8.4 Утилізація полімерних матеріалів

Використання відсортованих термопластів. Раціональна організація заготівлі вторинних термопластів повинна відповідати наступним вимогам: чіткі обмеження по асортименту відходів, що заготовлюються (при забезпеченні припустимого забруднення і дотриманні вимог охорони здоров'я, охорони праці і пожежної безпеки), регламентація відповідальності, прав і обов'язків всіх учасників процесу заготівлі і переробки відходів, у тому числі регламентація необхідних і стабільних економічних параметрів.

У першу чергу необхідний селективний збір екологічно небезпечних хлорованих термопластів (ПХВ), які при некваліфікованому спалюванні є джерелами диоксинового зараження і погано сумісні за технологічними режимами переробки з іншими полімерами. Практично будь-які відходи ПХВ можна вважати вторинною сировиною, оскільки при тривалому старінні ПХВ зміні піддаються лише тонкі шари (до 0,5 мм), а основна маса ПХВ зберігає свої властивості.

Поділ змішаних відходів термопластів за видами роблять такими способами: флотаційним поділом у важких середовищах, аеросепарацією і хімічними методами. Найбільш поширена флотація, що дозволяє виділити ПХВ.

Використання сумішей термопластів. Переробка сумішей вторинних термопластів економічно обумовлена труднощами очищення і сортування змішаних відходів, а також можливостями знайти збут дешевих виробів з дешевого “несортового” сировини, що має великі коливання по складу.

Типовою сировиною цього виду є, наприклад, відходи штучної шкіри, багатошарові упакування, зношені вироби, виготовлені з різних матеріалів і т.п.

Суміші термопластів можна переробляти на стандартних заливних машинах при дотриманні наступних умов:

– вторинна сировина повинна мати гарну сипкість, щоб гарантувати рівномірне живлення переробного устаткування;

– суміш термопластів не повинна містити металевих включень і твердих сторонніх тіл;

– для суміші термопластів, що містять ПХВ, повинне застосуються устаткування у виконанні, що має корозійну стійкість.

Використання відходів реактопластів.

Відходи реактопластів у загальному обсязі вторинних пластиків займають невелику частину, але через особливості своєї переробки і використання виділені в окремий напрямок. Зі способів переробки реактопластів і полімерних композійних матеріалів (ПКМ) на їхній основі перевага віддається здрібнюванню на різних агрегатах. Застосування дезінтеграторів-активаторів для переробки відходів ПКМ дозволить одержувати порошки з розвинутою поверхнею часток (розміром до 70 мкм), що містять активні функціональні групи, що поліпшує їхню сумісність з полімерними і мінеральними композиціями. Здрібнені на дезінтеграторах відходи знаходять застосування:

– у епоксидних порошкових фарбах (заміна окису титану) для поліпшення характеристик покрить (адгезій них, деформаційних та міцних);

– у складі фенопластів;

– у складі композицій для декоративних будівельних плит і полимербетонів;

– як домішки у полімерні сполуки (до 7%).

Термодеструкція полімерних відходів. Удосконалювання установок для спалювання побутового сміття дозволило розробити методи піролізу, які дозволяють одержувати паливні і нешкідливі для НС гази з малими обсягами викидів. Однак одержувані при цьому піролізні олії мають дуже складний і нестабільний склад, містять багато води і, як наслідок, малу ринкову конкурентноздатність.

Для одержання високоякісних піролізних олій необхідно витримувати стабільні вимоги до відсортованої сировини з високим змістом вуглеводнів. Наприклад, при переробці полімерних матеріалів застосовують низькотемпературний рідкофазний піроліз (500С), а при переробці сумішей термопластів, кабельної ізоляції і ГТВ – високотемпературний піроліз (600^оС- 800^оС), при цьому припустима продуктивність забезпечиться лише безперервними методами.