реальне положення України на міжнародному ринку розподілу праці.

За оцінками економістів загальна потреба в інвестиціях у вироб ничу сферу України складає не менше 40 млрд. дол. Насправді інозем ними інвесторами у вітчизняну економіку було вкладено менше 5,53% від загальної потреби, тобто спостерігається великий розрив між по питом на інвестиції і їх пропозицією, і поки йтиме слабке зростання виробництва, доти розраховувати на збільшення капіталовкладень не доводиться.

Пріоритетними напрямами для залучення і підтримки стратегіч них інвесторів можуть бути визначені ті галузі, де Україна має тра диційні виробництва, володіє необхідним ресурсним потенціалом і формує значну потребу ринку у відповідній продукції, а саме: вироб ництво легкових і вантажних автомобілів; тракторо і комбайнобуду

92

2. Інвестиційний клімат в Україні

вання; авіа і ракетобудування; суднобудування; замкнутий цикл ви робництва палива для АЕС; розвиток енергогенеруючих потужностей;

нафтогазовидобування, зокрема на Чорноморському шельфі; упровад ження ресурсо і енергозберігаючих технологій; переробка сільгосп продукції; транспортна інфраструктура.

Загальна потреба економіки України складає більше 40 млрд. дол. Інвестицій потребують практично всі галузі економіки, і в правиль ності їх використання залежить майбутнє нашої країни.

Функціонування інвестиційної сфери України ускладнюються такими проблемами:

•капітальні вкладення все ще складають незначну частину у ВВП;

•дефіцит власних інвестиційних ресурсів підприємстві;

•відсутній дієвий інститут коротко , середньо , довгострокового кредитування;

•встановлені високі % і ставки;

•недосконалий ринок капіталів;

•недосконала амортизаційна політика;

•відсутні чіткі пріоритети в державній політиці.

Серед інших проблем необхідно наголосити на таких: застаріле обладнання, політична нестабільність.

Фінансування проектів і стратегічні інвестиції в країнах, що роз виваються, мають одну дуже істотну відмінність від інвестицій в краї нах з розвиненою економікою. І йдеться не тільки про розміри інве стицій, хоча і тут спостерігаються серйозні відмінності, не дивлячись на те, що всі пишуть і говорять про ринки, що розвиваються, але на ринках розвинених країн грошові потоки в інвестиційному секторі набагато перевищують потоки в країни, що розвиваються. Відмінність полягає в двох речах: по перше, в ринках, що розвиваються, застосо вується дуже обмежений спектр інструментів фінансування, в по рівнянні з десятками різних методів, які можна зустріти в розвинених країнах. З другого боку, якщо подивитися на історію приходу інозем ного капіталу в країни, що розвиваються, то можна помітити чітко виражену етапність і послідовність, з якою іноземні інвестори почи нають приходити в країну. Тут можна визначити наступні стадії при

ходу зовнішнього капіталу:

1.Імпортування/експортування товарів, послуг, фінансування подібних операцій. Приклад – Ексімбанк США, Канади і т.д.

2.Утворення спільних підприємств на базі існуючих підприємств для випуску продукції, що в основному йде на експорт.

93

Череп А. В. Інвестознавство

3.Участь в приватизації.

4.Інвестиції у виробничий сектор, у тому числі для внутрішнього

споживача.

5.Інвестиції в інфраструктуру (готелі, зв’язок, ЗМІ і т.д.)

6.Інвестиції у фондовий ринок.

Причому стадії дотримуються з дивною послідовністю і рідко буває так, що подальша стадія розвивається без нормативно розвиненої по передньої. Точніше буває, то у такому разі неминуча криза, оскільки одна стадія припускає подальшу і служить базою для її існування.

Таким чином, будь яка компанія, яка займає певну нішу на ринку і створює який небудь реальний продукт, теоретично може одержати зовнішнє фінансування. Просто, з другого боку, залежно від кон’юн ктури ринку, політичної і економічної ситуації, а також від розміру підприємства і активів, що знаходяться у нього на балансі. Кількість шляхів фінансування може дуже сильно мінятися. На жаль в Україні ця кількість змінилася не у більшу сторону.

Якщо йдеться про іноземних інвесторів, то розраховувати на їх участь може не кожна українська компанія. Більшість інвесторів звикла мати справу з компаніями, які більш менш відповідають західним стан дартам ведення бізнесу. Привернути серйозного стратегічного інвес тора з за кордону, маючи пострадянське відношення до підприємниц тва, практично неможливо. Це не значить, що методи роботи повинні бути скопійовані із західних аналогів, мало того, місцева специфіка відкладає свої відбитки на кожну компанію, що працює в Україні, якою б «західною» вона не була. В основному, існує низка принципів, яким повинна відповідати компанія, щоб з нею розмовляли як з повноцін ним партнером. Основні з цих принципів такі:

•орієнтованість компанії на роботу в умовах ринку;

•хороший менеджмент: правильний розподіл трудових ресурсів і матеріальних ресурсів компанії;

•інформаційна відвертість;

•прозорість роботи, чіткі види діяльності;

•наявність стратегії розвитку;

•наявність ніші на ринку, чіткі уявлення про максимальні по

треби ринку, про максимально можливу частку ринку, яку можна за хопити, уявлення про перспективи ринку і про конкурентів на рин ку;

•наявність ясної можливості отримання прибутку від вкладених інвестицій і виведення прибутку, можливість виведення інвестицій;

94

2.Інвестиційний клімат в Україні

•чітке податкове планування, хороша бухгалтерія і аудиторський звіт. Різко зростають успіхи компаній, що обслуговуються в аудиторсь ких фірмах «Від 5»;

•розуміння суті інвестиційного процесу;

•крім того, в цьому випадку, коли інвестиції здійснюються у вигляді позики, то позикодавців дуже цікавлять гарантії повернення їх засобів.

Всі ці пункти включаються в бізнес план і інвестиційний мемо

рандум.

В умовах української економіки потрібно враховувати її місцеві

особливості. А ці місцеві особливості говорять про те, що бізнес планів підприємству доводиться робити два: один – для себе, а другий – для

інвестора. Перший пишеться мало не самостійно і допомагає під

приємству визначитися для себе, чи варто займатися проектом. Бізнес

план для інвестора пишеться, виходячи з його вимог до таких доку

ментів. Мало того, дуже часто інвестиції поступають і без наявності бізнес плану. Інвестор може самостійно визначити доцільність інвес

тицій в дану галузь. Тобто необхідність в бізнес плануванні важлива, в

першу чергу, для компанії усередині себе. А інвестору необхідно нада

ти частіше всього дещо інший документ, який би містив опис проекту,

опис ринку, витрати і приблизний розрахунок прибутку, а також ри зики, але тільки в дуже стислому і описовому вигляді.

Компанії, що шукають зовнішні джерела фінансування, повинні

пам’ятати, що з приходом інвестора вони знайдуть не тільки гроші,

але і партнера. А значить, успіх загальної справи залежатиме від ступе ня близькості інвестора до того, що інвестується по образу мислення і методах ведення бізнесу. Дуже важливо не припуститися при першо му знайомстві з потенційним інвестором помилок, характерних для

багатьох українських підприємств.

Експерти відзначають, що одні і ті ж помилки у відносинах з інве сторами допускають як українські компанії, так і багато підприємств, що працюють на пострадянському просторі. В Східній Європі поши рена думка: чим більше у вас грошей, тим успішніший ваш бізнес. На

справді у всьому світі нормальним вважається явище, коли самій про

цвітаючій компанії грошей не вистачає. Успішність же визначається

не розмірами фінансових активів, а раціональністю їх використання.

Охочих одержати інвестиції з кожним днем все більше. Приблиз

но стільки ж охочих ввійти з своїми грошима в хороший бізнес. Але

більшість компаній, що намагаються знайти інвестора, дуже неохоче розкриває свої карти. Скажімо, говорять: «наш оборот такий, прибу

ток такий, якщо ви вкладаєте в нас гроші – ми згодні дати вам стільки

95

Череп А. В. Інвестознавство

відсотків, а якщо вас щось не влаштовує – ми готові розглянути абсо лютно інші ваші умови».

Потенційний інвестор в цій ситуації цілком може завагатися в тому, що його вірогідний партнер розуміє власні наміри і повністю контролює свій бізнес.

Ще одна характерна для українських підприємців помилка – скла дання бізнес планів з установкою на залучення конкретної суми гро шей, якої підприємству не вистачає для вирішення поточних проблем, а не для фінансування нових проектів. Розрахунки в бізнес плані у та кому разі просто підганяються під потрібний розмір інвестицій. Та кий підхід видно відразу. Його видає, як правило, голослівність мірку вань. Наприклад, компанія затверджує: якщо ми завдяки інвестиціям поставимо у себе на виробництві нове обладнання, то вже через два роки наші продажі виростуть на 150%. І у інвестора, що читає такий бізнес план, виникає ціла низка питань. Оскільки він не бачить, що йому пропонується один з багатьох варіантів розвитку подій, не факт, наприклад, що після збільшення товарної пропозиції ціни на вироби залишаться колишніми. І тоді, після падіння ринкової вартості про дукції, надходження від продажу виростуть на 90%? І інвестиції окуп ляться через 5 років, а не через два роки, як обіцяє бізнес план. Пи тання залишаються без відповідей.

Немає елементарного аналізу ринку праці. Потенційному інвестору пропонують: спочатку дайте нам грошей, а де братимемо кваліфікованих співробітників, вирішимо потім. Вічні загадки – з кількістю робочих місць. Одна компанія заявляє: нам потрібно 100 чоловік. Інша, аналогічна їй по вигляду і об’єктах діяльності, збирається набирати 250 чоловік.

Характерно, що подібна поверховість написаних під інвестування бізнес планів властива і крупним фірмам.

Більшість же бізнес планів, розроблених українськими компані ями, є швидше за все описом ідеї, ніж методологічно вивірений план, який повинен служити керівництвом до дії.

Крім того, складаючи бізнес план, важливо не забувати про аналіз ризиків. Адже потенційні доходи інвестора залежать не тільки від пе редбачуваного прибутку, але і від ризику вкладень.

Але навіть якщо компанія у результаті знайшла інвестора, вона зовсім не застрахована від конфлікту з ним в майбутньому. На прак тиці такі випадки вельми нерідкі. Українські підприємці говорять про них неохоче, зате російські бізнесмени неодноразово виносили роз брати з інвесторами на суд громадськості.

96

2. Інвестиційний клімат в Україні

Експерти виділяють три найпоширеніші причини конфліктів між інвестором і об’єктом, що інвестується:

•незгода підприємства, що інвестується з незапланованим вихо дом з гри інвестора;

•«інформаційна асиметрія». Той, що інвестується, приховує ре альну інформацію про діяльність компанії від інвестора, щоб з виго дою для себе розподілити одержаний прибуток або, навпаки, не спро вокувати його на терміновий вихід із справи;

•обмеження інвестором свободи дій об’єкта, що інвестується. Також можна виділити помилки українських компаній по залу

ченню інвесторів:

•незрозуміла структура власності на підприємстві;

•фірми не можуть до ладу пояснити інвестору значення чисель них неприбуткових операцій з «спорідненими» фірмами, і значення змісту значних непрофільних активів;

•неправильно складені бізнес плани.

Для успішного вирішення проблем фінансування інвестиційної діяльності необхідно здійснити наступні заходи:

•звуження напрямів інвестування і впровадження проектів з ура хуванням існуючого інвестиційного потенціалу;

•включення в інвестиційний процес як державних, так і приват них ресурсів;

•залучення іноземних партнерів;

•створення нових організаційних форм інтеграції фінансового і промислового капіталу;

•розробка і упровадження регіональних програм інвестування. Нині економічна ситуація в Україні характеризується окремими

позитивними тенденціями в динаміці основних соціально економіч них показників, у тому числі й щодо залучення прямих іноземних інве стицій.

У 2003 році в економіку України іноземними інвесторами вкладе но 1319,9 млн. дол. США прямих інвестицій, утому числі з країн СНД надійшло 69,0 млн. дол. США (5,2% від загального обсягу), з інших країн світу 1250,9 млн. дол. США (94,8%). Обсяг прямих іноземних

інвестицій в Україну на 01.11.2004 року становив 6657.6 млн. дол. США, тобто 140 дол. США на одного мешканця України.

Стійка тенденція до збільшення іноземних інвестицій засвідчує інтерес до України іноземних інвесторів, тому найважливішим завдан ням держави на цьому етапі є забезпечення сприятливих умов залу

97

Череп А. В. Інвестознавство

чення і впровадження в економіку країни інвестиційних ресурсів че рез удосконалення правової бази, створення ефективних механізмів

стимулювання інвесторів та усунення адміністративних перешкод у їхній діяльності завдяки підвищенню інвестиційного іміджу.

Однак прямі іноземні інвестиції скеровуються передусім у неви робничі галузі. Тому їхня питома вага у 2003 році у машинобудуванні не перевищувала 9%. При цьому внутрішніх інвестиційних ресурсів для забезпечення запланованого зростання в країні не вистачає. У зв’яз ку з цим ми не можемо відмовитися від запозичень на світовому рин ку, і тут потрібні серйозні зміни у сфері державного регулювання цих інвестиційних потоків.

Державна промислова політика в Україні повинна будуватися на таких принципах: державне замовлення повинне носити комерційний характер, договірну основу і сприяти формуванню довгострокових гос подарських зв’язків на взаємовигідній основі; підвищення ефективності управління позабюджетними фондами; запровадження комплексу за ходів, що спонукають банки здійснювати довгострокове кредитування (кредитна політика); гнучкість податкової політики місцевої адмініст рації; формування системи гарантій під інвестиційну діяльність; цільо ве кредитування інвестиційно інноваційної діяльності; виділення ма теріальних ресурсів для інвестиційно інноваційної діяльності; впровад ження гнучкої системи надання пільги при використанні землі; тимчасові цільові пільги з митних тарифів для підприємств стратегічно важливих галузей; надання окремим територіям статусу зон найбільшого сприяння з різним набором пільг, визначення пріоритетних напрямків залучення іноземного капіталу в інфраструктуру території.

Втручання держави в ринкову систему ціноутворення у формі, різного роду стимулювання виробництва товарів народного споживан ня не тільки можливо, але і вкрай необхідно. Останні є життєво необ хідним благом, що визначає умови відтворення самої людини. Цей підхід дуже плідний в сфері практичного забезпечення соціальних цілей в умовах ринкового ціноутворення. Суть цього підходу полягає в тому, що конкретний рівень закупівельної і роздрібної ціни повинен скла датися не тільки під впливом індивідуальних витрат споживачів. У ви

падку великої соціальної значимості продукту частина витрат і норма тивний прибуток виробника держава може і повинна дотувати.

Держава повинна прикладати всі сили для реструктуризації еко номіки, стабілізації загальної політичної і економічної ситуації, що сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату в країні.

98

2. Інвестиційний клімат в Україні

Успішно проведена грошова реформа монетарними способами припинила інфляцію – планується на 2005 рік її рівень – 9%, відмінені

нетарифні методи регулювання експортно імпортних операцій, ве деться робота по стабілізації і лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, збалансованості митної і цінової політики, здійснюється реформування податкової системи у бік зменшення тиску на вироб ника, удосконалюється нормативно правова база.

Планується ухвалення закону України про угоди по розділенню продукції, який повинен прискорити залучення іноземного капіталу для освоєння запасів нафти і газу в Україні.

Після ухвалення закону про бухгалтерський облік і звітність про ведена остаточна гармонізація національної системи звітності відпо відно до міжнародних стандартів.

Одержання прямими іноземними інвестиціями лідируючої ролі серед всіх форм міжнародних економічних відносин якраз і служить однією з ознак цілісності світової економіки. Це свідчить про те, що формування світової економіки перейшло від стадії світового ринку до стадії світового виробництва. Разом з переміщенням товарів між країнами відбувається переміщення факторів виробництва, і одним з найважливіших з них є підприємницький капітал.

У ролі прямого інвестора частіше виступають транснаціональні корпорації, для яких тісні межі національних економік. Перенесення значної частини виробництва за кордон, створення там безлічі філіалів, інтегрованих в єдину мережу виробництва товарів і послуг, дозволяє транснаціональним корпораціям використовувати ресурси і конку рентні переваги багатьох країн. Стрімке зростання масштабів мережі підприємств ТНК в світі підтверджують наступні дані. Якщо після Другої світової війни вони створювали приблизно 100 зарубіжних філіалів в рік, то зараз мало не в тисячу раз більше. Всього в світі на лічується понад 800 тис. зарубіжних філіалів, якими володіють 63 тис. головних компаній. При цьому 270 тис. філіалів розміщено в розвине них країнах, 360 тис. – в тих, що розвиваються і 170 тис. – в країнах з перехідною економікою.

Як видно з даних табл. 2.3, число виникаючих корпорацій швидко

росте, і якщо за 90 ті роки число головних компаній збільшилося при близно в 1,7 рази, то мережа зарубіжних філіалів за той же період ви росла в 4,7 рази. Але співтовариство ТНК, поле їх діяльності росте не стільки за рахунок появи нових членів, скільки в результаті посилення потужності вже існуючих корпорацій. Транснаціональні корпорації і

99

Череп А. В. Інвестознавство

банки перетворилися на основний структуростворюючий фактор світо вої економіки. Унаслідок того, що ТНК створюють свої філіали по

всьому світу, різко збільшилася взаємозалежність країн і кризові си туації можуть «експортуватися» з одних в інші національні економіки по технологічних ланцюжках компаній.

Як відзначали творці теорій прямих іноземних інвестицій – С. Хай мер, Ч. Киндлбергер, Д. Даннінг, А. Рагман, основою успішного про сування ТНК на зарубіжні ринки є їх конкурентні переваги, головні з яких – технологічне лідерство, володіння передовими технологіями. Витрати на НДКР складають чималу частку в бюджеті більшості кор порацій. В силу цього дія ТНК на науково технічний прогрес у світо вому масштабі дуже велика, вони визначають напрями його розвитку і відповідно структурні зрушення в світовій економіці.

Таблиця 2.3. Показники транснаціоналізації світової економіки, млрд. дол.

1 Статистика з міжнародного злиття і поглинання є тільки з 1987 р. 21999 р. 31996 р. Джерело: World Investment Report за 1993, 1998, 2001.

Інноваційний вплив крупних ТНК на світове господарство вели кий ще і через їх величезні фінансові можливості. В даний час багато малих і середніх фірм вносять помітний внесок в створення нововве день, але для промислового освоєння винаходів потрібні непосильні для них витрати на модернізацію устаткування і виробничого проце су, на організацію збуту, включаючи витрати на рекламу. Тому ТНК не тільки самі створюють технічні новинки, але і купують винаходи біля малих фірм, щоб довести їх до масового виробництва, виступаю чи в даному випадку в ролі активних користувачів нововведень.

100